Справа № 296/7107/21
2/296/261/23
14 лютого 2023 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 09.12.2013 у розмірі 21 617,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 09.12.2013. Також вказує, що оскільки відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями, у нього виникла заборгованість, яка станом на 08.07.2021 становить 21 617,70 грн та складається з наступного: 16 999,44 грн - заборгованість за кредитом; 4 618,26 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - заборгованість за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Сингаївського О.П. від 19 серпня 2021 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.09.2022 Акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” до суду було подано заяву про передачу справи на повторний авторозподіл у зв'язку з призовом головуючого у справі судді ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022, для розгляду вказаної цивільної справи головуючим суддею визначено Петровську Марину Вікторівну, та 21.09.2022 справу передано судді для розгляду.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 27 вересня 2022 року вказану вище справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено судове засідання.
В судове засідання, призначене на 14 лютого 2023 року, сторони не прибули.
Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду клопотання, відповідно до змісту якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить провести без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на те, що протягом користування кредитом, як вбачається із виписки по його карткових рахунках, він повернув до банку суму коштів в розмірі 49 153, 52 грн, що на 26 065,40 грн перевищує суму, яка фактично ним використана з кредитного ліміту. Разом з тим, позивачем систематично нараховувались відсотки за користування коштами та пеня, що збільшувало суму заборгованості та такі суми списувались з його рахунку за рахунок кредитного ліміту. За період з 31.10.2014 по 01.07.2021 банком нараховано та списано відсотків за користування кредитом, комісію та пеню на загальну суму 47 657,10 грн. Проте, в анкеті - заяві від 09.12.2013 відсутні відомості про погодження сплати відсотків за користування кредитом, інші умови погашення заборгованості, а витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт жодним чином не підтверджує ознайомлення з його змістом в момент укладення договору. Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості є недостовірним, а заборгованість по тілу кредиту в сумі 16 999,44 грн - не підтвердженою.
У відповіді на відзив представник позивача додатково зазначив, що черговість погашення заборгованості за кредитним договором відбувається за узгодженими між сторонами умовами наступним чином: прострочені проценти за користування кредитом; прострочена до повернення сума кредиту (тіло кредиту); проценти до сплати по кредиту; тіло кредиту; проценти від суми неповернутого в строк кредиту; пеня. Відповідач знав про умови кредитування, оскільки до певного часу виконував свої зобов'язання за кредитним договором, про що свідчить виписка по рахунку, а тому посилання ОСОБА_1 , що він не був ознайомлений з умовами кредитування, є необгрунтованими.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09 грудня 2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений кредитний договір №б/н шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У вищевказаній анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з довідкою АТ КБ "Приватбанк", кредитний ліміт відповідача ОСОБА_1 неодноразово змінювався, шляхом його збільшення та зменшення, зокрема: 01.09.2014 ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 3 000,00 грн, 31.01.2017 кредитний ліміт збільшено до 5 900,00 грн, 30.05.2019 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.
До кредитного договору банк додав копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт та копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №б/н від 09.12.2013 станом на 08.07.2021 становить 21 617,70 грн та складається з наступного:16 999,44 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 618,26 грн - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 частини 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки про рух коштів за кредитним договором №б/н від 09.12.2013 та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та періодично здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, суд не може погодитись з наявною непогашеною заборгованістю ОСОБА_1 по тілу кредита в сумі 16 999,44 грн та за відсотками за користування кредитом, з огляду на наступне.
Щодо посилання позивача на витяги з Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг, якими, зокрема, визначено обов'язок сплати процентів від суми неповернутого в строк кредиту.
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Визначальним є додержання письмової форми договору.
Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах доказів, суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що Умови та Правила надання банківських послуг є частиною кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять доказів безпосереднього підписання відповідачем таких Умов та Правил надання банківських послуг.
Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач ОСОБА_1 розумів та ознайомився і погодився з Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг від 09.12.2013, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документі, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Викладені у позовній заяві позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови суперечать змісту або ж прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "Приватбанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що така заборгованість нараховувалась за відсотками, узгодженими з відповідачем ОСОБА_1 .
Крім того, як вбачається із виписки по рахунку про рух коштів відповідача, а також розрахунку заборгованості, позивачем з 2014 року систематично нараховувались та списувались з рахунку ОСОБА_1 , окрім відсотків за використання кредитного ліміту: комісія за обслуговування (членський внесок), штраф за прострочення за кредитом, пеня за прострочку за кредитом.
Проте, комісія за обслуговування (членський внесок), штраф за прострочення за кредитом, пеня за прострочку за кредитом, як і відсотки за користування кредитом, також не узгоджувалась із відповідачем згідно з наданим Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт за відповідним типом кредитної карти.
Незважаючи на неузгодженість вказаних платежів, як вбачається із виписки по рахунку, внаслідок нарахувань позивачем комісії за обслуговування (членський внесок), штрафів за прострочення за кредитом, пені за прострочку за кредитом, відсотків за користування кредитом, у відповідача ОСОБА_1 збільшувався розмір заборгованості за кредитним договором, про що свідчать дані в графі «залишок після операції».
При цьому, кошти відповідача, внесені на погашення заборгованості, спрямовувались першочергово не на погашення тіла кредиту, чого і не заперечив у відповіді на відзив представник позивача, та, крім того, на погашення комісії за обслуговування (членський внесок), штрафів за прострочення за кредитом, пені за прострочку за кредитом, відсотків за користування кредитом, про що свідчать розрахунок заборгованості та виписка по рахунку.
Натомість, як вже зазначено судом, відповідачем не було узгоджено такі платежі із позивачем, а тому і погашення цих платежів за рахунок внесених ОСОБА_1 коштів на погашення тіла кредиту, відбувалось також неправомірно, внаслідок чого у відповідача штучно утворилась заборгованість по тілу кредиту.
Як вбачається із виписки по рахунку, сума списаних позивачем відсотків за користування кредитом, комісії, інших неузгоджених платежів за період з 01.09.2014 по 01.07.2021 склала понад 40 000 грн, що значно перевищує нараховану позивачем заборгованість по тілу кредита в розмірі 16 999,44 грн.
Враховуючи наведене у сукупності, позивачем не доведено, що у відповідача станом на 08.07.2021 наявна сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16 999,44 грн.
Таким чином, позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 березня 2023 року.
Головуючий суддя М. В. Петровська