Справа № 127/21329/22
Провадження № 22-ц/801/561/2023
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Сопрун В. В.
08 березня 2023 рокуСправа № 127/21329/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Сопруна В.В.,
суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/21329/22 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року, яке ухвалене суддею Іщук Т.П. в Вінницькому міському суді Вінницької області, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб,
В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року розірвано.
У даному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20 липня 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частин усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 червня 2020 року та до досягнення дітьми повноліття.
Як зазначає позивач такий розмір стягуваних аліментів, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, є недостатнім для матеріального утримання дітей, що ставить її у скрутне матеріальне становище. На даний час діти навчаються: донька у Харківському національному університеті міського господарства ім. М. О. Бекетова, а син - у КЗ «Вінницький ліцей №18», тому потребують більшого догляду та матеріальних коштів у зв'язку із збільшенням потреб у навчанні та розвитку.
Крім того, донька є особою з інвалідністю та потребує слухопротезування; позивачка понесла значні витрати на слухові апарати. Прохання у допомозі у матеріальному забезпеченні дітей до відповідача є неефективними, хоча він має можливість, адже з його слів працює неофіційно та отримує стабільний дохід. За таких обставин, враховуючи матеріальний стан відповідача, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, значні витрати понесені на утримання дітей, позивач вважає можливим та просить змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання двох дітей з 1/3 частин всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на 10000,00 гривень, по 5000,00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Також просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Таким чином, просила апеляційний суд скасувати рішенняВінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що раніше визначений судом розмір аліментів є недостатнім для нормального забезпечення дітей та підлягає збільшенню до 10000 грн, по 5000 грн на кожну дитину щомісячно.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Крім того, просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не навела обставин, які з того часу змінились і свідчили б про зміни матеріального становища платника аліментів відповідача, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, що обумовлюють можливість зміни визначеного судом розміру аліментів, які стягуються на утримання дітей. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на обставини збільшення своїх витрат на утримання, розвиток, освіту дітей, а також придбання медичної техніки, не є підставою для зміни саме розміру та способу стягнення аліментів, а можуть розцінюватись як можливі для стягнення з відповідача додаткові витрати на дитину.
Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року розірвано.
У шлюбі у сторін народились двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, відповідно, серії НОМЕР_1 від 12 травня 2005 року, та серії НОМЕР_2 від 06 серпня 2015 року.
Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 червня 2020 року та до досягнення дітьми повноліття.
Згідно довідок від 18 березня 2022 року №509-5000435805, № 509-5000435827, № 509-5000435840 відповідно позивачка ОСОБА_5 разом із дітьми взята на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично вони разом проживають у АДРЕСА_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 20 січня 2022 року дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю до 18 років, законним представником якої є позивачка ОСОБА_1 .
Згідно наказу ПП «Старпласт» від 27 вересня 2022 року позивачка звільнена з посади бухгалтера за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
За даними довідки Вінницької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості від 28 грудня 2022 року №99 ОСОБА_1 зареєстрована як безробітна з 28 вересня 2022 року та отримує відповідні виплати, сумарно за період вересень-листопад 2022 року нею отриманий дохід у розмірі 16458,09 грн.
Відповідач проживає окремо, згідно довідки від 29 березня 2022 року №6316-5000561593 ОСОБА_2 взятий на облік внутрішньо переміщена особа та фактично проживає на АДРЕСА_2 .
За інформацією довідки Харківського міського центру зайнятості від 23 листопада 2021 року №4753 ОСОБА_2 був зареєстрований як безробітний з 05 серпня 2021 року та отримував виплати за період серпень-жовтень 2021 року, що в загальному становлять 4819,36 гривень.
Згідно наказу від 25 жовтня 2021 року №508-К ОСОБА_2 був прийнятий на роботу з 26 жовтня 2021 року на посаду менеджера (управителя) із збуту ТОВ «ТД «Інтерелектро Україна», однак наказом від 21 грудня 2021 року №575-К звільнений з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до довідки Красноградської районної філії Харківського обласного центру зайнятості від 02 листопада 2022 року №33/01-51 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний з 28 березня 2022 року по 04 жовтня 2022 року та отримував виплати, за період з березня по жовтень 2022 року ним отриманий дохід у загальному розмірі 21786,98 гривень.
Відповідач згідно платіжних документів перераховував аліменти на дітей, із яких певні суми безпосередньо на рахунок ОСОБА_1 , певні - донці ОСОБА_3 , а також на рахунки відділів державних виконавчих служб у м. Харкові: у серпні 2021 року - 2510,00 грн, у вересні 2021 року: 01 вересня 2021 року - 502,51 грн, 27 вересня 2021 року - 2510,00 грн, 30 вересня 2021 року - 1000,00 грн, у жовтні 2021 року: 13 жовтня 2021 року - 1000,00 грн, 20 жовтня 2021 року - 1000,00 грн, у листопаді 2021 року: 01 листопада 2021 року - 2510,00 грн, 05 листопада 2021 року - 1980,00 грн, 29 листопада 2021 року - 2510,00 грн, у грудні 2021 року: 02 грудня 2021 року - 2200,00 грн, 09 грудня 2021 року - 1000,00 грн, 21 грудня 2021 року - 800,00 грн, 23 грудня 2021 року - 1005,00 грн, 28 грудня 2021 року - 2620,00 грн, у січні 2022 року: 06 січня 2022 року - 1920,00 грн, 31 січня 2022 року - 2620,00 грн, у березні 2022 року - 2620,00 грн, у квітні 2022 року: 12 квітня 2022 року - 2620,00 грн, 21 квітня 2022 року - 1000,00 грн, 29 квітня 2022 року - 2620,00 грн, у червні 2022 року: 01 червня 2022 року - 2650,00 грн, 30 червня 2022 року - 2650,00 грн, у липні 2022 року: 28 липня 2022 року - 1005,03 грн, 28 липня 2022 року - 2750,00 грн, у серпні 2022 року: 03 серпня 2022 року - 500,00 грн, 31 серпня 2022 року - 2750,00 грн, у вересні 2022 року: 12 вересня 2022 року - 8040,20 грн, 30 вересня 2022 року - 2750,00 грн, у жовтні 2022 року - 2750,00 грн, у листопаді 2022 року - 1000,00 грн.
Частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
При вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
При цьому зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження(зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 05.02.2014 у справі №6-143цс13.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову дійшов вірного висновку, що в цьому випадку підстави для задоволення позову відсутні у зв'язку з не доведенням позивачем погіршення її майнового стану та покращенням майнового стану платника аліментів, що дозволяє йому їх сплачувати у більшому розмірі ніж визначеному судом розмірі.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача покращився майновий стан та він спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у більшому розмірі ніж присуджено судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України позивачка не довела обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно з ч. 1 статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хвороби, каліцтвом).
У вказаній нормі визначається порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину. Такі витрати можуть бути пов'язані з різними обставинами. Наприклад, у зв'язку з розвитком у дитини спортивних, художніх, музичних або інших здібностей потрібно організувати процес її навчання, придбати музичний інструмент, спортивне або інше обладнання, оплатити заняття. У випадку хвороби дитини додаткові кошти необхідні для придбання ліків, збалансованого харчування, оплати спеціального догляду за нею тощо.
Такі витрати, як правило, не плануються сімейним бюджетом. Тому законом крім обов'язку по утриманню дитини на батьків покладається обов'язок по участі в додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами. Вони можуть бути як позитивного (розвиток здібностей дитини), так і негативного характеру (хвороба, каліцтво). їхній перелік у законі строго не визначений, тому суд може брати до уваги будь-які виняткові ситуації.
Вказані обставини в позовній заяві та апеляційній скарзі дають підстави для кваліфікації витрат позивача, пов'язаних із таким станом здоров'я дітей та їх розвиток, як додаткових витрат.
Однак позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, нею не пред'явлено, а ці обставини покладено в основу вимог про збільшення розміру аліментів, що не відповідає положенням статті 192 СК України, згідно з якою зміна розміру аліментів пов'язується із зміною матеріального та сімейного стану платника та одержувача аліментів, погіршенням або поліпшення стану їх здоров'я.
Тому судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги ті обставини, які є підставами для стягнення додаткових витрат.
Посилання в апеляційній скарзі, що відповідач приховує свій дійсний розмір доходів не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами, а є лише її припущенням.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч вказаній нормі, позивач не надала суду жодного доказу щодо працевлаштування відповідача, та його реальної фінансової можливості сплачувати щомісячно аліменти в розмірі 10000 грн, по 5000 грн на кожну дитину. Зазначена сума для сплати аліментів має бути належним чином підтверджена та обґрунтована.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
З урахуванням усіх встановлених обставин та з покликанням на норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для скасування рішення, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Колегія суддів, приходить до висновку, про відмову в стягненні з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження без виклику сторін, розмір зазначених витрат є неспівмірним зі складністю справи. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву, в якій вона просила відмовити в стягненні цих витрат.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 08 березня 2023 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Міхасішин І.В.
Стадник І.М.