Справа № 757/5235/21-ц Головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.
Провадження № 22-з/824/210/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
2 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконної дії або бездіяльності органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконної дії або бездіяльності органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ТУ ДБР у м. Києві щодо невиконання судових рішень скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 рокузалишено без змін.
18 січня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року, мотивуючи свої вимоги тим, що їй не зрозуміла резолютивна частина цього судового рішення, а саме в чому полягає часткове задоволення апеляційної скарги та як рішення можливо звернути до виконання.
Сторони та їх представники в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, заперечення на заяву про роз'яснення судового рішення не надходили.
У відповідності до вимог частини третьої статті 271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, заявлені позовні вимоги та зміст судового рішення, яке заявник просить роз'яснити, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.
Частиною другою статті 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Судом встановлено, що у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТУ ДБР у м. Києві, ДКСУ, в якому просила:
1) визнати протиправною бездіяльність ТУ ДБР у м. Києві щодо невиконання судових рішень, а саме ухвал Печерського районного суду м. Києва від 5 листопада 2020 року № 757/37024/20-к, від 21 липня 2020 року № 757/29078/20-к, від 11 лютого 2020 року № 757/66855/19-к, від 25 жовтня 2019 року № 761/23916/19, від 23 червня 2020 року № 757/23384/20-к, від 22 червня 2020 року № 757/3978/20-к;
2) стягнути з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 257 000,00 грн завданої моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в частині позовних вимогОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ТУ ДБР у м. Києві щодо невиконання судових рішень скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року залишено без змін.
Ухвалюючи зазначене судове рішення та частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин (щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною) позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі повинен розглядатися за правилами КПК України. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною повинні бути розглянуті лише в межах кримінального, а не цивільного судочинства.Оскільки розгляд позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною належить розглядати в порядку КПК України, суд закрив провадження у справі в частині цієї вимоги на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 377 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
При цьому, вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд погодився з тим, що суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивача. Сам факт винесення ухвал слідчими суддями, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності. З огляду на зазначене, суд вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди. Тому в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди рішення суду першої інстанції було залишено без змін на підставі положень статті 375 ЦПК України.
Згідно із статтею 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Роз'яснене може бути судове рішення, яке підлягає виконанню й таке виконання неможливе без відповідного роз'яснення його змісту. Роз'ясненню підлягає рішення суду, яке має виконуватися як у добровільному порядку, так і примусово.
Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ТУ ДБР у м. Києві щодо невиконання судових рішень та залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ДКСУморальної шкоди, вбачається, що вона не може бути піддана примусовому виконанню.
Зміст постанови апеляційного суду відповідає вимогам статті 382 ЦПК України, зокрема: в мотивувальній частині постанови чітко зазначені мотиви та підстави для часткового задоволення апеляційної скарги в межах заявлених вимог і заперечень проти них, а також згідно доказів, поданих сторонами; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносини; вказані норми чинного законодавства із зазначенням назви закону (кодексу), статей і їх частин, якими керувався суд при вирішенні даного питання.
ОСОБА_1 бажає, щоб суд апеляційної інстанції роз'яснив резолютивну частину постанови, оскільки її зміст для неї є не зрозумілим з огляду на її юридичну необізнаність, проте зазначені обставини не є належною підставою для роз'яснення судового рішення, що не підлягає примусовому виконанню, у розумінні положень статті 271 ЦПК України.
Роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз'яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до суті рішення та не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових відомостей, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу та порядку його виконання, суд відмовляє у роз'ясненні рішення (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 9 липня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 14 травня 2019 року у справі № 904/2529/18).
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 6 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення».
Однак, зі змісту заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року у справі № 757/5235/21-ц та поставлених у ній питань, вбачається, що вони фактично стосуються роз'яснення мотивів ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення і не містять визначених процесуальним законом підстав для його додаткового роз'яснення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав, визначених статтею 271 ЦПК України, для роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року у справі № 757/5235/21-ц, його мотивувальна та резолютивна частини викладені чітко, конкретно та зрозуміло, порушене заявником питання роз'яснення не потребує, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статями 271, 368, 381 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року у справі № 757/5235/21-ц відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: М.В. Мережко
С.І. Савченко