22 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2022 задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та накладено арешт заборонивши відчуження, розпорядження та користування, а також заборонивши будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1223761980000).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального
Справа № 757/33852/22-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/225/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
закону.
24.12.2022 за адресою проживання ОСОБА_7 прибули співробітники поліції, які опечатали квартиру та заборонили останньому там проживати. Копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 не отримував, а лише 26.12.2022 роздрукував її текст із сайту Судової влади України.
ОСОБА_7 придбав спірну квартиру на електронних торгах 12.09.2022, право власності зареєстроване на підставі свідоцтва від 19.09.2022, а також
відповідна інформація міститься у державному реєстрі. Торги проводило ДП «СЕТАМ», про що складено відповідний протокол № 576263, у відповідності до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» та п. 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.
Апелянт зазначав, що ОСОБА_7 набув права власності на арештовану квартиру у відповідності до вимог закону, рішень про визнання незаконними проведення електронних торгів матеріали провадження не містять.
Станом на день подання апеляційної скарги будь-яких судових спорів щодо визнання недійсними рішень держаного реєстратора, реєстраційних дій щодо арештованої квартири починаючи з 2017 року, визнання недійсними протоколів електронних торгів не існує.
Клопотання прокурора ґрунтується виключно на показаннях потерпілого, інших вагомих доказів на його обґрунтування не надано. Раніше зазначена квартира не належить потерпілому, оскільки останній був її власником більше 11 років тому.
Накладений арешт порушує права ОСОБА_7 та створює невиправдане втручання у мирне володіння майном, а також з даної квартири виселено батька ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , останні є внутрішньо переміщеними особами.
Також апелянт звертав увагу на відсутність об'єктивний даних, які б підтверджували, що спірна квартира зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Прокурором не доведено існування правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, про які лише формально вказано у його клопотанні.
У доданих до клопотання матеріалах відсутні докази відповідності даної квартини критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Постанова слідчого про визнання майна речовим доказом є формальною та не містить обґрунтування, якому із критеріїв, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідає раніше зазначене нерухоме майно.
ОСОБА_7 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.
Додані до клопотання прокурора матеріали свідчать про те, що потерпілий обізнаний про факт вибуття спірної квартири з його власності.
Клопотання прокурора не місить достатніх доказів на підтвердження того, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1223761980000), може бути конфіскована у підозрюваного, обвинуваченого чи юридичної особи.
Як у клопотанні прокурора так і в оскаржуваній ухвала, всупереч вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не зазначено та не доведено жодної законної мети для існування реальної можливості накладення арешту на майно, а також не оцінено розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки накладення арешту на майно для його власника.
Органом досудового розслідування не доведено те, що ОСОБА_7 є недобросовісним набувачем права власності на майно.
Також в клопотанні прокурора не визначено та не конкретизовано спосіб накладення арешту на квартиру.
У судове засідання ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
22.02.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ ОСОБА_7 надійшла заява, в якій він просив відкласти розгляд апеляційної скарги, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні. Доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання, захисником не долучено.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна та його захисника, дані про направлення та вручення їм копії оскаржуваної ухвали у справі відсутні.
Як зазначив захисник в апеляційній скарзі, 26.12.2022 він ознайомився зі змістом ухвали слідчого судді за допомогою Єдиного реєстру судових рішень. Апеляційну скаргу подано захисником 27.12.2022, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017101060000108 від 29.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.10.2006, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району, згідно з розпорядження від 30.10.2006 №388 та свідоцтва про право на спадщину від 27.10.2008 №2-5553 громадянин ОСОБА_10 був власником квартири за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку зі здійсненням шахрайських дій, направлених на заволодіння вищезазначеним нерухомим майном в рамках зазначеного кримінального провадження, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (справа №761/15331/18, провадження №1-кс/761/10502/2018) від 18.04.2018 накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1223761980000), яка до теперішнього часу не скасована.
Відомості про обтяження вказаного нерухомого майне були внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 08.05.2018 за №26443662.
Однак, невстановлені на теперішній час особи здійснили дії, направлені на заволодіння шахрайським шляхом права власності на вищезазначене майно, з метою його подальшого продажу, отримання грошових коштів та розподілення між всіма співучасниками злочину.
Встановлено, що державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) ОСОБА_11 18.10.2021 здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1223761980000) за громадянкою ОСОБА_12 , на підставі наступних документів: технічний паспорт, серія та номер: НОМЕР_1 , вид 07.10.2021, видавник БТІ; договір дарування, серія та номер 1158, вид 07.12.2011, видавник: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_13 ; інформаційна довідка, серія та номер: КВ-2021 №16715, від 11.06.2021, видавник: БТІ.
Згідно свідчень, наданих ОСОБА_10 , станом на 18.04.2018, з моменту виникнення у нього права власності ним ніколи не підписувались будь які документи (договори, угоди) з приводу передачі/дарування/відчуження) права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Як зазначено у клопотанні, в органу досудового розслідування наявні підстави вважати що вказані реєстраційні дії державним реєстратором ОСОБА_11 здійснені у змові з ОСОБА_12 та групою невстановлених осіб, шляхом зловживання наданими повноваженнями, та направлені на заволодіння нерухомим майном, так як попередньо здійснивши перевірку відомостей Державного реєстру, встановивши наявність обтяження у вигляді арешту накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2018, всупереч п. 4, 5 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_11 здійснила реєстрацію речових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_12 .
В результаті вищезазначених реєстраційних дій, 18.10.2021 на підставі завідомо підробленого договору дарування серія та номер 1158, вид 07.12.2011, який фактично не підписувався ОСОБА_10 , громадянка ОСОБА_12 шляхом обману заволоділа правом власності на вищезазначену квартиру.
В подальшому, ОСОБА_12 та інші невстановлені на теперішній час особи, маючи умисел на отримання грошових коштів, шляхом продажу вищезазначеної квартири, право на яку отримано шахрайським шляхом та шляхом незаконних реєстраційних дій, вступили у змову з приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_14 . Останнім, в свою чергу, відкрито виконавче провадження №68432190 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_12 на користь стягувача - ОСОБА_15 .
В рамках вказаного виконавчого провадження, приватним виконавцем ОСОБА_14 постановою про арешт майна боржника серія та номер ВП№68432190 від 31.01.2022 накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому виконавцем прийнято рішення про звернення стягнення на вищезазначену квартиру шляхом її реалізації на прилюдних торгах на платформі СЕТАМ.
Так приватний виконавець ОСОБА_14 , завідомо розуміючи, що вищезазначена квартира перебуває під арештом в рамках кримінального провадження згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2018, так як відповідні відомості містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зловживаючи наданими повноваженнями, прийняв рішення про звернення стягнення на майно. Після чого діючи з метою введення в оману потенційних покупців та безперешкодного отримання всіма співучасниками злочину грошових коштів від продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку отримано шахрайським шляхом та в результаті незаконних реєстраційних дій, умисно, всупереч Порядку реалізації арештованого майна, не зазначив у заявці на реалізацію вищезазначеної арештованої квартири інформацію про наявність чинного обтяження, накладеного на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2018 в рамках кримінального провадження.
В результаті вищезазначених дій 22.08.2022 на електронному торговому майданчику ДП «СЕТАМ» було розміщено вищезазначену квартиру, лот під №511259 та призначена дата торгів на 12.09.2022.
В подальшому, 12.09.2022 переможцем електронних торгів став громадянин ОСОБА_7 із запропонованою ціною 1 875 978 гривень, з яких ним було сплачено 31 266.30 гривень в якості гарантійного внеску до ДП «СЕТАМ».
За результатами проведення електронного аукціону (торгів) сформовано протокол №576263, згідно якого переможець ОСОБА_7 у строк до 26.09.2022 повинен перерахувати грошові кошти в сумі 1 782 179.10 гривень на рахунок приватного виконавця ОСОБА_14 , а саме рахунок НОМЕР_2 , відкритому у філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».
Враховуючи вищевикладене наявні достатні підстави вважати що громадянка ОСОБА_16 за попередньою змовою з ОСОБА_15 , державним реєстратором ОСОБА_11 , приватним виконавцем ОСОБА_14 та іншими невстановленими на теперішній час особами, шахрайським шляхом, з використанням завідомо підроблених документів заволоділи правом власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та в результаті її реалізації заволоділи грошовими коштами в сумі 1 782 179.10 гривень.
В подальшому, за результатами проведених електронних торгів вказану квартиру придбано ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 . Державну реєстрацію придбання квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1223761980000) ОСОБА_7 . 19.09.2022 посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_17 , та цього ж дня видано і свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яке зареєстроване в реєстрі за № 2398.
Постановою процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 08.11.2022 об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1223761980000) визнано речовим доказом, у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що вона є об'єктом кримінально протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.
25.11.2022 прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт заборонивши відчуження, розпорядження та користування, а також заборонивши будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1223761980000).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2022 задоволено клопотання прокурора.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому ,закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчужувати, розпоряджатись та користуватись нею, з тих підстав, що вказане може підлягати спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Крім того, на переконання колегії суддів, прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, для арешту нерухомого майна з метою збереження речових доказів, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку визнана речовим доказом у межах кримінального провадження № 42017101060000108 , та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, що дає підстави для її арешту з метою збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене чи пошкоджене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено правових підстав для арешту майна, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора містить вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, та достатнє обгрунтування для накладення арешту на вказане майно.
Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України при постановленні ухвали або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказана квартира набута протиправним шляхом предмети та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для її арешту як речового доказу з метою збереження.
Викладені апелянтом доводи про те, що ОСОБА_7 набув квартиру за адресою: АДРЕСА_1 законним шляхом на електронних торгах у відповідності до вимог закону, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки встановлення законності набуття ОСОБА_7 права власності на дану квартиру підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101060000108.
Сукупність долучених до клопотання прокурор матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя розглянув клопотання слідчого у відсутності власника майна, також не можуть бути самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді, з огляду на положення ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, відповідно до яких, неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, та слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3