Справа № 754/3934/22 Головуючий у суді І інстанції Вінтоняк Р.Я.
Провадження № 33/824/674/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
21 лютого 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Ігнатченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду за участі адвоката Калашникова Є.В. та особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , апеляційну скаргу адвоката Калашникова Євгена Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 205025 від 30 квітня 2022 року водій ОСОБА_1 30 квітня 2022 року о 22:55 год. в м. Києві по вул. Крайня, 1 керував автомобілем «VolkswagenSharan», днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» у присутності двох свідків, що підтверджується тестом № 3265 від 30.04.2022 р., результати огляду становлять 1,50 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 2 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн в дохід держави.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 22 грудня 2022 року адвокат Калашником Є.В. подав апеляційну скаргу та просив поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Не оспорюючи факт знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, вказав, що стан останнього не відповідав ознакам сп'яніння Крім цього, відео з нагрудної камери поліцейського не відображає весь час фіксування, є не цілим, з перериванням. Вказані обставини в суді першої інстанції не мав можливості довести, оскільки судове засідання проведено у його відсутність.
Адвокат просив поновити строк на оскарження вказаної постанови, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не було відомо про ухвалення постанови 2 серпня 2022 року, копію постанови він не отримував, у зв'язку з військовими подіями разом із сім'єю виїжджав з м. Києва до Закарпатської області, і, повернувшись, про існування даної постанови дізнався 18 грудня 2022 року з листа Управління патрульної поліції у м. Києві від 15 вересня 2022 року, який було надіслано на його адресу звичайним поштовим відправленням.
При апеляційному перегляді справи адвокат Калашников Є.В. та ОСОБА_1 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Калашникова Є.В., вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу і обставини викладені в ній, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова місцевого суду є законною, обґрунтованою, підстави для її скасування - відсутні, а апеляційна скарга такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги 22 грудня 2022 року, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 2 серпня 2022 рокупідтверджуються матеріалами справи,атому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають до з'ясування питання чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з нормами КУпАП всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалив постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими, що підтверджується дослідженими доказами та ґрунтується на вимогах закону. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 205025 від 30 квітня 2022 року водій ОСОБА_1 30 квітня 2022 року о 22:55 год.в м. Києві по вул. Крайня, 1 керував автомобілем «Volkswagen Sharan», днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд у встановленому законом порядку проводився на місці зупинкитранспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» у присутності двох свідків, що підтверджується тестом № 3265 від 30.04.2022 р., результати огляду становлять 1,50 % проміле,чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП(а.с. 2).
Вказаним спростовується пояснення апелянта, що відео не відображає весь час фіксування, є не цілим, з перериванням, оскільки в протоколі зазначено всі обставини та пункт ПДР, який було порушено ОСОБА_1 .
Крім цього, в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» особистих зауважень чи незгоди з діями працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ним особисто не вказано, лише стоїть його підпис.
Твердження апелянта, що відео не відображає весь час фіксування, є не цілим, з перериванням, ніяким чином не виправдовує ОСОБА_1 в скоєному ним правопорушенні за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Окрім цього, відеозаписом із нагрудної бодікамери інспектора, зафіксовано обставини викладені в протоколі, які є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18).
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Реалізувавши своє право володіти та керувати автомобілем, ОСОБА_1 тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами викладеними вище.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду ознаки сп'яніння, виявлені працівниками поліції 30 квітня 2022 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п. 1,2,3,4 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу «Драгер», результат склав 1,50 % проміле.
Частиною 2ст. 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Відповідно до положень ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях, наданих у судовому засіданні встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 2 серпня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись положеннями статті 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Клопотання адвоката Калашникова Євгена Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року.
Апеляційну скаргу адвоката Калашникова Євгена Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 2 серпня 2022 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київськогоапеляційного суду Н.В.Ігнатченко