Справа № 753/18744/21 Головуючий у І інстанції Каліушко Ф.А.
Провадження №22-ц/824/4189/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
22 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,
за участі секретаря Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Фляшковського Вадима Анатолійовича на рішення Дарницького районного суду суду м. Києва від 21 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі позивача у вихованні та спілкування з дитиною, -
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просив суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити способи та порядок спілкування між позивачем та ОСОБА_4 без присутності відповідача, а саме за таким графіком:
- зустрічі у неділю з 10:00 год. за місцем проживання ОСОБА_3 до понеділка 18:00 год. за місцем проживання ОСОБА_1 (або до початку занять в навчальному закладі) кожного тижня з правом перебування ОСОБА_4 за місцем проживання батька, з правом відводити та забирати ОСОБА_4 із дошкільних та шкільних навчальних закладів, з можливістю прогулянок як по місту так і за його межами, відвідування будь яких місць з урахуванням погодних умов, стану здоров'я дитини, режиму дня та харчування за бажанням дитини;
- відвідувати ОСОБА_4 в дошкільному або шкільному закладі під час проведення свят для дітей;
- проводити разом з ОСОБА_4 не менше одинадцяти днів кожної осені та не менше дев'яти днів кожного літа під час відпустки, з правом спільного виїзду за кордон, за попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем;
- проводити з ОСОБА_4 половину його дня народження;
- необмежено спілкуватись з ОСОБА_4 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язками.
Просив також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувавтим, що позивач та відповідач з 21.06.2014 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після одруження та спільного проживання в одній квартирі у сторін погіршились відносини, через різні погляди на життя та ведення спільного господарства, у зв'язку із чим 25.02.2021 відповідач разом зі спільною дитиною - ОСОБА_3 без відома та погодження позивача, переїхала проживати в квартиру №26 до своїх батьків, яка знаходиться в АДРЕСА_3 .
В подальшому, сторони в усному порядку погодили умови побачень позивача з сином - ОСОБА_3 , відповідно до яких позивач матиме можливість бачитись з сином у вихідні дні та забирати його до себе на ночівлю за місцем його реєстрації.
До весни 2021 року відповідач не чинила перешкод у спілкуванні позивача з сином - ОСОБА_3 , однак 02.09.2021 позивач в телефонному режимі повідомив відповідача, що має намір приїхати 04.09.2021 та забрати їхнього спільного сина на два дні, на що відповідач йому відмовила. Незважаючи на відмову відповідача у побаченні позивача з дитиною, 04.09.2021 позивач все ж таки приїхав за місцем знаходження відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті чого між позивачем, відповідачем та її батьками виник конфлікт і відповідач категорично відмовила позивачу у спілкуванні з сином, чим завдала останньому моральної шкоди.
У зв'язку з тим, що відповідач з 04.09.2021 не дає позивачу бачитись зі своїм сином, на жодні перемовини з позивачем відносно встановлення графіку побачень з сином не йде, дзвінки та письмові вимоги позивача ігнорує, то останній був змушений звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком побачень:
- кожна перша субота і неділя кожного місяця з 11:00 години до 18:00 години без присутності матері;
- одинадцять днів восени та дев'ять днів влітку - за погодженням з матір'ю дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з сином без участі матері, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Фляшовський В.А.
Посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначення графіка побачень позивача з дитиною без присутності матері, просить рішення суду в цій частині змінити, встановивши ОСОБА_3 у спосіб участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої суботи та неділі кожного місяця з 11:00 год. до 18:00 год. в присутності матері.
В доводах апеляційної скарги зазначив, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не надано оцінки віковим потребам дитини. Крім того, поза оцінкою суду лишився висновок психолога, за змістом якого аналіз психологічного обстеження показав, що ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до матері, яка є його основним опорним об'єктом і яку він чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки. Фігуру матері наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість бути разом з матір'ю. Проживаючи разом із матір'ю, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для нього безпечним, сталим та комфортним.
Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин щодо того, що між позивачем та дитиною наявний сталий психологічний зв'язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання із матір'ю, повноцінно сприйме позивача як батька, або докази того, що між батьками виникають конфлікти при дитині під час зустрічей за участі матері, що перешкоджає налагодити контакт батька з дитиною і негативно впливає на психологічний та емоційний стан дитини.
Вказує, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду в аналогічних справах, згідно із якими при визначенні чи зміні способу участі у вихованні дитини та спілкування із нею суд має враховувати вікові потреби дитини, а також обставини щодо наявності між батьком та дитиною сталого психоемоційного зв'язку, відсутність або низький рівень якого може бути підставою для визначення такої участі у спілкуванні з дитиною за участі із матір'ю.
Вважає також, що поза увагою суду першої інстанції залишились доводи представника про перебування у даний період часу відповідача разом із дитиною закордоном. Відповідач має намір перебувати за межами України до закінчення правового режиму воєнного стану, припинення небезпеки здоров'ю і життю на території України.
Зважаючи на вказані обставини, на думку відповідача очевидним є те, що особисте спілкування дитини з батьком на даний час можливе лише за використання засобів дистанційного зв'язку. Однак, забезпечити такий зв'язок трирічної дитини та батька без участі та присутності матері є неможливим з технічної точки зору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 заперечує проти доводів скарги, посилаючись на безпідставність її доводів.
Звертає увагу апеляційного суду, що спір між сторонами з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні із сином виник в 2021 році, а тому посилання відповідача на неможливість вирішення спору на даний час у зв'язку із початком війни в Україні та виїздом відповідача з дитиною закордон не є правовою підставою для задоволення апеляційної скарги.
Щодо доводів відповідача про неврахування судом вікових потреб дитини, позивач зауважив, що 20.01.2023 року дитині виповниться 4 роки. Після розірвання відносин із відповідачкою, з часу, коли дитині було 2 роки, позивач майже кожні вихідні проводив час із сином, в тому числі з ночівлею, без присутності матері, яку це влаштовувало. Вважає, що відповідачка маніпулює можливістю побачень із сином не в його інтересах.
Щодо наявного в матеріалах справи висновку психолога, на який посилається апелянт, позивач вважає, що вказаний висновок не містить даних про неможливість побачень дитини із батьком у відсутності матері.
Зауважив також, що заявляючи про відсутність між сторонами конфліктів, відповідач суперечить сама собі, оскільки у відзиві на позов зазначала дослівно «Після тривалих конфліктів та принижень мене позивачем в присутності нашого малолітнього сина». Позивач визнає, що дійсно між у спілкуванні між сторонами є певна напруга та бувають конфлікти, що стало підставою для розірвання між ними шлюбу, та вочевидь негативно впливає на дитину. Саме тому побачення батька з дитиною у присутності матері є недоцільними і такими, що можуть зашкодити психологічному стану дитини.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Фляшовський В.А. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від третьої особи - Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без присутності їх представника. Просять ухвалити рішення, яке якнайкраще відповідатиме інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , врахувавши висновок Органу опіки і піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Фляшовського В.А., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині визначення способу участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з сином без участі матері, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду лише в межах доводів апелянта.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження.
З матеріалів справи вбачається, що з лютого 2021 року сторони стали проживати окремо та припинили ведення спільного господарства.
Після припинення спільного проживання між сторонами, спільний син - ОСОБА_4 залишився проживати разом із матір'ю.
Згідно наданого Службою у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації висновку про встановлення способу та порядку спілкування позивача з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення моральної шкоди, від 29.12.2021 р. №109/04/40-9301, затверджений наступний графік зустрічей батька та дитини, а саме:
- перша субота та неділя місяця з 11:00 години до 18:00 години;
- одинадцять днів восени та дев'ять днів влітку, за погодженням з матір'ю дитини.
Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_3 посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 не досягнуто згоди з приводу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, внаслідок чого міжними виникають непорозуміння.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 141 СК України передбачено рівні права та обов'язки обох батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Відповідно ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Проаналізувавши надані сторонами докази, суд дійшовдо висновку про те, що підстави для усунення батька від спілкування з дитиною відсутні, тавраховуючи відсутність згоди між сторонами щодо порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, такий порядок підлягає встановленню в судовому порядку.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи конкретний порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд першої інстанції керувався інтересами дитини та дійшов висновку про те, що зустрічі батька із сином повинні відбуватися за визначеним графіком, який було надано третьою особою, оскільки саме такий графік буде повністю відповідати інтересам дитини та забезпечить виконання батьківських прав позивача.
При цьому, суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача ОСОБА_3 із дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, навпаки буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині визначення графіка побачень батька з дитиною без участі матері, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти позову повністю з тих підстав, що право позивача на спілкування та побачення з дитиною нею не порушувалось. При цьому, заперечень щодо визначеного у висновку Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №109/04/40-9301 від 29.12.2021 року графіку побачень позивача із малолітнім сином відповідачка до суду не подавала, не запропонувала іншого порядку участі батька у вихованні та спілкуванні із сином, в тому числі і у присутності матері.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявний в матеріалах справи Висновок фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), складений кандидатом психологічних наук ОСОБА_5 на вимогу матері, не містить у собі даних, на підставі яких суд першої інстанції мав дійти висновку про неможливість побачень дитини із батьком у відсутності матері.
Так, згідно вказаного Висновку, аналіз психологічного обстеження показав, що ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до матері, яка є його основним опорним об'єктом і яку він чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки. Фігуру матері наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість бути разом з матір'ю. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), проживаючи з матір'ю, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для нього безпечним, сталим та комфортним. (а.с. 92-102)
В той же час, висновок фахівця не містить даних про те, що між дитиною і батьком відсутній сталий психологічний зв'язок, що дитина не сприймає позивача, як батька, та що спілкування батька із дітиною без присутності матері суперечитиме інтересам дитини та негативно вплине на її моральний розвиток.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом вікових потреб дитини також не можуть бути взяті до уваги.
З матеріалів справи вбачається і не заперечувалось відповідачем, що після розірвання відносин між сторонами, тобто коли малолітньому Матвію було два роки, позивач неодноразово бачився із сином по вихідним у суботу-неділю, забирав його із ночівлею зі згоди матері. Доказів того, що такі побачення із батьком негативно вплинули на психологічний стан дитини чи призвели до погіршення його самопочуття, матеріали справи не містять.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на необхідність застосування у даній справі висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 30 червня 2020 року у справі №757/72415/17, від 23 червня 2020 року у справі №754/9026/16, від 30 вересня 2021 року у справі №176/1955/20, оскільки обставини, які встановлені у вищевказаних справах, не є тотожними до обставин, які встановлені у справі 753/18744/21.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду в оскаржуваній частині є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Фляшковського Вадима Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду суду м. Києва від 21 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 березня 2023 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.А.