ц[1]
11 січня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно постанови, 20.09.2022 року о 15 год. 20 хв. по вул. Прорізна, 19 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, який відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисник ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, провадження в справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАПза відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП, оскільки суд розглянув дану справу без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставини справи, а висновки суду ґрунтуються на сумнівних та недопустимих доказах, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
При цьому зазначає, що 20.09.2022 року ОСОБА_1 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що підтверджується даними наявного у справі відеозапису, однак поліцейські не доставили його до медичного закладу, а продовжили спілкування та схилили до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. На думку апелянта, працівники патрульної поліції фактично спровокували ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, схиливши його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та запевнивши ОСОБА_1 , що він має на це законне право.
Крім того, поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі його право на захист.
Також апелянт вказує, що вимога поліцейського до водія про проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути законною та обґрунтованою, а також відповідати встановленому порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,(затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015). Тобто, вимога про проходження огляду на стан сп'яніння є законною виключно за наявності у водія ознак сп'яніння, передбачених п.4 Розділу І Інструкції, однак твердження поліцейського про наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння є надуманим, оскільки з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що поліцейськими не встановлювались будь-які ознаки сп'яніння. В процесі спілкування з ОСОБА_1 не застосовувались будь-які прилади освітлення з метою перевірки реакції зіниць очей, що свідчить про безпідставність вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп'яніння висунутої ОСОБА_1 . На вказаному відеозаписі зафіксовано, що на протязі спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводить себе спокійно, координація рухів та мова у нього не порушена, пальці рук у нього не тремтять, він має цілком природний вигляд та забарвлення обличчя, тобто у ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки сп'яніння, визначені вищезазначеною Інструкцією.
Крім того, поліцейські не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а навпаки наказали йому сісти за кермо та перепаркувати транспортний засіб.
На переконання апелянта, вищевказане свідчить про те, що вимога поліцейського до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є безпідставною, незаконною та необґрунтованою, однак судом першої інстанції вказані обставини проігноровано та помилково притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, цих вимог закону дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушені ним п.2.5 ПДР України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені в апеляційній скарзі його захисника та пояснив, що у зазначений у протоколі час та місце він припаркувався по вул. Прорізній в м. Києві з порушенням правил дорожнього руху у зв'язку із цього приводу до нього під'їхав екіпаж патрульної поліції. В ході спілкування щодо порушення ним вимог ПДР України поліцейський запропонував йому проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, на що він одразу погодився, оскільки перебував у тверезому стані.
На вимогу поліцейського він перепаркував свій автомобіль згідно правил дорожнього руху, після чого інший поліцейський повідомив, що йому краще відмовитись від проходження огляду, вказуючи, що на огляд він витратить багато часу і якщо він погодиться їхати до закладу охорони здоров'я вони евакуюють його автомобіль на штрафмайданчик. Коли вони підійшли до патрульного автомобіля поліцейський повторно запропонував проїхати на огляд до медичного закладу та повідомив згідно вимог ПДР України він має право відмовитись від проходження такого огляду. Оскільки він не хотів витрачати зайвий час та кошти на повернення автомобіля зі штрафмайданчика він відмовився їхати на огляд до медичного закладу.
Також ОСОБА_1 зазначив, що поліцейський не вчиняв жодних дій з метою виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння і не повідомляв йому, які саме ознаки сп'яніння були ним виявлені.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя в оскаржуваному рішенні послався на направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння від 20.09.2022 року, а також дані відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського №477755, як на докази винуватості останнього у порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського (а.с. 4), на місці події 20.09.2022 о 15 год. 20 хв. поліцейський запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, але не повідомив останньому, які саме ознаки сп'яніння були ним (поліцейським) виявлені. При цьому, з відеозапису не вбачається і матеріали справи не містять даних, яким чином поліцейські встановили наявність у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук) та незважаючи на те, що ОСОБА_1 погодився на пропозицію проїхати до медичного закладу, поліцейський, в порушення п.9 Розділу ІІ Інструкції не доставив ОСОБА_1 до медичного закладу та через деякий час повторно запропонував ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, при цьому повідомив, що - «згідно п.2.9 «а» ПДР України ви маєте право погодитись пройти огляд на стан сп'яніння, а згідно п.2.5 ПДР України ви маєте повне право відмовитись від проходження огляду», що не відповідає вимогам закону щодо його законного права відмовитись від проходження огляду, оскількипунктом 2.5 ПДР України встановлено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Тобто незважаючи на те, що за відмову водія від проходження огляду настає відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, поліцейським вказане адміністративне правопорушення фактично видано за законне право ОСОБА_1 відмовитись від проходження такого огляду.
Законом України «Про Національну поліцію» на працівників поліції покладено обов'язки саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до їх вчинення, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою подальшого складання стосовно них протоколу про адміністративне правопорушення.
Також слід зазначити, що згідно положень Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому згідно п.п. 3, 4 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису (а.с. 4), поліцейський запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, проте жодного разу не вказав, які саме ознаки наркотичного сп'яніння були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , а також не вчинив жодних дій по виявленню цих ознак, а зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук не підтверджуються даними відеозапису.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення вини особи «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх, переконливих та належних доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За викладеним, оскаржувана постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2022 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами - скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду І.М. Сілкова
Провадження: №33/824/58/2023 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Справа: №761/21045/22
Головуючий у І інстанції: Сіромашенко Н.В.
Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.