21 грудня 2022 року м. Київ
Справа №753/613/19
Провадження № 22-ц/824/12220/2022
Резолютивна частина ухвали оголошена 21 грудня 2022 року
Повний текст ухвали складено 22 грудня 2022 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Желепи О.В.
секретаря: Карпенка В.Р.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
третя особа (за первісним та зустрічним позовами) - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки,
У січні 2019 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» мотивовано тим, що 03 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), який змінив назву на АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/160 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 295 000,00 доларів США під 13,5 % річних на строк до 02 липня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 03 липня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 02-10/2289, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 129,9 кв. м жилою площею 81,6 кв. м, яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08 травня 2002 року Відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року у справі № 2-1075/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя за ОСОБА_1 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1 , визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення суду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 31 березня 2016 року було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру. Тому відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця і має всі права та несе всі обов'язки за договором іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289. Крім того, за інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна загальна площа квартири АДРЕСА_1 змінилася і складає 135,2 кв. м.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Кредитним договором станом на 09 листопада 2018 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 771 011,76 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 21 531 840,33 грн, з яких: заборгованості за кредитом -
250 901,29 доларів США, що еквівалентно 7 006 853,59 грн; заборгованість за
відсотками - 341 822,35 доларів США, що еквівалентно 9 545 981,84 грн; заборгованість за комісіями - 12 668,21 доларів США, що еквівалентно 353 781,73 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 57 185,26 доларів США, що еквівалентно 1 596 997,54 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 108 434,65 доларів США, що еквівалентно 3 028 225,63 грн.
З метою врегулювання спору в позасудовому порядку іпотекодавцю ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу від 02 серпня 2018 року № 13-07/666 щодо виконання порушених позичальником зобов'язань за Кредитним договором, однак ця вимога залишилася без виконання.
Враховуючи викладене, АТ «Укрсоцбанк» просило: визнати за ним право іпотеки на квартиру № 71 загальною площею 135,2 кв. м, жилою площею 81,6 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ; в рахунок погашення вищевказаної заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Укрсоцбанк» за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, із встановленням початкової ціни для подальшої реалізації на рівні 2 350 205,00 грн.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до
АТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки, в якому просила визнати недійсним нотаріально посвідчений договір іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, укладений між банком та ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що спірна квартира була спільною сумісною власністю подружжя, так як набута під час її шлюбу з ОСОБА_2 . Однак вона як співвласник майна не надавала своєї нотаріально засвідченої згоди на передачу вказаної квартири в іпотеку.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року вимоги за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з первісним позовом.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Визнано за АТ «Альфа-Банк» право іпотеки на належну на праві власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 згідно з договором іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289.
В рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед
АТ «Альфа-Банк» за Кредитним договором в розмірі 771 011,76 доларів США, що станом на 09 листопада 2018 року еквівалентно 21 531 840,33 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 35 253,07 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя
особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на праві особистої власності, так як набута ним в порядку приватизації. Тобто доводи ОСОБА_1 про те, що спірна квартира була придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, повністю спростовуються матеріалами справи та суперечать вимогам чинного законодавства, а її зустрічні позовні вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, не підлягають задоволенню. У зв'язку з недоведеністю зустрічного позову суд не вбачав підстав для застосування позовної давності. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростували доводів АТ «Альфа-Банк» про те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Кредитним договором станом на 09 листопада 2018 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 771 011,76 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 21 531 840,33 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 250 901,29 доларів США, що еквівалентно 7 006 853,59 грн; заборгованість за відсотками - 341 822,35 доларів США, що еквівалентно 9 545 981,84 грн; заборгованість за комісіями - 12 668,21 доларів США, що еквівалентно 353 781,73 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 57 185,26 доларів США, що еквівалентно 1 596 997,54 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків -
108 434,65 доларів США, що еквівалентно 3 028 225,63 грн. Матеріали справи не містять належних доказів на спростування вказаного розміру заборгованості за Кредитним договором. Оскільки виконання Кредитного договору було забезпечено договором іпотеки, то банк як іпотекодержатель набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року у справі № 2-1075/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя за ОСОБА_1 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1 , визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки. Тому відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця і має всі права та несе всі обов'язки за іпотечним договором. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Тому суд вважав необхідним визначити реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. На час укладення Кредитного договору ОСОБА_2 був власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 06 березня 2003 року, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 128486. З 31 березня 2016 року власником цього домоволодіння є ОСОБА_1 , тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому доводи відповідача про те, що банк не надав належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_2 коштів у доларах США, тобто не довів факт видачі кредитних коштів в іноземній валюті, спростовуються матеріалами справи, зокрема заявою про видачу готівки, банківськими виписками по особовому рахунку. Суд не взяв до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності, виходячи з того, що право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру було зареєстровано 31 березня 2016 року, а з позовом АТ «Укрсоцбанк» звернулося 09 січня 2019 року, тобто в межах позовної давності.
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовити, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача щодо вжиття Банком в серпні 2009 року заходів позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, що свідчить про зміну строку виконання основного зобов'язання. Вважала, що за таких обставин іпотекодержатель мав право пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання. Банк без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовом, проте судом безпідставно було відмовлено у застосуванні строку позовної давності щодо первісного позову.
Зауважила, що оскільки Банком пропущено строк звернення до суду з позовом, то судом безпідставно визнано, як обґрунтовану, нараховану Банком суму заборгованості за кредитним договором.
Зазначила, що не відповідають обставинам справи висновки суду про недоведеність відповідачем факту перебування у спільній сумісній власності придбаної під час шлюбу спірної квартири.
Суд не надав належної оцінки іпотечному договору, а саме проігнорував пункти 4.5., 4.5.2., 4.7. Договору іпотеки, у зв'язку з чим не врахував, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, сторони визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 41 Закону України«Про іпотеку» та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, 22 листопада 2021 АТ «Альфа-Банк» подало письмові пояснення, в яких посилаючись на те, що скаржником не спростовано наявності заборгованості за кредитним договором, в забезпечення виконання умов якого в іпотеку банку передана спірна квартира, яка на даний час на праві власності належить ОСОБА_1 АТ «Альфа-Банк» просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.
Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Р. С. задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині вирішення позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки залишено без змін.
Скасовуючи Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині вирішення позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа -
ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зробив висновок про те, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не з'ясував правильності нарахування позивачем розміру заборгованості за Кредитним договором, не встановив періоду нарахованих процентів за користування кредитними коштами та неустойки, а також не спростував доводів сторони відповідача за первісним позовом щодо пропуску банком позовної давності, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено в повному обсязі.
При цьому Верховним Судом було зазначено, що суд не врахував, що для встановлення факту про те, що позивачем ще у 2009 році було висунуто боржнику ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень саме за спірним Кредитним договором, необхідно було дослідити докази, про витребування яких сторона відповідача за первісним позовом заявила клопотання.
Залишаючи рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки без змін, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції в цій частині та зазначив, що у справі, яка переглядається, на відміну від справ № 372/504/17 та № 442/8645/14-ц, на які заявник посилалась в касаційній скарзі, суди встановили, що надання нотаріальної згоди ОСОБА_1 на передачу спірної квартири в іпотеку не вимагалося, так як це майно не належало до спільної сумісної власності подружжя, а було набуте ОСОБА_2 в особисту приватну власність в порядку приватизації.
21 жовтня 2022 року цивільна справа № 753/613/19 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки надійшла до Київського апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 24 жовтня 2022 року справу № 753/613/19 за позовом АТ «Альфа-Банк» до
ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа -
ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотекипередано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року справу за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки призначено до розгляду з викликом учасників справи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Діордієв С.Г. заявив клопотання про витребування доказів, а саме, витребувати від ПН КМНО Ковальчука С.П. завірені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, врахувавши аргументи, наведені у письмових поясненнях, врахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постанові
від 05 жовтня 2022 року у цій справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання адвоката Діордієва С.Г підлягає задоволенюю.
За ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У той же час згідно ч.2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до приписів п.4 ч.З ст. 2 та ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, де учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, насамперед щодо доведення сторонами обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, - сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними своїх обов'язків.
Пунктами 2 та 3 ст. 43 ЦПК України учасникам справи надано право, між іншим, подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду. При цьому пунктом 2 частини 2 цієї ж статті Кодексу на учасників справи покладено обов'язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4 ст. 43 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.
За таких обставин, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним витребувати від ПН КМНО Ковальчука С.П. заврені належним чином копії документів, які були підставою для вчинення виконавчого напису від 02.07.2009 року за реєстровим №2623.
Керуючись ст.ст.81, 84, 268, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Витребувати від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, який знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, оф. 12, завірені належним чином копії наступних документів, у т.ч. й тих, що послугували підставою для вчинення виконавчого напису, а саме:
Виконавчого напису за реєстровим № 2623 від 02.07.2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Іпотечного договору № 02-10/2289 від 03 липня 2007року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк», реєстровий № 3569.
Вимоги АКБ «Укрсоцбанк» про дострокове виконання ОСОБА_2 порушеного зобов'язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Надані банком документи на підтвердження наявної у громадянина ОСОБА_2 заборгованості перед АКБ «Укрсоцбанк».
Аркушу (аркушів) Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. (справа - «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій»), на якому (яких) міститься інформація про реєстрацію нотаріальної дії, пов'язаної із вчиненням виконавчого напису від 02 липня 2009 року про звернення стягнення на п'ятикімнатну квартиру №71 (сімдесят один), загальною площею 129,9 (сто двадцять дев'ять цілих дев'ять десятих) кв.м., жилою площею 81,6 (вісімдесят одна ціла шість десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстровий № 2623.
Надіслати копію ухвали для відома учасникам справи та для виконання Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчуку Сергію Павловичу.
Витребувані документи повинна бути надані Київському апеляційному суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д.Поливач
О. В. Желепа