07 березня 2023 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 , на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 120222631120000194 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рідківці Чернівецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, -
Вироком Хотинського районного суду м. Чернівців від 04 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.
Вирішено питання щодо речових доказів по справі.
На вказаний вирок суду першої інстанції заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини у скоєному, просив вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді 1-го року 6-ти місяців обмеження волі.
ЄУНСС:720/2742/22
НП:11кп/822/96 /23 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_12
Категорія: ч.1 ст.164 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1 .
Посилається на те, що вирок районного суду підлягає скасуванню у зв'язку з м'якістю призначеного обвинуваченому покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його особі.
Так, на думку апелянта, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання у вигляді громадських робіт, не в достатній мірі взяв до уваги те, що під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений жодних дій, направлених на виконання судового рішення та сплату коштів на утримання дітей, не вживав, не працевлаштувався, на облік в районному центрі зайнятості не став.
Звертає увагу і на розмір заборгованості та тривалий час несплати обвинуваченим аліментів, що, на думку апелянта, свідчать про грубе нехтування ним своїх обов'язків, спрямованих на погашення такої заборгованості.
Також зазначає, що матеріали справи не містять такої обставини, яка пом'якшує покарання, як щире каяття обвинуваченого, на яку суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 посилався в своєму рішенні.
На вказану апеляційну скаргу від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшло заперечення, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури без задоволення, а вирок районного суду як законний та справедливий - без змін.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги поданої апеляційної скарги, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які вважають, що вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, як необґрунтовану, - без задоволення, міркування потерпілої та її представника з цих обставин, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, розглянувши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як було встановлено вироком суду першої інстанції та апеляційним судом при розгляді кримінального провадження в апеляційній інстанції, що 18 листопада 2013 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області ухвалено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 на утримання дітей - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 500 гривень на кожну дитину, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 29 жовтня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.
Однак, ОСОБА_6 ,. будучи фізично здоровою і працездатною особою, нехтуючи обов'язками, що покладаються на батьків, в порушення вимог ст. 51 Конституції України, ст.ст. 150, 180 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», які передбачають, що батьки повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину, маючи прямий умисел, направлений на злісне ухилення від сплати аліментів, достовірно знаючи про покладений на нього судовим рішенням обов'язок щодо сплати аліментів, ухилився від повного та своєчасного виконання вказаного рішення суду, таким чином посягаючи на нормальний розвиток та здоров'я своїх дітей, і в період з жовтня 2013 року по вересень 2022 року не здійснював виплати по аліментам згідно рішення суду, на виклики державного виконавця не реагував і продовжував ухилятися від сплати аліментів у зв'язку з чим виникла заборгованість із виплати аліментів.
Крім цього, будучи фізично здоровою і працездатною особою, в період часу з жовтня 2013 року та по теперішній час, ОСОБА_6 до Новоселицької районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості з метою пошуку роботи не звертався, тяжкими хворобами не хворів, на стаціонарному лікуванні в медичних закладах не лікувався. За вищевказаний період часу, маючи реальну змогу працювати і сплачувати аліменти на утриманні неповнолітніх дітей, самостійно роботу не шукав, на даний час офіційно не працевлаштований.
У зв'язку із невиплатою аліментів у ОСОБА_6 , згідно з розрахунком Новоселицького відділу Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької Області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виникла заборгованість у розмірі, що сукупно складають суму виплат більше ніж за три місяці відповідних платежів, на загальну суму 244368 тисяч 80 копійок.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Справу судом першої інстанції розглянуто в спрощеному порядку, передбаченому ст.381, 382 КПК України, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, встановлені судом обставини, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування вироку.
Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора про те, що суд, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, не дотримався всіх вимог закону, не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, є обґрунтованими.
Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, хоч і вказано, однак не враховано того, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності вперше, однак в порушення вимог закону злісно ухилився від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, не виконував рішення суду впродовж тривалого часу, а саме з жовтня місяця 2013 року по теперішній час, що свідчить про нехтування обвинуваченим своїми обов'язками.
Також апеляційним судом встановлено, що обвинувачений не працює, на облік у районному центрі зайнятості не став, по місцю проживання характеризується задовільно, перебуває під наглядом у лікаря нарколога з 2007 року, суспільною працею не займається, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що ОСОБА_6 згідно з його заявою, хоч і визнав свою вину, проте жодних активних дій, направлених на сплату коштів на утримання дітей не вживав та не вживає до теперішнього часу, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати коштів у загальному розмірі 244 368, 80 грн. Вказане свідчить про відсутність щирого каяття обвинуваченим з приводу скоєного та небажання ним виправити ситуацію, яка склалася.
При цьому сплата обвинуваченим 500 грн в рахунок відшкодування заборгованості на стадії апеляційного перегляду вироку районного суду не свідчить про його щире каяття та не є тією обставиною, яка пом'якшує йому покарання.
Враховуючи вищевикладене, а також і інші дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема, його спосіб життя, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_6 неможливе без тримання його в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці.
Обставинами, які пом'якшують покарання, колегія суддів відносить: визнання вини у скоєному.
Обставин, які обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо неврахування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання всіх обставин справи знайшли своє підтвердження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Частиною 2 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин, судова колегія вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі ст. 409, 414 КПК України, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і відповідно з постановленням свого вироку в цій частині.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши дані про особу обвинуваченого, врахувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України, яке буде необхідне та достатнє дял його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ч.15 ст.615, ст.404, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 164 КК України в частині призначення йому покарання скасувати.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття і постановлення його на облік у виправному центрі.
В іншій частині вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3