Справа № 185/1507/21 Номер провадження 22-ц/814/1607/23Головуючий у 1-й інстанції Феленко Ю.А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
21 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Хіль Л.М.
суддів: Лобова О.А., Пилипчук Л.І.,
за участю:
представника позивача - Григор'євої О.І.,
при секретарі Бродській В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава у режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року та на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року в складі судді Феленка Ю.А. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до ОСОБА_1 про стягнення надмірно перерахованих коштів,
У березні 2021 року ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом, у якому просило суд стягнути з відповідача надмірно перераховані грошові кошти у розмірі 39 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 було частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», треті особи: ОСОБА_4 , ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок ДТП та стягнуто з ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», зокрема, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн, без урахування утримання податку.
На виконання вказаного рішення суду ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Разом з цим, ухвалою від 24.12.2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області роз'яснив вищевказане рішення суду, зазначивши, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» при виконанні судового рішення, відповідно до вимог п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, як податковий агент має утримати із визначеної судом суми відшкодування моральної шкоди податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Утримавши суму податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» мало виплатити на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 161 000,00 грн, замість перерахованих 200 000,00 грн. Таким чином, грошові кошти у розмірі 39 000,00 грн були набуті ОСОБА_1 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та мають бути повернуті нею на рахунок товариства.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до ОСОБА_1 про стягнення надмірно перерахованих коштів відмовлено.
Разом з позовною заявою товариством було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно ОСОБА_1 , яке належить їй на праві власності в межах суми заявлених позовних вимог, без обмеження/позбавлення права користування ним.
Заяву обґрунтовано тим, що предметом спору між ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» та ОСОБА_1 є невиконання нею грошового зобов'язання з повернення на користь ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» надмірно перерахованих грошових коштів у розмірі 39 000,00 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 ухиляється від врегулювання спору в досудовому порядку, а також ухиляється від повернення ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» безпідставно набутих нею грошових коштів, є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», за захистом яких воно звернулось до суду.
Зазначало, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» відомо, що ОСОБА_1 є власницею об'єкта нерухомого майна (квартири) загальною площею 54,6 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності на зазначене майно виникло у ОСОБА_1 25 червня 2019 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ніколенко А.С. за реєстровим номером 698. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності №243730430 від 10.02.2021, станом на 10.02.2021, щодо зазначеного нерухомого майна у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження, а також у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.
Також зазначав, що у представника позивача є підстави вважати, що у приватній власності ОСОБА_1 , крім зазначеної квартири, перебуває об'єкт нерухомого майна - будинок з надвірними будівлями, який розташований у АДРЕСА_2 .
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.04.2021 у задоволенні заяви представника позивача ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» Чигринця В.В. про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.04.2021, її в апеляційному порядку оскаржив представник ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» Чигринець В.В., прохав скасувати ухвалу.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що розглядаючи повторно питання щодо вжиття заходів забезпечення позову та постановляючи ухвалу з питання, яке вже розглянуто Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, Червонозаводський районний суд м. Харкова вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми процесуального права.
Так зазначені обставини призвели до постановлення Червонозаводським районним судом м.Харкова помилкової ухвали, що перешкоджає виконанню ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2021 року та постанови Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 06.04.2021 року.
Також в апеляційному порядку представник ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» Чигринець В.В. оскаржив рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права та не повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.
В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки щодо відсутності правової підстави для перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 200 000 грн.
Вказував, що ОСОБА_1 дізнавшись, що на її користь були перераховані зайві 39 000,00 грн, на письмову пропозицію ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» добровільно повернути кошти не відповіла та безпідставно набуті нею кошти, не повернула.
Вважає, що така поведінка є проявом зловживання правами у власних інтересах, яка направлена на спричинення шкоди інтересам ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ». Така поведінка є умисною та має конкретну мету завдати ще більші матеріальні збитки товариству та неправомірно збагатитись за рахунок товариства.
Зазначав, що висновок суду щодо здійснення стягнення з дочки відповідача у рахунок погашення її заборгованості перед ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» юридично неспроможний.
Також зазначав, що суд першої інстанції у своєму рішенні не обґрунтував у чому полягає добровільність виплати за рішенням суду у справі №185/415/18.
Посилався на те, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» при здійсненні виплати на користь ОСОБА_1 допустило лічильну помилку, яка полягає у подвійному нарахуванні та сплаті податків. Подвійна сплата податків відбулась за рахунок власних коштів та у збиток ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ». Тобто ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» нарахувало на суму відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_1 суму податків двічі, що неправильним обчисленням податкових зобов'язань.
Ураховуючи викладене, прохав скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ».
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», у якому прохала апеляційну скаргу залиши без задоволення.
У судове засідання з'явилась представник ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ».
Від ОСОБА_1 у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав, які перешкоджають розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.04.2021 року слід зазначити наступне.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у заяві представника ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» Чигринця В.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно ОСОБА_1 не зазначено обставин на підтвердження наявності достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду уразі задоволення позову ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до ОСОБА_1 про стягнення надмірно перерахованих коштів. Доказів на підтвердження наявності таких обставин заявником також не зазначено.
Також відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що представником позивача не було надано належних та допустимих доказів щодо вартості майна, на яке він просить накласти арешт, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що він позбавлений можливості встановити співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Проте, враховуючи ціну позову та властивості майна, на яке позивач прохав накласти арешт, суд вважав заявлені заходи забезпечення позову явно не співмірними.
Разом з тим суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначений представником позивача захід забезпечення позову, як накладення арешту взагалі немотивований. Саме лише посилання у заяві на ускладнення чи неможливість виконання рішення суду для позивача зі сторони відповідача, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Колегія суддів погоджується з вищевикладеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову за заявою ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» - ОСОБА_5 .
Доводи апелянта про те, що розглядаючи повторно питання щодо вжиття заходів забезпечення позову та постановляючи ухвалу з питання, яке вже розглянуто Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, Червонозаводський районний суд м. Харкова вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми процесуального права, не заслуговують на увагу.
Так на момент винесення ухвали від 15.04.2021 року Червонозаводським районним судом м. Харкова, матеріали справи не містили відомості про ухвалення Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвали від 02.03.2021 року, такі відомості були відсутні і на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Також в матеріалах справи відсутній оригінал ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2021 року.
Щодо оскарження рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року слід зазначити наступне.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 (справа № 185/415/18, провадження 2/185/1301/18) було частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», треті особи: ОСОБА_4 , ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок ДТП та стягнуто з ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», зокрема, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн, без урахування утримання податку. Вказане рішення набрало законної сили 30.01.2020. Як убачається зі змісту рішення, з відповідача на користь позивачів стягнуто моральну шкоду, завдану смертю чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , внаслідок ДТП (а.с. 7-10, 11-27).
На виконання зазначеного рішення суду ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» виплатило ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15709 від 18.12.2020 та не оспорюється відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 35)
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, при виплаті вказаної суми не було допущено рахункової помилки.
Ухвалою від 24.12.2020 Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області роз'яснив вищевказане рішення суду, зазначивши, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» при виконанні судового рішення, відповідно до вимог п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, як податковий агент має утримати із визначеної судом суми відшкодування моральної шкоди податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (а.с. 28-31).
20.01.2021 ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» звернулося до відповідача ОСОБА_1 з вимогою щодо повернення надмірно перерахованої суми відповідно до роз'яснення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Проте вказана вимога відповідачем в добровільному порядку задоволена не була (а.с. 36).
З частини 1 ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Позивач просив стягнути з відповідача зазначену вище суму переплати саме на підставі зазначеної статті ЦК України, як набуту без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України - не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки спірна сума була виплачена позивачем на користь відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка внаслідок ДТП, виплата здійснена позивачем добровільно та за відсутності рахункової помилки або недобросовісності з боку ОСОБА_1 .
Разом з тим відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про долучення до справи копію постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року скасовано і постановлено нову.
Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринославхліб» про роз'яснення рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першою інстанції, постановлюючи ухвалу про роз'яснення рішення суду, дійшов помилкових висновків і вніс нові дані у рішення суду, що є недопустимим.
Дніпропетровським апеляційним судом зазначено, що чинним на час ухвалення рішення суду першої інстанції про стягнення з боржника моральної шкоди податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров'ю.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18), від 05 червня 2019 року у справі №227/130/14-ц (провадження № 61-29955св18).
Судом зазначено, що безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що стягнута в рахунок відшкодування моральної шкоди сума підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, який набрав чинності з 23 травня 2020 року, оскільки рішення суду про стягнення моральної шкоди ухвалено до набрання чинності вказаною нормою матеріального права та у ньому зазначено про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20.
Таким чином доводи апелянта щодо відсутності правової підстави для перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 200 000 грн, не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваних ухвали та рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, ухвала та рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувані ухвалу та рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року та на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2021 року - залишити без змін.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя : Л.М. Хіль
Судді: О.А. Лобов
Л.І. Пилипчук