Справа № 623/4370/21 Номер провадження 22-ц/814/1238/23Головуючий у 1-й інстанції Одарюк М.П. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
20 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
секретар: Коротун І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Харків), в якій просив суд:
1)Визнати неправомірним рішення Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у знятті арешту з майна та скасування заборони на його відчуження, накладених в межах виконання виконавчого листа № 623/1846/13-ц, виданого 13.11.2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, яке міститься у листі Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 13.10.2021 № 44963;
2) Скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Жувака В.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.01.2015 року, яку винесено в межах виконання виконавчого листа № 623/1846/13-ц, виданого 13.11.2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.
Скарга мотивована тим, що згідно з листом-відповіддю Міжрайонного відділу ДВС по Барвінківському, Борівському та Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.01.2021 №4864 виконавчі провадження, за якими скаржник є стороною на виконанні у відділі станом на 29.01.2021 не перебувають. Одночасно повідомлено, що Спецпідрозділ Автоматизованої системи виконавчого провадження містить інформацію щодо невиконаних зобов'язань фінансового характеру за виконавчим листом №623/1846/13-ц, виданим 13.11.2014 Ізюмським міськрайонним судом, про стягнення на користь ОСОБА_2 28 420,00 гри. Стягувач - ОСОБА_2 , намагалася отримати дублікат виконавчого листа №623/1846/13-ц та поновити строк на його пред'явлення, у зв'язку з чим зверталася до Ізюмського міськрайонного суду з відповідною заявою. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 07.06.2021 у справі №623/1846/13-ц, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15.09.2021, у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_2 відмовлено. Враховуючи, що виконавчі документи щодо стягнення боргу на виконанні відсутні, а дія арешту майна порушує конституційні права щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном, з метою поновлення конституційних прав скаржник 29.09.2021 звернувся до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою щодо вжиття вичерпних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», на що лише 23.10.2021 отримано відповідь за вих. №44963 від 13.10.2021, якою роз'яснено, що в межах виконавчих проваджень №45987909 та №52803470 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, керуючись п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (п.7 ст.47 у попередній редакції) було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Разом з тим, постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Жувак В.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.01.2015, яку винесено в межах виконання виконавчого листа №623/1846/13-ц, виданого 13.11.2014 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, залишається нескасованою, і, як наслідок, боржник не може реалізувати свої права щодо розпорядження своєю власністю.
Головним державним виконавцем Ізюмського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУМЮ ( м. Харків) Харіною Я. надані суду заперечення на скаргу, в яких зазначено, що приватним виконавцем були здійснені заходи з примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені у виконавчому документі. Просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків)задоволено частково.
Постанову державного виконавця Ізюмського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Жувака В.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 січня 2015 року - скасовано. В іншій частині скарга задоволенню не підлягає.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає чинному законодавству у зв'язку із тим , що судом взято до уваги невірне тлумачення/ застосування вказаних норм законодавства скаржником, тим самим останній усвідомлено увів суд в оману , що призвело до ухвалення рішення, що не має під собою правового підґрунтя.
Апелянт стверджує , що рішення суду на підставі якого відкрито виконавче провадження є не виконаним, тому порушення питання щодо скасування решту з майна боржника є недоречним.
Скаржник також вказує, що приймаючи оскаржувану ухвалу , суд істотно порушив права та законні інтереси стягувача , що позбавляє стягувача права на отримання присуджених йому коштів, та сприяє ухиленню боржника від виконання зобов'язання.
Апелянт просить, скасувати ухвалу Ізмського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року, ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів дослідивши докази наявні у матеріалах справи приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з слідуючих підстав.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 грудня 2013 року. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28000,00 грн. та судові витрати 420,00 грн.
19 листопада 2014 року на виконання вказаного вище рішення суду Ізюмським міськрайонним судом виданий виконавчий лист.
16 січня 2015 року Ізюмським ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, інформацію про що було внесено до відповідних державних реєстрів обтяжень майна. 16.01.2015 року та 26.01.2015 року винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ. 11.08.2016 року, керуючись п.7 ч.1 ст. 47 ЗУ « Про виконавче провадження» ( в редакції,яка діяла на час винесення постанови) державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки майно боржника не було виявлено протягом року з дня оголошення його у розшук.
01 червня 2021 року позивач ОСОБА_2 зверталась до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2021 року, яка залишена постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року в силі, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання.
29 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУМЮ ( м. Харків) з заявою про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконання виконавчого листа № 623/1846/13-ц. У відповіді, наданій скаржнику, відділом ДВС відмовлено у задоволенні його заяви про зняття арешту з майна.
Дослідивши надані до позову документи суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Так, судовим розглядом встановлено, що 11 серпня 2016 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві у зв'язку із тим, що майно боржника не було виявлено протягом року з дня оголошення його у розшук (ч.1 ст. 47 ЗУ « Про виконавче провадження» ( в редакції,яка діяла на час винесення постанови)).
Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
ОСОБА_2 зверталась до суду про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення, проте , ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2021 року вказану вимогу залишено без задоволення , ухвала залишена постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року без змін.
Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стала неможливість розпоряджатися своєю власністю, адже постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 січня 2015, яку винесено в межах виконання виконавчого листа №623/1846/13-ц, виданого 13 листопада 2014 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, досі не скасована.
Тож, суд зауважує, що в даному випадку порушуються права ОСОБА_1 , а отже районним судом вірно встановлено , що постанова від 16 січня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження підлягає скасуванню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - залишити без задоволення.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов