Справа № 641/8048/21 Номер провадження 22-ц/814/1597/23Головуючий у 1-й інстанції Онупко М.Ю. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
06 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича
на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року, постановлену суддею - Онупко М.Ю., повний текст ухвали складений - дата не вказана
за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особа: ОСОБА_2 , Національний банк України, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 жовтня 2021 року адвокат Лисенко А.О. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк», в якому просив суд визнати незаконною відмову ПАТ АБ «Укргазбанк» у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором №12 від 28.08.2007року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , у порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»; зобов'язати ПАТ АБ «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №12 від 28.08.2007 року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , у порядку, передбаченим пунктом 7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
07 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Лисенком А.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 423860, а також дії, передбачені п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; заборонити АТ «Укргазбанк» вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача та членів його сім'ї, перешкоджати їм у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 423860, вселення, постановку на реєстраційний облік будь-яких осіб за вищевказаною особою, здачу її в оренду, укладення, зміну або розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, послуг охорони до набрання законної сили рішенням у справі; зупинити вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №62301097, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Дмитром Анатолійовичем; зупинити вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №62303289, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що вчинення вказаних дій в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором значно утруднить або унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року заяву представникаОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особа: ОСОБА_2 , Національний банк України, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що позовні вимоги позивача стосуються кредитного договору №12 від 28.08.2007 року, а саме щодо визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. У той час як, вимоги клопотання про забезпечення позову ґрунтуються на забороні вчиняти певні дії щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також ґрунтується на необхідності зупиненні вчиняти певні дії у ВП № 62301097, тобто у відповідності до ст. 149 ЦПК України виконання рішення у даній цивільній справі не стосується вищевказаного нерухомого майна чи виконавчого провадження №62301097. Позовних вимог щодо оспорювання договору іпотеки укладеного щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 вищезазначена позовна заява не містить, тобто, вимоги представника позивача заявлені в клопотанні про забезпечення позову стосуються майнових прав на нерухоме майно, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають предмету позову та заявленим позовним вимогам щодо визнання незаконною відмову у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором та зобов'язання провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором та, відповідно, вжиття вказаних заходів ніяким чином не впливає на утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому.
В апеляційній скарзі представникОСОБА_1 - адвокат Лисенко А.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки відповідач як іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором №12 від 28.08.2007 року в рамках виконавчого провадження або рамках ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», що унеможливлює виконання рішення суду у випадку задоволенні позовних вимог. Зазначає, що до заяви про забезпечення позову долучалися відомості про виконавчі провадження №62303289, №62301097. У межах виконавчого провадження №62301097 на підставі постанови від 11.06.2020 року було здійснено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 . Таким чином, державний виконавець в межах виконавчого провадження №62301097 вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу такого майна на електронному аукціоні, як це встановлено ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що в разі задоволення позовних вимог у даній справі щодо зобов'язання ПАТ АТ «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №12 від 28.08.2007 року, приватний виконавець Бабенко Д.А. не матиме можливості реалізувати предмет іпотеки на електронних аукціонах, оскільки виконавчі листи будуть у подальшому визнані судом такими, що не підлягають виконанню. Звертає увагу, що процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» просить залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції (а.с. 122 виділених матеріалів справи).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с. 128).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до розгляду на 12.20 год. 12 травня 2022 року (а.с. 133).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Дорош А.І, суддів Лобова О.А., Триголова В.М. (а.с. 154).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року справу прийнято до провадження, закінчено проведення підготовчих дій та призначено її до розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду з повідомлення (викликом) учасників справи на 10.20 год. 06 березня 2023 року (а.с. 155).
У судове засідання до апеляційного суду не з'явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 21.02.2023 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 157-160 виділених матеріалів справи). Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно матеріалів справи встановлено, що 27 жовтня 2021 року адвокат Лисенко А.О. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 28.08.2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк», в особі Харківської філії АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено договір №12, у відповідності до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних на строк з 28.08.2007 року по 26.08.2019 року включно. Згідно умов договору позивач зобов'язався щомісяця та у визначенні строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом (а.с. 20-24 виділених матеріалів).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 02.11.2007 року до кредитного договору №12 від 28.08.2007 року п. 1.1. викладено у новій редакції, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит в сумі 50 000 доларів США на строк з 28.08.2007 року по 26.08.2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних а.с. 25).
Згідно додаткової угоди №2 від 22.07.2008 року до кредитного договору від 28.08.2007 року п.1.1. викладено у новій редакції, відповідно до якої банку надав позичальнику кредит в сумі 64 000 доларів США на строк з 28.08.2007 року по 26.08.2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом розмірі 13,8 % річних (а.с. 26).
Згідно додаткової угоди №3 від 16.02.2009 року до кредитним договору №12 від 28.08.2007 року, банк відкрив позивачу рахунок для погашення заборгованості по кредиту, процентів за використання та всіх комісійних платежів, передбачених кредитним договором, а позивач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості на вказаний рахунок (а.с. 27).
Згодом, через деякий час, внаслідок низки обставин позивач не зміг виконувати взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
19.07.2021 року позивачем ОСОБА_1 направлено заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», згідно якого розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено п. 7, відповідно до якого зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом, разом із відповідними додатками в порядку та на умовах, зазначених у вищевказаному пункті Закону. Згідно відповіді відповідача №БТ-9861 від 05.08.2021 року у проведенні реструктуризації відмовлено. Позивач вважає відмову протиправною, такою, що не ґрунтується на вимогах Закону України Про споживче кредитування, оскільки норми вищевказаного Закону не містять можливості відмовити у проведенні реструктуризації.
07 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Лисенком А.О. подано заяву про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконною відмови ПАТ АБ «Укргазбанк» у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 12 від 28.08.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченим п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зобов'язання ПАТ АБ «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 12 від 28.08.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченим п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, у своїй заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 просить заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 423860, вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача та членів його сім'ї, та перешкоджати їм у користуванні вказаним житловим будинком, вселення, постановку на реєстраційний облік будь-яких осіб за вищевказаною особою, здачу її в оренду, укладення, зміну або розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, послуг охорони, а також зупинити вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №62301097 та у виконавчому провадженні № 62303289.
Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги позивача стосуються кредитного договору №12 від 28.08.2007 року, а саме щодо визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. У той час як, вимоги клопотання про забезпечення позову ґрунтуються на забороні вчиняти певні дії щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також ґрунтується на необхідності зупинити вчиняти певні дії у ВП №62301097, тобт, у відповідності до ст. 149 ЦПК України виконання рішення у даній цивільній справі не стосується вищевказаного нерухомого майна чи виконавчого провадження №62301097. Позовних вимог щодо оспорювання договору іпотеки укладеного щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вище зазначена позовна заява не містить.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У зв'язку з вище наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги представника позивача, заявлені у клопотанні про забезпечення позову, стосуються майнових прав на нерухоме майно, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають предмету позову та заявленим позовним вимогам щодо визнання незаконною відмову у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором та зобов'язання провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором та, відповідно, вжиття вказаних заходів ніяким чином не впливає на утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки заявлені в ній вимоги не відповідають предмету спору, не впливають на утруднення виконання рішення у майбутньому.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з врахуванням наступного.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Як вбачається з виділених матеріалів цивільної справи, предметом спору є визнання незаконною відмову ПАТ АБ «Укргазбанк» у проведенні реконструкції заборгованості за кредитним договором №12 від 28.08.2007року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , в порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»; зобов'язання ПАТ АБ «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №12 від 28.08.2007 року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , в порядку, передбаченим пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
В обґрунтування необхідності забезпечення позову представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко А.О. у поданій заяві зазначав, що на виконанні перебуває виконавчий лист, виданий 30.06.2015 року Комінтернівського районним судом м. Харкова у справі №2-2796/11 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УкргазБанк» на підставі рішення суді від 28.09.2012 року. У рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , описано майно та готується виставлення майна для продажу на публічних торгах. А в разі задоволення позовних вимог у даній справі щодо зобов'язання ПАТ АТ «Укргазбанк» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №12 від 28.08.2007 року, виконавчі листи, видані Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі 2-2796/11, на підставі яких відкриті виконавчі провадження №62303289, №62301097 (в межах яких приватним виконавцем було описано майно), будуть у подальшому визнані судом такими, що не підлягають виконанню і, як наслідок, вище вказані виконавчі провадження будуть закінчені.
Отже, на думку представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко А.О. невжиття таких заходів забезпечення як заборона суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 423860, а також дії, передбачені п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; заборона АТ «Укргазбанк» вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача та членів його сім'ї, та перешкоджати їм у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 423860, вселенню, постановку на реєстраційний облік будь-яких осіб за вищевказаною особою, здачі її в оренду, укладення, зміну або розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, послуг охорони до набрання законної сили рішенням у справі; зупинення вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №62301097, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Дмитром Анатолійовичем; зупинити вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №62303289, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А., призведе до того, що у подальшому це ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, судом першої інстанції правильно враховано наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовними вимогами, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, а також враховані інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановивши, що заявлені у клопотанні про забезпечення позову вимоги стосуються майнових прав на нерухоме майно, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають предмету позову та заявленим позовним вимогам щодо визнання незаконною відмову у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором та зобов'язання провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором та, відповідно, вжиття вказаних заходів ніяким чином не впливає на утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність, передбачених законом підстав, для задоволення заяви про забезпечення позову.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення у іншій справі №2-2796/11.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Колегія суддів виходить з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Тим більше, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт згідно постанови ст. державного виконавця ВПВР Управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2013 року та постанови приватного виконавця Бабенка Д.А. про арешт майна боржника від 11.06.2020 року.
З врахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 березня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов