Справа № 626/1188/21 Номер провадження 11-кп/814/411/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
02 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021221090000015 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 21 грудня 2012 року Брянковським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України, на 3 роки позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
15 березня 2021 року о 10 год. 30 хв. обвинувачений, який раніше вчиняв розбій, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, перебуваючи у вагоні електропотягу сполученням "Полтава-Лозова" в межах с. Степове Красноградського району Харківської області вчинив напад на раніше йому не знайому ОСОБА_9 з метою заволодіння її майном, демонструючи потерпілій наявні у нього ключі, спрямовуючи їх в напрямку потерпілої та висловлюючи погрозу застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу. Після цього відкрито заволодів грошима в сумі 300 грн. та з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати, прийняти рішення, яким перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 186 КК України, так як потерпілій під час вилучення грошей він не погрожував.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що ним було здійснено грабіж, а показання під час досудового розслідування він надав під фізичним та психологічним тиском працівників поліції, при цьому прокурор та місцевий суд на його заяви з цього приводу не відреагував.
До початку апеляційного розгляду прокурор відмовився від поданої раніше апеляційної скарги.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, обвинуваченого в підтримку поданої ним апеляційної скарги, захисника, який просив змінити вирок, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого із ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України є необґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до п.п. 6, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров'я.
Висновки місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України.
Так, відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_8 15.03.2021 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, їхав в електропоїзді сполученням «Полтава - Лозова». Під час телефонної розмови у нього закінчилися гроші і він сказав щоб ОСОБА_9 віддала йому свій телефон, на що остання запропонувала гроші і витягла 300 грн із гаманця, які обвинувачений забрав та залишив потерпілій один ключ із зв'язки, яку тримав у руках. Далі ОСОБА_8 вийшов на наступній зупинці, оскільки хотів придбати алкоголь.
Потерпіла ОСОБА_9 дала аналогічні показання, зазначивши, що обвинувачений кільки разів підходив до неї. Після чого сказав заспокоїтись та віддати телефон, при цьому погрожуючи їй ключами, які тримав у руці та зазначив, що йому нічого втрачати. Сприймаючи загрозу як реальну та побоюючись за своє життя, оскільки у вагоні залишилася вона на одинці із обвинуваченим, потерпіла запропонувала йому гроші, які дістала із сумки в сумі 300 грн., після чого ОСОБА_8 взяв їх, поклав один із ключів у руку потерпілої, зазначивши, що таким ключем її можна вбити та вийшов із потяга на наступній зупинці. ОСОБА_9 , перебуваючи у стані стресу, відразу зателефонувала матері та у поліцію.
Такі показання потерпілої узгоджуються з обставинами вчинення кримінального правопорушення, встановленими під час слідчих експериментів 13.04.2021 та 15.03.2021 за участю обвинуваченого та потерпілої, які надали показання щодо події злочину, протоколом огляду місця події від 15.03.2021, відповідно до якого ОСОБА_9 видала працівникам поліції металевий ключ, який їй дав ОСОБА_8 .
Показання потерпілої послідовні, логічні, незмінні та узгоджуються з іншими доказами. Підстав їм не довіряти колегія суддів не вбачає.
Вказані докази, всупереч доводам ОСОБА_8 свідчать, що потерпіла передала грошові кошти обвинуваченому під погрозою застосування насильства. Враховуючи те, що інших людей поряд у вагоні не було, з огляду на фізичну перевагу обвинуваченого над потерпілою, ОСОБА_8 демонстрацією ключів та своїми словами викликав у потерпілої враження, що у разі, якщо вона протидіятиме обвинуваченому або не виконає його вимог, буде реалізована погроза, яка являє собою небезпеку для її життя та здоров'я.
Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння обґрунтовано отримало юридичну правову оцінку за ч. 2 ст. 187 КК України.
Твердження обвинуваченого, що до нього застосовувався фізичний та психологічний тиск з боку працівників поліції, були належно перевірені слідчими Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. Постановою від 26.10.2022 закрито кримінальне провадження №62022170020000221 від 01.04.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діях співробітників Красноградського РВП в Харківській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Враховуючи викладене вище, усі докази, які суд поклав у основу обвинувачення ОСОБА_8 , здобуті у передбачений законом спосіб, є належними та допустимими.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким; конкретні обставини вчинення злочину; особу обвинуваченого, який вину не визнав, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував реальну міру покарання у місцях позбавлення волі, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставину, що пом'якшує покарання, а саме критичне ставлення обвинуваченого до своєї протиправної поведінки у зв'язку з чим він попросив вибачення у потерпілої; обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування або зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Красноградського районного суду Харківської області від 09 червня 2021 року, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4