Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1052/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 березня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03.02.2023р. про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що на початку січня 2023 року, у ОСОБА_7 , виник умисел на отримання прибутку для власного збагачення, шляхом продажі товарів гуманітарної допомоги у вигляді транспортних засобів на території Житомирської області всупереч положенням Законів України «Про гуманітарну допомогу» та «Про благодійну діяльність та благодійні організації», під час дії воєнного стану, востаннє продовженого Указом Президента України від 07.11.2022 № 577/2022 та Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-ІХ з 21.11.2022 строком на 90 діб.
З цією метою, у період з початку січня 2023 року по 28.01.2023, будучи інвалідом третьої групи, ОСОБА_10 з митної території України для купівлі транспортних засобів під видом товарів, що визнаються гуманітарною допомогою безперешкодно здійснив ввіз трьох транспортних засобів марок «Honda CR-V» 2008 року випуску, «Volkswagen Touareg», 2003 року випуску, Volvo СХ90», 2004 року випуску, які визначені гуманітарною допомогою, під приводом необхідності для потреб Збройних сил України.
Однак, не зважаючи на обов'язок безоплатної передачі таких товарів ЗСУ, здійснив їх продаж ОСОБА_11 (особі зі зміненими анкетними даними) за грошові кошти, в результаті отримавши прибуток за наступних обставин.
Так, 31.01.2023 близько 14 год. 02 хв. ОСОБА_12 виконав попередню домовленість та здійснив переказ грошових коштів в сумі 40 000 гривень на банківський рахунок AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , належний ОСОБА_13 в якості завдатку за подальшу покупку трьох транспортних засобів.
Наступного дня, 01.02.2023 о 16 годині 48 хвилин ОСОБА_10 , перебуваючи поблизу АЗС WOG, що за адресою: вул. Житомирське Шосе, 31,с. Нова Романівка, Звягельського району, Житомирської області, діючи з корисливих мотивів для власного збагачення, реалізуючи свій умисел на отримання прибутку шляхом продажу товарів гуманітарної допомоги, здійснив ОСОБА_11 продаж транспортних засобів, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввезені на територію України у вигляді гуманітарної допомоги, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану», зокрема:
транспортний засіб марки «Honda CR-V» 2008 року випуску, номер іноземної реєстрації НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 за грошові кошти в розмірі 4 500 доларів США (що в перерахунку на гривні за курсом НБУ станом на 01.02.2023 становить 164 558,7 гривень);
транспортний засіб марки «Volkswagen Touareg», 2003 року випуску, номер іноземної реєстрації НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 за грошові кошти в розмірі 4 200 доларів США (що в перерахунку на гривні за курсом НБУ станом на 01.02.2023 становить 153 588, 12 гривень);
транспортний засіб марки «Volvo СХ90», 2004 року випуску, номер іноземної реєстрації НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , за грошові кошти в розмірі 4 150 доларів США (що в перерахунку на гривні за курсом НБУ станом на 01.02.2023 становить 151 759,69 гривень).
01.02.2023 о 16 год. 58 хв. ОСОБА_7 відповідно до ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України затримано.
02.02.2023 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, а саме: у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі під час воєнного стану.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні, відповідно до вимог КПК України, доказами.
В клопотанні слідчий зазначив, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03.02.2023р. у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 01.04.2023 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 процесуальні обов'язки:
Не залишати (не покидати) м. Бердичів протягом часу дії даної ухвали без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні за №12023060000000021 від 12.01.2023 року з приводу обставин вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
Прибувати до слідчого, прокурора, що здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні, за першим викликом на визначений ним час та до суду за кожною вимогою.
Повідомляти слідчого, прокурора та суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця проживання.
Здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали та обов'язків встановлено до 01.04.2023 року включно.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту передбачає заборону залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 , упродовж визначеного в ухвалі строку.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків можливе застосування більш жорсткого запобіжного заходу та накладення грошового стягнення.
Виконання ухвали доручено СУ ГУНП в Житомирській області та органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що органом досудового розслідування не доведено та у судовому засіданні не встановлено даних, які би свідчили, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання його під вартою, а наявні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також необхідним і доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7
просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки її прийнято без з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з невірним застосуванням норм кримінального процесуального закону.
Зазначає, що підозра є необґрунтованою та відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
Посилається на те, що ризики передбачені статтею 177 КПК України відсутні, а слідчий суддя не зазначив про наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, жоден з ризиків не обґрунтований доказами.
Вказує, що ОСОБА_10 є інвалідом 3 групи, потребує соціальної і медичної реабілітації, медичної допомоги. Перебування під цілодобовим домашнім арештом обмежує ОСОБА_14 в можливості займатися своїм здоров'ям.
Крім того у разі виникнення загрози повітряних ударів та оголошення «повітряної тривоги» ОСОБА_10 не має можливості перейти в укриття, що ставить під загрозу його життя та здоров'я, а тому достатнім та необхідним запобіжним заходом для підозрюваного є особисте зобов'язання.
Зазначає, що ОСОБА_10 в суді першої інстанції повний текст оскаржуваного рішення не отримував, засобами поштового зв'язку рішення також не отримував. З 03 лютого 2023 року ОСОБА_10 перебуває під цілодобовим домашнім арештом та не зміг отримати повний текст оскаржуваного рішення, своєчасно укласти договір з адвокатом про надання правової допомоги щодо оскарження рішення суду в апеляційній інстанції.
Договір про надання правової допомоги з ОСОБА_16 щодо оскарження рішення укладено 08 лютого 2023 року. Після чого звернувся до суду першої інстанції про отримання повного тексту ухвали, однак повідомили що рішення не готове. В подальшому написав заяву на ознайомлення і лише 14 лютого отримав повний текст. Після чого відразу розпочато підготовку апеляційної скарги.
Під час апеляційного розгляду захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_17 та підозрюваний ОСОБА_10 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з викладених в ній мотивів.
Захисник ОСОБА_8 також зазначив, що під час розгляду клопотання слідчого не оспорював обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , оскільки в судовому засіданні приймав участь інший захисник, а з підозрюваним уклали договір про надання правової допомоги після винесення оскаржуваного рішення та ознайомлення з матеріалами провадження, і тільки після цього було виявлено неправильну кваліфікацію дій підзахисного та необгрунтованість застосування цілодобового домашнього арешту. Підозрюваний підтвердив, що в ході розгляду клопотання в суді першої інстанції він та його захисник на той час просили застосувати цілодобовий домашній арешт, не оспорюючи обгрунтованість підозри.
Прокурор заперечив щодо апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників провадження, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом першої інстанції, наведених положень Закону дотримано в повній мірі.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_7 , і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними посилається апелянта, що слідчим та прокурором не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
З журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею було встановлено, що підозра є обґрунтованою та надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього, однак органом досудового розслідування не доведено та у судовому засіданні не встановлено даних, які би свідчили, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання його під вартою.
Слідчий суддя, застосовуючи такий вид запобіжного заходу як домашній арешт, виходив з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, викладених у клопотанні слідчого аргументів щодо можливості підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Отже, вирішуючи питання про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого, та в разі винесення обвинувального вироку, передбачає покарання від п'яти до семи років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, дані про його особу, у зв'язку із чим вважав за доцільне застосувати до нього передбачений ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло цілодобово.
Апеляційний суд визнає безпідставними доводи апелянта, що слідчий суддя не в повній мірі врахував міцність соціальних зв'язків підозрюваного, та як наслідок обрав занадто суворий запобіжний захід.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги під час обрання виду запобіжного заходу те, що підозрюваний ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи, одружений, має постійне місце проживання, що вказує на міцність його соціальних зв'язків. Крім того, підозрюваний сприяє досудовому розслідуванню.
Крім того в судовому засіданні суду першої інстанції захисник та підозрюваний просили обрати саме домашній арешт, який буде достатнім для запобіганням ризикам зазначених в клопотанні слідчого.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що звинувачення ОСОБА_7 без належних та допустимих доказів щодо причетності його до інкримінованого злочину та його кваліфікацію, оскільки вказані питання повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Метою запобіжного заходу є запобігання ризикам перешкоджання досудового розслідування кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Запобіжний захід повинен бути дієвим стримуючим фактором від таких можливих неправомірних дій підозрюваного, які перелічені в ст.177 КПК України.
На переконання апеляційного суду особисте зобов'язання в даному випадку не досягне зазначеної мети та буде сприяти виконанню завданням кримінального провадження.
Твердження апелянта про те, що слідчий суддя безпідставно послався на загальні ризики зазначені нормами КПК України, не свідчить про помилковість висновків суду, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Досудове розслідування наразі не завершено, ризики, зазначені в клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді, об'єктивно існують, а саме підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та застосування до ОСОБА_7 особистого зобов'язання в даному випадку колегія суддів не вбачає.
Посилання сторони захисту на необхідність звернення підозрюваного за медичною допомогою та перебувати в укриттях на час повітряної тривоги не спростовує висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного саме цілодобового домашнього арешту, оскільки такі обмеження щодо підозрюваного в пересуванні та залишенні свого місця проживання не обмежують в свою чергу його можливості перебувати в укритті чи звертатися за медичною допомогою.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.404, 407,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03.02.2023р. про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: