Провадження № 22-ц/803/1985/23 Справа № 174/506/22 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
07 березня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія”
на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія” про відшкодування моральної шкоди, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія” (далі - АТ “ОГХК”) про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 30.05.2022 року вона, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, подала до філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” АТ “ОГХК”, яка є відокремленим структурним підрозділом АТ “ОГХК”, заяву про видачу дублікату трудової книжки. Посадові особи даного підприємства протягом п'ятнадцяти днів не прийняли рішення відповідно до чинного законодавства, не повідомили про наслідки розгляду її заяви від 30.05.2022 року, тому вона 07.07.2022 року, 14.07.2022 року, 22.07.2022 року, 29.07.2022 року, 03.08.2022 року, 17.08.2022 року, 22.08.2022 року та 29.08.2022 року зверталась до філії “ВГМК” АТ “ОГХК” з повторними заявами про видачу трудової книжки.
Лише 08.09.2022 року вона отримала лист від відповідача № 234/3167 від 25.08.2022 року за результатами розгляду її заяви від 30.05.2022року, в якому повідомлялось, що станом на теперішній час наказ на філії “ВГМК” АТ “ОГХК” про поновлення її на роботі відсутній, а тому на підставі цього видати дублікат трудової книжки без внесення до неї записів не можливо. Під час розгляду її заяви були допущені порушення встановленого законом України “Про звернення громадян” порядку розгляду звернень. До того ж має місце порушення строків розгляду звернень відповідно до частини першої статті 20 зазначеного Закону, так як її звернення від 30.05.2022 року не було розглянуто ані протягом п'ятнадцяти днів, ані протягом місяця, та її не повідомляли про неможливість розгляду звернення в місячний термін. Цей розгляд тривав 87 днів, а був їй направлений на 92 день від дня отримання її заяви.
Також, в порушення частини першої статті 19 даного Закону, їй не роз'яснено порядок оскарження рішення прийнятого за результатами розгляду звернення громадян, враховуючи, що їй було відмовлено в задоволенні викладеного в зверненні питання, таким чином фактично визнавши її заяву необґрунтованою. Неправомірна бездіяльність філії “ВГМК” АТ “ОГХК” призвела до моральних страждань, оскільки вона не отримала в передбачений законодавством строк відповідь на заяву, постійно переймалась питанням, чи вирішено її прохання про видачу дубліката трудової книжки і яким чином. Це тримало її в постійному напруженні, постійних переживаннях та стресі, вона мала докладати додаткових зусиль та нести додаткові витрати для вирішення питання, неодноразово звертаючись до відповідача з новими заявами, що відволікало її від звичайних справ (ведення домашнього господарства, вирішення побутових проблем, спілкування з рідними та друзями. Проте й наступні звернення також були проігноровані відповідачем і це підсилило її моральні страждання через повторюваність та тривалість порушення, небажання відповідача виконати вимоги законодавства.
Ураховуючи, що відновити її порушене право на своєчасний розгляд та своєчасне одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви від 30.05.2022 року вже неможливо, то єдиним способом компенсації з боку відповідача має бути компенсація завданої їй моральної шкоди, які вона оцінила у 100,00 грн., та які просила стягнути з відповідача, а також судовий збір з урахуванням сервісного збору, який складає 1 012,25 грн.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з АТ “ОГХК” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ “ОГХК”, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 25.08.2022 року позивачці на її заяву від 30.05.2022 року про видачу дублікату трудової книжки без внесення в неї запису про її звільнення, була надана обґрунтована відповідь з посиланням на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, та відмовлено у видачі дублікату трудової книжки, через відсутність наказу на філії “ВГМК” АТ “ОГХК” про її поновлення на роботі. Заперечуючи проти стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100,00 грн., відповідач зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань протиправною діяльність відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч.2 ст. 23 ЦК України. Також позивачка не надала суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 100,00 грн., як і не обґрунтувала сам розмір моральної шкоди. Позивачка стверджувала, що до моральних страждань призвела неправомірна бездіяльність філії “ВГМК” АТ “ОГХК”, зокрема ненадання своєчасної відповіді на її звернення. Позивачка повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Проте, суд першої інстанції обмежився лише загальними посиланнями на порушення строків надання відповіді відповідачем на заяву позивачки та завдання позивачці моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції установлено, що позивачка ОСОБА_1 30.05.2022 року звернулась до філії “ВГМК” АТ “ОГХК” з заявою про видачу дубліката трудової книжки без внесення до неї запису про її звільнення з посади заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань на підставі наказу філії № 113 від 14.05.2021 року, яку отримано цього ж дня представником філії (а.с.42), в подальшому вона зверталась з аналогічними заявами до відповідача, які направляла поштою разом з додатками 07.07.2022 року (а.с.43,44), 14.07.2022 року (а.с.45,46), 22.07.2022 року (а.с.47,48), 29.07.2022 року (а.с.49,50), 03.08.2022 року (а.с.51,52), 17.08.2022 року (а.с.53,54), 22.08.2022 року (а.с.55,56), 29.08.2022 року (а.с.57,58).
25.08.2022 року відповідачем у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 30.05.2022 року було направлено лист № 234/3167 від 25.08.2022 року, в якому їй повідомлялось про відмову у видачі дублікату трудової книжки через відсутність наказу на філії “ВГМК” АТ “ОГХК” про її поновлення на роботі, обґрунтовуючи свою відповідь положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (а.с.59-60).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невчасним розглядом заяв позивачки про видачу дублікату трудової книжки відповідачем було допущено порушення безумовного права позивачки на одержання відповіді на свою заяву, що передбачено вимогами Закону України “Про звернення громадян”, чим позивачці було завдано моральної шкоди, оскільки для відновлення свого порушеного права, на протязі тривалого проміжку часу, вона була змушена неодноразово звертатись до відповідача з заявами аналогічного змісту, що призвело до порушення нормального режиму її життя, оскільки змусило нервувати та відчувати негативні емоції, додатково витрачати час та кошти, тобто прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 даного Закону як звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з положеннями статті 5 Закону письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (стаття 18 Закону).
Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 24 Закону України “Про звернення громадян” особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону України “Про звернення громадян” громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
За відсутності факту вчинення протиправних дій, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачці моральної шкоди та не врахування відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачці, є безпідставними, оскільки дії та бездіяльність відповідача, які полягають в несвоєчасній видачі дублікату трудової книжки ОСОБА_1 , спричинили їй моральну шкоду. Довготривала незаконна затримка видачі трудової книжки призвела до негативних наслідків. Незаконні дії відповідача щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, не надавання відповіді на її звернення нанесли позивачці моральної шкоди, яка полягає у тому, що весь цей час вона відчуває моральне приниження від того, що відповідач фактично незаконно відмовляв у задоволенні її законних вимог. Враховуючи тривалість завдання моральної шкоди та її наслідки, виходячи з принципів розумності та справедливості суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Приведені апелянтом в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія” - залишити без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 07 березня 2023 року.
Судді: