Провадження № 11-кп/803/1194/23 Справа № 199/9877/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 березня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження №12022041630000981 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 квітня 2023 року.
Разом з цим, залишено обвинуваченому ОСОБА_7 раніше визначену заставу у розмірі 148860 гривень, у разі внесення якої на обвинуваченого будуть покладені обов'язки протягом 2 місяців: не відлучатися із м. Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати за кожною вимогою до суду.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції врахував що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, раніше судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, та щодо нього в провадженні суду вже перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, та дійшов висновку про продовження існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджання встановленню істини у цьому провадженні, й альтернативні запобіжні заходи, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. У зв'язку з чим, суд продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на інший, не пов'язаний з позбавленням волі та постійним перебуванням за місцем мешкання, або зменшити розмір застави.
Апелянт зазначає, що клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, а ризики, які зазначені у клопотанні є безпідставними та недоведеними. Окрім цього, захисник звертає увагу на несвоєчасність вручення прокурором клопотання.
Адвокат вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що обвинувачений, в силу вимог ст. 89 КК України, раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Дніпрі, де мешкає разом з хворою матір'ю та батьком похилого віку, характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.
При цьому, адвокат вказує і на необгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.
З огляду на зазначені обставини, апелянт вважає, що необхідності у продовженні найсуворішого запобіжного заходу на цей час немає та прокурором такої необхідності доведено не було, як тих обставин, що інший більш м'який запобіжний захід, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційні вимоги сторони захисту та просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 на інший запобіжний захід, який не пов'язаний з позбавленням волі.
Прокурор вважав, що вказана апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню та просив ухвалу суду - залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 були дотриманні в повній мірі.
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041630000981, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська 02.02.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.04.2023 з визначенням розміру застави.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 02.02.2023 було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що на цей час ризики передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Крім того, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України також врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_7 обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченому процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Також судом першої інстанції було розглянуто клопотання сторони захисту щодо необхідності зміни обвинуваченому запобіжного заходу, у зв'язку із чим прийшов до висновку, що дане клопотання є необґрунтованими, оскільки воно не спростовує вищенаведених обставин, а також не свідчить ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, з чим погоджується й колегія суддів.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Щодо апеляційних вимог сторони захисту, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Дніпрі, де мешкає разом з хворою матір'ю та батьком похилого віку, характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває. - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо тверджень апелянта про недоведеність та необґрунтованість підозри обвинуваченого ОСОБА_7 , а також безпідставність ризиків, які вказані у клопотанні сторони обвинувачення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини у провадженні.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та подальшого його продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання, так і у подальшому продовження запобіжного заходу, на цей час не змінилися.
Оскільки встановлено ризики, що підтверджуються зазначеними обставинами, тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості на цей час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Твердження захисника про несвоєчасність врученні стороні захисту клопотання прокурора, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки судом було запропоновано достатній час для ознайомлення з цим клопотанням та підготовки позиції захисту, від чого сторона захисту відмовилася.
Будь-яких порушень КПК України при постановлені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4