Справа № 761/25756/22
Провадження № 2/761/862/2023
06 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про відшкодування моральної шкоди,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Служби безпеки України про відшкодування моральної шкоди, згідно з яким просив суд: стягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , проходив службу у Службі безпеки України з березня 2012 по 30.06.2018 р.
30.06.2018 р. звільнений наказом голови СБУ від 22.06.2018 № 802-ОС. Позивач вважає, що невиплатою заробітної плати на протязі 9 років, йому була завдана моральна шкода в розмірі - 50 000 грн., у результаті чого звернувся до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
21.11.2022 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
13.12.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
16 грудня 2022 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
07.02.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3, 4, 5ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається із позовної заяви, позивач, ОСОБА_1 , старший лейтенант, проходив службу у Службі безпеки України з березня 2012 по 30.06.2018 р.
30.06.2018 р. звільнений наказом голови СБУ від 22.06.2018 № 802-ОС.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 р. у справі № 240/42200/21, ухвалено:
«Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо встановлення базового місяця при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013по 28.02.2018 .
Зобов'язати Службу безпеку Україну нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) - січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведеної виплати.»
На виконання рішення суду, відповідач, 04.11.2022 виплатив - 53 543 грн. 26 коп.
Позивач вважає, що невиплатою заробітної плати на протязі 9 років, йому була завдана моральна шкода в розмірі - 50 000 грн.
Як вбачається із відзиву, згідно з матеріалів архівної особової справи позивача та наданою ним самим копією витягу з наказу Голови СБУ від 22.06.2018 № 802-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «и» пункту 62 та пунктом 88-1 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) у запас Збройних Сил України.
Зокрема, військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в СБ України ОСОБА_1 розпочав з 06.12.2012. По закінченню першого контракту, 06.12.2017 з ним укладено новий контракт на проходження військової служби строком на 5 (п'ять) років.
Разом з тим, за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року ОСОБА_1 неодноразово порушував військову дисципліну (наслідок систематичного зловживання алкогольних напоїв) та зарекомендував себе з негативного боку, про що свідчить накладення на нього впродовж останніх 8 місяців служби 4 (чотирьох) дисциплінарних стягнень, а саме:
- 24.10.2017 догану - за невихід на службу без поважних причин 23.10.2017;
- 02.01.2018 сувору догану - за неприбуття на робоче місце 29.12.2017 без поважних причин;
- 30.01.2018 догану - за систематичне вживання алкогольних напоїв в робочий час;
- 08.05.2018 сувору догану - за відсутність на службі без поважних причин у період з 10.04.2018 по 13.04.2018.
Вказані дисциплінарні стягнення своєї виховної ролі не відіграли, ОСОБА_1 не змінив свого ставлення до військової служби, внаслідок чого, наказом Голови СБУ від 22.06.2018 № 802-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Пунктом 10-1 постанови Пленуму ВСУ визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень можуть викликати негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
У роз'ясненні п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року вказано, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
З огляду на вищевикладене, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяних йому відповідачем моральних страждань, характеру немайнових втрат, зокрема доказів, які б підтверджували тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем.
Крім того, позивач не зазначає якими конкретно діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, так як наявність рішення про стягнення коштів (індексації грошового забезпечення) не є єдиною й безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, чого позивачем не зроблено.
Враховуючи викладене, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби безпеки України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: