Провадження № 2/760/3757/23
Справа № 760/24168/21
07 березня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 27 у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У вересні 2021 року позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 1 000,00 доларів США, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 100,00 доларів США, три відсотки річних у розмірі 6,66 доларів США.
Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем 11.01.2021 було укладено договір позики на суму 1 000,00 доларів США. Строк повернення коштів до 12.04.2021.
Вказує, що сторонами також було погоджено проценту ставку за користування грошовими коштами у розмірі 2 % на місяць та 12.04.2021 відповідач зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти у загальному розмірі 1 060,00 доларів США.
Зазначає, що 12.04.2021 строк дії було продовжено до 11.06.2021 та відповідач зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти у розмірі 1 100,00 доларів США.
Посилається, що у зазначений строк відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, грошові кошти у визначеному розмірі не повернув.
Стверджує, що станом на день звернення до суду із позовом року відповідач перестав виходити на зв'язок із позивачем та свої зобов'язання не виконав.
З урахуванням викладеного вище, просив суд позов задовольнити.
09.09.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2021 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.
Станом на день прийняття рішення у справі відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.1.2021 ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 000,00 доларів США, на строк до 12.04.2021. Повернути ОСОБА_2 зобов'язувався ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 060,00 доларів США, тобто зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2% на місяць (а.с. 16).
11.04.2021 між сторонами було продовжено строк дії договору на два місяці, тобто до 11.06.2021. В зазначену дату відповідач зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти у розмірі 1 100,00 доларів США, тобто 1 000,00 доларів США - суму позики та 100,00 доларів США відсотків за час користування позикою (а.с. 16).
Так, відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Таким чином, наявність боргової розписки у позикодавця та відсутність останньої у позичальника, свідчить про те, що боргові зобов'язання останнім не виконані.
За таких обставин, суд вважає, що розписка від 11.01.2021 у розумінні вимог ст. 1047 ЦК України є належним доказом у справі в підтвердження наявності боргових зобов'язань перед позивачем на суму 1 000,00 доларів США.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання Сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином суд приходить до висновку, що позивач свої зобов'язання за договором позики виконав та передав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 000,00 доларів США.
При цьому, відповідач у визначений сторонами строк свої зобов'язання не виконав та грошові кошти позивачу не повернув, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 000,00 доларів США.
У відповідності із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було встановлено судом вище, сторонами було погоджено відсотки за користування позикою у розмірі 2 % від суми позики на місяць.
Терміном на який надавалася позика є з 11.01.2021 по 11.06.2021, тобто 5 місяців.
Таким чином відповідач мав сплатити позивачу відсотки за користування позикою у розмірі 100,00 доларів США (1 000 доларів США * 2% = 20 доларів США на місяць; 20 доларів США * 5 місяців = 100 доларів США).
Доказів того, що відповідач сплатив позивачу відсотки за користування позивакою не надано, а тому суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача також відсотків за користування позикою у розмірі 100,00 доларів США.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Разом з тим, у правовій позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №14-446цс18 та від 11.10.2019 справа №911/165/18 зазначено наступне.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Аналізуючи матеріали справи, приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за розпискою від 11.01.2021, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що ґрунтуються на законі вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 1 100,00 доларів США.
Статтею 525 ЦК України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Зокрема, частина друга цієї статті передбачає, що «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, при застосуванні цієї правової норми необхідно встановити, що є зобов'язанням і які зобов'язання є грошовими.
Частина перша статті 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається у грошовій одиниці України (або у грошовому еквіваленті у іноземній валюті).
Оскільки між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору позики грошових коштів, то зазначені правовідносини є зобов'язальними, а зобов'язання - грошовим.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія статті 625 ЦК.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач допустив прострочення виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 12.06.2021 по 31.08.2021, у порядку ст. 625 ЦК України, яка за розрахунком позивача складає 6,66 дол.США та не спростована відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доводи позивача в обґрунтування позову є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення поданого позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 192, 256-257, 267, 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти за борговою розпискою від 11.01.2021 у розмірі 1 100,00 доларів США, 3% річних у розмірі 6,66 доларів США та судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.03.2023.
Суддя: О.М.Букіна