Справа № 752/4361/23
Провадження № 2-з/752/104/23
про відмову в забезпеченні позову
07.03.2023 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином. Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову, що представляє собою нерухоме майно, а саме: 32/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування 32/100 частин квартири від 28.09.2022р.
В обгрунтування заяви зазначає про те, що ним подано позов до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих злочином, скоєним відповідачем, у розмірі 1 480 000,00 грн. майнової та 250 000,00 грн. моральної, що встановлена при проведення слідчих дій по кримінальному провадженню №12022100010002315 (правова кваліфікація ст. 126- КК України). Як на мету вжиття заходів до забезпечення позову, позивач вказує уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
На підставі ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, в майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Суд встановив, що предметом позову ОСОБА_1 , зокрема, є відшкодування майнової та моральної шкоди, яка завдана злочином. У межах заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог позивач просить стягнути з нього на свою користь майнову шкоду в розмірі 1 480 000,00 грн. та моральну в розмірі 250 000,00 грн.
Так, у силу вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України)
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість у подальшому виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому позивачем не обгрунтовано та не доведено належними засобами доказування існування ризиків, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним для захисту прав позивача.
Крім того, до матеріалів заяви позивачем надана копія Договору дарування 31/100 частин квартири від 28.09.2022р. за адресою: АДРЕСА_1 , де даруваником є ОСОБА_1 , а обдаровуваним ОСОБА_2 . Разом з тим, станом на час подання заяви про забезпечення позову позивачем не надано належним та допустимих доказів того, що 32/100 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за відповідачем.
Таким чином, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз'яснення Верховного Суду України, а також враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна карга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 07.03.2023р.
Суддя І.О. Ольшевська