Справа № 752/12534/20
Провадження №: 1-кп/752/601/23
07.03.2023 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
під час проведення у приміщенні суду у місті Києві судового засідання у кримінальному провадженні № 120201000100001352 відносно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України,
Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 в вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, поєднаного зі зґвалтуванням, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України.
07.03.2023 у судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, яке мотивував наявністю ризиків переховування ОСОБА_6 від суду, знищення, спотворення речей і документів, доказів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу обвинуваченого на свідків і потерпілу, вчинення іншого правопорушення, продовження вчинення того, в якому він обвинувачується. Описані ризик прокурор обґрунтувала усвідомлення обвинуваченим невідворотності, тяжкості і реальності покарання, яке може призвести до вжиття заходів до уникнення правосуддя, відсутністю засобів до забезпечення себе, що в умовах воєнного стану, додатково обумовлює ризик переховування від суду. Також прокурор вказувала на тяжкість покарання, що передбачено законодавством за інкриміноване діяння, просила врахувати особу обвинуваченого, який не має сталих соціальних зв'язків, постійного місця роботи.
Захисник заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилався на його необґрунтованість, відсутність ризиків знищення доказів, адже докази приєднані до матеріалів кримінального провадження та досліджені, на відсутність ризику впливу на свідків та потерпілу, адже свідки допитані, а потерпіла, судячи з наявних даних, перебуває за межами території України і обвинувачений не зможе чинити на неї вплив.
При цьому захисник просив обрати для ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього із застосуванням спеціальних засобів контролю його пересування, вважаючи його достатньо дієвим заходом у даному разі.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Проаналізувавши виступ сторін та їх мотивування, суд зазначає наступне.
Підстави застосування та, відповідно продовження строку дії запобіжних заходів визначені у ч. 2 ст. 177 КПК, якими є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Заявлене прокурором 07.03.2023 клопотання є мотивованим, а заходи, про які прокурор клопоче - доцільними, а тому його слід задовольнити.
Так, суд зазначає, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є обґрунтованим, а ризики, які слугували підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу та подальшого його продовження є такими, що не зникли та тривають на цей час. Зокрема суд погоджується з прокурором в частині ризику переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілу, можливості вчинення нового кримінального правопорушення та виходить з того, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або ж довічне позбавлення волі, тоді як усвідомлення тяжкості покарання несе у собі загрози небажання бути засудженим, усвідомлення важливості показань потерпілої несе у собі загрози застосування до неї негативного впливу з особистих корисливих мотивів. У той же час з'ясовані дані про особу обвинуваченого, а саме: відсутність суспільно-корисної зайнятості, не залучення до праці з самостійним легальним заробітком, не залучення до навчання, відсутність сталого кола спілкування свідчить про недостатність соціально-емоційної прив'язки до міста Києва, що дозволяє обґрунтовано вести мову про значну ймовірності переховування, а на фоні відсутності засобів до існування - про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Також враховується те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що обумовлює підвищену зайнятість працівників правоохоронних структур у несенні посиленої служби та їх залученні до заходів із забезпечення обороноздатності держави, що дає підстави вести мову про відсутність гарантій належного контролю за дотриманням обвинуваченим умов відбуття іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у разі зміни запобіжного заходу.
З урахуванням сумарної тривалості суд оцінює строк дії запобіжного заходу таким, що не виходить на цей час за межі розумного строку і таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд зважає на практику Європейського суд з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").
За наведеного мотивування суд вважає за доцільне продовжити раніше обраний запобіжний захід на 60 діб із залишенням його без змін та без визначення альтернативного заходу відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, адже ризики переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілу є реальними і не зникли, а тому інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.
З описаного вище мотивування відхиляється клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 333, 372, 395 КПКУкраїни, суд
1. Продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме: по 05.05.2023 включно без визначення альтернативного, більш м'якого виду запобіжного заходу.
2. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 07.03.2023.
3. У задоволенні усного клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СуддіОСОБА_1 (головуюча)
ОСОБА_2
ОСОБА_3