06.03.2023
Справа № 720/554/23
Провадження № 6/720/9/23
06 березня 2023 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Скриндіца С.М.
державного виконавця Рудченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця подання державного виконавця Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про примусове проникнення до житла, -
Державний виконавець Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Рудченко Л.О. звернулась до суду із поданням про примусове проникнення до житла за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , яке розташовано по АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження № 65211795 з примусового виконання виконавчого листа № 308/14416/19, виданого Ужгородським міськрайонним судом від 25 червня 2020 року, яким з боржника ОСОБА_1 на користь держави було стягнуто штраф в розмірі 110465 гривень із конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил. Однак, боржником судове рішення не виконано та у добровільному порядку штраф не сплачений. Одночасно, останній у добровільному порядку не допускає державного виконавця для перевірки майнового стану та опису вищезазначеного майна за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 , чим унеможливлює виконання судового рішення. Державним виконавцем вичерпано всі заходи виконання рішення, які не потребують проникнення до володіння боржника, а повне виконання судового рішення можливо лише за умови проникнення до майна боржника з метою перевірки майнового стану та опису такого, тому просив суд надати дозвіл на примусове проникнення до вищевказаного жилого приміщення для проведення виконавчих дій.
В судовому засіданні державний виконавець підтримав подання та просив задовольнити заявлені вимоги.
Суд, оцінюючи у сукупності пояснення державного виконавця, досліджені матеріали подання, вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні в Новоселицькому районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 65211795 з примусового виконання виконавчого листа № 308/14416/19, виданого Ужгородським міськрайонним судом від 25 червня 2020 року, яким з боржника ОСОБА_1 на користь держави було стягнуто штраф в розмірі 110465 гривень.
Постановою державного виконавця від 20 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 65211795 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, яка була направлена на адресу боржника.
З метою перевірки наявності майна боржника виконавцем направлялися запити до реєструючих установ, стосовно виявлення у боржника рухомого майна, заробітної плати, пенсії, інших видів доходів для погашення суми боргу.
Постановою державного виконавця від 28 квітня 2021 року накладено арешт на кошти боржника, однак відповідно до банківських даних АТ «Приватбанк» на рахунку боржника недостатньо коштів для виконання судового рішення.
Відповідно до наявних у справі інформаційних довідок за боржником не зареєстровані транспортні засоби та земельні ділянки, інформації про останнє місце роботи боржника не знайдено, відомості про отримання боржником пенсії відсутні.
На отримані боржником вимоги державного виконавці № 9705 від 07 червня 2021 року, № 14859 від 14 вересня 2022 року, № 1527 від 23 січня 2023 року останній не відреагував та жодних дій направлених на виконання судового рішення не вчинив.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 260355273 від 08 червня 2021 року за боржником зареєстровано право власності на 1/4 частку домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Постановою державного виконавця від 08 червня 2021 року накладено арешт на 1/4 частку боржника у домоволодінні по АДРЕСА_2 .
З довідки Припрутського старостинського округу № 1 від 21 лютого 2023 року за № 1 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у домоволодінні по АДРЕСА_1 .
З актів державного виконавця від 08 липня 2021 року, 07 лютого 2023 року та 03 березня 2023 року слідує, що в під час виїзду державного виконавця за місцем проживання боржника, останнього не було вдома та зі слів дружини перебуває за кордоном. Доступу до середини житлового приміщення для опису рухомого майна боржника не надано.
В той же час, з інформаційної довідки Державної прикордонної служби України слідує, що відомості про перетин боржником кордону в період часу з 20 квітня 2021 року по 27 грудня 2022 року відсутні.
Вирішуючи дане подання суд виходить з того, що у відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Пунктами 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлено принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.
Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Згідно із частиною 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Вказана норма встановлює особливі правила підсудності, а саме, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи. Саме такого висновку дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 545/3611/17-ц (провадження № 14-287цс18).
Між тим, досліджуючи питання примусового проникнення виконавця у помешкання боржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/10431/17 (провадження № К/9901/735/17) зазначив, що звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.
З матеріалів доданих до подання слідує, що боржнику достовірно відомо про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, однак на неодноразові виклики державного виконавця не реагував, чим ухилився від проведення виконавчих дій; боржник зареєстрований та постійно проживає у домоволодінні по АДРЕСА_1 , проте не надав доступ до рухового майна за вказаною адресою у відведений для цього час вчинення виконавчих дій, чим вчинив перешкоди у виконанні судового рішення.
За змістом частини 1 та 2 статті 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
Отже, приймаючи до уваги, що боржником ОСОБА_1 рішення у добровільному порядку не виконано, обов'язки встановлені ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не виконуються, чиняться перешкоди своєчасному та в повному обсязі вчиненню виконавчих дій, відсутності у державного виконавця можливості вчинити виконавчі дії з перевірки майнового стану та опису нерухомого майна боржника, суд дійшов висновку про необхідність надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до майна боржника.
Одночасно, суд враховує положення статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Так, за змістом вказаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Тим самим, звернення стягнення на кошти та рухоме майно має передувати стягненню на нерухоме майно, що обумовлює надання дозволу на примусове проникнення до житлового приміщення для проведення виконавчих дій щодо виявлення, опису та арешту рухомого майна боржника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 30, 129-1Конституції України, ст.ст. 1, 2, 5, 10, 18, 19, 29, 48Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, суд, -
Подання задовольнити.
Надати дозвіл державному виконавцю Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Рудченко Ларині Олександрівні на примусове проникнення до житлового приміщення по АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій щодо виявлення, опису та арешту рухомого майна ОСОБА_1 для подальшого його реалізації.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ляху Г.О.