24.02.2023
Справа №720/2481/22
Провадження № 2/720/64/23
24 лютого 2023 року м. Новоселиця
Новоселицький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Факащук А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 ,
- про усунення перешкод в користуванні власністю,
встановив:
Позивач звернулася з позовом до відповідача, про визнання його таким, що втратили право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності 2/3 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 та 1/3 частка вказаного житлового будинку належить ОСОБА_3 . Відповідач за даним позовом зареєстрований в даному житловому будинку, однак з 2013 року не проживає.
Позивач вважає, що оскільки відповідач десять років не проживає в даному будинку, просить суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивач не з'явилася, однак її представник ОСОБА_4 направила заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує в повному обсязі. Просить задовольнити позов.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи по суті в судовому засіданні не з'явився і не повідомив суд про причину своєї неявки.
Третя особа в судовому засіданні не з'явилася, однак її представник ОСОБА_4 направила заяву про розгляд справи у її відсутності та просить задовольнити позов.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. По справі є в наявності достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Суд оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи судом встановлено, що житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частка ОСОБА_3 та 2/3 частки ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно № 15916108 від 13 вересня 2009 року.
З акту опитування сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 07 серпня 2022 року затвердженого головним спеціалістом Зеленогайського старостинського округу № 7 Бумбак І.С. вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в господарстві по АДРЕСА_1 , однак з 2013 року не проживає.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Об'єктом власності особи може бути зокрема житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому положення ст. 391 ЦК України зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, якщо порушується його право на вільне користуватися і розпоряджатися соєю власністю.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно переважно або тимчасово.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. ст. 6. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житлом..). Громадяни України та інші особи, зобов'язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд аналізуючи у сукупності зазначені докази та правові норми дійшов висновку, що відповідач за даним позовом підлягає виселенню, оскільки без поважних причин не проживає за вказаною адресою десять років.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Суд вважає, що понесені судові витрати позивачем по сплаті судового збору відповідно до квитанції № 102 від 01 грудня 2022 року в сумі 992 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4,7,12,13,80,82,245,246,258-273, 280, 354 ЦПК України, і на підставі ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп...
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_2 має право протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду подати заяву про перегляд заочного рішення суду. Суддя : Вівчар Г.А.