Справа № 545/695/23
Провадження № 1-в/545/217/23
07 березня 2023 рокум. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області спільне подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення відносно засудженої
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянки України, з середньо-технічною освітою, вдови, до засудження не працювала, проживала за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
-09.07.1998 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.. 19, ч. 2 ст. 229-6, ч. 2 ст. 42, ст.. 45 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
-07.11.2000 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнена 31.01.2003 за відбуттям строку покарання,
-11.05.2004 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Звільнена 28.03.2008 за відбуттям строку покарання,
-14.11.2012 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Звільнена 18.06.2014 на підставі ст.. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014,
-16.11.2017 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
-15.07.2020 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
засудженої: 07.06.2021 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло спільне подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення відносно засудженої ОСОБА_4 в обґрунтування подання посилаються на те, що вона сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
Представник адміністрації, представник спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації, засуджена у судове засідання не з'явились.
Прокурор проти задоволення подання заперечував, зазначив, що засуджена хоча і має три заохочення, однак вони до неї почали застосовуватися лише з липня 2022 року, а місцях позбавлення волі вона перебуває з грудня 2020 року. Крім того, засуджена має сім судимостей, вірних висновків для себе не робить.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд зазначає на таке.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2020 «про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчинення злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організація засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до положень ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Згідно вимог ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Як встановлено судом, що ОСОБА_4 засуджена 07.06.2021 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі
Початок строку відбування покарання - 08.12.2020 року, кінець строку - 08.03.2024 року.
Засуджена має сім судимостей.
Заохочення до засудженої почали застосовуватися з липня 2022 року в той час, як в місцях позбавлення волі вона перебуває з грудня 2020 року.
Під час тримання в державній установі «Дніпровська УВП № 4», характеризувалась посередньо. Стягнень та заохочень не мала, до праці не залучалась.
З 02.02.2022 відбуває покарання в державні установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)», працевлаштована швачкою на швацькій ділянці установи, до виконання поставлених завдань відноситься добре, стягнень не має, має 3 заохочення. До складу злочинної ієрархії не відноситься, злочинні «традиції» не підтримує, не прагне до лідерства, жаргоном не володіє.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому положеннями постанови Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього беруться дані в їх сукупності.
За змістом цього закону умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Згідно ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження скоєння нових злочинів. Дострокове звільнення завжди пов'язане з достроковим виправленням засудженого. Засуджений має усвідомлювати, що перед ним відкрита перспектива дострокового звільнення від відбування покарання і це залежить від нього самого та його бездоганної поведінки.
Суд звертає увагу, що передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого на протязі всього строку відбування покарання і державні органи, які пов'язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.
Проте такої «бездоганної» поведінки засудженої на протязі строку відбування покарання, судом не встановлено.
З огляду на характер застосованих відносно засудженої заохочень та їх періодичність суд доходить висновку, що заохочення носять однотипний характер, що є недостатнім для доведення його ступеню виправлення впродовж усього строку відбування покарання.
Отже, ці обставини можуть свідчити лише про позитивні тенденції у поведінці засудженої, проте не дають підстав вважати, що засуджена сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_4 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженою призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше її виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт наявності заохочень не свідчить про її виправлення та сумлінне ставлення останньої до праці.
З огляду на викладене, спільне подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є передчасним, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, суд,
У задоволенні спільного подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення відносно засудженої ОСОБА_4 - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ