Справа № 540/1144/22
07 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та рішень про опис майна у податкову заставу, -
До суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2020 року №02790506, №02780506, №02770506, податкових вимог форми «Ф» від 10.12.2020 року №34228-13, від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105, рішень про опис майна у податкову заставу від 10.12.2020 року №34228-13, від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Ухвалою від 9 серпня 2022 року судом за клопотанням представника позивача розгляд цієї справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов обґрунтований позивача тим, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки позивача, її проведено за відсутності законних на це підстав з використанням інформації за минулі періоди часу, що може здійснюватися в межах документальної, а не фактичної перевірки. На момент проведення перевірки позивач не здійснював господарську діяльність, а тому наявна ємність не може вважатися акцизним складом, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним на момент проведення перевірки у позивача була, на позивача накладені фінансові санкції за здійснення розрахункових операцій за 2019-2020 роки за положеннями законодавства, які почали діяти з квітня 2020 року. Крім того, протиправними є податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, які винесені за боргом, який не є угодженим.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідачем дотриманий порядок проведення перевірки, вона проведена в присутності позивача, який ознайомився з посвідченнями та наказом на проведення фактичної перевірки, допустив працівників податкового органу до проведення перевірки. Факти допущених позивачем порушень підтверджуються матеріалами перевірки, податковою інформацією, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про опис майна у податкову заставу.
Відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України якщо клопотання про розгляд справи за відсутності сторони заявили всі учасники справи, або якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає, що позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі 30.07.2020 року проведена фактична перевірка АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за результатами якої складений акт перевірки від 30.07.2020 року №0247/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України; ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В акті перевірки зазначено, що суб'єкт господарювання відмовився від надання пояснень, підписання акту та його отримання, про що складені відповідні акти.
На підставі висновків акту перевірки від 30.07.2020 року №0247/21/22/РРО/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 25.08.2020 року: №02790506, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40000 грн. за порушення вимог п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України; №02780506, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», №02770506, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5100 грн. за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг».
Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому звернувся до ДПС України зі скаргою, однак скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Крім того, враховуючи на сплату позивачем суми штрафних санкцій, відповідачем направлені на адресу позивача вимоги про сплату боргу форми «Ф» від 10.12.2020 року №34228-13 та від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105 на суму 290255, 04 грн., а також винесені рішення про опис майна позивача у податкову заставу.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 30.10.1998 року, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним.
Позивач здійснює свою підприємницьку діяльність за допомогою цілісного майнового комплексу автозаправної станції №6, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач з 12.09.2019 року має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним термін дії якої спливає 12.09.2024 року та здійснює діяльність за допомогою реєстратора розрахункових операцій, належним чином зареєстрованого.
Під час фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фахівцями Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі встановлено, що відповідно до баз даних ДПС позивачем з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року здійснювався продаж пального (бензину А-92) без наявності ліцензії, яка отримана тільки з 12.09.2019 року. Крім того, АЗС, яка належить позивачу, необладнана витратомірами-лічильниками та рівномірами-лічильниками рівня пального у резервуарі, при тому що позивачем здійснювалася реалізація пального з 01.04.2020 року по 30.06.2020 року. Також, позивачем здійснювалася реалізація пального без використання у розрахункових документах коду УКТ ЗЕД для пального, про що свідчать дані ДПС - почекова інформація за період 2019-2020 років.
Суд вважає висновки податкового органу обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з 01.07.2019 року, тобто, з дати набрання чинності змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів, внесених Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII, роздрібна реалізація пального передбачає необхідність отримання відповідної ліцензії, а відповідно до ст. 17 цього Закону за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії передбачений штраф у розмірі 250000 грн.
Інформація про проведені розрахункові операції із застосуванням РРО щоденно передається в електронному звіті до інформаційної бази ДПС України. Звіти РРО містять інформацію про застосування РРО: номер РРО, виторг, реєстр операцій, перелік чеків РРО із зазначенням їх дати, часу господарської операції, суми чеку, переліку реалізованих товарів, їх найменування і кількості, вартості за одиницю та загальну суму продажу, тощо.
З наявної в справі податкової інформації вбачається здійснення позивачем протягом липня 2019 року реалізації бензину марки А-92, при тому, що ліцензія позивачем на роздрібну торгівлю пальним отримана тільки в вересні 2019 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується реалізація позивачем пального в липні 2019 року за відсутності відповідної ліцензії, а тому його правомірно притягнуто до відповідальності за це порушення за ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в розмірі 250000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів здійснення позивачем реалізації пального за відсутності ліцензій, при цьому позивач ці обставини не спростував та не заперечує самих фактів такої реалізації в липні 2019 року.
Відповідно до положень п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівномірі-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
При цьому, відповідно до п. п. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Оскільки позивачем протягом 2020 року здійснювалася реалізація пального - бензину марки А-92, про що свідчать дані податкового органу, наявні в матеріалах справи щодо фіскальних чеків з реалізації пального, в даному випадку, позивач мав встановити витратомір-лічильник, рівномір-лічильник резервуару, з якого здійснювалася реалізація пального, однак не зробив цього, що є порушенням вимог податкового законодавства.
Відповідальність за не обладнання резервуарів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками на акцизному складі тягне за собою застосування штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу у відповідності до п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України.
При цьому, норми п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу), у відповідності до ст. 18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України.
Таким чином, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 40000 грн. за порушення вимог п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України за що передбачена відповідальність за нормами п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
З наданих до суду доказів - податкової інформації щодо реалізації підакцизних товарів - бензину А-92 за 2019-2020 роки вбачається відсутність в чеках з реалізації пального даних щодо коду УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Відповідачем застосовані до позивача санкції, передбачені п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» в розмірі 5100 грн. за проведення розрахункових операцій за 2019-2020 роки без програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Позивачем зазначені обставини не спростовані та не надано доказів, зокрема, чеків, які б містили код УКТ ЗЕД.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем невірно розрахована сума штрафних санкцій за це порушення, оскільки відповідно до положень ч. 1 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20 вересня 2019 року №128-IX, пунктом 11 якого внесені зміни до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг», цей Закон набирає чинності з 1 серпня 2020 року, крім, зокрема, пунктів 11-13 (у частині зміни назви контролюючого органу) підрозділу 1 розділу І цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Тобто, п. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону тільки в частині зміни назви контролюючого органу, а в іншій частині, зокрема, збільшення фінансові санкції з п'яти до триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян цей закон набрав чинності з 1 серпня 2020 року.
При цьому, податковий орган надає докази щодо вчинення цього порушення до серпня 2020 року, але в той час діяла стара редакція Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг», п. 6 ст. 17 якого передбачав фінансові санкції в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Таким чином, правомірним є застосування до позивача фінансової санкції за це порушення в розмірі 85 грн, а в іншій частині - 5015 грн застосування до позивача фінансових санкцій є безпідставним.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 25.08.2020 року №02770506 в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5015 грн за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, визнанню протиправними та скасуванню підлягають податкові вимоги форми «Ф» від 10.12.2020 року №34228-13, від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105 в частині визначення позивачу податкового боргу в розмірі 5015 грн, а в іншій частині податкові вимоги є правомірними.
Позивач в своєму позові посилається на протиправність проведення фактичної перевірки відповідачем, оскільки він не був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, при ньому жодного документу податковим органом не складалося, він не відмовлявся від ознайомлення з актом перевірки. Крім того позивач зазначає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки, передбачені нормами Податкового кодексу України та податковий орган керувався базами даних щодо операцій позивача за минулі періоди, що не передбачено нормами законодавства.
Відповідно до положень п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п. 74.3 ст. 74, п. 80.1, п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81, п. п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначається, в тому числі, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, в тому числі, податкова інформація.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується та обставина, що працівники податкового органу в липні 2020 року прибули на місце розташування АЗС, що належить позивачу для проведення перевірки, позивач був присутній на АЗС, однак зазначає, що вони не складали жодних документів та фактично не проводили перевірку, однак в матеріалах справи містяться належним чином складені акти про відмову позивачем від отримання наказу на проведення перевірки та направлень, а також відмову позивачем в підписанні акту перевірки.
Крім того, в матеріалах справи міститься фотофіксація АЗС (бензоколонок та цистерн), а також копії книги обліку розрахункових операцій на РРО, а також Z- звітів з цієї книги, що спростовує твердження позивача про не здійснення працівниками податкового органу перевірки.
Наказ про проведення перевірки позивача містить підставу проведення фактичної перевірку, передбачену нормами Податкового кодексу України, зокрема п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 цього кодексу, а саме: наявність інформації про порушення вимог законодавства в частині обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального.
В даному випадку відповідачем під час розгляду справи зазначено про наявність інформації про проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО при продажу палива без ліцензії, без програмування кодів УКТ ЗЕД, тощо.
Крім того, така інформація відповідно до положень п. 74.3 ст. 74, п. п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України може бути покладена в основу висновків акту перевірки та використовуватися для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Таким чином, суд не вбачає будь-яких обставин, які б свідчили про протиправність проведення перевірки позивача, порушення порядку її проведення, тощо, та наведені позивачем обставини ніяким чином не спростовують висновків акту перевірки та тих порушень, які виявлені під час проведення перевірки.
Щодо оскарження позивачем податкових вимог, суд звертає увагу, що в частині визначення позивачу податкового боргу в розмірі 5015 грн вони є протиправними, а в іншій частині не підлягають скасуванню, оскільки податковий борг існує, а у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так само, не підлягають скасуванню оскаржувані позивачем рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки за позивачем рахується податковий борг, а у відповідності до положень п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2020 року №02770506 в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5015 грн., а також в частині визнання протиправними та скасування податкових вимог форми «Ф» від 10.12.2020 року №34228-13, від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105 в частині визначення позивачу податкового боргу в розмірі 5015 грн., а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2020 року №02790506, №02780506, №02770506, податкових вимог форми «Ф» від 10.12.2020 року №34228-13, від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105, рішень про опис майна у податкову заставу від 10.12.2020 року №34228-13, від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 25.08.2020 року №02770506 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5015 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі форми «Ф» від 10.12.2020 року №34228-13 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 5015 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі форми «Ф» від 16.11.2021 року №0027019-1303-2105 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 5015 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида