Справа № 420/18678/22
06 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 шин +» до Одеської митниці про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару
До Одеського окружного адміністративного суду 21.12.2022 через судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 100 шин +» до Одеської митниці в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
1. Визнати протиправними дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000615;
3. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500020/2022/000259/2 вiд 21.10.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.01.2019 між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-RIO19 від 02.01.2019 (Додаток № 1), відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини та сталеві диски Виробник: «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Відповідно до умов договору ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату, банківський платіжний документ № 7 від 14.06.2022 та № 9 від 24.06.2022. З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс № UASH202202D від 12.07.2022 відповідно до якого була узгоджена наступна номенклатура, ціна та кількість Товару: 1. Шина пневматична 385/65R22.5 (Торгівельна марка: HUNTERROAD): Кількість: 174 шт; Ціна за одиницю на умовах FOB (Qingdao): 139,00 Дол. США; Вартість : 24186, 00 Дол. США. 2. Диск сталевий, розмір 22.5x9.00 22.5x11.75 (Торгівельна марка: BETTER): Кількість: 174 шт.; Ціна за одиницю на умовах FOB (Qingdao): 59,00 Дол. США; Вартість : 10266,00ДОЛ США . Загальна кількість товару складає 348 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (Qingdao) становить 34452,00 Доларів США. Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Одеської митниці електронна митна декларація № UA500020/2022/018424 від 20.10.2022. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів. В митній декларації № UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 2,54 Долар США/ кг. Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості Товару за першим методом - за ціною договору, у декларації № UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 Проте Відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA500020/2022/000615 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000259/2 від 21.10.2022, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 6,16 Долари США /кг.
Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2022 протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 26.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надання до суду нотаріально засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою та приведення другої позовної вимоги у відповідності до положень статті 5 КАС України.
Ухвалою судді від 05.01.2023 прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН+». Відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.
19 січня 2023 року до суду через електронну підсистему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№ ЕС/458/23) Одеської митниці на позовну заяву в якому відповідач зазначає наступне. Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару № 1 «Колеса ходові зібрані у складі: диск сталевий з безкамерним вентилем, розміром 22.5x11.75 мод. 2241А, шина пневматична гумова 385/65R22.5, мод. H101 індекс навантаження - 160, індекс швидкості - L, посадочний діаметр - 22,5; ТМ: BETTER, HUNTERROAD. Загальною вагою 109 кг, нові, призначені для вантажних автомобілів. Кількість місць 174. Виробник: «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» Країна виробництва CN.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 від 22.11.2022. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2022/000259/2 від 21.10.2022, а саме:
1) відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Проте декларантом надано лише довідку від 11.10.2022 № 44, яка не містить інформації щодо умов поставки товару, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
3) згідно п.2.3 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2019 № 100SH-RIO19якість товару відповідає сертифікату якості ЕСЕ, виданому виробником, проте зазначений документ до митного оформлення не надано.
21.10.2022 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 21.10.2022 № БН з повідомленням, що у встановлений термін додаткові документи надаватись не будуть, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткового документу: переклад декларації країни відправлення, договір транспортного експедирування від 17.06.2022 №17062022, договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 24.05.2022 № 38/10, договір-заявка на перевезення вантажу від 30.09.2022 № 30/09/2022- 1. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 митне оформлення якого вже здійснено суб'єкта ЗЕД ТОВ « 100 ШИН+» є більшим та становить 6,16 дол. США/кг нетто (МД від 29.06.2022 №UA500020/2022/11197, від 29.06.2022 №UA500020/2022/11163), ніж заявлено декларантом 2,54 дол. США/кг нетто. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000259/2 від 21.10.2022. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) UA500020/2022/18513 від 22.10.2022 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 652801,39 грн відповідно шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +».
23.01.2023 до суду надійшло клопотання (вх..№ЕС/506/23) представника Одеської митниці - Пташинської А.О., про долучення доказів до матеріалів справи з додатком відповідних доказів, що підтверджують позицію відповідача.
23.01.2023 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача (вх..№ЕС/513/23) в якій представник позивача зазначає, що умовами поставки оцінюваної партії Товару є FOB (Qingdao) «Інкотермс 2010», про що зазначена у поданих до митного оформлення документах, зокрема у: Інвойс № UASH202202D від 12.07.2022; митній декларації UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 копії митної декларації країни відправлення № 431020220000134006 від 12.07.2022 Умови FOB («FREE ON BOARD») правил INCOTERRMS, 2010 - означають, що продавець поставляє товар на борт судна, помінованого покупцем в поіменованому порту відгрузки або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. За умовами терміна FOB на продавця покладається виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. В пункті А9 Обов'язки продавця розділу FOB FREE ON BOARD ФРАНКО БОРТ (назва порту відвантаження) правил INCOTERRMS, 2010 зазначено, що продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з перевіркою товару (наприклад, перевіркою якості, розмірів, ваги, кількості), необхідної для поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити пакування товару, пов'язані з упаковкою, необхідної для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна бути маркована належним чином. Таким чином, саме продавець товару здійснює пакування товару та несе пов'язані з цим витрати, а вартість пакувальних робіт та ціни упаковки включаються в ціну товару. Як наслідок, вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, не є складовою митної вартості товару та не впливає на числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі справа №815/5398/17 та у постанові від 11 грудня 2018 року у справа №815/6732/17 (за позовами ТОВ « 100 ШИН +» до Одеської митниці. Листом - пояснення № б/н від 21.10.2022 (Додаток № 5 до позову) , позивач повідомив відповідачу про те, що він не ніс витрат, щодо оплати вартості пакування або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Таким чином твердження Митного органу, щодо неможливості перевірки числового значення заявленої митної вартості за відсутності таких відомостей є безпідставними. А наведені у Відзиві доводи відповідача не спростовують суті позовних вимог.
До митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати № 44 від 11.10.2022 (Додаток № 13 до позову ) , що містить данні про вартість перевезення: - з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порт (Gdansk ) Польща; з м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин-Дорогуськ; інші локальні витрати; містить номер контейнеру (MIEU2015343), містить номер коносаменту ( BW22060054 (219482777)), місить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось наземне перевезення (AC 9531 EO / НОМЕР_1 ), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки. А отже вартість перевезення є підтвердженою. Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Договір транспортного експедирування № 17062022 від 17.06.2022; Договір перевезення № 30/09/2022-1 від 30.09.2022; Договір № 38/10 від 24.05.2022; Рахунок на оплату № 54863 від 08.08. 2022; Рахунок на оплату №62325 від 10.10.2022 Акт надання послуг № 60758 від 19.10. 2022; Акт надання послуг № 60770 від 19.10.2022; Платіжне доручення про оплату № 10932 від 17.08.2022; Платіжне доручення про оплату №11409 від 24.10.2022. Договір транспортного експедирування № 17062022 від 17.06.2022; Договір перевезення № 30/09/2022-1 від 30.09.2022; Договір № 38/10 від 24.05.2022; були надані Відповідачу як додаткові документи разом з разом з листом пояснення № б/н від 21.10.2022 тобто були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс, про що Відповідач був повідомлений Листом пояснення ТОВ « 100 ШИН +» Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» б/н від 21.10.2022. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою. А наведені у Відзиві доводи відповідача не спростовують суті позовних вимог.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17 Відповідно до вимог Митного кодексу сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість. Крім того відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості Товару. Тож ненадання Продавцем сертифікату може свідчити про невиконання Продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату якості ЕСЕ, проте не може свідчити про заниження митної вартості. Листом - поясненням № б/н від 21.10.2022, позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього витребуваних документів. Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
До відзиву відповідачем не надана копія митних декларацій, що були використані відповідачем в якості джерела інформації про митну вартість, а саме: митна декларація від 29.06.2022 №UA500020/2022/11197, від 29.06.2022 №UA500020/2022/11163. Крім того відповідачем не надано суду доказів того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідними вантажними митними деклараціями не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Представник позивача наголошує на тому, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Ухвалою суду від 02.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№ЕС/654/23) представника позивача - адвоката Віннік О.О., про відмову відповідачу у долучені доказів до матеріалів справи.
Інших заяв/клопотань по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
02 січня 2019 року між компанією «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» (КНР), та товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (Україна), було укладено Договір закупівлі імпортного товару № 100SH-RIO19 (далі за текстом - Контракт), за умовами якого Продавець (QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC») відвантажує товар «стальні диски в асортименті» - бренду, вказаному в Комерційному Інвойсі, виробництва компанії «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», а Покупець отримує Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід'ємною частиною цього Контракту (а.с.70).
Відповідно до умов Контракту в жовтні 2022 року Продавець поставив позивачу товар: шина пневматична 385/65R22.5 (торгівельна марка: HUNTERROAD); диск сталевий, розмір 22.5х9.00, 22.5х11.75 (торгівельна марка: BETTER).
02.01.2019 між сторонами Контракту була укладена Додаткова угода до договору закупівлі імпортного товару №100SH-RIO19 від 02.01.2019 за яким змінено п.1.1 Контракту: 1.1.За цим договором Продавець відвантажує товар: ВАНТАЖНІ ТА ЛЕГКОВІ ШИНИ, СТАЛЕВІ ДИСКИ В АСОРТИМЕНТІ - бренду, вказаному в Комерційному Інвойсі, виробництва компанії «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», а Покупець отримує Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід'ємною частиною цього Контракту».
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем (декларантом) було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 2,54 доларів США/кг, а саме №UA500020/2022/018424 від 20.10.2022.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:
1) Договір закупівлі імпортного товару № 100SH-RIO19 укладений 02.01.2019 між продавцем та покупцем - позивачем. Пунктами 2-7 Контракту передбачено наступне: 2.1. Товар відвантажується в один або декілька морських контейнерів. Розмір, тип та кількість контейнерів вказується у Пакувальному листі, що додається до Договору. 2.2. Кількість Товару вказано у Комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки Товару. 2.2.1. Вага Товару: визначається Пакувальним листом. 2.3. Якість Товару відповідає копії сертифікату якості ЕСЕ, виданої виробником. 3.1. Валютою платежу за цим договором є долари США. 3.2. Загальна вартість Товару за цим Договором зазначається у Комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки Товару. 3.3. Ціна Товару визначається відповідно до того, на яких умовах «Інкотермс 2010» вона була виставлена Продавцем. 4.1. Базисними умовами поставки за цим Договором є умови, зазначені у Комерційному інвойсі. Умови поставки мають відповідати правилам «Інкотермс 2010» / Продавець поставляє Товар морем згідно з правилами «Інкотермс 2010». 4.2. Термін поставки товару зі складу Продавця до порту Циндао, Китай, обмежується 30 календарними днями з моменту виконання п. 5.1 цього Договору. 5.1. Покупець здійснює оплату за Товар Продавцю банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця. 5.2. Порядок оплати Товару визначається у Проформі-інвойсі на кожну поставку. 5.3. Продавець повідомляє Покупця про відвантаження Товару пересиланням Покупцю копії коносаменту. 5.4. Усі банківські витрати щодо цього Договору розподіляються наступним чином: витрати банку Покупця - за рахунок Покупця, витрати банку Продавця за рахунок Продавця. 6.1. Поставка Товару супроводжується наступними документами: Договором - 1 копія завірена печаткою Покупця; Комерційним інвойсом - 1 оригінал; Пакувальним листом - 1 оригінал; повний комплект чистих коносаментів з оригінали, 3 копії; 6.2. Приймання здійснюється із зазначенням якості та кількості Товару, згідно з товаросупровідними документами на складі Покупця у м. Одеса, Україна. 6.3. Покупець повинен письмово протягом 7 календарних днів з моменту отримання Товару повідомити Продавця про можливу недопоставку Товару згідно з Комерційним інвойсом. 6.4. У разі, якщо Товар згідно з Комерційним інвойсом був поставлений не в повному обсязі, Продавець зобов'язується протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення про недопоставку Товару відшкодувати вартість недопоставленого Товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Покупця. Усі пов'язані з цим банківські витрати несе Продавець. 6.5. У разі несвоєчасного відвантаження, терміни якого обумовлено у п.п. 5.2. Продавець виплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,5% (за перші два тижні прострочення), та 1% за кожний наступний тиждень від суми передоплати за кожний день прострочення. 6.6. У разі якщо у зв'язку з простроченням відвантаження Товару до Покупця були застосовані штрафні санкції з боку державних контролюючих органів України, Продавець зобов'язаний відшкодувати Покупцю сплачені штрафні санкції. 6.7. Продавець зобов'язаний сплатити нараховану пеню або сплачені Покупцем штрафні санкції протягом 7 банківських днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця. 7. Пакування та маркування 7.1. Вказується у Проформі-інвойсі (а.с.73-76).
2) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Контракту) від 20.09.2020;
3) Додаткова угода від 30.10.2020 до Договору закупівлі імпортного товару № 100SH-RIO19 від 02.01.2019, якою був змінений строк дії Контракту - до 31.12.2022, та внесені зміни до адреси Покупця та банківських реквізитів Продавця (а.с.86-87);
4) Додаткова угода від 28.04.2022 до Договору закупівлі імпортного товару № 100SH-RIO19 від 02.01.2019, якою були внесені зміни до банківських реквізитів сторін та деталізовані умови Контракту: 4.2. Термін поставки Товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення Покупцем. Термін поставки кожної партії Товару на територію України не повинен перевищувати 90 (дев'яносто) календарних днів з дати здійснення Покупцем передоплати за партію Товару» (а.с.92);
5) Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №7 від 14.06.2022 згідно з яким Платник (ТОВ « 100 ШИН+») сплатив 58 092,00 доларів США на рахунок QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC (місцезнаходження: CHINA, QINGDAO, T1). Призначення платежу: PREPAYMENT FOR CONTR 100SH-RIO19 DD 02.01.2019, PROFORMA INV UASH202202DD 07.06.2022for truck car tyres and steel wheels4011209000 8708709990 (а.с.16);
6) Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №9 від 24.06.2022 згідно з яким Платник (ТОВ « 100 ШИН+») сплатив 58 092,00 доларів США на рахунок QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC (місцезнаходження: CHINA, QINGDAO, T1). Призначення платежу: PREPAYMENT FOR CONTR 100SH-RIO19 DD 02.01.2019, PROFORMA INV UASH202202DD 07.06.2022for truck car tyres and steel wheels4011209000 8708709990 (а.с.16);
7) Комерційний інвойс компанії «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» від 12.07.2022 №UASH202202D. Покупець: ТОВ « 100 ШИН+». З Циндао, з Китаю в Одесу, Україна, морем через порт Гданськ. Номер пакувального листа: UASH202202 від 07.06.2022. Кількість: пакування 348. Ціна за одиницю: FOB Циндао. Загальна сума: 34452,00 доларів США. 100% передоплата до того, як контейнер прибуде до пункту призначення (а.с.97);
8) Пакувальний лист від 12.07.2022;
9) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 22C4401A0802/08024 19.07.2022;
10) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500020/2022/018270 19.10.2022;
11) Експортна вантажна декларація Китайської Народної Республіки №431020220000134006 від 12.07.2022 за якою вантажоодержувачем є ТОВ « 100 ШИН+», відправник вантажу QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC. Дата експорту: 12.07.2022. Дата подання декларації 08.07.2022. Вид транспорту: водний транспорт. Найменування транспортного засобу: MAYVIEW MAERSK/22W. Номер бугингу (коносаменту): 219482777. Номер договору: UASH202202C/D. Країна здійснення торгівлі: Україна. Порт відправлення (370201) Huangdao. Вага брутто та нетто, кг: 32446. Кількість місць: 576. Умови поставки(1) FOB. Тип упаковки: (93) Без пакування. Маркування та примітки Стандартний номер та номер контейнера: 3; MIEU2015343; MSKU1899621 (а.с.34);
12) Довідка перевізника №44 про транспортні витрати від 11.10.2022 якою повідомляється про те, що транспортні витрати по доставці вантажу в контейнері MIEU2015343, який прибув за коносаментом BW22060054 (219482777) з порту Циндао (Китай) до порту Гданськ (Польща) 374 883,15 грн, ПДВ 0%. Також, повідомляється, що вартiсть перевезення вантажу автомобілем державний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_1 по маршруту: м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин-Дорогуськ (612 км) складає: - Локальні витрати в Польші включаючи перевантажувальні роботи - 66176,75 грн ПДВ 0%. - перевезення вантажу автомобілем по маршруту м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин-Дорогуськ - 60 634,13 грн ПДВ 0%. Страхування вантажу не проводилося. Разом: 501 694,03 грн.
13) Автотранспортна накладна від 11.10.2022;
15) Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9107713 від 15.10.2022;
16) Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД КТ-UA500020-0026-2022 19.10.2022;
17) Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2022/00607 19.10.2022.
21 жовтня 2022 року відповідачем було прийнято Рішення № UA500020/2022/000259/2 «Про коригування митної вартості» (а.с.32) та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000615.
В оскаржуваному рішенні № UA500020/2022/000259/2 відповідачем було зазначено наступне:
1) відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Проте декларантом надано лише довідку від 11.10.2022 № 44, яка не містить інформації щодо умов поставки товару, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
3) згідно п.2.3 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2019 № 100SH-RIO19 якість товару відповідає сертифікату якості ЕСЕ, виданому виробником, проте зазначений документ до митного оформлення не надано.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в ЄAIC Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товару, що продається на аналогічних комерційних умовах експорт в Україну здійсниться з тієї ж крани, та встановлено, що рівень митної вартості подібного товару №1 митне оформлення якого вже здійснено суб'єкта ЗЕД ТОВ*100 ШИН+ c більшим та становить 6.16 дол. США/кг нетто (МД від 29.06.2022 NUA500020/2022/11197, від 29.06.2022 NUA500020/2022/11163) заявлено декларантом 2,54 дол. США/кг нетто.
Декларанту роз'яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст.55 МКУ. Та роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.
21.10.2022 на вимогу митного органу позивачем були надані письмової пояснення щодо того, що відповідно до умов поставки, вартість пакування включена в вартість Товару. TOB « 100 ШИН+» не ніс витрат, щодо оплати вартості пакування або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. До митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до пункту призначення. Інших витрат, щодо транспортування, навантаження (вивантаження) окрім тих, що зазначені в довідках про транспортні витрати ТОВ « 100 ШИН+» не ніс. Нібито виявлені розбіжності є необґрунтованими, не стосуються кількісних та вартісних показників крім того не впливають на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до ст. 57 МК України. Крім того митним органом не було враховано судову практику з питань митної вартості. До вказаних пояснень позивачем додано переклад митної декларації країни відправлення, договір транспортного експедирування № 17062022 від 17.06.2022, договір на перевезення вантажу N 30/09/2022-1 від 30.09.2022, договір №38/10 від 24.05.2022.
Суд звертає увагу на те, що Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрат на транспортування.
Відповідач в спірному рішенні зазначив, що декларантом не подані документи, згідно з переліком та не спростовані наявні розбіжності у документах.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Не погоджуючись з правомірністю спірних рішень, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23, п.24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.
Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач у Рішенні Про коригування митної вартості товарів від 13.10.2022, зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме відсутні дані про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням товару.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Вище судом було встановлено, що витрати з упаковки та маркування товару входять у його вартість, що передбачено умовами поставки товару якими є FOB (Qingdao) «Інкотермс 2010», про що зазначена у поданих до митного оформлення документах, зокрема у: Інвойс № UASH202202D від 12.07.2022; митній декларації UA500020/2022/018424 від 20.10.2022 копії митної декларації країни відправлення № 431020220000134006 від 12.07.2022.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати («Інкотермс-2010») умови поставки FOB (FREE ON BOARD) (...named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Продавець зобов'язаний нести всі витрати пов'язані з товаром,^ до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.
В пункті А9 Обов'язки продавця розділу FOB FREE ON BOARD ФРАНКО БОРТ (назва порту відвантаження) правил INCOTERRMS, 2010 зазначено, що продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з перевіркою товару (наприклад, перевіркою якості, розмірів, ваги, кількості), необхідної для поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити пакування товару, пов'язані з упаковкою, необхідної для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна бути маркована належним чином. Таким чином, саме продавець товару здійснює пакування товару та несе пов'язані з цим витрати, а вартість пакувальних робіт та ціни упаковки включаються в ціну товару. Як наслідок, вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, не є складовою митної вартості товару та не впливає на числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі справа №815/5398/17.
Питання транспортування товару з порту розвантаження і безпосередньо до самого покупця також врегульовано позивачем відповідними транспортними договорами.
До митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати № 44 від 11.10.2022 (а.с.30), що містить данні про вартість перевезення:
- з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порт (Gdansk ) Польща;
- з м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин-Дорогуськ.
Також позивачем були надані акти прийому передачі послуг з перевезення товару (а.с.27-28), рахунок на оплату №62325 від 10.10.2022 (а.с.29). Надані документи містять номер контейнеру (MIEU2015343), містять номер коносаменту (BW22060054 (219482777)), містять номер автотранспортного засобу яким здійснювалось наземне перевезення (AC 9531 EO / НОМЕР_1 ), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати дані документи, як такі, що підтверджують складову митної вартості даної поставки.
А отже вартість перевезення є підтвердженою.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
Суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Стосовно посилань контролюючого органу, щодо відсутності в наданих митному органу документах сертифікату якості ЕСЕ, суд зазначає, що за нормами Митного Кодексу сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17.
Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
З огляду на вищевикладене, встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що належать до скасування.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 по справі №324/580/17.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних АСМО «Іспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та реквізити МД, яка у матеріалах справи відсутня.
Відповідачем така інформація та докази не надані під час розгляду справи також.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що в митного органу наявна інформація щодо раніше визначеним митними органами митними вартостями, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.
Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1,2 ст.55 Конституції України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004р. №18-рп/2004, дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», а саме, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Вищевикладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
Поряд із цим, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оскаржувані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправним рішення, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ними.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Суд зазначає, що при наданні оцінки спірним рішенням, судом встановлено, що такі є протиправними у т.ч. внаслідок дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На переконання суду, саме спірні рішення порушили права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові у цій частині.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно платіжного доручення №11561 від 15.11.2022 (а.с.9) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн та відповідно до платіжного доручення №11562 від 15.11.2022 (а.с.10) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Тобто позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу майнового характеру щодо спірного рішення митного органу та одну вимогу немайнового характеру - скасування картки відмови.
З урахуванням задоволення позову, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 4962,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000615.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500020/2022/000259/2 від 21.10.2022.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» суму сплаченого судового збору у розмірі 4962,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» (07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км, код ЄДРПОУ 38012976);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА