Справа № 420/426/23
06 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В.. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, оригінал якої було надано 18.05.2022 року та винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке довести до відома позивачки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулась 18.05.2022 року до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з 14.09.1997, однак відповідачем було залишено заяву без розгляду відповідно до листів № 2100-1202-8/12415 від 05.07.2022 року та 2100-1202-8/12884 від 26.07.2022 року, чим порушено її права та інтереси.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу без виклику представників сторін у спрощеному провадженні.
01.02.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Так, відповідач вказав, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання(реєстрації). Поряд з цим, представник відповідача зазначив, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, однак спірні виплати пенсії позивачу нараховані не були.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 є громадянкою України та їй 01.09.1993 призначено пенсію як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
У подальшому позивач виїхала з України на постійне проживання до Держави Ізраїль, де була прийнята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.
З моменту виїзду за кордон 14.09.1997 року виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено на підставі статей 49, 51 Закону № 1058-IV.
Представником позивача через веб портал відповідача подано нотаріально посвідчену та апостильовану заяву позивачки про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, також подано заяву про витребування пенсійної справи з уповноваженого органу м. Сімферополя..
05.07.2022 було отримано лист відповідача від 05.07.2022 року №2100-1202-8/12415 про відмову у наданні будь-якої інформації адвокату - представнику позивачки, в якому зазначено необхідність особистої подачі заяви про поновлення пенсії.
06.07.2022 до відповідача було направлено запит з роз'ясненням норм діючого законодавства щодо надання рішення за наслідками розгляду заяви позивачки про поновлення пенсії.
Проте, листом від 26.07.2022 відповідач відмовив у наданні інформації та постановленні будь-якого рішення за наслідками розгляду заяви позивачки про поновлення пенсії, як це встановлено діючим законодавством.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправними, позивачка звернулася до суду.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 51 Закону №1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно висновків якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Крім того, у вказаному рішенні також зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 ст.45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 року за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п.1.6 Порядку №22-1).
Згідно п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 1993 році була призначена пенсія як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, що не спростовувалось відповідачем.
Отже, спірним питанням в справі є не призначення пенсії, а поновлення її виплати, як громадянину України.
Відповідно до п. 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3до Положення;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Враховуючи наведене, поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.
Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено можливість подачі заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії особисто пенсіонером та через його представника. При цьому, як вбачається із зібраних матеріалів справи, до пенсійного органу звернувся представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності від позивача з проставленим апостилем. Діючим законодавством України дозволяється уповноваженому представнику пенсіонера звертатися до органу ПФУ особисто та надсилати заяву та належні документи поштою. Вказана правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом при вирішенні аналогічних правовідносин, зокрема, у постанові від 20 лютого 2018 року (справа № 757/12134/14-а).
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не поновлення виплати позивачу пенсії як члену сімї загиблого (померлого) ветерана війни.
Згідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивачки в даному випадку є визнання неправомірною бездіяльністі Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, оригінал якої було надано 18.05.2022 року та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової позиції суду.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання відповідача винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд вважає ці вимоги передчасними, оскільки відповідач може як поновити у виплаті пенсії, так і відмовити у такому поновленні з урахуванням матеріалів пенсійної справи, яку відповідач зобов'язаний витребувати у пенсійного органу м. Сімферополя. тому суд не може перебирати на себе повноваження, віднесені до компентенції органу ПФУ щодо такого поновлення.
Внаслідок чого, суд вважає, що за наслідком отримання заяви позивача про поновлення виплати пенсії, у пенсійного органу виник обов'язок з розгляду відповідної заяви по суті поставлених у ній вимог. Оскільки за результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган пенсійного фонду не приймав будь-якого рішення за фактом розгляду її по суті, суд вважає , що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити такі дії.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 155, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, оригінал якої було надано 18.05.2022 року, та прийняти вмотивоване рішення згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової позиції суду.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова