07 березня 2023 р. № 400/1540/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056,
про:скасування постанови від 07.02.2023 ВП № 69509475,
24 лютого 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про скасування постанови відповідача від 07.02.2023 у ВП № 69509475.
Підставою позову позивач вказує те, що при примусовому виконанні виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі № 400/9632/21, за невиконання якого на позивача накладено відповідачем штраф, виконано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відзиві на позовну заяву від 03.03.2023 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що невиконання рішення суду не може бути виправдане відсутністю бюджетних видатків суб'єкта владних повноважень. Позов та подані документи не містять відомостей, які б свідчили, що в боржника (позивача) відсутні кошти на виплати за відповідним рішенням суду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених статтями 268-273 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зазначеною ухвалою також призначено судове засідання на 07.03.2023 та постановлено провести його без виклику сторін (у письмовому провадженні) у разі відсутності клопотань сторін про проведення його в режимі відеоконференції.
У встановлений цією ухвалою суду строк учасники справи не подали до суду клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Тому воно проведено у письмовому провадженні. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21, яке набрало чинності 21.07.2022, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Миколаївській області» від 23.09.2021 № 33/35-П-144, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 20.06.2022 у справі № 400/9632/21 позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії. Після перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 склав 9977,70 гривні.
Поряд з цим, різниця між перерахованим та отриманим розміром пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в сумі 149 438,33 грн є заборгованістю, нарахованою за рішенням суду (розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A7495/16 додано позивачем до позовної заяви).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2022 ВП № 69509475 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 400/9632/21, виданого 22.07.2022.
З цього приводу позивач надіслав на адресу відповідача лист від 14.09.2022 № 1400-0801-8/31605, у якому, зокрема, зазначив, що на виконання відповідного рішення суду ним проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з покладеними судом зобов'язань. Після перерахунку пенсії ОСОБА_1 її розмір склав 9977,70 гривні. Розмір доплати по перерахунку за рішенням суду з 01.12.2019 по 31.08.2022 склав 149 438,33 грн, яка за твердженням позивача буде виплачена після одержання ним відповідних бюджетних асигнувань. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за рахунок коштів Державного бюджету України.
В обґрунтування не виплати ОСОБА_1 доплати по перерахунку позивач вказав на те, що у зв'язку з початком бойових дій на території України та оголошення воєнного стану бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджено, а кошти на погашення заборгованості за рішенням суду у 2022 році не виділялись.
07.02.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області винесено постанову про накладення штрафу у ВП № 69509475. Згідно з цією постановою на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5 100 гривень. Підставою для накладення штрафу зазначено те, що боржник не надав доказів того, що у нього відсутнє фінансове забезпечення та відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також вживання ним заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення. Це свідчить про невиконання Боржником рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, без поважних причин.
Вважаючи, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21 виконано в межах наявних у позивача повноважень і застосування штрафу є протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону № 1404-VIII, за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Поряд з цим, відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, законодавством передбачено юридичну відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 560/594/20.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
З матеріалів справи слідує, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21 виконано частково. Зазначене рішення є невиконаним в частині доплати по перерахунку за рішенням суду з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 149 438,33 гривні. Причиною невиконання рішення суду в цій частині позивач вказує у позовній заяві на те, що:
бюджетні призначення Пенсійного фонду України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в сумі 360 млн грн у 2022 році використовувались в порядку черговості набрання рішеннями суду законної сили;
бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік не затверджений, а отже і не виділено Пенсійному фонду України у 2023 році бюджетні асигнування на погашення заборгованості.
Як доказ відсутності відповідних бюджетних призначень, позивач додав до позовної заяви Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1167, відповідно до якого планові видатки у 2022 році на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджені в розмірі 360 млн гривень.
Поряд з цим, позивач в обґрунтування поважності причин невиконання відповідного рішення суду не надав відповідачу листом 14.09.2022 № 1400-0801-8/31605 та суду будь-яких інших доказів, що свідчили б про відсутність у нього бюджетних асигнувань на погашення заборгованості у 2022 і 2023 роках.
Суд також встановив, що до позовної заяви позивач не додав будь-яких доказів, які підтверджували б його твердження про те, що у 2022 році не настала черга для виплати наявної заборгованості ОСОБА_1 в межах відповідних бюджетних асигнувань. На надав позивач такі докази також і відповідачу у межах відповідного виконавчого провадження.
Відомості про будь-які інші заходи, спрямовані на реальне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21, позивач у позовній заяві не навів.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем вживались заходи, спрямовані на реальне виконання судового рішення в частині погашення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20, суди при вирішенні таких справ повинні з'ясувати обставини щодо того, чи відсутнє у позивача відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування постанови від 07.02.2023 ВП № 69509475 про накладання штрафу в розмірі 5100,00 гривень. Як наслідок, у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 287, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056; код ЄДРПОУ: 43315529) про скасування постанови від 07.02.2023 ВП № 69509475 відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 07 березня 2023 року