07 березня 2023 р. № 400/724/23
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, з дотриманням вимог передбачених ст.263 КАС України адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020,
провизнання протиправним рішення №10728/Ш-1400-21 від 01.11.2022 року та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення від 01.11.2022 № 10728/Ш-1400-21; 2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2022 про зарахування до пенсії за віком періоди роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980, з 17.02.1987 по 05.12.1987 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що відповідач протиправно відмовив у врахуванні періоди роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980, з 17.02.1987 по 05.12.1987 року, спираючись на те, що записи у трудовій книжці щодо цих періодів (№ 2 та №7) зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. На переконання позивачки, необґрунтоване неврахування зазначених періодів її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві вказав, що, по -перше, позивач звернулась із заявою про роз'яснення щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987 згідно із записами трудової книжки в порядку Закону України «Про звернення громадян», за результатами розгляду якої 11.11.2022 відповідачем, в порядку Закону № 393, надано відповідь № 10402-10728/Ш-02/8-1400/22, в якій повідомлено про причина не зарахування періодів роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987 до страхового стажу, а також, про порядок підтвердження набутого стажу. Рішення про відмову у зарахуванні періодів роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987 до страхового стажу Головним управлінням не приймалось. По-друге, до страхового стажу позивача не може бути зараховано періоди роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1979, оскільки до трудової книжки не внесено дати наказів про прийняття на роботу за вказані періоди, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.194 № 1974.
Провадження у справі відкрито 03.02.2023 за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (письмово провадження), відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Суд розглянув справу 07.03.2023 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Миколаївській області із заявою про роз'яснення щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987.
Листом від 11.11.2022 № 10402-10728/Ш-02/8-1400/22 Головне управління ПФУ в Миколаївській області повідомило позивачку про те, що при призначенні пенсії позивачки не було враховано до страхового стажу періоди роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1979 записи № 2 та № 7 зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а саме має місце неповне заповнення стовпчика 4 "На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер) - не внесені дати наказів № 606 про прийом на роботу Краснодонського заводу "Юність" та №65 про прийом на роботу до дитячого садка шахти ім. 26 з'їзду КПРС ВО "Краснодонвугілля".
Не погоджуючись з цим, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
На момент заведення трудової книжки позивача НОМЕР_1 та внесення відповідних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
В подальшому, була затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше
тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як вбачається з листа вид 11.11.2022, підставою не зарахування позивачу періодів роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987 є те, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1979 записи № 2 та № 7 зроблені з порушенням Інструкції №58, а саме має місце не внесені дати наказів № 606 про прийом на роботу Краснодонського заводу "Юність" та №65 про прийом на роботу до дитячого садка шахти ім. 26 з'їзду КПРС ВО "Краснодонвугілля".
Відповідно до Інструкції №162 (аналогічні приписи містить й Інструкція №58) у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом
м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
З досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що у ній містяться запис №2 про прийом на роботу позивачки з 26.07.1979 до Краснодонського заводу "Юність" згідно наказу №606, запис № 4 про звільнення позивачки з Краснодонського заводу "Юність"згідно наказу №402 від 18.08.1980; запис № 7 про прийом на роботу з 17.02.1987 до дитячого садка шахти ім. 26 з'їзду КПРС ВО "Краснодонвугілля" згідно наказу № 65; запис № 8 про звільнення у зв'язку з переведенням згідно наказу №336 від 15.12.1987 року.
Неповне заповнення стовпчика 4, а саме відсутність дат наказів № 65 та № 606 не спростовує факту трудової діяльності позивачки у наведений вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.
З цього, суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За таких обставин, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу період роботи позивачки з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
В даному випадку, ефективним способом захисту прав позивача має бути визнання протиправними дії відповідача щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 та з 17.02.1987 по 05.12.1987 та зобов'язання відповідача зарахувати вказані періоди.
ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 03.02.2023.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 у Краснодонському заводі "Юність" та з 17.02.1987 по 05.12.1987 у дитячому садку шахти ім. 26 з'їзду КПРС ВО "Краснодонвугілля".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 26.07.1979 по 18.08.1980 у Краснодонському заводі "Юність" та з 17.02.1987 по 05.12.1987 у дитячому садку шахти ім. 26 з'їзду КПРС ВО "Краснодонвугілля".
4. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 07.03.2023