справа№380/17184/22
06 березня 2023 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/17184/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №68 від 01 червня 2022 року в частині, а саме - п.6, яким вирішено «не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцю солдату ОСОБА_1 за травень 2022 року;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 здійснити нарахування (перерахунок) військовослужбовцю солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану, як військовослужбовцю за травень 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за мобілізацією на особливий період з 10 квітня 2022 року по даний час. Станом на травень 2022 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 (33-й батальйон).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану в тому числі і військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Позивач не отримав додаткової винагороди за травень 2022 року. У відповіді зазначено, що додаткова винагорода не виплачується у відповідності до вимог пункту 10 телеграми Міністерства оборони України №248/1298 (із змінами) від 25 березня 2022 року. Так, як вбачається з пункту 10 цієї Телеграми, до наказів на виплату додаткової винагороду не включають «у разі вчинення дій, бездіяльності, які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
З відповіді з Офісу генерального прокурора вбачається, що станом на 15.06.2022 р. позивачу не було повідомлено про підозру ні у кримінальному провадженні № 4202214140000067 від 31.05.2022, ні у будь-якому іншому в 2022.
На думку позивача у відповідача відсутні докази вчинення ОСОБА_1 у травні 2022 року діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, відповідно спірний наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 № 68 від 01.06.2022, яким вирішено не виплачувати додаткову винагороду солдату ОСОБА_1 за травень 2022 року є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у травні 2022 року було визначено м. Львів.
Управлінням військової контррозвідки Служби безпеки України у Львівській області внесено у Єдиний Реєстр Досудових розслідувань кримінальне провадження №4202214140000067 від 31 травня 2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 258-3 Кримінального Кодексу України «Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню діяльності терористичної групи чи терористичної організації» відносно стрільця 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Кримінальне правопорушення передбачене статтею 258-3 Кримінального Кодексу України є злочином проти основ національної безпеки України.
Оскільки командуванню військової частини стало відомо про факти внесення до ЄРДР вище вказаного кримінального провадження відносно стрільця 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 Стасисовита 01 червня 2022 року відповідно до пункту 10 телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25 березня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення не виплачувати солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000 грн., що відображене в наказі № 68 від 01 червня 2022 року.
Додаткова винагорода є засобом матеріального стимулювання особового складу, який проводить військову службу під час дії Правового режиму Воєнного стану та у травні 2022 року не входила до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 19.12.2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
01.06.2022 відповідачем видано наказ за № 68 «Про виплату додаткових винагород», в якому зазначено, що з метою виконання Указів Президента від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою Уряду від 07 березня 2022 р. № 217 та на підставі рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, наказу командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.05.2022 р. № 57, наказано:
6. Не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям за порушення військової дисципліни - перебування на службі в стані наркотичного та алкогольного сп'яніння; самовільне залишення військової частини, порушення кримінальної справи, відповідно до додатку № 5 до цього ж наказу:
«№ 6 солдат ОСОБА_1 , порушена кримінальна справа по ч. 1 ст. 258-3 ККУ створення терористичної групи, терористичної організації або участь у ній, Наказ № 72 від 01.06.2022, кримінальну провадження №4202214140000067 від 31.05.2022 р.»
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірний наказ протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного наказу з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України постановлено:
1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із 10 телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25 березня 2022 року, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовці, які мають кримінальні правопорушення, за місяць у якому здійснено таке правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд зазначає наступне:
В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази саме про те, що: «Управлінням військової контррозвідки Служби безпеки України у Львівській області внесено у Єдиний Реєстр Досудових розслідувань кримінальне провадження №4202214140000067 від 31 травня 2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 258-3 Кримінального Кодексу України», про що зазначає відповідач у своєму відзиві.
Крім цього, відомості саме про внесення вказаного кримінального провадження у Єдиний Реєстр Досудових розслідувань відсутні у відповіді Офісу Генерального прокурора від 20.06.2022 за № 25/3-570 вих. 22 на запит адвоката про надання повного переліку кримінальних проваджень відносно позивача.
Таким чином, позовні вимоги в частині - визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №68 від 01 червня 2022 року в частині, а саме - п.6, яким вирішено «не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцю солдату ОСОБА_1 за травень 2022 року, підлягають задоволенню оскільки відповідачем жодними належними та допустимим доказами не обґрунтовано підставність його прийняття.
В цій частині відповідачем не доказано правомірності свого рішення, хоча такий обов'язок процесуальним законом покладений на нього.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування (перерахунок) військовослужбовцю солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану, як військовослужбовцю за травень 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн., суд зазначає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки згідно вказаної Постанови КМ України, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). На думку суду такі вимоги є передчасними, оскільки саме нарахування вказаної винагороди можливе лише на підставі відповідного наказу.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №68 від 01 червня 2022 року в частині, а саме - п.6, яким вирішено «не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцю солдату ОСОБА_1 за травень 2022 року.»
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 992,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 06.03.2023 року.
Суддя Гавдик З.В.