справа №380/1884/23
06 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - третя особа, ГУ ПФ України у Львівській області, Управління) в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан Олени Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувану від 23.12.2022 ВП №69351894;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по даний час рішення суду на виконання якого відкрито виконавче провадження в повному обсязі не виконано, в тому числі не проведено виплату недоплаченої суми довічного грошового утримання з 19.02.2020 до 30.05.2022, у зв'язку з відсутністю коштів.
Ухвалою суду від 03.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 14.02.2023. Зазначено, що державний виконавець діяв у спосіб, визначений Законом України “Про виконавче провадження”. Державним виконавцем, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Водночас роз'яснено право стягувача, відповідно до положень ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ, повторно пред'явити для виконання виконавчий документ в строк до 23.12.2025.
Представник третьої особи 15.02.2023 подав пояснення, в яких проти позову заперечив. Свою позицію обґрунтовує тим, що ГУ ПФ України у Львівській області вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення суду від 13.09.2021 у справі №380/10622/21.
Ухвалою суду від 15.02.2023 без виходу до нарадчої кімнати замінено відповідача на належного.
01.03.2023 представник третьої особи подав додаткові пояснення, в яких вказав, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України відповідно до черговості виплат на виконання рішень. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат немає.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечили.
Суд з'ясував позиції сторін щодо можливості продовження розгляду справи у письмовому провадженні, проти чого сторони заперечень не висловили. Керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст. 287 КАС України, суд ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в письмовому провадженні.
Суд заслухав доводи представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі №380/10622/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 09.06.2021 №913090190512. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07.20/248/2021 від 01.06.2021, виданою Львівським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Рішення набрало законної сили.
21.04.2022 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №380/10622/21 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07.20/248/2021 від 01.06.2021, виданою Львівським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Позивач подала до відповідача виконавчий лист.
На примусове виконання виконавчого листа №380/10622/21 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.07.2022 відкрито виконавче провадження №69351894.
Листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.08.2022 за вих. №1300-5305-5/67909 та від 09.08.2022 за вих. №1300-5903-569788 повідомлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10622/21 від 13.09.2021, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07.20/248/2021 від 01.06.2021, виданою Львівським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, що підтверджується розпорядженням №913090190512 від 22.10.2021.
Щодо виплати ОСОБА_1 нарахованих сум на виконання рішення суду за період з 19.02.2020 по 31.05.2022 повідомлено, що таку буде здійснено після виділення коштів з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” головним державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №69351894 винесено постанову від 23.12.2022 про повернення виконаного документа стягувачу.
Вважаючи вказану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2, 4 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України: “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (ч. 1 ст. 5 Закону №1403-VIII).
Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 6 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
За правилами ч. 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.
Під час розгляду справи суд з'ясував, що невиконання рішення суду мотивоване відсутністю бюджетних коштів.
За правовим регулюванням ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Водночас суд зазначає, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі листа боржника державним виконавцем зроблено висновок про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону №1404-VIII, якими визначено умови і порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, та встановлена відповідальність за невиконання таких рішень. Фактично державний виконавець без будь-яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для нарахування та виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми довічного грошового утримання з врахуванням фактично перерахованих сум станом на 31.05.2022 недостатньо і дійшов висновку, що застосування заходів, передбачених Законом №1404-VIII, буде не результативним.
Ба більше суд наголошує, що спірна постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII пов'язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначена норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте постанова відповідача не містить обґрунтування існування одної з них або декількох.
Оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листів пенсійного органу відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для нарахування виплати згідно з рішенням суду, то постанова державного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає можливості погодитися із відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду.
При вирішенні спору суд враховує твердження відповідача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів особі за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Однак суд наголошує, що відповідно до вимог Закону №1404-VIII виконавець повинен добросовісно виконувати покладені законом обов'язки та використовувати надані йому повноваження (ст. 18 Закону №1404-VIII) та вжити усіх необхідних заходів для повного виконання рішення суду, а матеріали виконавчого провадження повинні містити докази про те, що боржником здійснено все для цього. У даному випадку відсутні підстави вважати, що виконавцем відповідні приписи Закону №1404-VIII належно виконано.
Крім того суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі №619/562/18 наголосив на тому, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на ст. 129-1 Конституції України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що “право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін” (справа “Жовнер проти України”, №56848/00, §33, ЄСПЛ, від 29.06.2004).
Тобто, відкривши виконавче провадження, державний виконавець був зобов'язаний вчинити передбачені Законом України “Про виконавче провадження” дії, спрямовані на примусове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі на підставі виконавчого листа.
Відсутність коштів, як зазначалось, не може бути причиною невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. У зв'язку з цим, з позиції суду, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки боржником у виконавчому провадженні є державний орган, діяльність якого не пов'язана з отриманням прибутку, що виключає можливість наявності права власності на майно, на яке, у тому числі, може бути звернуто стягнення.
Зважаючи на те, що Законом №1404-VIII примусове виконання рішень покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), повернення стягувачу виконавчого листа без виконання його з причин, викладених у спірній постанові (відсутність бюджетного фінансування) та підстав п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, не може вважатись правомірним. Постанова про повернення виконавчого документу без виконання порушує права позивача як стягувача, відновлення яких має бути здійснено шляхом її скасування.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість оскарженої постанови та необхідність її скасування. Тому, позов підлягає до задоволення повністю.
Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 41 Закону №1404-VIII у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Щодо судового збору, то згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України такий слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 139, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.12.2022 про повернення виконаного документа стягувачу, винесену у виконавчому провадженні №69351894.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316386) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кравців О.Р.