справа№380/13868/22
06 березня 2023 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) та зобов'язати вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарних роки служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із січня 2016 року по липень 2021 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із січня 2016 року по день фактичної виплати 15.07.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно провів розрахунок та виплату грошового забезпечення без врахування індексації грошового забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 29 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
Встановив:
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 21.05.2018 № 127-ос старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас (на підставі п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу) та наказом цієї ж установи від 19.06.2018 № 157-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16,15).
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 від 13.07.2015 ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.11).
Індексацію грошового забезпечення нараховано та виплачено ОСОБА_1 . Із утриманням військового збору із нарахованих сум на адвокатські запити та на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10,09.2020 у справі № 380/1432/20, що підтверджується документами за листуванням із відповідачем та виписками по картрахунку про зарахування коштів, а саме:
- 28.05.2020 виплачено 19061,02 грн індексацію грошового забезпечення, що підтверджується випискою по надходженням по картрахунку AT КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.23);
- 18.12.2020 виплачено 64273,94 грн індексацію грошового забезпечення, що підтверджується довідкою про нарахування індексації (а.с.30) та листом від 29.01.2021 №11/1214 (а.с.28);
- 15.07.2021 доплачена 21 768,31 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку AT КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.38).
Згідно з архівними відомостями карток грошового забезпечення, а також інформації наданої на адвокатські запити під час проходження військової служби та звільнення із неї ОСОБА_1 проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема у жовтні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року допомога на оздоровлення без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, оскільки така не нараховувалась та не виплачувалась у вказаний період.
Також, при звільненні із військової служби, згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 , а також архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік та наказу від 19.06.2018 № 157-ос нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 11 календарні роки служби, при нарахуванні якої до складу місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини невключена індексації грошового забезпечення.
Нараховано та виплачено ОСОБА_1 30.03.2020 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі № 380/1133/20 компенсація за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій у сумі 15423,84 грн (а.с.42), а також при виплаті 9689,90 грн (а.с.45) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 по справі № 380/10867/20 про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку AT КБ «ПРИВАТБАНК».
Позивач вважаючи, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо перерахунку грошового забезпечення з врахуванням індексації грошового забезпечення, звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону №2011 крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Судом встановлено та інше не доведено відповідачем, що виплата вихідної допомоги при звільненні позивачу та грошова допомога на оздоровлення у 2016-2018 роках, нарахована без урахування індексації грошового забезпечення, оскільки така не нараховувалася взагалі.
Разом з тим, правовий статус ветеранів війни визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з п. 12 ст. 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про відпустки” №504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі ст. 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ.
Як вже встановлено судом, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі № 380/1133/20 відповідачем 30.03.2020 проведено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 15423,84 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку AT КБ “ПРИВАТБАНК”.
Також відповідачем не доведено, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні позивачу нарахована з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Судом також встановлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 по справі № 380/10867/20 відповідачем 15.06.2021 проведено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, в сумі 9689,90 грн, згідно що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку AT КБ “ПРИВАТБАНК”.
Відповідачем не доведено та доказів суду не пред'явлено, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу нарахована з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”).
Статтею 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Згідно статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення одноразової грошової допомоги при звільнення не регулюється положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Водночас, незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що в силу положень ст.9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №820/5286/17 від 19.03.2020 року.
Також суд встановив, що станом на час виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роки індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась, що підтверджується відомостями з картки особового рахунку військовослужбовця.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із січня 2016 року по день фактичної виплати 15.07.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.
Згідно з правилами, встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Стаття 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні відносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2018 року у справі №822/1110/16, 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 380/1432/20 позов задоволено частково, зокрема : визнано протиправною бездіяльність військова частина щодо не нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.06.2018 та зобов'язано військова частина нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 19.06.2018 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації і: та внесення змін до деяких нормативно-правових актів, взявши при розрахунку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком наступний місяць законодавчо встановленого (підвищеного) посадового окладу із лютого 2008 року.
Як встановлено судом, 15.07.2021 здійснено доплату у сумі 21 768,31 грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 по справі № 380/1432/20 індексація грошового забезпечення, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку AT КБ “ПРИВАТБАНК”.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд дійшов висновку, що необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по день фактичної виплати 15.07.2021.
Вказані висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду при розгляді аналогічного спору, що викладені у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовільнити позовні вимоги шляхом:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарних роки служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із січня 2016 року по липень 2021 року;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із січня 2016 року по день фактичної виплати 15.07.2021.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, а саме судового збору, позивач згідно ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарний рік служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ : НОМЕР_4 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН : НОМЕР_5 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний 11 календарних роки служби та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
4. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із січня 2016 року по липень 2021 року.
5. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ : НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН : НОМЕР_5 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із січня 2016 року по день фактичної виплати 15.07.2021.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 06.03.2023
Суддя Коморний О.І.