Справа № 635/952/22
Провадження № 2/545/355/23
"28" лютого 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого судді Кіндяк І.С.
за участі секретаря Католик Д.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, у зв'язку з не виконанням грошового зобов'язання, посилаючись на те, що 19.07.2021р., відповідач отримав від позивача у позику - 681250 грн, що на час отримання боргу за курсом валют - 27.22, що є еквівалентом - 25000 тис. дол США., із строком повернення до 19.01.2022 року, у підтвердження чого написав власноручно розписку. Проте до вказаної дати відповідач за договором позики отримані кошти без належних не те підстав, позивачу не повернув.
Позивач просив суд: стягнути з відповідача заборгованість за договором позики та понесені судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити за наявними матеріалами справи. Проти винесення заочного рішення суду не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки та її поважність, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, а також від якого не надійшов відзив на позов чи будь-які інші клопотання по справі.
Враховуючи подану заяву позивача, неявку відповідача та від якого не надійшов відзив на позов чи будь-які інші клопотання по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, за згодою позивача, суд ухвалив: проводиться заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19.07.2021р., відповідач отримав від позивача у позику - 25000.00 доларів США, із строком поверення до 19.01.2022 року, що підтвердужується борговою розпискою.
Як встановлено, позивач виконав умови договору позики надавши відповідачу позику, однак відповідач порушив умови договору позики, шляхом не виконавши зобов'язання щодо добровільного повернення отриманих коштів у борг у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У зв'язку з не виконанням зобов'язань за Договором позики - розпискою відповідач, станом на 05.02.2022 р. перед позивачем має заборгованість на загальну суму - 681250 грн, що на час отримання боргу є еквівалентною - 25000 тис. дол США.
Згідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Враховуючи правовий висновок, що міститься в постанові від 18 вересня 2013р. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши всі надані докази, приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає повернення основної суми позики, інфляційні посилаючись на договір позики - розписку та норми чинного законодавства, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 279, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 634, 1048, 1050 ЦК України, -
Позов, задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) борг за борговою розпискою від 19.07.2021 року у розмірі - 25000.00 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7067,50 грн.;
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів відповідно до порядку визначеного ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя
Полтавського районного суду
Полтавської області І.С. Кіндяк