вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/1106/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Степана Бандери, 9В, Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 30967207) до Фермерського господарства "Осинське" (вул. Осинська, 3а, с. Зелене, Володимирецький район, Рівненська область, 34332, код ЄДРПОУ 41610173) про стягнення 89 359 грн 65 коп.
предствники:
- від позивача: не з'явився;
- від відповідача: не з'явився;
26.12.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" до Фермерського господарства "Осинське" про стягнення 89 359 грн 65 коп. (з яких: 63 000 грн 00 коп. сума заборгованості за Специфікацією № 1 до Договору поставки № 09.09.21-269 від 09.09.2021; 4 617 грн 14 коп. - інфляційні втрати; 959 грн 42 коп. - 3 % річних; 13 705 грн 40 коп. - пеня; 7 077 грн 69 коп. - штрафна санкція 24 % річних за користування чужими коштами).
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" зазначає, що Фермерське господарство "Осинське" не виконувало зобов'язання за Договором поставки № 09.09.21-269 від 09.09.2021 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків. Позивачем поставлено для відповідача товар на загальну суму 90 000 грн 00 коп., однак в порушення Специфікації № 1 до Договору, відповідачем здійснено оплату товару у розмірі 27 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 278 від 23.12.2021. Решту грошових зобов'язань по оплаті товару у розмірі 63 000 грн 00 коп. відповідачем залишено без виконання.
Ухвалою від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1106/22. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначити на 17.01.2023.
11.01.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 17.01.2023 в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 12.01.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі задоволено. Постановлено провести судове засідання 17.01.2023 по справі із представником позивача Рокіщук Іриною Іванівною у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 17.01.2023 відкладено розгляд справи на 31.01.2023. Постановлено провести судове засідання 31.03.2023 по справі із представником позивача Рокіщук Іриною Іванівною у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 31.01.2023 відкладено розгляд справи на 14.02.2023. Постановлено провести судове засідання по справі із представником позивача Рокіщук Іриною Іванівною у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 14.02.2023 відкладено розгляд справи на 28.02.2023. Постановлено провести судове засідання по справі із представником позивача Рокіщук Іриною Іванівною (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції.
28.03.2023 позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.
Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на його офіційну електронну адресу ухвали від 14.02.2023.
Крім того, представника позивача повідомлено про час, дату та місце проведення судового засідання 28.02.2023 під звукозапис у судовому засіданні 14.02.2023.
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
28.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про ведення судового засідання без його участі.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Судом направлялася ухвала від 14.02.2023 на адресу Фермерського господарства "Осинське" (вул. Осинська, 3а, с. Зелене, Володимирецький район, Рівненська область, 34332).
Судом встановлено, що як вбачається із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет даної ухвали (поштове відправлення за трек-номером 3301312392853) не вручене із причин повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання.
При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відтак відповідач в розумінні вимог ГПК України належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та зважаючи на наявність вказаного клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.
Водночас, як встановлено судом, поштове відправлення за трек-номером 3301312327369, а саме - ухвала про відкриття провадження у справі від 27.12.2022 не є врученою відповідачу із причин повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання з 12.02.2023.
Відтак 27.02.2023 сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
09.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (далі - постачальник) та Фермерським господарством "Осинське" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 09.09.21-269 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її.
Відповідно до п.п 2.1., 3.1. Договору, погоджені найменування, асортимент, кількість, піна за одиницю та загальна вартість Товару вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Сторони узгодили між собою та зафіксували у п. 3.5. Договору, що покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації. Датою виконання зобов'язання по оплаті є день надходження коштів на рахунок постачальника або день передачі векселя, або дата підписання угоди чи отримання листа про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами і діє протягом одного року, з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
На виконання вищезазначених умов Договору, між позивачем та відповідачем було узгоджено асортимент, кількість та вартість товару, порядок розрахунків шляхом укладення Специфікації №1 від 09.09.2021, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" зобов'язувалось поставити товар (КВС Магніфіко, насіння озимого жита. Кінто Дуо +Гаучо Плюс - Вітазим + Яра Віта Рексолін АВС, 1 МН) на загальну суму 90 000,00 гри. з ПДВ.
При цьому сторони визначили у Специфікації № 1, що Фермерське господарство "Осинське" зобов'язується оплатити товар наступним чином:
а) 30% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору. - до 17 вересня 2021;
б) решта вартості товару в розмірі 70 % загальної вартості Товару , що постачається по цьому Договору, - до 20.07.2022.
Товар повинен бути поставлений покупцю у строк до 13.09.2021. Допускається поставка окремими партіями.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив для відповідача товару згідно з умовами, визначеними у Договорі та Специфікації № 1, що підтверджується видатковою накладною № АГ-10/09158 від 10.09.2022 на загальну суму 90 000 грн 00 коп.
Водночас, відповідач прийнявши товар у власність, оплатив її його частково, здійснивши платіж на загальну суму 27 000 грн 00 коп., що підтверджується вхідним платіжним дорученням № 278 від 23.12.2021 (том 1, а.с. 16).
Решту грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару в розмірі 63 000 грн 00 коп. відповідачем залишено без виконання, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до господарського суду із даним позовом.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отримання відповідачем продукції за видатковою накладною № АГ-10/09158 від 10.09.2022 на загальну суму 90 000 грн 00 коп. без заперечень на склад, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань за Договором № 09.09.21-269 від 09.09.2021.
Як свідчать матеріали справи, замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має, здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 27 000 грн 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.
Сторони Договору на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у Специфікації № 1, що Фермерське господарство "Осинське" зобов'язується оплатити товар наступним чином:
а) 30% загальної вартості товару, - до 17.09.2021;
б) решта вартості товару в розмірі 70 % загальної вартості Товару - до 20.07.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 63 000 грн 00 коп.
Крім того, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 4 617 грн 14 коп. - інфляційних втрат; 959 грн 42 коп. - 3 % річних, 13 705 грн 40 коп. - пені; 7 077 грн 69 коп. - штрафна санкція 24 % річних за користування чужими коштами.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 9.2 Договору, при простроченні оплати Товар, покупець також зобов'язується додатково виплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, від дня коли Товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати.
Враховуючи умови Договору, судом встановлено, що у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму:
- 27 000 грн 00 коп. - із 18.09.2021 до 22.12.2021;
- 63 000 грн 00 коп. - із 21.07.2022.
Позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму:
- 27 000 грн 00 коп. - із 20.09.2021 до 22.12.2021;
- 63 000 грн 00 коп. - із 21.07.2022 до 12.12.2022 (останній день строку нарахування, визначений позивачем).
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній є арифметично вірним, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 4 617 грн 14 коп., 3 % річних становить 959,42 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення пені та штрафу, то господарський суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 9.2. Договору, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару покупець сплачує продавцю пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 9.5. Договору нарахування штрафних санкцій, відповідно до умов цього Договору, не обмежується 6-місячним строком, а здійснюється та сплачується за весь час прострочення виконання зобов'язання, а також збільшується позовна давність про стягнення неустойки до 3-х років.
Згідно ст. ст. 536, 692, 694, 1214 ЦК України, ст. 232 ГК України та Розділу 9 Договору, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Відповідно до п. 9.2 Договору, при простроченні оплати на строк понад 10 (десять) календарних днів покупець зобов'язується додатково виплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних від суми простроченої заборгованості, починаючи з 11 дня прострочення - до дня фактичної оплати.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання покупцем зобов'язань по оплаті за товару у вигляді пені та штрафу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню.
Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку вигляді пені на суму:
- 27 000 грн 00 коп. - із 20.09.2021 до 22.12.2021;
- 63 000 грн 00 коп. - із 21.07.2022 до 12.12.2022 (останній день строку нарахування, визначений позивачем).
Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 13 705 грн 40 коп.
Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафну санкцію у вигляді 24 % річних від суми простроченої заборгованості:
- 27 000 грн 00 коп. - із 28.09.2021 до 22.12.2021;
- 63 000 грн 00 коп. - із 01.08.2022 до 12.12.2022 (останній день строку нарахування, визначений позивачем).
Судом перевірено розрахунки штрафу долучені позивачем до матеріалів справи, встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді 24 % річних від суми простроченої заборгованості складає 7 077 грн 69 коп.
Розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних, пені та розрахунок штрафної санкції, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 89 359 грн 65 коп. (з яких: 63 000 грн 00 коп. основний борг, 4 617 грн 14 коп. - інфляційні втрати; 959 грн 42 коп. - 3 % річних; 13 705 грн 40 коп. - пеня; 7 077 грн 69 коп. - штрафна санкція).
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 89 359 грн 65 коп.
Позивачем здійснено оплату судового збору у належному розмірі - 2 481 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 19032А від 15.12.2022
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 89 359 грн 65 коп. то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 481 грн 00 коп., який покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 222, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Осинське" (вул. Осинська, 3а, с. Зелене, Володимирецький район, Рівненська область, 34332, код ЄДРПОУ 41610173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Степана Бандери, 9В, Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 30967207) 89 359 (вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн 65 коп. (з яких: 63 000 (шістдесят три тисячі) грн 00 коп. основний борг, 4 617 (чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн 14 коп. - інфляційні втрати; 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 42 коп. - 3 % річних; 13 705 (тринадцять тисяч сімсот п'ять) грн 40 коп. - пеня; 7 077 (сім тисяч сімдесят сім) грн 69 коп. - штрафна санкція 24 % річних за користування чужими коштами).
3. Стягнути з Фермерського господарства "Осинське" (вул. Осинська, 3а, с. Зелене, Володимирецький район, Рівненська область, 34332, код ЄДРПОУ 41610173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Степана Бандери, 9В, Київ 73, 04073, код ЄДРПОУ 30967207) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано "06" березня 2023 року.
Суддя Романюк Ю.Г.