ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2023Справа № 910/18802/21 (910/3246/22)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; поштова адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33Б, оф. 12/2; ідентифікаційний код 33853132)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" (69033, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, буд. 11; ідентифікаційний код 32716462)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А, офіс 709, кім. 7; ідентифікаційний код 39395870)
про визнання недійсним договору
В межах справи № 910/18802/21
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія"
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
від позивача Середа О.Я. - представник
від відповідача 1 Пилипенко О.В. - представник
від відповідача 2 не з'явилися
від розпорядника майна Яценко Є.О. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18802/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2021.
28.04.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд", в якому позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір поруки №6 від 07.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 у справі №910/18802/21 (910/3246/22) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" про визнання недійсним правочину передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/3246/22 матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" про визнання недійсним договору передано для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" про визнання недійсним договору прийнято до розгляду в межах справи № 910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія", підготовче засідання призначено на 04.07.2022.
01.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 розгляд справи відкладено на 05.09.2022.
02.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 розгляд справи відкладено на 17.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" про визнання недійсним договору в межах справи № 910/18802/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" до судового розгляду по суті на 09.11.2022.
У судових засіданнях 09.11.2022 та 19.12.2022 оголошувались перерви.
У судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Представник відповідача 1 щодо задоволення позову заперечив.
Представника розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони та дослідивши докази, суд
16 грудня 2016 року між ТОВ «ІСТЕК» (позикодавець) та ТОВ «Новогнатівський м'ясокомбінат» (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №16/12-2ФП, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальника грошові кошти у сумі 21 000 000,00 гривень, а позичальник прийняти та повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) в строк, передбачений цим Договором.
Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що повернення фінансової допомоги може проводитися рівновеликими частками, проте останній внесок повинен бути зроблений не пізніше 01 червня 2017 року.
Строк дії договору було встановлено з моменту фактичної передачі грошових коштів від позикодавця позичальнику до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5.1. договору).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.06.2017 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №16/12-2ФП від 16.12.2016 сторонами змінено строк повернення фінансової допомоги до 01.06.2021.
В подальшому, 06.06.2017 між продавцем - ТОВ «ІСТЕК» та покупцем - ТОВ "Енергобуд" (Кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №06/06/17, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги до ТОВ «Новогнатівський м'ясокомбінат» за договором поворотної фінансової допомоги №16/12-2ФП від 16.12.2016, а саме права вимоги повернення отриманої фінансової допомоги в сумі 20 922 362,00 грн.
Також 07.06.2017 між ТОВ "Енергобуд" та ТОВ "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" було укладено договір поруки № 6, згідно п. 1 якого поручитель - ТОВ "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" зобов'язалося перед кредитором ТОВ "Енергобуд" солідарно відповідати за виконання ТОВ «Новогнатівський м'ясокомбінат» всіх його зобов'язань, що виникли за договором поворотної фінансової допомоги №16/12-2ФП від 16.12.2016.
За переконанням позивача, вказаний договір поруки є фраудаторним правочином та укладався з метою виникнення штучної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна перевізна компанія" для включення його до реєстру вимог кредиторів.
Також за переконанням позивача, оспорюваний правочин суперечить засадам цивільно-правових зобов'язань та засадам здійснення господарської діяльності, укладений без жодних відповідних майнових дій іншої сторони та не був спрямований на реальне настання наслідків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з'ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2017 між ТОВ "Енергобуд" та ТОВ "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" було укладено договір поруки № 6.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1 і 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом п. 1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ «Новогнатівський м'ясокомбінат» всіх його зобов'язань, що виникли за договором поворотної фінансової допомоги №16/12-2ФП від 16.12.2016.
Відповідно до п. 2 договору поруки обсяг відповідальності поручителя поширюється на сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 925/36720 (925/107/21) акцентує, що при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.
Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до ст. 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з'ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.
За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).
Відповідно до стандартної ділової практики, боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов'язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником як правило спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов'язань боржника.
Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов'язання. Зокрема, цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, на їх спрямування на зміну територіальної підсудності спорів, що випливають з основного зобов'язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов'язанням (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 908/1152/18).
Суд зауважує, що боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Разом з тим, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (висновок, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Таким чином, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» та ТОВ «Тар Альянс» було укладено договір оренди №26/02-2016 від 26.02.2016. Загальна сума заборгованості ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» за вказаним договором з врахуванням штрафних санкцій та інфляційних втрат склала 1 062 057,03 грн. В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/9593/20 зазначена заборгованість була стягнута на користь ТОВ «Тар «Альянс».
Окрім того, в ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» існувала заборгованість перед ТОВ «Тар Альянс» за Договором оренди № 26/02-2016 від 26.02.2016 в розмірі 718 115,20 грн. яка була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 у справі № 910/12507/21.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до судових рішень від 25.03.2021 у справі № 910/9593/20 та від 17.09.2021 у справі №910/12507/21, з ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» на користь ТОВ «Тар Альянс» було стягнуто заборгованість, яка виникла вже після укладення договору поруки №6 від 07.06.2017, а відтак твердження про існування значних грошових зобов'язань станом на дату укладення вказаного договору поруки є безпідставними.
З наведеними доводами відповідача 1 суд не погоджується, з огляду на наступне.
З матеріалів справи № 910/18802/21 про банкрутство ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» слідує, що в рамках провадження у даній справі про банкрутство були заявлені вимоги кредиторів на суму понад 70 млн. грн. Частина вказаних кредиторських вимог виникла до укладення договору поруки №6 від 07.06.2017, що свідчить про існування у боржника значних грошових зобов'язань перед іншими особами на момент укладення даного договору.
Таким чином, за встановлених обставин, очевидним є те, що боржник, який не може виконати свої зобов'язання перед кредиторами на суму більше 70 млн. грн. в силу власної неплатоспроможності не може виконати зобов'язання іншої сторони на суму 20 922 362,00 грн.
Ці обставини є нетиповою діловою практикою, яка свідчить про те, що договір поруки було укладено з іншою метою, аніж реальне забезпечення виконання ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» основного зобов'язання ТОВ «Новогнатівський м'ясокомбінат».
Докази відносин ТОВ "Енергобуд" з боржником (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов'язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо), які могли б розглядатися як спонукання поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов'язань ТОВ «Новогнатівський м'ясокомбінат», до матеріалів справи не надано.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії ТОВ "Енергобуд" та ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» щодо укладення спірного договору поруки № 6 від 07.06.2017 є недобросовісними і несправедливими по відношенню до інших кредиторів, є зловживанням правом на укладення договору поруки, спрямовані на позбавлення кредиторів, зокрема, позивача, в майбутньому законних майнових прав.
Частина 1 ст. 42 КУзПБ передбачає, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам.
Згідно з ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч.ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.
Відповідно до вказаної правової позиції визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст. 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в ст. 20 Закону про банкрутство.
Тому приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ «ПЕК «Енергоіндустрія» відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2021, а оспорюваний договір поруки був укладений боржником 03.03.2017 тобто більш ніж за чотири роки до відкриття провадження у цій справі та до дати введення в дію КУзПБ.
В свою чергу, КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Стаття 42 КУзПБ як і ст. 20 Закону про банкрутство є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Водночас укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, а отже, може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав, передбачених законом.
Даний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 9107976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 0414-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/79419(905/1646/17), від 08.11.2022 у справі 902/1023/19 (902/508/20).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, укладення його без жодних відповідних майнових дій іншої сторони, неспрямованість на реальне настання наслідків, а також за відсутності економічної мети для боржника, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним спірного правочину підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір поруки № 6 від 07.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А, офіс 709, кім. 7; ідентифікаційний код 39395870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; поштова адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33Б, оф. 12/2; ідентифікаційний код 33853132) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" (39033, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, буд. 11; ідентифікаційний код 32716462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; поштова адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33Б, оф. 12/2; ідентифікаційний код 33853132) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.02.2023.
Суддя П.П. Чеберяк