ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2023Справа № 910/12603/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА СТОЛИЦЯ» (02088, місто Київ, вулиця Леніна, будинок 31, офіс 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ ФУД» (03148, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 15) про стягнення 65 165,62 грн
без повідомлення (виклику) сторін,
18.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА СТОЛИЦЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ ФУД» про стягнення 65 165,62 грн та була передана 21.11.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № Л-3 від 01.06.2017 в частині оплати за товар у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 65165,62 грн з яких: 65000,00 грн - сума основної заборгованості та 165,62 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.01.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказує, що погоджується із основною заборгованістю у розмірі 65 000,00 грн в частині нарахованих 3% річних просить відмовити з огляду на те, що сторонами погоджено строк оплати згідно з абзацом 2 п. 4.2. Договору, за яким оплата за Товар здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати реалізації товару покупцям магазину.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було долучено платіжну інструкцію №19807 від 13.01.2023 про сплату 65 000,00 грн.
23.01.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до останньої, представник просить закрити провадження у справі №910/12603/22 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 65000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. В іншій частині вимоги, що викладені в позовній заяві ТОВ «Ласка Столиця» про стягнення заборгованості за договором поставки, задовольнити в повному обсязі.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» (надалі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Фуд» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №Л-3 та протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №Л-3 від 01.06.2017р.
Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010) за адресами згідно з Додатком 2 до даного договору продукцію торговельних марок «Ласунка» (надалі товар) згідно із замовленнями покупця та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.
Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації (додаток №1), затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляється за цим договором, та їх ціни. Специфікація складає невід'ємну частину цього договору (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.9-2.10 Договору сторони передбачили, що Покупець має право повернути, а Постачальник зобов'язаний прийняти нереалізований Товар протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Покупця.
Якщо Товар не користується попитом або Постачальник протягом двох поспіль або більше поставок не постачав Товар згідно замовлень Покупця, останній має право в односторонньому порядку вивести такий Товар зі Специфікації.
Перехід права власності на Товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами Покупця товарної або товарно-транспортної накладної (п. 2.15 Договору).
Пунктом 2.12 Договору встановлено, що постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання по поставці, якщо він поставив покупцю до місця, визначеного в замовленні, та за ціною, узгодженою в специфікації, яка діє на момент замовлення покупцем товару, із усією супровідною документацією, що вимагається чинним законодавством України та даним договором, і якщо внаслідок прийняття товару було встановлено його відповідність умовам законодавства України, замовленню та умовам договору. При цьому дата накладних (видаткової, податкової, товарно-транспортної) повинна відповідати даті поставки товару.
Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами покупця товарної або товарно-транспортної накладної (п.2.15 Договору).
Пунктом 4.3 протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №Л-3 від 01.06.2017р. сторонами передбачено, що оплата за Товар здійснюється протягом 10 банківських днів від дати реалізації товару покупцями магазину. Обов'язковою умовою для оплати Товару, поставленого за Договором, є наявність у Покупця належним чином оформлених відповідної накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених Розділом 2.1. Договору, а також відповідність цін в накладній діючій Специфікації.
В разі невмотивованого порушення Покупцем терміну (строку) оплати за поставлений Постачальником Товар, останній автоматично звільняється від всіх передбачених цим Договором штрафних санкцій на весь період існування заборгованості Покупця. У випадку системного та безпідставного порушення Покупцем термінів оплати за поставлений товар у відповідності до цього Договору, Постачальник має право вжити оперативно господарську санкцію у вигляді відмови від свого обов'язку по виконанню планових поставок замовлених партій Товару на весь строк затримки виконання Покупцем своїх обов'язків.
Згідно з п. 8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом одного календарного року.
У тому випадку, якщо жодна із Сторін письмово не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії Договору не заявить іншій Стороні про припинення його дії, даний Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.
Додатком № 1 «Специфікація» сторони визначили асортимент та ціну на товар.
Позивачем на виконання умов договору у період з червня 2017 по серпень 2022 поставлено товар на суму 65 000,00 грн, що підтверджується копіями долучених матеріалів справи видаткових накладних, які підписані з боку позивача та відповідача без заперечень.
Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 - заборгованість відповідача перед позивачем складає на 31.10.2022 - 65 000,00 грн.
05.10.2022 ТОВ «Ласка Столиця» звернулося до відповідача з вимогою про виконання ТОВ «Континент Фуд» обов'язку щодо оплати поставленого товару за договором поставки №Л-3 від 01.06.2017р. Відповідно до наведеної вимоги позивач запропонував ТОВ «Континент Фуд» в семиденний термін з моменту її отримання спалити вартість поставленої та неоплаченої продукції за договором поставки №Л-3 від 01.06.2017р. у розмірі 70 000,00 грн. на користь позивача в якості доказів направлення останньої позивачем долучено копію фіскального чеку ПАТ «Укрпошта», поштову накладну №0209508736505 та опис вкладення до цінного листа.
Вимога від 05.10.2022р. була отримана відповідачем 07.10.2022р., що підтверджується інформацією, розміщеною на веб-сторінці ПАТ «Укрпошта», щодо відстеження поштового повідомлення з ідентифікатором 0209508736505.
Відповідачем за результатом розгляду вимоги 12.10.2022р. було сплачено 5000,00 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.10.2022р. по 31.10.2022р. за договором Л-3 від 01.06.2017р., який підписаний збоку сторін.
Оскільки відповідачем заборгованість у розмірі 65 000,00 грн не було сплачено, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 65165,62 грн з яких: 65000,00 грн - сума основної заборгованості та 165,62 грн - 3% річних.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткових накладних на загальну суму 65 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 65165,62 грн з яких: 65000,00 грн - сума основної заборгованості та 165,62 грн - 3% річних.
У процесі розгляду справи сторонами повідомлено про оплату відповідачем 13.01.2023 року основної заборгованості у розмірі 65 000,00 грн. за платіжною інструкцією № 19807.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи, що кошти в розмірі 65 000,00 грн сплачені відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення 65 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі - 165,62 грн.
Відповідач заперечуючи стосовно нарахування 3% річних вказує, що пунктом 4.3 протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №Л-3 від 01.06.2017р. сторонами передбачено, що оплата за Товар здійснюється протягом 10 банківських днів від дати реалізації товару покупцями магазину.
Як вказує відповідач зі змісту протоколу узгодження розбіжностей до Договору, зокрема Позивачем було запропонована чисельна кількість змін до договору, на які погодилися обидві Сторони, і п. 4.3. в частині строків та порядку оплати обговорювався Сторонами та була прийнята редакція саме Позивача.
Таким чином Сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента, узгодженню змісту договору, який укладений на розсуд Сторін, а чинність Договору учасники справи не ставлять під сумнів.
Таким чином, відповідно до приписів ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України, Сторони уклали договір, зміст якого ними узгоджений. В той самий час Позивач прийняв на себе ризики, що момент настання події з реалізації поставленого товару може бути розтягнутий в часі.
Стаття 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.
У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - " від дати реалізації товару покупцями магазину», тобто обумовили настання у відповідача обов'язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною). При цьому відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 ЦК України).
Таким чином, дослідивши умови договору поставки, який є предметом у даній справі, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова).
В пункті 14.1.202 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Загальні умови виконання господарського зобов'язання встановлені статтею 692 ЦК України. Так, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов'язку оплати вартість продукції, має довести належними та допустимими доказами, що отримана ним продукція ще не реалізована.
Відповідач доказів, які підтверджували, що отриманий ним за видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, товар є нереалізованим, суду не надано.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 05.10.2022 ТОВ «Ласка Столиця» звернулося до відповідача з вимогою про виконання ТОВ «Континент Фуд» обов'язку щодо оплати поставленого товару за договором поставки №Л-3 від 01.06.2017р. Відповідно до наведеної вимоги позивач запропонував ТОВ «Континент Фуд» в семиденний термін з моменту її отримання спалити вартість поставленої та неоплаченої продукції за договором поставки №Л-3 від 01.06.2017р. у розмірі 70 000,00 грн., яка отримана відповідачем 07.10.2022.
Разом із цим, відповідач на підтвердження обставин нереалізації товару та його дійсної наявності належних доказів суду не надав, а також не пояснив, в чому полягала складність нереалізації товару протягом тривалого часу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавався відповідачеві товар за спірними накладними заборгованість по яким становила 65 000,00 грн за період з червня 2017 по серпень 2022, отже реалізація товару поставленого у червні 2017 року і до моменту звернення позивача за даним позовом складала 5 років.
У той же час, відповідно до п 2.9-2.10 Договору сторони передбачили, що Покупець має право повернути, а Постачальник зобов'язаний прийняти нереалізований Товар протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Покупця.
Якщо Товар не користується попитом або Постачальник протягом двох поспіль або більше поставок не постачав Товар згідно замовлень Покупця, останній має право в односторонньому порядку вивести такий Товар зі Специфікації.
За таких обставин, оскільки відповідач у визначений договором термін, товар, що не користувався попитом, постачальнику не повернув, що свідчить про те, що вказаний товар є реалізованим та строк його оплати настав.
Суд враховує, що метою укладення договору поставки є отримання товару покупцем та отримання грошових коштів постачальником, тому укладаючи такий договір, позивач розраховував на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони відповідача, яка мала б полягати у повному розрахунку за отриманий товар за період протягом червня 2017 по серпень 2022 року, а у випадку дійсної нереалізації товару - на його повернення.
Разом з тим, відповідач, як покупець, до якого в момент підписання уповноваженими особами покупця товарної або товарно-транспортної накладної перейшло право власності на нього (п. 2.15 Договору), не здійснив його оплати, не надав інформації щодо реалізації/нереалізації товару, а також не звернувся до позивача про повернення нереалізованого товару.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що умова щодо часу реалізації товару за усіма видатковими накладними настала, а тому суд вважає за можливе розглянути заявлену вимогу щодо стягнення 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи умови розрахунків узгоджених сторонами у п. 4.3 протоколу узгодження розбіжностей до Договору, оскільки 05.10.2022 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 15 від 05.10.2022, у якій вимагав оплатити борг у сумі 70 000,00 грн., яка отримана відповідачем 07.10.2022 та частково оплачена у розмірі 5000,00 грн, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплати товар вартістю 70 000,00 грн. у строк до 14.10.2022 включно, а з 15.10.2022 є таким, що порушив вказане зобов'язання.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 165,62 грн, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Окрім того позивач у прохальній частині позову просив нарахувати на суму заборгованості інфляційних втрат та трьох відсотків річних до моменту виконання судового рішення.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до частин 11,12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, три проценти річних нараховуються: три проценти річних: Сх3хД:365:100, де: С - сума заборгованості, 3 - 3 % річних, Д - кількість днів прострочення.
Разом із цим, у нарахуванні інфляційних втрат до моменту виконання рішення суд дійшов висновку відмовити, оскільки таке нарахування не передбачено частиною 10 статті 238 ГПК України та частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки відповідачем в процесі розгляду справи було погашено основну заборгованість у розмірі 65 000,00 грн суд дійшов висновку про відмову позивачеві в частині задоволення клопотання про нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та трьох відсотків річних до моменту виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 165,62 грн в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження у справі №910/12603/22 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 65000,00 грн - закрити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ ФУД» (03148, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 15, код ЄДРПОУ 40901289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА СТОЛИЦЯ» (02088, місто Київ, вулиця Леніна, будинок 31, офіс 2, код ЄДРПОУ 38567233) 3% річних у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн 62 коп, та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ