ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2023Справа № 910/11814/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугая Ігора Валерійовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія"
про визнання протиправною та скасування державної реєстрації
Представники:
від позивача: Бєлкін М.Л.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Сєрова О.О., Чорний А.О.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугая Ігора Валерійовича про визнання протиправною та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності визначених законом підстав здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія", з огляду на що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - запис №1005637770034000060 від 28.06.2022 та запис №1005631070033000060 від 28.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 позовну заяву залишено без руху.
22.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.12.2022; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія".
06.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення третій особі копії позовної заяви з додатками.
15.12.2022 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
20.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів та додаткових документів до матеріалів справи та відповідь на письмові пояснення третьої особи.
У підготовче засідання 20.12.2022 прибули представники позивача та третьої особи, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 20.12.2022 судом задоволено клопотання відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.01.2023.
21.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
27.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
05.01.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові заперечення.
У підготовче засідання 10.01.2023 прибули представники позивача та третьої особи, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.01.2023.
23.01.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли заперечення проти клопотання позивача про приєднання доказів та додаткових документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 24.01.2023 прибули представники позивача та третьої особи, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.02.2023.
03.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду клопотання відповідача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення судового засідання 21.02.2023 в режимі відео конференції, про що повідомлено відповідача.
У судове засідання 21.02.2023 прибули представники позивача та третьої особи. Представники відповідача в судове засідання не прибули.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 21.02.2023, за відсутності представників відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 21.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи та дослідивши докази, суд
Як вбачається з наявного в матеріалах справи № 910/11814/22 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (позивач) є власником частки у статутному капіталі в розмірі 25% та є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» (третьої особи).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (розділ «Дані про хронологію реєстраційних дій») державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області Бугаєм Ігорем Валерійовичем 28 червня 2022 року до зазначеного реєстру щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» було внесено такі записи:
- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 28.06.2022, 15:45:40, 1005631070033000060, Зміна місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до зазначеного запису у розділі «Місцезнаходження юридичної особи» зазначено: «Україна, 01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 304»;
- виправлення помилок, 28.06.2022, 16:46:16, 1005637770034000060.
Поряд з цим, позивач зазначає, що місцезнаходження Товариства встановлено пунктом 1.6. Статуту та підлягає зміні в статуті Товариства, і лише після цього в реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо за таке рішення проголосує достатня кількість учасників, що мають необхідну кількість голосів.
Таким чином, для зміни місцезнаходження Товариства необхідно внести зміни до Статуту Товариства, для чого скликати загальні збори Учасників і прийняти відповідне рішення. Однак, загальні збори Товариства з приводу зміни місцезнаходження Товариства не скликалися, відповідне рішення не приймалося, зміни до статуту Товариства не вносилися.
Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач за відсутності визначених законом підстав здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" (зміна місцезнаходження юридичної особи), з огляду на що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - запис №1005637770034000060 від 28.06.2022 та запис №1005631070033000060 від 28.06.2022.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що ним було дотримано процедуру проведення державної реєстрації, зокрема: здійснено перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; здійснено перевірку поданих документів та встановлено відсутність підстав для відмови в державній реєстрації; проведено реєстраційну дію. Водночас, доводи позивача щодо наявності підстав для відмови у проведенні реєстраційної дії не відповідають чинному законодавству, оскільки, для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, а саме її місцезнаходження, подається виключно заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
Третя особа, також, заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що директор Товариства в межах своєї компетенції прийняв рішення у формі наказу від 27.06.2022 № 32-001/ОД про зміну та затвердження нового місцезнаходження Товариства. Наведене вказує на те, що державна реєстрація зміни місцезнаходження Товариства без вирішення такого питання загальними зборами його учасників не суперечить Статуту Товариства; у діях державного реєстратора відсутні ознаки порушення приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; позивачем не доведено порушення своїх прав чи законних інтересів внаслідок вчинення державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Позивач, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з даним позовом зазначає, що зміна місцезнаходження Товариства акціонером якого він є, без скликання загальних зборів і прийняття на них відповідного рішення, порушує корпоративні права позивача на управління Товариством.
Як вбачається з Статуту ТОВ «Укролія», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Укролія» № 111 від 18 вересня 2017 року (далі - Статут), місцезнаходження Товариства визначено Статутом.
Так, відповідно до п. 1.6 Статуту місцезнаходження Товариства є наступним: вул. Садова, 4 є, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, Україна.
Згідно з приписами пункту 9.1 статті 9 Статуту вищим органом управління Товариства є Збори учасників (далі - Збори).
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу (п. 9.2 ст. 9 Статуту).
Так, з наявних в матеріалах справи № 910/11814/22 доказів (Статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) є власником частки у статутному капіталі в розмірі 25% та є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» (третьої особи).
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Учасники товариства зобов'язані: 1) дотримуватися статуту; 2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов'язки, встановлені законом та статутом товариства (ст. 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Згідно з ч. 1-3 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут. Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально. Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально.
У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього; 4) облік часток товариства в обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток). Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону (ч. 5, 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
З викладеного вище вбачається, що визначення Статутом Товариства його місцезнаходження відповідає приписам чинного законодавства, та враховуючи, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна місцезнаходження Товариства є виключною компетенцією загальних зборів.
Разом з тим, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (розділ «Дані про хронологію реєстраційних дій») судом було встановлено, що державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області Бугаєм Ігорем Валерійовичем 28 червня 2022 року до зазначеного реєстру щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» було внесено такі записи:
- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 28.06.2022, 15:45:40, 1005631070033000060, Зміна місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до зазначеного запису у розділі «Місцезнаходження юридичної особи» зазначено: «Україна, 01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 304»;
- виправлення помилок, 28.06.2022, 16:46:16, 1005637770034000060.
Однак, як стверджує позивач, загальні збори щодо вирішення питань про зміну місцезнаходження Товариства не скликалися, жодних рішень щодо зміни п. 1.6 Статуту загальними зборами учасників товариства не приймалось, відтак, правові підстави для зміни місцезнаходження юридичної особи Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відсутні.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач, як учасник ТОВ «Укролія» належним чином обґрунтував підстави для звернення до господарського суду з даним позовом за захистом своїх корпоративних прав та інтересів.
Поряд з цим, позивачем 20.12.2022, також, було надано суду копію повідомлення про внесення змін до порядку денного річних загальних зборів учасників ТОВ «Укролія» від 03.06.2022 та копію протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Укролія» від 20.06.2022, з яких вбачається, що за 7 днів перед прийняття директором наказу від 27 червня 2022 року про зміну місцезнаходження товариства та проведення спірної реєстраційної дії, були призначені загальні збори учасників, однак, питання про зміну місцезнаходження на вирішення зборами, директором або будь-ким з учасників не пропонувалось при їх скликанні. Більше того, директор, який є учасником Товариства, на збори учасників не з'явився, відтак, рішення за відсутності кворуму прийняті не були, а рішення про зміну місцезнаходження Товариства фактично прийнято учасником Товариства, який займає посаду директора, одноособово, що додатково підтверджує порушення прав та інтересів інших учасників Товариства, зокрема, позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Як зазначає позивач, пропуск встановленого процесуальним законодавством строку на подачу доказів зумовлений тим, що у розпорядженні позивача повідомлення про внесення змін до порядку денного річних загальних зборів учасників ТОВ «Укролія» від 03.06.2022 та протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Укролія» від 20.06.2022 були відсутні, дані докази отримано адвокатом позивача 19.12.2022 у відповідь на адвокатський запит, докази чого містяться в матеріалах справи.
Відтак, з огляду на викладене, суд враховуючи приписи процесуального законодавства, приймає до розгляду зазначені вище докази, які, в свою чергу, додатково підтверджують обставину порушення корпоративних прав та інтересів позивача в межах даного судового спору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі № 910/11814/22 визначено Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугая Ігора Валерійовича.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи
По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Крім того суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.
З матеріалів даної справи вбачається, що спірні правовідносини склалися між акціонером товариства та державним реєстратором щодо визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчинених щодо юридичної особи, акціонером якої є позивач. Позивач оскаржує дії державного реєстратора, пов'язані з реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, внесенням до реєстру відомостей, зокрема щодо зміни місцезнаходження товариства, посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації. Позов у цій справі поданий з метою захисту корпоративних прав акціонера, порушених внаслідок вчинення державним реєстратором спірних реєстраційних дій та внесення спірних реєстраційних записів.
Отже, спірні правовідносини з огляду на їх суть та суб'єктний склад є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб, та є корпоративними, оскільки звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача.
Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
За змістом пункту 4 статті 1 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» розрізняє такі два поняття як державний реєстратор та суб'єкт державної реєстрації.
У розумінні пункту 5 статті 1 цього Закону державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
За змістом пункту 14 статті 1 Закону суб'єктом державної реєстрації є, зокрема виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.
Державний реєстратор, зокрема, приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Отже державний реєстратор є особою, яка безпосередньо здійснює прийом документів, поданих для державної реєстрації, проводить державну реєстрацію, зокрема реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводить реєстраційні дії, вносить реєстраційні записи до Єдиного державного реєстру.
Процедура оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора, умови відповідальності у сфері державної реєстрації визначені у розділі V Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації встановлений у статті 34 цього Закону, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Отже зазначена норма Закону визначає осіб, які можуть бути відповідачами у такому спорі, та передбачає можливість оскарження до суду рішення, дій або бездіяльності, зокрема і державного реєстратора.
З огляду на викладене державний реєстратор у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» він є відповідальною особою за пред'явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.
Зазначений вище висновок суду про те, що державний реєстратор є належним відповідачем у спорі щодо оскарження його рішень, дій та скасування внесених цим державним реєстратором оспорюваних реєстраційних записів узгоджується зі сталою судовою практикою таких (подібних) спорів, у яких позовні вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування реєстраційних записів були пред'явлені саме до державного реєстратора, розглядалися та вирішувалися господарськими судами саме за таким суб'єктним складом, в якому відповідачем був державний реєстратор.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і далі - в редакції чинній станом на момент вчинення спірних реєстраційних дій) державний реєстратор: 1) приймає документи; 1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов'язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; 3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей; 3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Приписами частини 5 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - нерезидента здійснюється на підставі витягу з відповідного реєстру, що ведеться країною резидентства такої юридичної особи, оформленого з дотриманням правил легалізації документів для дії за кордоном, та, за необхідності, її установчих документів (їх копій), належним чином легалізованих.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою;
3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об'єднання, політичні партії;
4) рішення уповноваженого органу юридичної особи про передачу за договором повноважень виконавчого органу юридичній особі - у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка виконує повноваження виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що перебуває у статусі резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" та передало повноваження виконавчого органу такого товариства юридичній особі;
5) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;
6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;
7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;
8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;
9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;
10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;
11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування;
12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;
13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону;
14) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
15) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;
16) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі.
Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення (ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону).
Пунктом 4 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації є не усунення підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.
З огляду на викладені вище положення законодавства, враховуючи що відомості про місцезнаходження Товариства містяться в п. 1.6 Статуту, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно внесено запис про зміну відомостей щодо місцезнаходження Товариства та відповідно виправлення помилок в такому записі, оскільки, за вказаних обставин відповідач мав виявити необхідність подання установчого документа в новій редакції, зупинити розгляд документів та в подальшому відмовити у державній реєстрації змін на підставі п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зважаючи на ненадання визначеного Законом переліку документів у передбачений строк.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами, у свою чергу, заперечення відповідача та третьої особи не знаходять свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 910/11814/22 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - запис №1005637770034000060 від 28.06.2022 та запис №1005631070033000060 від 28.06.2022, вчинені Державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугаєм Ігорем Валерійовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (ідентифікаційний код: 31577685).
3. Стягнути з Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугая Ігора Валерійовича (38813, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт Скороходове, вул. Софіївська, 15; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.03.2023
Суддя Ю.В. Картавцева