ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2023Справа № 910/9988/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн»
про стягнення 342977,40 грн
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» про стягнення заборгованості в сумі 342977,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до розділу V «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» по станції Броди нараховано збір за користування вагонами у розмірі 342977,40 грн, який позивач просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач заперечив проти позову, просив суд у позові відмовити та зазначив, що у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, внаслідок військової агресії російської федерації, відповідач з незалежних від нього причин не виконав належним чином свої зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
19 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» (далі - Замовник, Клієнт) та AT «Українська залізниця» (далі - Перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-42174050/2021-0001 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.1.5. Договору Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно п.2.1.7. Договору Відповідач зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ- 46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судом встановлено, що 18.02.2022 згідно відправки №42082719 на станцію Броди Львівської залізниці прибуло 50 власних порожніх вагонів (вантаж на своїх осях) на адресу ТОВ «Посібл Солюшн» під навантаження.
Як вбачається з Акту загальної форми ГУ-23 №262 від 18.02.2022, з вини ТОВ «Посібл Солюшн» вагони були затримані на станції призначення в очкуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.
22.02.2022 о 15:00 год. вагони №№53229456, 53233755, 53235016, 53237715, 58501388, 58506239, 58513375, 58514530, 58516238, 58519885, 58525890, 58540741, 58543372, 95583985, 95746368 згідно листа №22/22/1 від 22.02.2022 подано під навантаження та відповідно до Письмової угоди №7 від 22.02.2022 на під'їзду колію ТОВ «Агро Фонд» (пам'ятка форми ГУ-45 від 22.02.2022 №26 про подачу вагонів, яка підписана директором ТОВ «Посібл Солюшн» Василенком Д.В.).
23.02.2022 о 10:00 год. згідно пам'ятки №29 вагони забрані з під'їзної колії та відповідно до акту ГУ-23 №288 вагони простоюють на колії станції під накопиченням згідно листа від 22.02.2022 ТОВ «Посібл Солюшн» в очікування оформлення перевізних документів відправником.
Вагони знаходились на коліях загального користування до 25.03.2022 19:30 год., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом загальної форм ГУ-23 №426 на віднесення на відповідальність вантажовласника ТОВ «Посібл Солюшн».
Всі вищевказані акти загальної форми та пам'ятки підписано ТОВ «Посібл Солюшн» директором ТОВ «Посібл Солюшн» Василенком Д.В. без будь-яких яких зауважень та заперечень.
25.03.2022 на підставі відправки №37174786 вагони №№53229456, 53233755, 53235016, 53237715, 58501388, 58506239, 58513375, 58514530, 58516238, 58519885, 58525890, 58540741, 58543372, 95583985, 95746368 відправлено на станцію Воля Барановская, Польща.
Згідно частин 1, 2 та 7-9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (далі - Правила).
Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відповідно абзаців 1, 3 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно абзацу 2 п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Пунктом 8 даних Правил передбачено, що в разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно абзацу 1 п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Так, відповідно до розділу V «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» станцією Броди нараховано відповідачу збір за користування вищевказаними вагонами по відомості №28030024 на суму 285814,50 грн без ПДВ.
Вказана відомість №28030024 підписана директором ТОВ «Посібл Солюшн» Василенком Д.В. та містить запис, де відповідач визнав вартість користування вагонами не більше ніж за 2 доби та відмовився сплачувати повну вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 01.08.2022 звертався до відповідача з претензією №ДН-3-03/855 від 29.07.2022 у якій просив відповідача виконати взяті на себе зобов'язання та сплатити заборгованість плати за користування вагонами у розмірі 342977,40 грн (в т.ч. ПДВ 57162,90 грн).
Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується сума нарахованого позивачем збору, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, відповідачем не надано суду контррозрахунку збору за користування вищевказаними вагонами.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на настання форс - мажорних обставин, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з огляду на що наявні обставини для звільнення його від відповідальності за користування вагонами у вигляді сплати нарахованого позивачем збору, суд зазначає наступне.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Судом встановлено, що Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Поряд з цим, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Суд зазначає, що Відповідачем не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану спричинило порушення ним свого зобов'язання.
Крім того, вказані господарські відносини склалися на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-42174050/2021-0001.
Відповідно до п.6.2. та п.6.3. Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказами виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою платою країни, на території якої мали місце такі обставини.
Відповідач посилається на направлення позивачу листа-повідомлення №28/22/02 від 28.02.2022 щодо настання форс-мажорних обставин, при цьому суд зазначає, що доказів направлення/отримання вказаного листа відповідачем не надано.
Так, суд доходить висновку що відповідачем не виконано обов'язку встановленого п.6.2, 6.3.Договору, щодо повідомлення сторону про настання форс - мажору, з огляду на що відповідач не може бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх договірних зобов'язань у вигляді нарахованої позивачем плати за користування вагонами.
Щодо посилань відповідача на повідомлення АТ «Укрзалізниця» №ЦТЛ-19/178 від 02.03.2022 про настання форс - мажору, суд зазначає, що вказане повідомлення опубліковане в силу умов договору про надання послуг з організації перевезень (п.6.2) зі сторони Залізниці. Проте, суд зазначає, що таке повідомлення не впливає на суть вирішення спору у даному конкретному випадку, оскільки підставою нарахування збору є порушення договірних зобов'язань саме відповідачем. При цьому, відповідачем не заявляється про порушення зобов'язань з боку залізниці, в тому числі її вини та причинно - наслідкового зв'язку з неможливістю відповідачем виконати належним чином свої зобов'язання за укладеним договором.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» (01004, м. Київ, вул. Толстого Льва (Шевч., Солом., Голос., р-н), буд. 9; ідентифікаційний код 42174050) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниці» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) заборгованість у розмірі 342977 (триста сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) грн 66 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 06.03.2023
Суддя Я.В. Маринченко