вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.03.2023м. ДніпроСправа № 904/53/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (м. Запоріжжя)
до Приватного підприємства Фірма "Еліта" (м. Нікополь Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості договором про постачання електричної енергії споживачу №40Д від 09.12.2020 та договором про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022 у розмірі 300 768 грн. 20 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства Фірма "Еліта" (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №40Д від 09.12.2020 та договором про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022 у розмірі 300 768 грн. 20 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та Приватним підприємством Фірма "Еліта", в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену в період з лютого по березень 2022 року ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 300 768 грн. 20 коп., право вимоги щодо якої у подальшому виникло у позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак") на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" договору відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати та витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 3802/23 від 24.01.2023), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- договір про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022, який укладений між ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та ТОВ "Інтер Козак" є незаконним;
- 07.03.2022 на електронну адресу відповідача від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" надійшов лист № 514 від 07.03.2022, яким останній повідомив про призупинення постачання електричної енергії своїм споживачам з 28.02.2022 на весь час дії обставин непереборної сили, які виникли на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", тобто фактично, на сьогодні договір про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020 з 28.03.2022 є призупиненим;
- відповідно до умов розділу 12 "Форс-мажорні обставини" (пункт 12.3. договору) строк виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 169 від 27.07.2022 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75" Нікопольська міська територіальна громада внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/91). Станом на сьогодні наявність воєнних (бойових) дій підтверджена наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 217 від 26.09.2022 (https://www.minre.gov.ua/en/doc/doc/97);
- відповідач вважає, що якщо для постачальника настання форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні) стало підставою для призупинення виконання своїх зобов'язань перед споживачем по договору № 40Д від 09.12.2020, то з боку відповідача ці ж обставини також є підставою для відкладення виконання своїх зобов'язань перед постачальником за вказаним договором на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 12.3. договору);
- відповідно до актів, які додані до позовної заяви (відповідач їх не отримував та не погоджував, строк оплати по договору припав на час дії форс-мажорних обставин (на 18.03.2022 та на 19.04.2022), що є підставою для відстрочення строку виконання зобов'язання по договору на час дії цих обставин. Таким чином, договір про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022, укладений між ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та ТОВ "Інтер Козак", у відношенні боргу на 300 768 грн. 20 коп. по договору № 40Д від 09.12.2020, дію якого сторонами призупинено та відкладено строк виконання зобов'язань по ньому через наявні форс-мажорні обставини, які ще тривають, є незаконним та безпідставним;
- відповідач звертає також увагу, що в реквізитах сторін за обома договорами зазначений різний ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго". У договорі № 40Д від 09.12.2020 код - 385637508283, а в договорі про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022 код - 383563750828;
- позивачем до позовної заяви додані листи з доказами їх відправлення, але вказана кореспонденція була направлена не кур'єрською доставкою під підпис адресата, що позбавило останнього від її отримання. Направлення кореспонденції на електронну адресу Приватного підприємства Фірма "Еліта" умовами договору не передбачено;
- на сьогодні в Єдиному реєстрі податкових накладних інформація про оформлення та реєстрацію податкових накладних (з початку 2022 року) ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" по договору відсутня.
Суд відзначає, що у зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвалу суду від 09.01.2023 було направлено, зокрема, позивачу на вказану ним у позовній заяві електронну пошту inter.kozak2022@gmail.com, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довіку про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвалу суду від 09.01.2023 позивач отримав на свою електронну пошту inter.kozak2022@gmail.com - 09.01.2023 (а.с. 48).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, ухвалою суду від 09.01.2023, з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 166 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також усім учасникам справи відповідь на відзив на позовну заяву.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення позивачем відповіді на відзив на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 07.03.2023 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 10.03.2023, отже у даному випадку судому було надано позивачу та відповідачу максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для оплати послуг з постачання електричної енергії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг споживачу, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, допущення прострочення оплати наданих послуг; обставини, пов'язані з укладенням договору про відступлення права вимоги
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 09.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (далі - постачальник) та Приватним підприємством Фірма "Еліта" (далі - споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №40Д від 09.12.2020 (далі - договір, а.с. 16-23), умовами пункту 1.1. якого визначено, що умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
За умовами пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору.
Так, 09.12.2020 Приватним підприємством Фірма "Еліта" було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої визначений початок постачання електричної енергії, а саме: з 01.01.2021 (а.с. 24).
Згідно з пунктом 13.1. договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору.
У свою чергу, абзацом 2 пункту 11, підписаної ПП Фірма "Еліта", Комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 25-27) визначено, що договір діє з 09.12.2020 до 31.12.2021. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про відмову від договору або перегляд його умов, договір вважається продовженим на наступний рік.
Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Умовами пункту 4.1. договору визначено, що для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Постачальник зобов'язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються споживачу за договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також, можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання (пункт 4.2. договору).
У свою чергу, пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком " до договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 5.2. договору).
Відповідно до пункту 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни.
У пункті 5.5. договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.
Згідно з положеннями розділу 3 Комерційної пропозиції до договору розрахунок за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється у строк до 11-го числа місяця, наступного за розрахунковим по фактичній ціні, яка склалася у розрахунковому місяці.
Так, на виконання умов договору, за результатами постачання електричної енергії в період з лютого по березень 2022 року ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" було виставлено відповідачу наступні акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії:
- акт-рахунок № 40Д/1096 від 28.02.2022 про обсяг поставленої електричної енергії у лютому 2022 року у кількості 79 715 кВт/год на загальну суму 237 567 грн. 60 коп. (а.с. 28);
- акт-рахунок № 40Д/1495 від 31.03.2022 про обсяг поставленої електричної енергії у березні 2022 року у кількості 19 826 кВт/год на загальну суму 63 200 грн. 00 коп. (а.с. 29).
Таким чином, за період з лютого по березень 2022 року відповідачем було отримано електроенергії згідно з вказаними актами-рахунками на загальну суму 300 768 грн. 20 коп.
Умовами пункту 5.8. договору передбачено, що по закінченню розрахункового місяця на підставі даних комерційного обліку споживача, постачальник надсилає споживачу поштою, до 11-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електричної енергії, відписаний зі свого боку у 2-х примірниках.
На виконання вказаних положень договору ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" було надіслано на адресу відповідача вказані вище акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії поштовим зв'язком листом з описом вкладення (а.с. 30), проте поштове відправлення не було отримано відповідачем.
Враховуючи неотримання відповідачем спірних актів-рахунків, останні також було надіслано ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" 05.10.2022 на електронну адресу, зазначену відповідачем в заяві-приєднанні до договору, однак зазначений лист також залишився без відповіді (а.с. 31-34).
У вказаних актах-рахунках були визначені строки оплати, а саме: за актом № 40Д/1096 від 28.02.2022 - до 18.03.2022; за актом № 40Д/1495 від 31.03.2022 - до 19.04.2022, однак, у встановлений строк відповідач оплату не здійснив.
Позивач вказує на те, що відсутність підпису відповідача на спірних актах-рахунках з купівлі-продажу електричної енергії не звільняє останнього від обов'язку оплати вартості отриманої електричної енергії, з огляду на те, що відносини учасників ринку електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 (далі - Кодекс комерційного обліку).
Позивач зазначає, що ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами, тобто не здійснює фіксацію (знімання) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.
Пунктом 4.3. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Так, оператором системи розподілу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було надано ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" інформацію про обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, згідно з відомостями якої ПП Фірма "Еліта" в лютому 2022 року було спожито 79 715 кВт/год та в березні 2022 року - 19 826 кВт/год (а.с. 35-39).
На підставі отриманих даних, ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" було сформовано та виставлено до сплати акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії №40Д/1096 від 28.02.2022 та № 40Д/1495 від 31.03.2022.
Положеннями пункту 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго", зокрема 19.07.2022, було надіслано на підпис відповідачу акти-рахунки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, однак вказані документи відповідачем не отримані та повернуті за закінченням терміну зберігання на адресу відправника (а.с. 30).
У той же час, відповідно до підпункту 6 абзацу 5 пункту 4.14 ПРРЕЕ, датою отримання платіжного документа вважається 3-й календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом).
Таким чином, позивач зазначає, що згідно з відомостями сайту АТ "Укрпошта" датою отримання відповідачем спірних актів-рахунків купівлі-продажу електричної енергії №40Д/1096 від 28.02.2022 та № 40Д/1495 від 31.03.2022 вважається 26.07.2022.
Також, відповідно до пункту 1.2.16 ПРРЕЕ, спірні питання між споживачем та постачальником електричної енергії або оператором системи чи іншим учасником роздрібного ринку вирішуються сторонами шляхом переговорів та у разі неможливості дійти згоди у зазначений спосіб, що підтверджується хоча б однією із сторін документально, розглядаються за зверненням споживача або іншого учасника роздрібного ринку в межах наданих законодавством повноважень енергетичним омбудсменом, регулятором або судом.
Проте, відповідач з будь-якими претензіями щодо обсягу, вартості або якості отриманої електричної енергії не звертався, на підставі чого факт отримання електричної енергії відповідачем не оспорювався, однак будь-яких дій щодо оплати та виконання своїх зобов'язань з боку відповідача здійснено не було.
Так, умовами частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.1. договору, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 6.2. договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну га повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Таким чином, ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" були належним чином виконані зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020 та у повному обсязі виконані умови договору щодо постачання електричної енергії та повідомлення відповідача про погодження та оплату наданих послуг з постачання електричної енергії у лютому 2022 року та березні 2022 року на загальну суму 300 768 грн. 20 коп., у той час як відповідачем зобов'язання за вказаним договором щодо погодження спірних актів-рахунків та їх оплати у встановленому договором порядку та строки виконані не були.
У подальшому, 04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (далі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 7 (далі - договір відступлення, а.с. 10), за умовами пункту 1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності з договором № 40Д від 09.12.2020 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та ПП "Фірма Еліта" (далі - боржник).
Відповідно до пункту 2 договору відступлення новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 300 768 грн. 20 коп.
У пункті 2.1. договору відступлення сторони визначили, що право вимоги, що відступається за договором, оцінене сторонами у сумі 180 460 грн. 92 коп.
Пунктом 3.2. договору відступлення передбачено, що з моменту набрання чинності даним договором незалежно від виконання боржником його обов'язків перед новим кредитором у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо погашення (компенсації) зобов'язання у розмірі, передбаченому пунктом 2.1. договору.
Згідно з пунктом 3.3. договору відступлення новий кредитор зобов'язаний сплатити визначене пунктом 2.1. договору зобов'язання у сумі 180 460 грн. 92 коп. на користь первісного кредитора у строк до 04.08.2024.
Також, умовами пунктів 4.1., 4.2. договору визначено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, в момент підписання сторонами договору. Первісний кредитор протягом 6-ти місяців з дати укладання договору зобов'язаний передати письмове повідомлення боржнику про відступлення права вимоги за договором новому кредитору.
За викладених обставин вбачається, що на підставі вказаного договору відступлення права вимоги, позивач набув право вимоги та став новим кредитором за договором про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та Приватним підприємством Фірма "Еліта" на суму 300 768 грн. 20 коп.
Відповідач був повідомлений про укладання договору відступлення права вимоги та про реквізити нового кредитора листом ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" від 30.09.2022, який було надіслано засобами поштового зв'язку 30.09.2022 та повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 11-12).
Також, повідомлення про зміну кредитора було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку 15.09.2022 від ТОВ "Інтер Козак" та вказаний лист був повернутий позивачу (а.с. 13-15).
Позивач вказує, що станом на 26.12.2022, жодної відповіді або розрахунку зі сторони відповідача не надходило.
Враховуючи вказане, з огляду на те, що позивач є новим кредитором з права вимоги за зобов'язаннями відповідача щодо сплати заборгованості за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020, відповідачем порушуються права позивача щодо оплати останньому заборгованості у загальному розмірі 300 768 грн. 20 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До того ж, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що на адресу боржника (відповідача) поштовим зв'язком були надіслані повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні щодо оплати заборгованості за спожиту електроенергію на загальну суму 300 768 грн. 20 коп. та реквізити нового кредитора, проте поштові відправлення були повернуті у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 11-15).
При цьому, слід відзначити, що частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Херсонська, будинок 539А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53225, на яку і була направлена кореспонденція щодо зміни кредитора для відповідача (а.с. 44).
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача щодо неналежного направлення на його адресу листів засобам поштового зв'язку.
Крім того, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги (заміна кредитора) є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.
При цьому, матеріалами справи підтверджується дійсність вимоги, переданої за договорами відступлення права вимоги.
Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права вимагати погашення заборгованості в сумі 300 768 грн. 20 коп. та незаконності такої вимоги, що утворилась у відповідача внаслідок порушення ним умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 300 768 грн. 20 коп., що утворилась у відповідача внаслідок порушення ним умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги з постачання електроенергії у лютому-березні 2022 року.
З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, суд зазначає таке.
У розділі 12 договору про постачання електричної енергії споживачу № 40Д від 09.12.2020, на підставі якого виникла заборгованість відповідача щодо оплати спожитої електроенергії у лютому-березні 2022 року, визначені умови щодо форс-мажорних обставин.
Так, відповідно до пункту 12.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (пункт 12.2. договору).
Згідно з пунктом 12.3. договору строк виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Пунктом 12.4. договору передбачено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини протягом 14-ти днів з дня їх виникнення та надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Крім того, відповідно до пункту 12.5. договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Доказів виконання вказаних вище умов відповідачем матеріали справи не містять.
Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем як за договором про постачання електроенергії споживачу № 40Д від 09.12.2020, так і за договором про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022, також не надано і обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором щодо оплати спожитої електроенергії у лютому-березні 2022 року.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати наданих послуг з постачання електричної енергії у лютому-березні 2022 року на загальну суму 300 768 грн. 20 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №40Д від 09.12.2020 та договором про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 300 768 грн. 20 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4 511 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" до Приватного підприємства Фірма "Еліта" про стягнення заборгованості договором про постачання електричної енергії споживачу №40Д від 09.12.2020 та договором про відступлення права вимоги № 7 від 04.08.2022 у розмірі 300 768 грн. 20 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства Фірма "Еліта" (вулиця Херсонська, будинок 539А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53225; ідентифікаційний код 21888509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Козак" (вулиця Дніпровські пороги, будинок 19, квартира 135, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код 44848575) - 300 768 грн. 20 коп. основного боргу та 4 511 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 07.03.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко