пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 березня 2023 року справа №903/143/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за відсутності представників сторін у зв'язку з їх неявкою в судове засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", м. Кривий Ріг
до відповідача: Державного підприємства "Волиньвугілля", м. Нововолинськ
про стягнення 611 703,62 грн.,
встановив: 06 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Волинської області за підписом представника, адвоката Стригунової Г.І. (довіреність від 23.07.2021р., ордер серії АЕ №1167920 від 31.01.2023р.) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" про стягнення на його користь з Державного підприємства "Волиньвугілля" 611 703,62 грн., в тому числі, 465 000 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору про закупівлю товару за результатами відкритих торгів UA-2021-07-27-001457-а від 31.08.2021р. №29 у вересні-жовтні 2021 року згідно видаткових накладних №276 від 10.09.2021р. на суму 315 000 грн., №311 від 01.10.2021р. на суму 315 000 грн., №341 від 22.10.2021р. на суму 135 000 грн. товарно-матеріальних цінностей, 129 877,32 грн. суми збитків від інфляції та 16 826,30 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.
Ухвалою від 07.02.2023р. за позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 06.03.2023р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
27 лютого 2023 року до суду від ДП "Волиньвугілля" за підписом адвоката Хвищук Н.В. (ордер серія АС №1054637 від 24.02.2023р.) надійшов відзив від 24.02.2023р. на позовну заяву в якому підприємство засвідчило на укладені між сторонами договору від 31.08.2021р. №29 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів UA-2021-07-27-001457-а, підписання специфікації №1 до договору на суму 765 000 грн., поставку ТОВ "Форест-Будекспорт" товару на загальну суму 765 000 грн., здійснення часткової оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 300 000 грн. При цьому ДП "Волиньвугілля" зауважується, що підприємство є державним та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, підприємство відноситься до об'єкта критичної інфраструктури, що займається видобутком вугілля, що є важливим для економіки, національної безпеки та оборони держави, підприємство створює та забезпечує робочими місцями більш, ніж півтисячі осіб, відтак просить суд при розгляді справи враховувати важливість збереження господарської діяльності відповідача та прийняти до уваги наявність інших боргових зобов'язань державного підприємства, які свідчать про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності, а також введення воєнного стану на території України, що зумовило значне зниження інтенсивності роботи підприємства та зменшення фінансування державного підприємства.
01 березня 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача у котрій сторона позовні вимоги підтримує, просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника.
06 березня 2023 року судом було зареєстроване клопотання ДП "Волиньвугілля" про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
У визначений судом день та час сторони уповноважених представників в судове засідання не направили.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом враховано, що ухвалою від 07.02.2023р. явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, відповідно до чинного законодавства, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, а явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, учасники справи реалізували свої процесуальні права щодо подання пояснень стосовно позовних вимог, у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У розумінні приписів наведеної норми, ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.
В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2021 року між Державним підприємством "Волиньвугілля" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (Постачальник) було укладено договір №29 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів UA-2021-07-27-001457-a, згідно з умовами котрого постачальник зобов'язався поставити товар, в порядку та на умовах, визначених у договорі, а саме: ДК 021:2015, 34940000-8 Залізничне обладнання (Шпала дерев'яна просочена ІІ-го типорозміру, брус дерев'яний просочений тип 2А для стрілочного переводу Р 50 1/9), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.
Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. договору №29, найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, його номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації до Договору, яка є його невід'ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені, залежно від реального фінансування видатків.
Згідно з п.п. 3.1.-3.3. договору, сума угоди складає 765 000 грн., у тому числі ПДВ 127 500 грн. Ціна за кожну одиницю товару встановлена в національній валюті України і зазначена в Специфікації №1 до договору. В ціну товару включені витрати, пов'язані з виготовленням товару, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу.
Пунктами 4.1., 4.2. договору №29 сторони погодили, що покупець сплачує вартість товару за ціною, зазначеною в Специфікації №1, в Національній валюті України шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару.
Відповідно до п.п. 5.1-5.4., 5.11. договору №29, строк поставки товару зазначений в Специфікації. За погодженням з покупцем, допускається як дострокова поставка так і поставка товару партіями. Доставка Товару здійснюється на умовах DPP (станція або склад покупця згідно правил ІНКОТЕРМС-2020) протягом 5 днів з моменту отримання письмової заявки на конкретну партію товару. Постачальник не пізніше, ніж затри дні до відвантаження товару, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки товару, із зазначенням номенклатури та вартості партії товару, що поставляється. Датою постачання вважається дата, яка вказана покупцем на товаро супроводжу-вальних документах, наданих постачальником, при його прийманні. Вантажоодержувач: ВП "Волиньвантажтранс": м. Нововолинськ, вул. Генерала Шухевича, 118, Волинська область, 45400.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки товару.
Специфікацією №1 до договору №29, підписаною між договірними сторонами, було погоджено:
- найменування товару - шпала дерев'яна просочена ІІ-го типорозміру ГОСТ 78-2009, кількість 600 шт., ціну з ПДВ 1050 грн., загальну вартість 630 000 грн.
- найменування товару - брус дерев'яний просочений тип 2А для стрілочного переводу Р 50 1/9 (63 шт.) ГОСТ 8816-2009), кількість 1 комплект, ціну з ПДВ 135 000 грн., загальну вартість 135 000 грн.
Загальна вартість товару, що постачається становить 765 000 грн. в. т.ч. ПДВ 127 500 грн.
Умови розрахунків: оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару.
Умови постачання: доставка Товару здійснюється на умовах DPP (станція або склад покупця згідно правил ІНКОТЕРМС-2020) протягом 5 днів з моменту отримання письмової заявки на конкретну партію Товару.
Вантажоодержувач: ВП "Волиньвантажтранс": м. Нововолинськ, вул. Генерала Шухевича, 118, Волинська область, 45400, тел./факс: (03344) 4-07-72.
Дана специфікація складається у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною цього договору.
Судом встановлено, що на виконання п. 5.2. договору №29 ДП "Волиньвугілля" на адресу ТОВ "Форест-Будекспорт" було здійснено письмові заявки: - від 09.09.2021р. №872/10.1/10-39 на поставку шпали дерев'яної просоченої ІІ-го типорозміру в кількості 300 штук; - від 29.09.2021р. №972/10.1/10-39 на поставку шпали дерев'яної просоченої ІІ-го типорозміру в кількості 300 штук; - від 22.10.2021р. №1034/10.1/10-39 на поставку брусу дерев'яного просоченого типу 2А для стрілочного переводу Р 50 1/9 (63 шт.) ГОСТ 8816-2009 в кількості 1 комплект.
На виконання умов договору позивачем у вересні-жовтні місяцях 2021 року було поставлено, а ДП "Волиньвугілля", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 765 000 грн., в тому числі, згідно видаткових накладних №276 від 10.09.2021р. на суму 315 000 грн., №311 від 01.10.2021р. на суму 315 000 грн., №341 від 22.10.2021р. на суму 135 000 грн. та підписаними між сторонами актами прийому-передачі від 10.09.2021р. №276 на суму 315 000 грн., від 01.10.2021р. №311 на суму 315 000 грн. та від 22.10.2021р. №341 на суму 135 000 грн.
Відпуск позивачем та отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується також долученими до матеріалів справи довіреностями №290 від 09.09.2021р., №311 від 01.10.2021р., №330 від 22.10.2021р., виписаними ДП "Волиньвугілля" на ім'я Топоровської І.В. та Сачук О.І. для отримання від ТОВ "Форест-Будекспорт" товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Судом встановлено, що всі без виключення видаткові накладні та акти прийому-передачі на відпуск ТОВ "Форест-Будекспорт" відповідачу товарів містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов договору від 31.08.2021р. №29 в вересні-жовтні місяцях 2021 року господарських операцій.
Пунктом 4.2. договору від 31.08.2021р. №29 сторони погодили, що оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару.
За таких обставин та з врахуванням перебігу 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару, суд вважає, що оплата товарно-матеріальних цінностей ДП "Волиньвугілля" мала бути здійсненою у наступні граничні строки:
- товари, поставлені згідно видаткової накладної №276 від 10.09.2021р. на суму 315 000 грн. та акту прийому-передачі від 10.09.2021р. №276 на суму 315 000 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 13.09.2021р. по 22.10.2021р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 23.10.2021р.;
- товари, поставлені згідно видаткової накладної №311 від 01.10.2021р. на суму 315 000 грн. та акту прийому-передачі від 01.10.2021р. №311 на суму 315 000 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 04.10.2021р. по 12.11.2021р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 13.11.2021р.;
- товари, поставлені згідно видаткової накладної №341 від 22.10.2021р. на суму 135 000 грн. та акту прийому-передачі від 22.10.2021р. №341 на суму 135 000 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 25.10.2021р. по 03.12.2021р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 04.12.2021р.
Проте, ДП "Волиньвугілля", взяті на себе згідно договору №29 в частині проведення з ТОВ "Форест-Будекспорт" розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв'язку з чим заборгувало постачальнику 465 000 грн.
Судом досліджено, що сума заборгованості 465 000 грн. включає в себе загальну вартість товарів 765 000 грн., відпущених на виконання умов договору від 31.08.2021р. №29 згідно видаткових накладних №276 від 10.09.2021р., №311 від 01.10.2021р., №341 від 22.10.2021р. та актів прийому-передачі від 10.09.2021р. №276, від 01.10.2021р. №311 та від 22.10.2021р. №341, за мінусом проведених розрахунків на загальну суму 300 000 грн. (докази оплати - №1682 від 11.11.2021р. на суму 18340,91 грн., №1788 від 24.11.2021р. на суму 20 000 грн., №1820 від 30.11.2021р. на суму 10 000 грн., №1819 від 30.11.2021р. на суму 10 000 грн., №1877 від 07.12.2021р. на суму 10 000 грн., №1878 від 07.12.2021р. на суму 10 000 грн., №2011 від 22.12.2021р. на суму 20 000 грн., №2047 від 29.12.2021р. на суму 20 000 грн., №2048 від 29.12.2021р. на суму 10 000 грн., №2175 від 18.01.2022р. на суму 40 000 грн., №2176 від 18.01.2022р. на суму 10 000 грн., №2234 від 25.01.2022р. на суму 15 000 грн., №2235 від 25.01.2022р. на суму 10 000 грн., №2268 від 28.01.2022р. на суму 10 000 грн., №2269 від 28.01.2022р. на суму 10 000 грн., №2333 від 09.02.2022р. на суму 10 000 грн., №2334 від 09.02.2022р. на суму 10 000 грн., №2372 від 18.02.2022р. на суму 10 000 грн., №2373 від 18.02.2022р. на суму 10 000 грн., №2394 від 23.02.2022р. на суму 10 000 грн., №2395 від 23.02.2022р. на суму 10 000 грн., №2602 від 19.04.2022р. на суму 10 000 грн., №2675 від 29.04.2022р. на суму 6659,09 грн.).
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості. При цьому до розміру пред'явлених позовних вимог позивачем було включено вимоги стосовно стягнення на його користь з відповідача 129 877,32 грн. суми збитків від інфляції та 16 826,30 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суд встановив, що в даному випадку, відносини між ДП "Волиньвугілля" та ТОВ "Форест-Будекспорт" носять договірний характер, укладений між ними договір від 31.08.2021р. №29 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.
Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору від 31.08.2021р. №29, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ДП "Волиньвугілля" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості 465 000 грн.
Сума заборгованості 465 000 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Стосовно позовних вимог ТОВ "Форест-Будекспорт" про стягнення з відповідача 129 877,32 грн. суми збитків від інфляції та 16 826,30 грн. трьох процентів річних суд зазначає наступне:
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Також згідно з наданими розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 16 826,30 грн. трьох процентів річних (за період з 23.10.2021р. по 31.01.2023р. по кожній накладній окремо).
Так, із врахуванням перебігу 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару, встановлених судом при вирішенні спору по суті граничних строків оплати і періодів виникнення суми заборгованості, судом було здійснено особисті розрахунки відповідно до котрих, на переконання суду, позивачем відповідні нарахування з врахуванням встановлених фактичних обставин справи могли здійснюватися у наступні періоди та на відповідні суми:
- згідно видаткової накладної №276 від 10.09.2021р. на суму 315 000 грн. за період з 23.10.2021р. по 11.11.2021р. включно на суму 24,66 грн.;
- згідно видаткової накладної №311 від 01.10.2021р. на суму 315 000 грн. за період з 13.11.2021р. по 03.12.2021р. включно на суму 569,59 грн.;
- згідно видаткової накладної №341 від 22.10.2021р. на суму 135 000 грн. за період з 04.12.2021р. по 31.01.2023р. включно на суму 16 204,93 грн.
Відтак, в позові в частині стягнення з відповідача 27,12 грн. трьох відсотків річних слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок відповідача (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (м. Кривий Ріг, Нікопольське шосе, 55, код ЄДРПОУ 36876283) 465 000 грн. заборгованості, 129 877,32 грн. суми збитків від інфляції та 16 799,18 грн. трьох процентів річних, (всього 611 676,50 грн.), а також 9175,14 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. В частині стягнення 27,12 грн. трьох процентів річних в позові відмовити.
4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення
складено 07.03.2023р.
Суддя В. А. Войціховський
рішення направити:
- представнику ТОВ "Форест-Будекспорт", адвокату Стригуновій Г.І. (info@tandem-forest.com; ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- Державному підприємству "Волиньвугілля" (generallegalg@gmail.com; toporovska.i@ukr.net; volyndilo@ukr.net).