01.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1219/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Губорєва Я.А., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.12.2022 (суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 30.12.2022), у справі №908/1219/22
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” (пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49038)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4, ідентифікаційний код 00191224)
про стягнення 6 935 807,76 грн.,
До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство “Укрзалізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” з позовом до Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” про стягнення 6 767 482,28 грн., з яких плата за користуванням вагонами - 5 925 854,88 грн., збір за зберігання вантажу, в тому числі збір за зберігання вантажів у двократному розмірі, - 1 009 952,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-18-3/2-429 НЮдч від 16.05.2018 “Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс”, яка примикає до станції 3апорiжжя Лiве” в частині повної та своєчасної оплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.12.2022 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” плату за користуванням вагонами в сумі 5925854,88 грн., збір за зберігання вантажу, в тому числі збір за зберігання вантажів у двократному розмірі, в сумі 1009952,88 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 104037,12 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 3,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням частково в сумі 875 059,66 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство “Запоріжкокс”, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез'ясування обставин справи, просить його скасувати в частині стягнення плати за користування вагонами в розмірі 337 932,10 грн (з ПДВ) та збору за зберігання вантажу в розмірі 537 127,56 грн. (з ПДВ), ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що як слідує з телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, звільнення Замовника (в даному випадку - Відповідача) від плати за користування вагонами за час дії комендантської години за місцезнаходженням стації призначення не залежить від будь-яких додаткових обставин, а є безумовною підставою для неврахування часу дії комендантської години в загальний час затримки вагонів та, відповідно, звільнення від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаний час.
Також відповідно до телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 всіх причетних працівників залізниці зобов'язано організувати його виконання, в тому числі перерахунок часу затримки навантажених і порожніх вагонів та контейнерів з початку дії воєнного стану в Україні (24.02.2022). Скласти акти загальної форми ГУ-23 відповідно рішення Правління та забезпечити об'єктивний розгляд претензій та перерахунок нарахованих коштів.
Та в той же час, відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування таких обставин (комендантської години), не спростовує факт існування самої комендантської години. Адже, факт існування комендантської години є загальновідомим, а також підтверджується відповідними розпорядженнями, що були надані Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
До того ж, складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов'язком Позивача, а не Відповідача. Відповідач не взмозі примусити працівників Позивача складати такі акти.
Але судом не були досліджені питання, з яких причин Позивачем не були складені зазначені вище акти, а також не було взято до уваги надані Відповідачем докази щодо запровадження та часу дії комендантської години.
Також зазначає, що Позивач сам посилався в позовній заяві на телеграмне розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, вказуючи при цьому, що перелічені у телеграмному розпорядженні обставини, в тому числі і комендантська година, є підставою для звільнення від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Тобто, Позивач визнає, що вказані обставини повинні враховуватись при розрахунку часу затримки вагонів.
Отже, оскільки плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, що є предметом позовних вимог у даній справі, були нараховані за період затримки вагонів після 24.02.2022 (лютий-квітень 2022), тобто, за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення Запоріжжя-Ліве, то Позивач повинен був врахувати вимоги телеграмного розпорядження при нарахуванні та розрахунку суми позову.
Оскільки цього Позивачем зроблено не було, то це повинно було бути враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Але суд першої інстанції помилково не врахував вимоги вказаного телеграмного розпорядження, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в частині стягнення нарахованих Позивачем за час затримки вагонів в період дії комендантської години на станції призначення плати за користування вагонами в розмірі 337 932,10 грн (з ПДВ) та збору за зберігання вантажу в розмірі 537 127,56 грн. (з ПДВ), а всього 875 059,66 грн.
Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, зазначає що відповідно до Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПрАТ «Запоріжкокс» та станції примикання Запоріжжя-Ліве регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» здійснення вантажних і комерційних операцій організовано цілодобово. Робота по станції Запоріжжя-Ліве не зупинялась в період комендантської години, як й робота залізничного цеху ПрАТ «Запоріжкокс».
Також, як слідує з актів загальної форми ГУ-23, які є первісними документами для подальшого нарахування належних платежів (плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за охорону), долучених до позовної заяви, передавання вагонів здійснювалось у нічний час доби, тобто зазначене відповідачем прямо суперечить фактичним обставинам. Також, затримка вагонів відбулось з причин очікування подачі вагонів під вантажні операції з вини клієнта, що й підтверджено представниками відповідача шляхом підписання актів загальної форми ГУ-23, на підставі котрих й були нараховані належні платежі.
Виходячи з наведеного вище, підстав для звільнення від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами під час дії комендантської години не має. І судом першої інстанції належним чином були досліджені всі надані обома сторонами доказами, та надана їм належна оцінка.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.12.2022 у справі №908/1219/22; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.03.2023.
В судове засідання 01.03.2023 представник відповідача не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу не заявив.
Згідно ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900099239820); жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представника не заявляв, наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 01.03.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Взаємовідносини АТ “Українська залізниця” (позивач) з Приватним акціонерним товариством “Запоріжкокс” (відповідач) щодо організації перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються договором №00191224/2020-0001 від 30.06.2020 “Про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом” та договором №ПР/М-18-3/2-429 НЮдч від 16.05.2018 “Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс”, яка примикає до станції 3апорiжжя-Лiве”.
Відповідно до п. 1.1 договору №00191224/2020-0001 від 30.06.2020 “Про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом” предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або у вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг i проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4 договору).
Обов'язками замовника, за цим договором, зокрема, є: надання або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором, з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язана iз затримкою вагонів, контейнерів i вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та інше (п.п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 договору).
Відповідно до пункту 1 договору №ПР/М-18-3/2-429 НЮдч від 16.05.2018 “Про експлуатацію залізничної під'їзної колії, яка примикає до станції 3апорiжжя Лiве”, згідно iз Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів i на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції 3апорiжжя-Лiве стрілочним переводом №4 у парній горловині парку “А” i яка обслуговується власним локомотивом.
Відповідно до п. 6 №ПР/М-18-3/2-429 НЮдч від 16.05.2018 вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з передавальних колій парків “А” і “Б” станції Запоріжжя-Ліве. Здавання вагонів у комерційному відношенні і технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на передавальних коліях парку “А”. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
3гiдно з п.15 договору №ПР/М-18-3/2-429 НЮдч від 16.05.2018 власник колії сплачує залiзницi:
- плату за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами i контейнерами,
- збір за зберігання вантажу у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів та ставками тарифного керівництва №1 розділ ІІІ п. 21;
- інші збори i плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з Тарифним керівництвом №1 та іншими діючими нормативно-правовими актами.
На станцію 3апорiжжя-Лiве на адресу одержувача ПрАТ “Запоріжкокс” прибували вагони з вантажем та порожні вагони (як вантаж на своїх осях) за перевізними документами (накладні): 46302212, 46303020, 46302048, 46301776, 46295432, 46295440, 46311122, 46258497, 46310462, 46310447, 46310629, 46318804, 46318796, 46318770, 53524351, 45584794, 46317590, 33884, 33883, 5353331, 53533329, 53533337, 53533204, 53533196, 53533188, 53537841, 53537858, 5353759, 53536082, 53537866, 53536074, 53536090, 53536132, 53535639, 46480067, 46474870, 46474862, 53551768, 53550299, 53550463, 53550273, 53550455, 53550448, 53550836, 53550281, 53550828, 53551719, 53551735, 53551727, 53550307, 53550810, 53546859, 53546735, 53544243, 46439881, 46459665, 46451167, 37455896, 53552485, 53554705, 53551636, 53554697, 46605143, 53553616, 53554218, 53554176, 53554960, 53555660, 53555272, 53555363, 53555835, 53553640, 53555967, 53564688, 53565545, 53564670, 53564696, 53562757, 42821686, 53561692, 53561544, 46692687, 53561296, 53561320, 46451175, 34004, 06513, 06514, 46315743, 53556783, 53555660, 53558607, 46634291, 46664223, 53556544, 53559548, 53543971, 53542445, 53542411, 53545760, 53558847, 53539862, 53565552, 53567863, 53558805, 46534319, 53530572, 53537940, 46333464, 46333423, 46333431, 46333704, 4633498, 46333472, 46333522, 46333514, 46333712, 46333720, 53520623, 46330403, 53526307, 53519872, 53523338, 53552394, 53550430, 53550489, 53547691, 53549598, 53549689, 53550414, 53555397, 53554606, 32115047, 53552170, 53551685, 53537940, 53549754, ·53549739, 53549689, 53542452, 53520623, 53542437, 46552436, 46552410, 46552428, 46525952, 46330403, 53525937, 53542577, 53554689, 53552477, 53549739, 53539870, 53555975, 53559548, 53555942, 53563771, 53547659, 535499341, 53551818, 53558409, 53558847, 53556536, 53556544, 42095612, 41225772 (40995854), 41010711, 43517408, 00616, 00729, 53468591, 53519872, 32145927, 46333506, 46333373, 53520664, 53520649, 46268918, 53525861, 53525879, 53530572, 53525911, 53530473, 53523320, 53525937, 53525978, 53526307, 53525986, 53523569, 53520649, 46310462, 53520664, 46295432, 53530572, 53520623, 32112722, 53566626, 53566907, 53549689, 53567863, 46003570, 459732278, 46195616, 46195665, 46195624, 46195640, 53468609, 46314613, 46316170, 46316220, 46316204, 46316196, 45354446, 45716388, 45697588, 45744786, 47500442, 45744778, 34490821, 45761608, 45745221, 45731205, 45738341, 53519880, 53519773, 53519872, 53523346, 53523569, 53520623, 53523577, 46295432, 53523684, 53526307, 53523569, 53523346, 53525978, 53523338, 53525861, 53523684, 53525937, 53525986, 53530473, 46330403, 53523320, 45745197, 46330403, 34451187, 45628518, 45736683, 45738036, 42095612, 45738036, 34444570, 45613775, 45613700, 45761608, 3444570, 45628427, 45554987, 45738036, 45731205, 45842580, 45818721, 34483065, 46045050, 53468591, 53523304, 45736691, 42054957.
Щодо вагонів, які прибули на адресу ПрАТ “Запоріжкокс” за вище переліченими накладними і своєчасно не забиралися відповідачем на під'їзну колію, у відповідності з п.8 Правил користування вагонами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України вiд 25.02.1999 №113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Україні 15.03.1999 за N165/3458, позивачем на підтвердження затримки вагонів на станції 3апорiжжя-Лiве в очiкуваннi подачі під вантажні операції з вини відповідача, складено акти загальної форми ГУ-23 на початок затримки/на кінець затримки:
№238 вiд 10.01.22 - №254 вiд 11.01.22;
№576 вiд 24.01.22 - №592 вiд 25.01.22;
№595 вiд 25.01.22 - №601 вiд 25.01.22;
№745 вiд 02.02.22 - №753 вiд 03.02.22;
№1040 вiд 20.02.22 - №1044 вiд 20.02.22;
№1072 вiд 23.02.22 - №1077 вiд 23.02.22;
№1071 вiд 23.02.22 - №1076 вiд 23.02.22;
№1099 вiд 25.02.22 - №1110 вiд 25.02.22;
№1098 вiд 25.02.22 - №1108 вiд 25.02.22;
№1093 вiд 25.02.22 - №1102 вiд 25.02.22;
№l122 вiд 26.02.22 - №l130 вiд 27.02.22;
№l140 вiд 27.02.22 - №l153 вiд 28.02.22;
№l143 вiд 27.02.22 - №l148 вiд 28.02.22;
№1234 вiд 11.03.22 - №1235 вiд 12.03.22;
№1262 вiд 28.03.22 - №1263 вiд 29.03.22;
№1264 вiд 31.03.22 - №1266 вiд 31.03.22;
№1268 вiд 01.04.22 - 1269 від 01.04.22;
№1274 вiд 02.04.22 - №1279 вiд 02.04.22;
№1275 вiд 02.04.22 - №1285 від 04.04.22;
№1278 вiд 02.04.22 - №1290 вiд 06.04.22;
№1272 вiд 02.04.22 - №1280 вiд 03.04.22;
№1282 вiд 03.04.22 - №1295 вiд 07.04.22;
№1286 вiд 04.04.22 - №1296 вiд 08.04.22;
№1288 вiд 05.04.22 - №1289 вiд 05.04.22;
№1291 вiд 07.04.22 - №1298 вiд 08.04.22;
№1294 вiд 07.04.22 - №1299 вiд 09.04.22;
№1301 вiд 11.04.22 - №1303 вiд 11.04.22;
№1308 вiд 12.04.22 - №1309 вiд 12.04.22;
№1316 вiд 14.04.22 - №1320 вiд 15.04.22;
№1314 вiд 14.04.22 - №1323 вiд 15.04.22;
№1317 вiд 15.04.22 - №1319 вiд 15.04.22;
№1325 вiд 16.04.22 - № 1329 вiд 16.04.22;
№1339 вiд 18.04.22 - №1343 вiд 19.04.22;
№1338 вiд 18.04.22 - №1340 вiд 18.04.22;
№1341 вiд 19.04.22 - №1345 вiд 20.04.22;
№1369 вiд 24.04.22 - №1377 вiд 26.04.22;
№1366 вiд 24.04.22 - №1367 вiд 24.04.22;
№1372 вiд 25.04.22 - №1374 від 25.04.22;
№1379 від 26.04.22 - №1384 від 27.04.22.
Засвідчені даними актами загальної форми обставини підтверджено обома сторонами, як представником залізниці, так і представником ПрАТ “Запоріжкокс”. Даний час затримки вагонів по станційних коліях було враховано позивачем в подальшому при нарахуванні плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за охорону вантажу.
У зв'язку з тривалим перебуванням деяких вагонів на коліях станції Запорiжжя-Лiве Придніпровської залізниці, позивачем було застосовано право, передбачене ст. 36 Статуту залізниць України, збільшити розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Так, позивачем 06.04.2022 о 12 год. 46 хв. надано наказ №56, 06.04.2022 о 21 год. 48 хв. надано наказ №58 про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру, у порядку передбаченому пп.2.2 р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, та повідомлено представників ПрАТ “Запоріжкокс”.
За час затримки вагонів на коліях станцій, на під'їзних коліях станцією призначення на підставі актів загальної форми ГУ-23, пам'яток про подавання та забирання вагонів була нарахована плата за користування вагонами по відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 09309043, 09039044, 09039045, 09039046, 09039047, 09039048, 11039056, 15039071, 15039072, 15039073, 15039074, 17039095, 18039100, 25039123, 02049170, 02049172, 04049182, 05049190, 05049191, 06049202, 08049213, 09049219, 11049238, 11049239, 12049242, 13049252, 13049257, 20049297, 20049299, 21049306, 21049307, 21049308, 21049309, 22049310, 23049321, 23049322, 25049335, 25049336, 25049337, 25049338, 25049339, 25049340, 26049341, 26049351, 26049352, 27049353, 27049354, 28049373, 28049375, 28049380, 29049381, 29049382, 30049396, 30049398, 30049399, 01059408 у розмірі 5925854,88 грн., збір за зберігання вантажу в т.ч. у подвійному розмiрi по накопичувальних картках форми .ФДУ-92 №№ 18039028, 04049033, 05049034, 06049035, 08049036, 08049037, 08049038, 11049039, 11049040, 14049042, 19049044, 19049045, 25049046, 25049047, 29049052, 29049053 у розмiрi 1009952,88 грн., на загальну суму 6935807,76 грн.
Вiдомостi плати за користування вагонами та накопичувальні картки пiдписанi відповідачем iз зауваженнями: “сплаті не підлягає через настання обставин непереборної сили (форс-мажор), які підтверджені листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, про що АТ “Укрзалізниця” була повідомлена листами №№80/2009773, 80/2009774 від 01.03.2022”.
Відмова відповідача здійснити оплату зазначених сум стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Приватним акціонерним товариством “Запоріжкокс” і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що не мав можливості прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (стаття 71 Статуту залізниць України).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Слід відзначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.
Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 5076 приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції).
Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПрАТ “Запоріжкокс” про незайнятість всіх або певних колій також не існує.
Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача.
Відповідно до матеріалів справи Позивач не мав можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на його коліях вагонів, що прибули на адресу ПрАТ “Запоріжкокс” раніше та своєчасно не забиралися Комбінатом на свою під'їзну колію.
Пунктом 5 договору №ПР/М-18-3/2-429 НЮдч від 16.05.2018 зазначено, що порожні вагони здаються на під'їзну колію по інтервалам 2 години. Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПрАТ “Запоріжкокс” зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2. Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПрАТ “Запоріжкокс” повинен був їх забрати на свою під'їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.
Позивач у відповідності до п. 5 Договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.
У зв'язку з тим, що ПрАТ “Запоріжкокс” несвоєчасно вивільняв колії станції Запоріжжя Ліве від вантажу, який прибув на його адресу, Залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним та довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу - ПрАТ “Запоріжкокс”. При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини ПрАТ “Запоріжкокс” була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014 № 0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передаванні на під'їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на ставці призначення більше нормативного часу і не забиралися на під'їзну колію.
Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Письмові заперечення представників Комбінату, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.
Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.
Колегія суддів зазначає, що навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції Запоріжжя-Ліве, за обставин відсутності з боку Відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу раніше, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
Такі вимоги підтверджені п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, де чітко вказано, що черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи не залізницях України ЦЦ-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 31.08.2005 № 507 зазначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії.
При цьому, доводи апелянта про відсутність його вини, є неспроможними, оскільки відповідач не довів наявність обставин, що є підставою для звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами. Введений воєнний стан не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами, оскільки Відповідач не довів яким чином саме ця обставина вплинула на неможливість своєчасного забирання доставлених Залізницею вантажів (вагонів на своїх осях).
Обґрунтовуючи звільнення від сплати належних залізниці платежів, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президенту; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.
В той же час, доводи відповідача про те, що порушення зобов'язання сталось з боку відповідача внаслідок дії форс-мажорних обставин колегією суддів відхилені з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання основного зобов'язання.
Нараховані позивачем та пред'явлені до стягнення плата за користуванням вагонами та збір за зберігання вантажу є основним зобов'язанням відповідача перед позивачем за надані йому послуги залізниці, а не відповідальністю відповідача. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку сплатити нараховані плату та збір.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно;
- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до частини 4 статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово- промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Відповідачем не наданий сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором (відсутність підстав для сплати залізниці належних платежів).
Відтак, твердження відповідача про звільнення від сплати належних залізниці платежів (плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу в т.ч. збір за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 6 935 807,76грн.) з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим.
Як вже зазначалось вище, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).
Так, як слідує з актів загальної форми ГУ-23, на підставі яких була нарахована плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, вагони на адресу Відповідача надходили з 10.01.2022, й перебування їх на коліях станцій відбувалось до передачі на під'їзну колію, а саме за період перебування вагонів на коліях станції нараховані платежі, в більшості до початку військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану тобто 24.02.2022.
Як наслідок, посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставним.
Зупинення виробництва, виведення персоналу в простій, зупинення вантажно- розвантажувальних комплексів та механізмів, локомотивів, систем служб сигналізації та блокування, які забезпечували рух, навантаження та розвантаження залізничних вагонів з 24.02.2022 не може бути прийнято до уваги, так як спростовується актами загальної форми ГУ-23, з яких вбачається що здійснення передавальних операцій, а саме приймання вагонів зі станції Запоріжжя-Ліве ПРАТ «Запоріжкокс» здійснювалось повсякденно.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи відповідача про запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення як підставу для зменшення розміру нарахувань з огляду на наступне.
Правовою основою запровадження комендантської години є Конституція України, Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», відповідний указ Президента України, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.
Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.
Відповідно до п. 7 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні» (далі - Перелік).
До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 директора департаменту комерційної роботи Укрзалізниці від 05.04.2022, на котре посилається відповідач, яким визначено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні.
В цих документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;
- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями Російської Федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;
- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв'язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов'язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.
Такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.
Проте, акти загальної форми із зазначенням даних обставин не складались. Натомість, як слідує з актів загальної форми ГУ-23, які є первісними документами для подальшого нарахування належних платежів (плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за охорону), долучених до позовної заяви, передавання вагонів здійснювалось у нічний час доби, тобто зазначене відповідачем прямо суперечить фактичним обставинам справи. Також, затримка вагонів відбулось з причин очікування подачі вагонів під вантажні операції з вини клієнта, що й підтверджено представниками відповідача шляхом підписання актів загальної форми ГУ-23, на підставі яких і були нараховані належні платежі.
Відповідно до Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПрАТ «Запоріжкокс» та станції примикання Запоріжжя-Ліве регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» здійснення вантажних і комерційних операцій організовано цілодобово.
Крім того, відповідачем не спростовано, що робота по станції Запоріжжя-Ліве зупинялась в період комендантської години, як й робота залізничного цеху ПРАТ «Запоріжкокс»; що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і Позивача, і Відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
З огляду на зазначене, доводи апелянта щодо неправомірності нарахування плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу без виключення часових проміжків, коли на території Запорізької області діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів , що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин , що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії. За час затримки на коліях залізниць вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 №113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією затримки. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Пунктом 10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) - Приватним акціонерним товариством “Запоріжкокс” і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Статуту у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станціях затримки згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ №№ 09309043, 09039044, 09039045, 09039046, 09039047, 09039048, 11039056, 15039071, 15039072, 15039073, 15039074, 17039095, 18039100, 25039123, 02049170, 02049172, 04049182, 05049190, 05049191, 06049202, 08049213, 09049219, 11049238, 11049239, 12049242, 13049252, 13049257, 20049297, 20049299, 21049306, 21049307, 21049308, 21049309, 22049310, 23049321, 23049322, 25049335, 25049336, 25049337, 25049338, 25049339, 25049340, 26049341, 26049351, 26049352, 27049353, 27049354, 28049373, 28049375, 28049380, 29049381, 29049382, 30049396, 30049398, 30049399, 01059408 у розмірі 5 925 854,88 грн., збір за зберігання вантажу в т.ч. у подвійному розмiрi по накопичувальних картках форми ФДУ-92 №№ 18039028, 04049033, 05049034, 06049035, 08049036, 08049037, 08049038, 11049039, 11049040, 14049042, 19049044, 19049045, 25049046, 25049047, 29049052, 29049053 у розмiрi 1 009 952,88 грн., на загальну суму 6 935 807,76 грн.
Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, здійснені Позивачем та додані до позовної заяви, господарський суд прийшов до вірного висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично вірними.
Спірні плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до вищенаведених норм Правил користування вагонами та контейнерах Правил зберігання вантажу, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно наказу Міністерства інфраструктури України №205 від 22.03.2019, в редакції наказу №418 від 11.08.2021 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за № 1070/36692.
При перевірці колегією суддів правильності здійсненого залізницею розрахунку порушень не встановлено.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 5 925 854,88 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 009 952,88 грн. є обґрунтованим і правомірним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.12.2022 у справі №908/1219/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області 27.12.2022 у справі №908/1219/22 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного акціонерного товариства “Запоріжкокс” за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.03.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік