01.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2627/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання Логвіненко І.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2021р., ухвалене суддею Проскуряковим К.В., повний текст якого складений 07.12.2021р. у справі №908/2627/21
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" , м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" , Запорізька область, м.Мелітополь
про стягнення 982 413,16 грн.,
13.09.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» про стягнення 982 413,16 грн., в т.ч.:
- 772 681,39 грн. основної заборгованості;
- 38 861,19 грн. пені за загальний період з 08.09.2020 по 08.09.2021;
- 29 767,61 грн. 3 % річних за період з 09.09.2018 по 08.09.2021;
- 91 175,86 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2018 по липень 2021;
- 49 927,11 грн. 7 % штрафу за прострочення платежів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2021 року у справі №908/2627/21 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат по кожному періодичному простроченню платежу за допомогою програми Законодавство суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача. При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені до 1,00 грн. та відстрочення виконання рішення в частині сплати основної заборгованості на 3 (три) місяці господарський суд вказав, що підписавши договір про реструктуризацію, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків, у тому числі правові наслідки порушення строків розрахунку. Між тим, відповідачем не доведено наявність обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені та штрафу до 1,00 грн. та відповідачем не зазначено та не обґрунтовано строк відстрочки виконання рішення суду (3 місяці), не наведено, яким саме чином відповідач буде здійснювати погашення заборгованості у випадку відстрочення виконання судового рішення.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Мелітопольгаз" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- не заперечуючи в цілому обгрунтованість та законність рішення, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто належним чином клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 1 гривні, відстрочення виконання рішення в частині сплати основного боргу на 3 місяці;
- відповідач у відзиві посилався на неможливість здійснення своєчасної оплати боргу внаслідок скрутного матеріального становища. Окрім документів зазначених у відзиві важке фінансове становище підтверджується фінансовою звітністю- балансом та ф-2 підприємства;
- за позовними вимогами стягується індекс інфляції та 3% річних, що на думку відповідача є достатньою компенсацією за несвоєчасну оплату, яка передбачена законодавством;
- з огляду на важкий майновий стан відповідача і соціальну значимість відповідача в транспортуванні і газозабезпеченні населення в опалювальний період 2021-2022р. за льоготними тарифами, керуючись ст. 223 ГК України п. 3. Ст. 551 ЦК України, с. 331 ГПК України, суд першої інстанції мав можливість задовольнити клопотання відповідача.
Просить змінити рішення в частині зменшення розміру пені - 38 861, 19 грн., 7% штрафу - 49 927, 11 грн. до 1 грн. В іншій частині рішення просить залишити без змін.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у даній справі. Розгляд справи здійснювався у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.06.2012 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством
« Мелітопольга'з, новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз» (боржник) укладений договір про реструктуризацію заборгованості за № 14/12-275 (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі-реструктуризація), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 31.12.2009 № 06/09-2242 (далі - договір поставки природного газу).
Згідно п. 2.1. договору, загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього договору, складає 14 205 450,08 грн. станом на 31.03.2012, що підтверджується Актом звірки розрахунків.
Відповідно до п. 2.2. договору, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу вказану у п. 2.1. цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме: по 59 437,03 грн. щомісячно за період з червня 2012 по березень 2032 та у квітні 2032 59 436,94 грн. відповідно.
Пунктом 2.3. договору сторони визначили, що зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2. цього Договору на відповідний місяць.
За умовами п. 2.5. договору, у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Згідно п. 3.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3.2. договору, сторони звільняються від відповідальності у випадку настання обставин непереборної сили. Сторона не звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, якщо обставини, визначені у п. 4.2. цього договору, настали в період прострочення виконання зобов'язань.
Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 3.5. договору, боржник зобов'язується відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого п. 2.2. цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30 квітня 2032 року, а в частині виконання зобов'язань за договором до їх повного здійснення (п. 5.1. договору).
Цей договір може бути достроково припинений у разі дострокової сплати боржником реструктуризованої суми основного боргу перед кредитором (п. 5.2. договору).
Доказів розірвання або дострокового припинення договору сторонами суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку що станом на 30.11.2021 договір № 14/12-275 від 05.06.2012 є чинним.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості за № 14/12-275 від 05.06.2012, періодичні платежі відповідачем здійснювались несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 30.11.2021 у ПрАТ «Мелітопольгаз» існує прострочений основний борг на суму 772 681,39 грн.
Наявність вказаної заборгованості також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву № 1466 від 06.10.2021 (вх. № 21064/08-08/21 від 11.10.2021).
У зв'язку з порушенням строків здійснення періодичних платежів, позивачем нараховано пеню за загальний період з 08.09.2020 по 08.09.2021 у розмірі 38 861,19 грн., 3 % річних за період з 09.09.2018 по 08.09.2021 на суму 29 767,61 грн., інфляційні витрати за період з вересня 2018 по липень 2021 у розмірі 91 175,86 грн. 7 % штрафу за прострочення платежів на суму 49 927,11 грн.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості правильність нарахування пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, рішення господарського суду оскаржується у зв'язку з з відмовою судом в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 1,00грн. та відстрочення виконання рішення в частині сплати основної заборгованості на 3 (три) місяці.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів).
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з приписами ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Так, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру пені та штрафу до 1,00грн. та відстрочення виконання рішення в частині сплати основної заборгованості на 3 (три) місяці відповідач вказував, що своєчасно, в установлені строки сплатити заборгованість відповідач позбавлений можливості оскільки, починаючи з 02.02.2018 всі банківські рахунки та майно Товариства перебували під арештом у зв'язку з примусовим виконанням рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 по справі № 908/4325/15 про стягнення з ПрАТ «Мелітопольгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 31 286 611,23 грн. Все рухоме та нерухоме майно ПрАТ «Мелітопольгаз» перебувало під арештом впродовж двох років та частково знаходилось у податковій заставі. Таким чином, з лютого 2018 відповідач був позбавлений можливості самостійно розпоряджатись власними коштами, а отже й сплачувати обов'язкові податки та збори. Протягом зазначеного періоду через несплату податків та зборів у ПрАТ «Мелітопольгаз» утворилась заборгованість перед бюджетом приблизно 9 млн. грн. Через відсутність умисних порушень відповідачем договірних зобов'язань, відповідач не повинен сплачувати нараховані позивачем господарські санкції. Також відповідач послався на тяжке фінансове становище ПрАТ «Мелітопольгаз», соціальну значимість відповідача у транспортуванні та газозабезпеченні населення в опалювальний період 2021-2022 роках за льотними тарифами та відсутнісь у позовній заяві зазначення розміру збитків, які позивач зазнав через неналежне виконання зобов'язання відповідачем
На підтвердження тяжкого фінансового стану відповідач надав відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт у 2018 році майна боржника та звіти про фінансові результати ПрАТ «Мелітопольгаз» за 2020 рік та І півріччя 2021 року.
При розгляді згаданого клопотання колегія суддів враховує, що статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зазначає, що обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між тим, господарським судом правильно встановлено, що розстрочення погашення заборгованості за договором № 14/12-275 від 05.06.2012 стосується поставок природного газу ще у 2009-2010 роках.
Підписавши договір про реструктуризацію, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків, у тому числі правові наслідки порушення строків розрахунку.
Так, відповідно до умов договору № 14/12-275 від 05.06.2012 сторони домовились про розстрочку погашення заборгованості у вигляді основного боргу строком на двадцять років.
Доказів, які б свідчили, що здійснити відповідні періодичні платежі, встановлені договором про реструктуризацію, які б не були проведені банком через наявність накладених арештів на розрахункових рахунках, в матеріали справи не представлено
Також відповідачем не зазначено та не обґрунтовано строк відстрочки виконання рішення суду (3 місяці), не наведено, яким саме чином відповідач буде здійснювати погашення заборгованості у випадку відстрочення виконання судового рішення, про що обгрунтовано зазначено господарським судом в оскаржуваному рішенні.
Відтак, господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 1,00грн. та відстрочення виконання судового рішення.
Вказане вище спростовує доводи апеляційної скарги.
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.
За наведених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду слід залишити без змін.
Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 221-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2021р. у справі №908/2627/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07.03.2023р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.Г. Іванов