02.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2773/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
суддів: Дармін М.О., Орєшкіна Е.В..
секретар судового засідання: Солодова І.М.
від позивача: Хілько А.В., (поза межами суду)
від відповідача: не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 (суддя Топчій О. А., повне рішення складено 09.12.2021) у справі № 908/2773/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна», м. Запоріжжя
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька обл., м. Енергодар
про стягнення коштів
В вересні 2021 року до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки №462(1)20УК/53-121-01-20-09985 від 04.12.2020 в сумі 4 863 798,06 грн, інфляційні збитки в сумі 195 634,15 грн, 3% річних в сумі 83 481,82 грн.
01.11.2021 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №462(1)20УК/53-121-08-21-09985 від 04.12.2020 у сумі 4 863 798,06 грн, інфляційні втрати у сумі 193 279,66 грн, 3% річних у сумі 83 091,17 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 4863798,06 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Рішенням Господарського суду Запорізької області області від 29.11.2021 у справі № 908/2773/21 позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» заборгованість за договором поставки № 462(1)20УК/53-121-08-21-09985 від 04.12.2020 у сумі 4 863 798,06 грн. (чотири мільйони вісімсот шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто вісім гривень 06 коп.), інфляційні втрати у сумі 187 090,01 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев'яносто гривень 01 коп.), 3% річних у сумі 80 352,61 грн. (вісімдесят тисяч триста п'ятдесят дві гривні 61 коп.), судовий збір у розмірі 76 968,61 грн. (сімдесят шість дев'ятсот шістдесят вісім гривень 61коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 12 478,30 грн. (дванадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 30 коп). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неналежно виконано зобов'язання за договором в частині оплати поставленого товару, а тому сума основного боргу підлягає стягненню у повному обсязі разом з нарахованими на цю суму відсотками річних, інфляційними за порушення виконання грошового зобов'язання.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» інфляційних витрат у сумі 187 090,01 грн. та 3% річних у сумі 80 352,61 грн., ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 187 090,01 грн. та 3% річних у сумі 80 352,61 грн., витрати по сплаті судового збору у справі, у тому числі суму судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ за договором - 810 633,01грн. не настав, а обов'язок Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» з оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ не набув характеру простроченого, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов'язання. Отже, у Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» відсутня заборгованість за договором у розмірі 4 863 798,06 грн., у зв'язку з чим, суд помилково дійшов висновку про правомірність нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму 4 863 798,06 грн.
Відтак, на думку скаржника, суд не застосував норми ч. 1 ст. 212, 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ст. 193 ГК України та застосував норми ч. 1 ст. 530 ЦК України не врахував обов'язкові для виконання сторонами положення договору щодо умов оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ і, як наслідок, дійшов хибного висновку про виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість товару, поставленого позивачем за договором, у повному обсязі .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 у справі № 908/2773/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 року у справі № 908/2773/21. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.03.2022 року о 12:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 908/2773/21, призначене на 10.03.2022 року на 12:00, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2022 заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 908/2773/21, призначене на 10.03.2022 року на 12:00, з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Розгляд справи 10.03.2022 не відбувся у зв'язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 ще на 90 днів з 24 травня по 23 серпня.
В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність подальшого слухання справи та ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 у справі № 908/2773/21 призначено в судове засідання на 18.08.2022 о 10:45 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 908/2773/21, призначене на 18.08.2022 о 10:45 год. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
18.08.2022 судове засідання не відбулось через перебування у відпустці судді-доповідача Чус О.В. та судді-члена колегії Орєшкіної Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 розгляд апеляціної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 у справі № 908/2773/21 призначено у судовому засіданні на 03.11.2022 о 10:50 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 908/2773/21, призначене на 03.11.2022 о 10:50 год з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про те, що оскаржуване рішення є законним і грунтується на засадах верховестава права, а апеляційна скарга є необгрунтованою.
Зокрема зазначено про те, що відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення свєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до ст 625 ЦК України інфляційних втрат на суму та суму 3% річних відповідно, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60 календарних днів з моменту поставки повного обсягу товару. Отже, зазначене в апеляційній скарзі тлумачення договору відповідачем є помилковим.
Фактичні обставини справи свідчать що позивач виконав належним чином зобов'язання, а саме поставив продукцію відповідачу на загальну суму 4 863 798,06 грн., у т.ч. ПДВ. відповідачем продукцію прийнято.
Доводи апелянта про те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних проведено необґрунтовано є безпідставними внаслідок помилкового тлумачення відповідачем умов п. 3.3. договору.
03.11.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку з відпусткою головуючого судді Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 908/2773/21, яке відбудеться 02.03.2023 на 10:20 годин.
Колегія суддів зазначає, у зв'язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв'язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ЦАГС) - докази повідомлення долучені до матеріалів справи.
22.02.2023 від відповідача/скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача. Також в заяві зазначено про те, що відповідач підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просить скасувати оскаржуване рішення у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» інфляційних страт в сумі 187 090,01 грн. та 3% річних в сумі 80 352,61 грн., ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 187 090,01 грн та 3% річних в сумі 80 352,61 грн, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
В судовому засіданні 02.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2020 між ТОВ «Елтранс Україна» - постачальник та ВП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» - покупець укладено договір поставки товару №462(1)20УК/53-121-08-21-09985 (від 17.12.2020) (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 4 863,798,06 грн з ПДВ.
Строк поставки товару: грудень 2020 року.
Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2. договору.
Згідно п. 3.2. договору, розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.3 договору обумовлено, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені пунктом 3.2 цього договору, за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових наклад них (ЄРПН).
Відповідно до п. 4.5. договору, постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Відповідно до п. 12.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладення.
Позивачем поставлено відповідачеві обумовлений товар за видатковими накладними №201 від 21.12.2020 на суму 4 808 357,94 грн та №209 від 24.12.2020 на суму 55 440,12 грн. Про отримання відповідачем товару свідчить підпис уповноваженої особи на накладній та печатка підприємства.
Позивачем складено податкові накладні №51 від 21.12.2020 та зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією №1 від 22.01.2021 та №33 від 24.12.2021, що підтверджується квитанцією №1 від 15.01.2021.
Відповідачем отриманий товар не оплачено, у зв'язку з чим позивачем надіслано на його адресу претензію №1/462 від 12.04.2021 про сплачу заборгованості.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 4863798,06 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, строки оплати вартості поставленого товару, виникнення прострочки виконання зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що на визнанання умов договору № 462(1)20УК/53-121-08-21-09985 позивачем поставлено відповідачеві обумовлений товар за видатковими накладними №201 від 21.12.2020 на суму 4 808 357,94 грн та №209 від 24.12.2020 на суму 55 440,12 грн. Про отримання відповідачем товару свідчить підпис уповноваженої особи на накладній та печатка підприємства.
Позивачем складено податкові накладні №51 від 21.12.2020 та зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією №1 від 22.01.2021 та №33 від 24.12.2021, що підтверджується квитанцією №1 від 15.01.2021.
Отже, вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній накладній, без зауважень та заперечень.
При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.
Факт поставки товару у повному обсязі та належної якості Відповідачем не оскаржується.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов'язку продавця передати у власність товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.2. договору, розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.3 договору обумовлено, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені пунктом 3.2 цього договору, за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових наклад них (ЄРПН).
Відповідно до п. 4.5. договору, постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Тобто, оплата товару в розмірі суми ПДВ має здійснена протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Товар поставлено за видатковими накладними від 21.12.2020 та 24.12.2020. Податкові накладні по даним операціям в ЄРПН зареєстровані.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про розмежування сторонами в договорі строків оплати переданого товару і оплати ПДВ.
Сума заборгованості і строки її сплати відповідачем не заперечуються, проте Відповідач не погоджується з вимогою про настання строку для сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було зазначено, Позивачем поставлено відповідачеві товар за видатковими накладними №201 від 21.12.2020 на суму 4 808 357,94 грн та №209 від 24.12.2020 на суму 55 440,12 грн.
Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Матеріалами справи встановлено, що Позивачем складено податкові накладні №51 від 21.12.2020 та зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією №1 від 22.01.2021 та №33 від 24.12.2021, що підтверджується квитанцією №1 від 15.01.2021.
Відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Таким чином, Позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ, включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.
Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару.
Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014 по справі 925/1332/3( 3-78сг14) дійшов висновку, що зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм була висловлена у постанові Верховного суду у справі 911/915/15.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що строки оплати частини товару на суму ПДВ не встановлені, колегія суддів визнає необґрунтованими оскільки строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в. 3.3. договору, в якому обумовлено, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені пунктом 3.2. цього договору (протягом 60 календарних днів з моменту постачання повного обсягу товару), що відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, Відповідачем доказів оплати поставленого товару на суму 4 863 798,06 грн не надано.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товару у розмірі 4 863 798,06 грн є обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 83 091,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 193 279,66 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Порядок здійснення оплати за товар сторонами узгоджено в розділі 3 договору, а саме в п. 3.2, яким передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою - 60-ть календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, повний обсяг товару був поставлений 24.12.2020, товар мав бути оплачений у строк до 22.02.2021, тобто прострочення має місце з 23.02.2021.
Оскільки Позивачем невірно визначено дату початку прострочення виконання зобов'язання (позивачем розмежовано строки оплати за накладними від 21.12.2020 та 24.12.2020, що суперечить п. 3.2. договору) судом правильно встановлено, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню: інфляційні втрати у сумі 187 090,01 грн, 3% річних у розмірі 80 352,61 грн.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про те, що нарахування інфляційних та 3% річних проведено необґрунтовано є безпідставними внаслідок помилкового тлумачення Відповідачем умов п. 3.3 договору.
Рішення суду в частині стягнення 12 478,30 витрат на правову допомогу не розглядається апеляційною інстанцією, оскільки сторони не оскаржують рішення в цій частині, тому судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України оцінка зазначеним обставинам не надається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 у справі № 908/2773/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 у справі № 908/2773/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07.03.2023.
Головуючий суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя Е.В. Орєшкіна