07.03.2023 року м.Дніпро
Справа № 904/6471/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Басан Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 (прийняте Назаренко Н.Г., повне судове рішення складено 11.08.2017) у справі № 904/6471/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДФРУКТ"
до Фізичної особи - підприємця Басан Олександра Володимировича
про стягнення 17 762,76 грн за договором поставки
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця Басан Олександра Володимировича компенсацію у розмірі 6 210, 21 грн за майно, яке передано на підставі Договору поставки продукції № Ф-404а від 26.05.2016 та штраф в розмірі 11 552, 55 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 у цій справі, позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з фізичної особи-підприємця Басан Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" 6 210,21 грн суму компенсації за майно, 11 552, 55 грн штрафу, 1 600, 00 грн судового збору.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що доказів повернення обладнання за Договором поставки продукції № Ф-404а позивачу, відповідач суду не надав.
Також суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафу, передбаченого умовами договору та розмір якого встановлено сторонами за взаємною згодою.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Фізична особа - підприємець Басан Олександр Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 по справі 175/1319/16-к зміненим в частині зарахування покарання ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.05.2018 та постановою Касаційного кримінального суду від 10.07.2019 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину та (строк відбування під вартою в строк покарання 12.01.2015 по 07.05.2018) один день перебування під вартою за два дні позбавлення волі, а в подальшому день за день.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді та постановлення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не знав та не міг знати про рішення. Жодних доказів зворотного матеріали справи не містять.
Апелянт вказує, що звільнився 17.03.2021.
Про рішення Басан дізнався випадково з реєстру судових рішень 05.11.2022, а 10.11.2022 адвокат ознайомився з матеріалами справи, про що у справі є відповідні докази.
На думку скаржника, враховуючи той факт, що з 12.01.2015 по 2020 рік Басан О.В. перебував під вартою зрозуміло, що він не укладав та не міг укладати договорів, які стали підставою для оскаржуваного рішення.
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, про відкриття апеляційного провадження повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Басан Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 у справі № 904/6471/17; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.
7. Встановлені судом обставини справи.
26.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" (Позивач; постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Басан Олександром Володимировичем (Відповідач; покупець) укладено Договір поставки продукції № Ф-404а та Додаток до нього (далі - Додаток до Договору).
Відповідно до п. 1.1. Додатку до Договору, покупець є покупцем продукції при цьому, враховуючи зацікавленість Постачальника у послугах, пов'язаних з викладенням та розміщенням продукції, акцентування її переваг перед продукцією аналогічного виду, в тому числі, шляхом проведення заходів популяризації, демонстрації, зберігання, передпродажної підготовки, забезпечення наявності цінників та інших допоміжних або інформаційних матеріалів для продукції), Постачальник та Покупець дійшли згоди щодо співпраці з метою збільшення обсягів продажів такої продукції споживачам.
З метою сприяння продажу продукції, Постачальник передає Покупцю торгове обладнання (зокрема, але не виключно - холодне обладнання, обладнання для розлива пива, інше торгівельне обладнання), надалі "Торгове обладнання" або "Обладнання". Перелік, кількість та інша інформація щодо обладнання, яке передається Покупцю, вказується у відповідному Акті приймання-передачі обладнання (абзац 1 п. 1.2. Додатку до Договору).
Згідно п. 3.1. Додатку до договору, в разі виконання умов, передбачених п. 1.2. Додатку Постачальник може сплачувати на користь Покупця винагороду в розмірі та в термін, передбачений відповідними додатковими угодами.
За результатами надання послуг, після підписання відповідних додаткових угод, покупець надає Постачальнику Акт прийому-передачі наданих послуг (п. 3.1.1. Додатку).
На виконання умов Договору та його додатку, позивач передав відповідачу в суборенду обладнання на загальну суму 6 210, 21 грн (з урахуванням ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі №19064/1978 від 17.06.2016 (а.с. 23).
Зазначене обладнання було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" в оренду від ПАТ "Оболонь" згідно Договору купівлі-продажу № 77 від 01.02.2016 та Додатку №5 до цього договору, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 01.03.2016 № 19064/1 (а.с. 58-60).
Передача покупцю торгового обладнання не тягне за собою виникнення у Покупця права власності на це обладнання: власником обладнання залишається ПАТ "Оболонь", а Покупець використовує торгове обладнання виключно для забезпечення продажу продукції. Обладнання надається Покупцю виключно для популяризації, демонстрації, зберігання, перепродажної підготовки та реалізації продукції, що реалізується Продавцем. Покупець не має права використовувати обладнання для інших цілей, окрім як з метою, що передбачена даним Додатком (абзац 2 п. 1.2. Додатку до Договору).
Відповідно до зазначеного вище акту, фактична адреса торгової точки (місто, вулиця, номер будинку, назва з вивіски): м. Дніпропетровськ, вул. Хуліано Грімау, 20.
В п. 2.3.10. Додатку до Договору сторони дійшли згоди про те, що покупець зобов'язаний не змінювати місцезнаходження обладнання, що було передано у відповідності до даного Додатку, без письмового погодження такого переміщення з Постачальником.
Згідно до п. 2.2.3. Додатку до Договору, постачальник має право за умови передачі Покупцю обладнання, контролювати цільове використання обладнання покупцем (або третім особам, що залучені по покупцем), у відповідності до положень даного Додатку. Представники Постачальника мають право здійснювати необмежений контроль за використанням Покупцем обладнання, як шляхом безпосередньої перевірки порядку використання обладнання, так і шляхом направлення Покупцю відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, підтверджуючих поточний стан обладнання та порядок його використання.
Як зазначає позивач, 10.02.2017 ним було виявлено порушення п. 2.3.10 Додатку, а саме, змінено місцезнаходження обладнання, що було передано для знаходження за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Хуліано Грімау, 20 без письмового погодження з Постачальником, про що складено акт про відсутність та/або псування майна від 10.02.2017 (а.с. 24).
21.02.2017 позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 268 щодо розірвання договору та відповідно до п. 2.3.12 Договору повернення спірного обладнання, в якому зазначено, що постачальником було передано обладнання на суму 5 175,18 (без урахування ПДВ), а з урахуванням ПДВ вартість обладнання складає 6 210,21 грн. (а.с. 25-26).
Зважаючи на те, що обладнання не було повернуто позивачу, останній звернувся до суду із вимогою щодо компенсації вартості майна, а також стягнення штрафу, встановленого пунктами 4.5., 4.6. Договору.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши умови спірного Договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору поставки та договору оренди обладнання, оскільки предметом Договору є поставка товару, в той же час відповідно до умов Додатку до Договору відповідачу передається в користування обладнання для зберігання отриманого товару.
Згідно з положеннями частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до п. 5.2. Додатку до Договору, постачальник має право відмовитись від цього договору та Договору купівлі-продажу продукції в односторонньому порядку у буд-який час, на свій розсуд. Датою закінчення дії даного Договору та Додатку, в такому випадку, вважатиметься дата направлення Постачальником письмового повідомлення Покупцю про припинення дії даного Додатку та Договору купівлі-продажу продукції.
Судом першої інстанції було встановлено, що 21.02.2017, у зв'язку з порушенням відповідачем п. 2.3.10 Додатку, позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 268 щодо розірвання договору та відповідно до п. 2.3.12 Договору повернення спірного обладнання (а.с. 25-26).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з огляду на умови п. 5.2. Додатку до Договору, починаючи з 21.02.2017 спірний Договір слід вважати розірваним.
Згідно п. 2.3.12. Додатку до Договору, у випадку припинення/дострокового розірвання дії договору купівлі-продажу продукції, укладеного між Постачальником та Покупцем, Покупець зобов'язується повернути обладнання Постачальнику протягом 10 робочих днів з дати закінчення/припинення дії Договору купівлі-продажу продукції (в тому числі дострокового). Факт повернення обладнання підтверджується Актом повернення обладнання, який підписується уповноваженими представниками сторін. Покупець несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати обладнання до моменту його фактичного повернення Постачальнику. Покупець зобов'язаний повернути обладнання постачальнику в тому ж самому стані, в якому воно було передано з урахуванням нормального зносу, власними силами та за власний кошт за адресою: м. Дніпро,вул. Енергетична, 14, якщо Сторонами письмово не буде погоджено інше.
Відповідно до п.2.2.4. Додатку до договору, в односторонньому порядку вимагати повернення обладнання (в тому числі у випадку виявлення фактів нецільового використання, загрози пошкодження або знищення обладнання) протягом 10 робочих днів з дати направлення відповідної вимоги.
Доказів повернення обладнання позивачу матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги щодо компенсації вартості переданого майна у сумі 6 210, 21 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині четвертій статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.
Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.
Частиною 2 п.2. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Відповідно до пунктів 4.5., 4.6. Додатку до Договору, у випадку порушення Покупцем передбаченого даним Договором строку повернення обладнання Постачальнику, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення від вартості неповернутого своєчасно обладнання, що вказана в акті приймання-передачі обладнання, що є невід'ємною частиною даного договору та штраф в розмірі 25% від вартості обладнання, що вказана в акті приймання-передачі обладнання.
У випадку невиконання зобов'язань передбачених пунктами 2.3.1.-2.3.22 даного Додатку, Покупець сплачує постачальнику штраф за кожен окремий випадок в розмірі 10 000 грн. Належним підтвердженням таких фактів буде акт складений за участю постачальника та покупця, а у випадку ухилення Покупця від підписання акту - одностороннім актом Постачальника з відповідною відміткою, який є обов'язковим для сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вимог договору позивачем складено акт про відсутність та/або псування майна від 10.02.2017 (а.с. 24), в якому зазначено про те, що під час перевірки виявлено відсутність торгівельного обладнання.
Викладене стало причиною нарахування позивачем 25% штрафу від вартості обладнання у сумі 1 552,55 грн та штрафу у сумі 10 000,00 грн (загальна сума штрафу складає 11 552,55 грн.)
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафу, передбаченого умовами договору та розмір якого встановлено сторонами за взаємною згодою.
З огляду на викладене, до стягнення з відповідача підлягає штраф на загальну суму 11 552, 55 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неукладання спірного договору, з огляду на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Оскільки на момент розгляду як позовної заяви, так і апеляційної скарги, судами не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності правочинів, на підставі яких виникла спірна заборгованість, а відтак діє встановлена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.
При цьому, посилаючись на неможливість укладення спірного договору скаржник, всупереч положенням процесуального законодавства (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), доказів проставлення підпису на договорі та інших похідних від нього документах іншою особою, суду не надав.
Також колегія суддів звертає увагу, що постановлення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області вироку від 13.11.2017 по справі № 175/1319/16-к у відношенні скаржника з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі, не є підставою для обмеження цивільної дієздатності скаржника, а отже, він не був позбавлений права діяти на власний розсуд та укладати договори від свого імені.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Басан Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 у справі № 904/6471/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 у справі № 904/6471/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз