23 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/1425/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта): Мондріч А.Є. (поза межами суду), ордер серія АР №1098641 від 05.09.2022;
від відповідача: Козар І.В. (в залі суду), ордер серія АХ №1103683 від 03.10.2022;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс ", м.Дніпро (вх. №181 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 (повний текст складено 09.12.2022) у справі №922/1425/22 (суддя Шатерніков М.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м.Дніпро,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків", м.Харків,
про стягнення 321375,66грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (надалі - ТОВ "Ісполін Плюс") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" (надалі - ТОВ "Сільмаш-Харків") про стягнення 321375,66грн, з яких: 277032,00грн - вартість придбаної за договором постачання №09/07-2020 від 09.07.2020 продукції неналежної якості; 6000,00грн - матеріальних збитків; 10587,33грн - інфляційних втрат; 26185,22грн - пені; 1571,11грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано поставкою відповідачем продуктів харчування (консервовані каші з м'ясом) неналежної якості, внаслідок чого позивач просить господарський суд стягнути вартість отриманого ним товару неналежної якості, а також суму матеріальних збитків, понесених позивачем на оплату послуг перевезення вантажу у зв'язку з необхідністю поверненням неякісного товару від контрагента, нарахованої пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Зокрема, позивач посилається на те, що між ним (як покупцем) та відповідачем (як постачальником) було укладено договір постачання №09/07-2020 від 09.07.2020, за умовами якого ТОВ "Сільмаш-Харків" зобов'язалось поставити і передати у власність ТОВ "Ісполін Плюс" продукти харчування (консервовані каші з м'ясом), які за якістю повинні відповідати державним стандартам та технічним умовам, які використовуються постачальником або виробником під час виготовлення товару.
На виконання вищевказаного договору постачання відповідач 26.04.2022 та 31.05.2022 поставив йому партіями товар на загальну суму 277032,00грн, які позивач оплатив у повному обсязі.
У подальшому, на підставі іншого договору поставки №05/01/21 від 05.01.2021 отриманий від відповідача товар позивач направив своєму контрагенту - ТОВ "Гарна Страва", а останній, на виконання власних господарських зобов'язань за іншим правочином, направив його до військової частини у м. Кривий Ріг.
Однак, у подальшому ТОВ "Гарна Страва" направило позивачу претензію №3/20 від 08.06.2022, якою повідомлено ТОВ "Ісполін Плюс" про те, що товар виявився неякісним та про необхідність повернення зазначеного товару.
Враховуючи, що ТОВ "Ісполін Плюс" з вини первісного постачальника (відповідача) було вимушено власними засобами забрати неякісний товар від ТОВ "Гарна Страва", у зв'язку з чим позивач поніс витрати (збитки) в сумі 6000,00грн на замовлення та організацію послуг перевезення товару до свого складу.
Згодом, після повернення товару позивачу, на замовлення ТОВ "Ісполін Плюс" проведено експертизу всієї партії поставленого відповідачем товару та отримано експертний висновок Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби України №001150п/22 від 23.06.2022, яким підтверджуються ті обставини, що товар є неякісним і не відповідав вимогам ДСТУ з моменту його виготовлення ТОВ "Сільмаш-Харків", тобто до поставки позивачу.
Як стверджує позивач, виробник та постачальник неякісного товару - ТОВ "Сільмаш-Харків" був обізнаний про такий експертний висновок та про поставку неякісного товару, при цьому, відповідач погодився забрати у позивача товар та повернути суму сплачених грошових коштів, однак станом на момент подання позову останній на виконання п. 3.12. договору за отриманням товару на склад покупця не з'явився.
В процесі досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими претензіями щодо необхідності прибуття на склад ТОВ "Ісполін Плюс" для оформлення первинних документів з повернення неякісного товару та про необхідність повернення сплачених грошових коштів у розмірі 277032,00грн. Проте, за товаром відповідач на склад позивача так і не з'явився, грошові кошти станом на цей час не повернуто, в той же час відповідач не заперечує обставини поставки неякісного товару та необхідності повернення грошових коштів, що підтверджується змістом наявного в матеріалах справи листування між сторонами.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі №922/1425/22 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції з наявних у справі доказів та пояснень сторін встановив, що відповідач погодився на повернення товару та сплату коштів, однак на цей час грошові кошти у розмірі 277032,00грн не повернув. З огляду на погоджені сторонами в п.п. 3.10. - 3.12. договору №09/07-2020 від 09.07.2020 умови постачання та повернення товару місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано до матеріалів справи належним чином оформленої поворотної накладної, як того вимагає п. 3.11 договору. Крім того, суд відзначив, що позивачем не було дотримано процедури відбору зразків для передачі їх для експертних досліджень, зокрема: акт відбору зразків складено без належного виклику та повідомлення представника відповідача, а представники інших підприємств не брали участі у прийманні товару і перевірці якості товару; умови зберігання товару до складення акту не відображені, а відтак відповідачем правомірно ставиться під сумнів висновок зроблений при дослідженні таких зразків. Разом з цим, місцевий суд відзначив, що з наданого ТОВ "Ісполін Плюс" висновку експертизи №001150п/22 від 23.06.2022 неможливо встановити, що стало причиною визнання товару неякісним: недотримання вимог виготовлення товару постачальником або недотримання температурного режиму під час його зберігання покупцем.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ТОВ "Ісполін Плюс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що прийняте з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх доводів, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, доводам та доказам, якими він обґрунтовував наявність підстав для стягнення з відповідача вартості партії неякісної продукції, а також суму матеріальних збитків, інфляційних втрат та пені.
Зокрема, як вказує апелянт, суд першої інстанції не правильно оцінив обставини справи та належним чином не проаналізував умови укладеного між сторонами договору, а саме п.п. 3.10., 3.12., відповідно до яких саме відповідач зобов'язаний своїми силами відвантажити зі складу позивача неякісний товар та повернути грошові кошти позивачу.
Відмовивши у задоволення позову з тих мотивів, що позивачем не було надано до матеріалів справи поворотної накладної, як того вимагає п. 3.11. договору, щодо оформлення повернення відповідачу товару, суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до положень первинного обліку та аудиту у позивача не було законних підстав самостійно складати такий документ. Відповідач на неодноразові повідомлення позивача про необхідність прибути на склад ТОВ "Ісполін Плюс" для повернення товару та оформлення поворотної накладної жодного разу не з'являвся, у зв'язку чим не було підстав здійснювати за участю представників сторін облік неякісного товару та не складено відповідний акт прийому-передачі товару. У свою чергу, відповідачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач як постачальник за договором та виробник неякісної продукції на виконання п. 3.12. договору з'явився на склад позивача та його було позбавлено можливості забрати товар.
Обмежившись самим лише посиланням на відсутність поворотної накладної, суд першої інстанції не врахував, що за умовами договору саме відповідач був зобов'язаний, але на виклик позивача не здійснив виїзду на склад ТОВ "Ісполін Плюс" та не відвантажив неякісний товар, а від так у позивача не було підстав самостійно складати передбачену п. 3.11. договору поворотну накладну.
Також, апелянт посилається на безпідставність висновків місцевого суду про недотримання позивачем процедури відбору зразків продукції, оскільки позивач викликав відповідача для здійснення процедури відбору зразків та дослідження якості товару, що підтверджено наявним у справі листуванням сторін.
Висновки місцевого суду про неможливість встановити дійсні причин визнання товару неякісним, на думку скаржника, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки: по-перше, акт зразків було оформлено без участі відповідача з огляду на те, що на виклики позивача відповідач не направив свого представника для участі у відборі зразків товару та проведення експертизи; по-друге, у позивача був відсутній обов'язок викликати представників інших підприємств для перевірки якості товару, а дослідження якості поставленого відповідачем товару проведено уповноваженою державною експертною лабораторією, якою встановлено, що товар є неякісним та не відповідав вимогам ДСТУ з моменту його виготовлення, що підтверджується відповідним експертним висновком; по-третє, умови зберігання товару на складі ТОВ "Ісполін Плюс" позивач належним чином підтвердив наданими до матеріалів справи первинними документами, які суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду, у зв'язку з чим позивач заявляє відповідне клопотання про долучення цих доказів судом апеляційної інстанції для надання відповідної оцінки; по-четверте, навіть за умови, що позивач неналежно зберігав поставлений товар та порушив температурний режим (чого відповідачем не доведено), місцевий суд не врахував, що у експертному висновку лабораторії зазначено, що поставлений відповідачем товар не відповідав вимогам ДСТУ (по розміру шматочків м'яса, по складу та якості) з моменту виготовлення, тобто від самого початку було порушено технологічний процес виготовлення, а товар поставлявся відповідачем вже неякісним.
Що стосується складення акту відбору зразків товару, то останній відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 №833 "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень", що підтверджується експертним висновком №001150 п/22 від 23.06.2022, яким встановлено, що товар (консервовані каші з м'ясом), котрий надійшов від відповідача, не відповідає вимогам ДСТУ та не може бути реалізовані кінцевому споживачеві. Зазначений акт є внутрішнім документом лабораторії, а тому не додавався до висновку експертизи. Враховуючи, що відповідач належним чином викликався позивачем, однак не з'явився на відбір зразків для дослідження якості товару, відтак експертиза проводилась за відсутності представника ТОВ "Сільмаш-Харків".
Апелянт також доводить, що постачання відповідачем неякісного товару було неодноразовим та мало місце й з іншими контрагентами, зокрема з ФОП Тарасовою О.М., якою також було встановлено факт поставки ТОВ "Сільмаш-Харків" неякісного товару, що підтверджено протоколом випробувань №272/947-950 від 08.06.2022. Зазначені обставини, на думку скаржника, додатково підтверджують те, відповідач є неналежним постачальником.
Також, апелянт просить долучити до матеріалів справи докази, частина з яких подавалась ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, та частину нових доказів, які свідчать про наявність у ТОВ "Ісполін Плюс" належних умов для зберігання товару, зокрема відповідні дозволи та холодильне обладнання, а саме копії: сертифікату калібрування від 15.06.2021; акту № 947/27-22 від 22.06.2022; акту №946/27-22 від 22.09.2022; акту № 2132/27-21 від 19.07.2021; акту №2194/27-21 від 26.07.2021; сертифікату на систему управління безпечністю харчових продуктів від 13.07.2021; сертифікату на систему з управління якістю від 13.07.2021; сертифікату на систему екологічного управління від 27.07.2021; експлуатаційного дозволу від 31.07.2021; рішення про державну реєстрацію потужності від 11.04.2017; наказу №2602/22 від 25.02.2022; листа-повідомлення щодо ануляції сертифіката від 29.06.2022 р№ 066/0217-2; протоколу випробувань № 272/947-950 від 08.06.2022; акту №2 додаткового огляду харчових продуктів від 09.06.2022.
Обґрунтовуючи підстави для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів скаржник посилається на те, що підприємство ТОВ "Ісполін Плюс" з моменту запровадження воєнного стану в країні працює в дистанційному режимі, тому для подання зазначених вище доказів до суду першої інстанції знадобився додатковий час; зазначені дозволи знаходились в державних установах та надавались на запити позивача.
Також, посилається на порушення місцевим судом принципу змагальності, оскільки під час розгляду справи жодних доказів, відзиву та клопотань відповідача позивач не отримував.
Скаржник наголошує на тому, що мало місце порушення судом вимог ст. 42 ГПК України, оскільки позивач, з огляду на наявність форс-мажорних обставин (відсутність електропостачання у м. Дніпро), був позбавлений можливості реалізувати свої права, що визначені зазначеною нормою права, зокрема права: поставити запитання відповідачу, надати суду пояснення, надати свої доводи, міркування з приводу спору, під час судового розгляду, і заперечення проти доводів відповідача; права на участь у судовому засіданні під час розгляду справи. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги наявність об'єктивних обставин як поважну причину, у зв'язку з чим позбавив можливості представника позивача права на представництво та захист законних прав та інтересів ТОВ "Ісполін Плюс".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 поновлено ТОВ "Ісполін Плюс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі №922/1425/22; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено розгляд справи на 23.02.2023 о 10:45 год; встановлено учасникам справи строк до 14.02.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2023 задоволено клопотання представника ТОВ "Ісполін Плюс" про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.02.2023 о 10:45 год по справі №922/1425/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до суду.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.02.2023 були присутні представниця позивача (апелянта), яка приймала участь в режимі відеоконференції, та представник відповідача, присутній в приміщенні суду.
Представниця позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників позивача (апелянта) та відповідача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.07.2020 між ТОВ "Сільмаш-Харків" (як постачальником) та ТОВ "Ісполін Плюс" (як покупцем) було укладено договір постачання товару №09/07-2020 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю продукти харчування, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату (п. 1.1. договору).
Найменування, одиниця виміру, кількість товару, що постачається за цим договором, визначаються в накладних, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору). Загальна ціна цього договору дорівнюється загальній вартості всього товару, що буде постачатися за цим договором (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4. договору асортимент, кількість і ціни поставленого товару, а також дата поставки, вважаються погодженими сторонами в момент оформлення накладної на такий товар та визначаються згідно з відомостями у цій накладній.
Пунктом п. 3.5. договору визначено, що товар постачається на умовах склад продавця або склад покупця.
Датою поставки вважається дата оформлення та підписання представниками сторін накладної про здавання-приймання відповідної партії товару (п.3.6 договору).
У п. 3.7. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент прийняття товару покупцем та підписанням видаткових накладних на товар.
Здавання-приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника уповноваженими представниками покупця та постачальника (п. 3.8 договору).
Претензії щодо кількості та якості товару, що постачається, повинні бути заявлені покупцем під час здавання-приймання товару (п. 3.9 договору).
Розділом 4 договору визначено, що якість товару, що постачається за цим договором, повинна відповідати державним стандарт та/або технічним умовам, які використовуються постачальником або виробником під час виготовлення (виробництва) товару.
Якість товару, що постачається, може підтверджуватись висновком державної санітар епідеміологічної експертизи, ветеринарним свідоцтвом, а також якісним посвідченням (паспорт якості) (п. 4.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, а також сторонами не заперечується той факт, що на виконання умов договору постачання товару №09/07-2020 від 09.07.2020, постачальник (відповідач) 26.04.2022 на підставі видаткової накладної №41 відвантажив покупцю партію товару: кашу перлову зі свининою (525гр) в кількості 936 шт по ціні 38,00грн з ПДВ / за 1 шт на суму 35568,00 грн з ПДВ; кашу гречану зі свининою (525 гр) в кількості 816 шт по ціні 38,00грн з ПДВ / за 1шт на суму 31008,00грн з ПДВ, а всього на загальну суму 66576,00грн з ПДВ.
Претензій щодо кількості та якості товару, що постачався покупцем заявлені не були. Вказаний товар з моменту передачі, тобто з 26.04.2022 по 03.06.2022 зберігався на складах покупця (позивача), що не заперечується останнім.
Згодом, 31.05.2022 постачальник на підставі видаткової накладної №68 відвантажив покуцю кашу перлову зі свининою (525 гр) в кількості 1968 шт по ціні 37,00грн з ПДВ / за 1шт на суму 72816,00грн з ПДВ; кашу гречану зі свининою (525 гр) в кількості 3720шт по ціні 37,00грн з ПДВ / за 1шт на суму 137640,00грн з ПДВ, а всього на загальну суму 210456,00грн з ПДВ.
Претензій щодо кількості та якості товару, що постачався покупцем заявлені не були. Вказаний товар з моменту передачі, тобто з 31.05.2022 по 06.06.2022 зберігався на складах покупця (позивача), що не заперечується останнім.
Загальна вартість поставленого товару складає 277032,00грн. Відповідач підтверджує, що оплату за поставлений товар ним було отримано у повному обсязі.
Порядок подання претензій щодо постачання товару, підстави та оформлення повернення товару передбачено у п.п. 3.9. - 3.12. договору.
Зокрема, претензії щодо кількості та якості товару, що постачаються, повинні бути заявлені покупцем під час здавання-приймання товару (п. 3.9. договору).
У п. 3.10. договору сторони погодили, що покупець має право повернути продавцю товар в випадках: письмової угоди між сторонами; повернення товару через виявлену покупцем невідповідності вимогам нормативно-правових документів, умовам, що пред'являються до товару з приймання за кількістю і якістю; при невідповідності ціни поставленого товару до ціни, погодженої сторонами в прайс-листі переліку; в разі розірвання договору з будь-яких підстав.
Відповідно до п. 3.11 договору повернення товару оформляється за поворотною накладною, підписаною представниками сторін.
При цьому, згідно п. 3.12 договору продавець зобов'язаний вивезти повернутий товар своїм транспортом, своїми силами та за свій рахунок протягом 10 календарних днів з дати отримання від покупця відповідного повідомлення.
Як зазначає позивач, після поставки відповідачем зазначеного товару ним було виявлено недоліки щодо якості придбаного товару. Так, 11.05.2022 отриманий ним від відповідача товар був поставлений іншому контрагенту - ТОВ "Гарна Страва", яким надано позивачу претензію №3/20 від 08.06.2022, відповідно якої підприємство вказало, що товар виявився неякісним. Позивач був вимушений забрати неякісний товар, у зв'язку з чим поніс збитки у розмірі 6000,00грн за надання послуг перевезення товару.
Враховуючи виявлені неділіки товару позивач направив відповідачу письмові претензію №09/06/22-11 від 09.06.2022, вимогу №1006НК/22 від 10.06.2022 та лист №1/22від 14.06.2022, якими повідомив постачальника про те, що товар у загальній кількості, поставлений ТОВ "Сільмаш-Харків" на підставі видаткових накладних №41 від 26.04.2022 та №68 від 31.05.2022 є неякісний та просив повернути грошові кошти за його оплату.
У відповідь на зазначені претензії та листи, відповідач 09.06.2022 направив позивачу лист, в якому погодився з поверненням товару у кількості, зазначеній у видаткових накладних №41 від 26.04.2022 та № 68 від 31.05.2022, та гарантував повернення грошових коштів за поставлений товар, при цьому просив надати вказані видаткові накладні на повернення партії товару.
14.06.2022 відповідач направив позивачу лист (вих. №14/06-1 від 14.06.2022), яким погодився забрати неякісний товар та просив узгодити дату та час від вантаження товару, а до того забезпечити належні умови зберігання цього товару, крім того відповідач просив позивача надати оригінали або належним чином завірені копії документів на підставі яких товар визнано непридатним до споживання.
Як зазначає позивач, 17.06.2022 ним було направлено на адресу відповідача виклик про направлення свого представника для проведення процедури відбору зразків товару для дослідження якості.
Однак, як вказує відповідач, підтвердивши зазначені обставин наданою до справи доповідною запискою №21/06-1 від 21.06.2022, з'явившись 21.06.2022 о 10:00 год за викликом ФОП Тарасової О.М. (яка одночасно є директором ТОВ "Ісполін Плюс") для відбору зразків товару, директор ТОВ "Сільмаш-Харків" Щербак Л.М. прибула на вул. Любарського, 143 в м. Дніпро, де розташовані складські приміщення позивача, однак виявила, що представників Тарасової О.М. та Держпродспоживслужби не було. Зайшовши в приміщення складу, директором відповідача було виявлено, що температура повітря складала +29°С та саме приміщення призначене для зберігання сипучих товарів, також відсутня охолоджувальна установка для підтримки температурного режиму зберігання консервів м'ясо-рослинних (не вище +20°С); продукція на лабораторні дослідження не відбиралась; забрати товар на склад виробника не дозволено.
На підтвердження поставки відповідачем неякісного товару позивачем надано до матеріалів справи експертний висновок №001150п/22 від 23.06.2022, складений Дніпропетровською регіональною лабораторією ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору постачання №09/07-2020 від 09.07.2020, а саме: ТОВ "Сіьмаш-Харків" здійснено постачання продукції, якість якої не відповідає державним стандартам, а також враховуючи неповернення відповідачем сплачених грошових коштів, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 277032,00грн вартості товару неналежної якості, матеріальних збитків в сумі 6000,00грн (за надані послуги перевезення для повернення товару від контрагентів), 10587,33грн - інфляційних втрат, 26185,22грн - пені в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, 1571,11грн - 3% річних.
Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, посилається на недотримання позивачем процедури повернення товару (позивач відмовився передавати товар за поворотною накладною, як того вимагає п.3.11. договору), недотримання процедури відбору зразків для проведення експертних досліджень, а також відповідач наголошує на порушенні позивачем умов зберігання товару (температурного режиму на складі позивача у період з 26.04.2022 по 03.06.2022).
Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 06.12.2022 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1425/22, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.
Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Ісполін Плюс" про стягнення з ТОВ "Сільмаш-Харків" 277032,00грн за придбаний товар, за твердженням позивача, неналежної якості, а також 6000,00грн матеріальних збитків за оплату послуг перевезення вантажу від контрагента, 10587,33грн інфляційних втрат, 26185,22грн пені в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, 1571,11грн 3% річних.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Оцінивши зміст укладеного між сторонами договору №09/07-2020 від 09.07.2020 з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264 - 271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).
Як передбачено ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як вже зазначалось, між сторонами укладено договір постачання №09/07-2020 від 09.07.2020, за умовами якого відповідач (постачальник) передав, а позивач (покупець) прийняв товар на загальну суму 277032,00грн, що підтверджується видатковими накладними від №41 від 26.04.2022 та №68 від 31.05.2022 та товарно-транспортною накладною №Р68 від 31.05.2022.
Товар позивачем оплачено повністю на суму 277032,00грн, що підтверджено наданими до справи платіжними дорученнями та визнається учасниками справи.
Як вже вказувалось вище, за умовами п. 3.7. договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент прийняття товару покупцем та підписанням видаткових накладних на товар.
Водночас за умовами п. 3.9. договору претензії щодо кількості та якості товару, що постачається, повинні бути заявлені покупцем під час здавання-приймання товару.
Інформація про виявлення позивачем недоліків товару надійшла до відповідача 08.06.2022, тобто через півтора місяця після поставки першої партії товару (за накладною №41 від 26.04.2022) та через тиждень з дня поставки другої партії (за накладною №68 від 31.05.2022) та прийняття без зауважень товару покупцем, та після повернення такого товару від контрагента позивача - ТОВ "Гарна Страва".
Таким чином, у цьому випадку презюмується, що продавець передав товар належної якості і, виходячи з того, що недоліки товару виявлено покупцем після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі покладається саме на покупця - позивача.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 921/622/16-г/6 та від 30.04.2020 у справі справі № 904/8794/17.
Звертаючись із позовом позивач посилається на те, що відповідачем поставлений неякісний товар (консервовані каші з м'ясом), який не відповідає вимогам ДСТУ. Отже, розглядуваний судом спір стосується якості товару, поставленого відповідачем.
Зокрема, в обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що на виконання договору постачання №09/07-2020 від 09.07.2020 відповідачем поставлено товар відповідно до якісних посвідчень, а саме: декларації виробника №26/04 (в якій зазначено про поставку якісної продукції), надано експлуатаційний дозвіл від 18.0.2016 (в якій вказано, що окрім постачальника такого товару, ТОВ "Сільмаш-Харків" є також його виробником), про що також свідчать рішення про державну реєстрацію потужності №114 від 05.07.2016, сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів від 25.02.2020, сертифікат на систему управління якістю від 09.04.2021.
Після цього, вказаний товар на виконання умов іншого договору поставки №05/01/21 від 05.01.2021 позивачем був поставлений своєму контрагенту - ТОВ "Гарна Страва", а останній поставив його кінцевому споживачу - військовій частині у м. Кривий Ріг.
Однак, згодом, ТОВ "Гарна Страва" надало позивачу претензію №3/20 від 08.06.2022 з повідомленням про те, що товар виявився неякісним та вимогою повернути зазначений товар.
Після повернення товару на замовлення ТОВ "Ісполін Плюс" проведно експертизу всієї партії поставленого відповідачем товару та отримано експертний висновок Дніпропетровської регіональної державної лабораторія ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №001150п/22 від 23.06.2022, яким підтверджено, що товар є неякісним і не відповідав вимогам ДСТУ з моменту його виготовлення.
Позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами, якими повідомляв про те, що поставлений за договором постачання №09/07-2020 від 09.07.2020 та видатковими накладними №41 від 26.04.2022 та №68 від 31.05.2022 товар є неякісний та просив відповідача повернути грошові кошти. Однак, останній такі вимоги проігнорував, неякісний товар зі складу позивача не забрав та грошові кошти не повернув.
На думку позивача, долучені до матеріалів справи докази, зокрема листування між сторонами та експертний висновок №001150п/22 від 23.06.2022 свідчать про те, що відповідач поставив неякісну продукцію ТОВ "Ісполін Плюс", яке в подальшому поставило цей товар ТОВ "Гарна Страва", а останнє військовій частині у м. Кривий Ріг, і такий товар не відповідав вимогам ДСТУ з моменту його виготовлення відповідачем, тобто до його поставки позивачу.
Позивач наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про поставку неякісного товару та про експертний висновок, при цьому, ТОВ "Сільмаш-Харків" погодилося забрати у позивача товар та повернути суму сплачених грошових коштів, однак станом на момент подання позову останній за отриманням товару на склад покупця не з'явився, кошти в розмірі 277032,00грн за неякісний товар відповідачем не повернуто.
З огляду на викладене позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання №09/07-2020 від 09.07.2020, тому наявні підстави для стягнення з відповідача вартості партії поставленої неякісної продукції в сумі 277032,00грн, а також ТОВ "Ісполін Плюс" понесло матеріальні збитки на оплату послуг перевезення вантажу у зв'язку з необхідністю поверненням неякісного товару в сумі 6000,00грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 10587,33грн інфляційних втрат, 26185,22грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 1571,11грн - 3 % річних.
Оцінивши наведені позивачем доводи та надані докази, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 1 ст. 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 4 ст. 673 ЦК України , якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
За приписами ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Згідно з ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.
Системний аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що покупець, має право на обмін або відшкодування вартості отриманого товару тільки у випадку доведеності того, що такий товар на момент передачі мав недоліки (був неякісним), і що його недоліки виникли не у зв'язку з порушенням правил його експлуатації ти зберігання.
Як було зазначено вище, у розділі 4 договору сторони визначили, що якість товару, що постачається за цим договором, повинна відповідати державним стандарт та/або технічним умовам, які використовуються постачальником або виробником під час виготовлення (виробництва) товару.
Пунктом 3.10 договору передбачено право покупця повернути товар, зокрема у таких випадках як: виявлення покупцем невідповідність товару вимогам нормативно-правових документів, умовам, що пред'являються до товару з приймання за кількістю і якістю; письмової угоди між сторонами.
Згідно з п. 3.11 договору повернення товару оформляється за поворотною накладною, підписаною представниками сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на претензії та вимоги позивача ТОВ "Сільмаш-Харків" листом від 09.06.2022 повідомило ТОВ "Ісполін Плюс" про те, що постачальник погоджується з поверненням товару, поставленого за спірним договором на підставі видаткових накладних №41 від 26.04.2022 та №68 від 31.05.2022, та гарантує перерахування грошових коштів після повернення товару у кількості, зазначеній у цих накладних.
Згідно п. 3.12 договору продавець зобов'язаний вивезти повернутий товар своїм транспортом, своїми силами та за свій рахунок протягом 10 календарних днів з дати отримання від покупця відповідного повідомлення.
Судом встановлено, що листом №15/06-1 від 14.06.2022 відповідач просив позивача на виконання п. 3.12. договору узгодити дату та час відвантаження товару, а до цього моменту забезпечити належні умови зберігання. Крім того, відповідач просив при передачі товару надати документи на підставі яких товар визнано непридатним до споживання.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист №1706НК/22 від 17.06.2022, яким ФОП Тарасова Оксана Миколаївна (директор ТОВ "Ісполін Плюс") викликає 21.06.2022 об 10:00 год. представника ТОВ "Сільмаш-Харків" прибути за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського, 143 (складське приміщення) для проведення процедури відбору зразків товару та відправлення таких зразків на лабораторне дослідження щодо підтвердження якості товару за участю кваліфікованих уповноважених осіб Держпродспоживслужби Дніпропетровської області.
Як свідчить зміст наявної в матеріалах справи доповідної записки №21/06-1 від 21.06.2022, складеної директором ТОВ "Сільмаш-Харків" - Щербак Л.М., остання 21.06.2022 о 10:00 год прибула за викликом позивача для відбору зразків товару за адресою складських приміщень ТОВ "Ісполін Плюс", однак нею не було виявлено представників ФОП Тарасової О.М. та Держпродспоживслужби. Зайшовши в приміщення складу, директор відповідача виявила, що температура повітря складала +29°С, а саме приміщення призначене для зберігання сипучих товарів, також відсутня охолоджувальна установка для підтримки температурного режиму зберігання консервів м'ясо-рослинних (не вище +20°С); продукція на лабораторні дослідження не відбиралась; забрати товар на склад виробника не дозволили.
Колегія суддів зазначає, що умовами укладеного сторонами договору не було врегульовано ані чіткого порядку виклику представників сторін для повернення товару чи для відбору зразків на дослідження, ані порядку такого відбору або фіксації відсутності представників за місцезнаходженням складу позивача.
З наданих учасниками справи доказів та пояснень сторін неможливо встановити та дійти однозначного висновку про те, чи дійсно директор відповідача прибула до складу позивача у визначені в листі №1706НК/22 від 17.06.2022 дату та час, а також підтвердити чи спростувати доводи директора ТОВ "Сільмаш-Харків" про те, що вона дійсно прибула на місце, але не виявила там директора і представників ТОВ "Ісполін Плюс" чи Держпродспоживслужби, у зв'язку з чим за участю обох сторін не було здійснено відбір зразків товару для проведення експертизи та не оформлено повернення товару за поворотною накладною (п. 3.11. договору).
Зазначене свідчить, що сторони не досягли взаємної згоди щодо повернення товару, поворотну накладну відповідно до п. 3.11 договору не оформили, продавець не повернув товар зі складу покупця в порядку, визначеному п. 3.12. договору.
При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника щодо причини та підстав не оформлення поворотної накладної відповідно до п.п. 3.11. - 3.12. договору, зокрема про те, що саме відповідач був зобов'язаний прибути до складу позивача, забрати неякісний товар та повернути грошові кошти, оскільки зазначений порядок дій сторін передбачено у разі досягнення між сторонами згоди та укладення письмової угоди (п. 3.10 договору), якою по суті і є поворотна накладна, однак, як встановлено вище, з наданих сторонами взаємосуперечливих доказів та пояснень суд не може встановити дійсні причини не оформлення такого документу: чи дійсно представник відповідача прибула 21.02.2022 на склад позивача за поверненням товару, або ж директор ТОВ "Сільмаш-Харків" прибула за місцезнаходження такого складу, не виявила уповноважених осіб ТОВ "Ісполін Плюс" та їй було відмовлено у поверненні товару.
Водночас, колегія суддів зазначає, що положення п.п. 3.11. та 3.12. договору не ставлять обов'язок з повернення коштів за поставку неякісного товару в залежність від факту повернення товару, а тому зазначені обставини не позбавляють позивача права звернутися до суду з вимогою про стягнення грошових коштів за поставку неякісного товару відповідно до приписів ст.ст. 678 - 679 ЦК України.
З аналізу ст.ст. 675 - 680 ЦК України та положень укладеного між сторонами договору постачання слідує, що при виявлені товару неналежної якості покупець за договором повинен здійснити певні дії, зокрема повідомити постачальника виявлені ним недоліки товару (невідповідність якості) та про повернення товару, а у разі недосягнення між сторонами згоди щодо повернення товару шляхом оформлення поворотної накладної (п. 3.11. договору) та відмову постачальника вивезти товар власними засобами зі складу покупця (п. 3.12. договору), позивач не позбавлений права відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за товар суми в судовому порядку на підставі ст. 678 ЦК України.
У той же час, колегія суддів наголошує, що при зверненні з вимогами про стягнення вартості поставленого товару неналежної якості, позивач в обов'язковому порядку повинен підтвердити наявність недоліків товару (неналежну якість товару), і що його недоліки мають місце не в зв'язку з порушенням правил його експлуатації чи зберігання.
За загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. Відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Cуду від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, від 27.03.2018.
Із змісту позовної заяви та наданих до справи доказів вбачається, що на підтвердження факту поставки відповідачем товару з порушенням вимог щодо якості товару (невідповідність вимогам ДСТУ), позивач надав до матеріалів справи експертний висновок №001150 п/22 від 23.06.2022, складений Дніпропетровською регіональною лабораторією ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.
Як вбачається із вказаного експертного висновку №001150п/22 від 23.06.2022, за результатами органолептичного випробування консервованих каш з м'ясом свинини спеціалістами лабораторії було виявлено, що товар, наданий на дослідження має різкий, смердючий запах, визначення смакових характеристик продукції при дослідженні зразків товару не проводилось. Також, експертами було виявлено невідповідність товару вимогам ДСТУ (невідповідність розміру шматочків м'яса, складу та якість продуктів).
Тобто, вказаного висновку про поставку відповідачем неякісного товару позивач дійшов фактично на підставі доказів, отриманих від державного органу (відповідного територіального відділень Держспоживслужби).
Зміст наявного у справі листування між сторонами свідчить про те, що відповідач заперечував проти факту поставки ним неякісного товару та просив позивача надати підтверджуючі документи.
При цьому, досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що експертиза поставлених відповідачем продуктів харчування фактично була проведена 23.06.2022, водночас відсутні будь-які докази на підтвердження направлення виклику ТОВ "Сільмаш-Харків" для відбору зразків та їх лабораторного дослідження 23.06.2022 за участю представників всіх сторін.
Також, в матеріалах справи не міститься доказів направлення на адресу ТОВ "Сільмаш-Харків" експертного висновку №001150 п/22 від 23.06.2022, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати доведеними обставини, що відповідач був обізнаний з результатами експертного дослідження якості товару, який ним було виготовлено та поставлено позивачу.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не визнавав того факту, що ТОВ "Сільмаш-Харків" поставило позивачу неякісний товар. Відповідач наголошував на порушенні позивачем порядку та температурного режиму зберігання продукції.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про неналежність наданого позивачем доказу - експертного висновку №001150 п/22 від 23.06.2022 як підтвердження поставки неякісного товару, оскільки зразки товару для дослідження були відібрані Держпродспоживслужбою з порушенням встановленого порядку без виклику виробника ТОВ "Сільмаш-Харків".
Колегія суддів, погоджуючись із вказаними висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 55 ст. 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (надалі - Закон № 771/97-ВР) оператор ринку харчових продуктів - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідач є оператором ринку харчових продуктів, оскільки саме в його управлінні перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво та реалізація продукції - консервованих каш з м'ясом, поставка яких була предметом спірного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" (надалі - Закон № 2042-VIII) під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин.
Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право, зокрема, здійснювати відбір зразків з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин (п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 2042-VIII.
Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю, у свою чергу, має право вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови, що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів; одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішеннями; надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом п'яти робочих днів з дня отримання таких актів оператором ринку (п.п. 1, 5 - 8 ч. 1 ст. 15 Закону №2042-VIII).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 2042-VIII для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - національними стандартами України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом. У разі неможливості застосування положень частини 1 цієї статті дозволяється використовувати методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань), валідовані уповноваженою лабораторією.
Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону № 2042-VIII відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань).
Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох примірниках, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено відповідне лабораторне дослідження (випробування), а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності) (ч. 8 ст. 21 Закону №2042-VIII).
Компетентний орган зобов'язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) (ч. 9 ст. 21 Закону № 2042-VIII).
Оператор ринку зобов'язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його в установленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними (ч. 10 ст. 21 Закону №2042-VIII).
Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом (ч. 11 ст. 21 Закону № 2042-VIII).
Отже, відбір зразків для дослідження здійснюється за певними правилами, встановленими законом, на підставі акта відбору зразків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять актів відбору зразків.
Водночас, як вбачається з наданого позивачем експертного висновку №001150п/22 від 23.06.2022 зразки на дослідження були відібрані не компетентним органом як того вимагає ч. 9 ст. 21 Закону №2042-VIII, а самостійно представником ТОВ "Ісполін Плюс" - Стрільчук В.В.
При цьому, у вказаному експертному висновку зазначено, що зразки на дослідження були відібрані представником замовника (позивача) 22.06.2022, в той же час сама експертизи проведена вже наступного дня - 23.06.2022.
Зазначені вище обставини свідчать про порушення порядку відбору зразків, оскільки відбір зразків мав здійснюватись не замовником, а компетентним органом, який гарантує юридичну та аналітичну ідентичність зразків, та направляє їх в лабораторію, а в подальшому повідомляє про результат дослідження оператора ринку, тобто виробника відповідної продукції. Водночас, суд вважає, що відбір зразків замовником експертизи до проведення дослідження може суттєво вливати на якість показників переданого до відбору матеріалу та на оформлення кінцевого результату експертизи.
Суд зазначає, що результати такого дослідження зразків, які були відібрані не компетентним органом чи представником лабораторії, а замовником експертизи, не може вважатися достовірними та достатніми доказами, які беззаперечно свідчать про неякісну продукцію.
При цьому, з урахуванням того, що відбір зразків проводився не компетентним органом чи лабораторією, а представником позивача самостійно, колегія суддів не може вважати відомості, які містяться у експертному висновку №001150п/22 від 23.06.2022, належними, об'єктивними та такими, що надають можливість оцінити та встановити дійсний стан відібраного матеріалу з консервованої харчової продукції на момент її виготовлення відповідачем та до поставки позивачу за спірним договором.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з наданого висновку неможливо встановити, що саме стало причиною визнання товару неякісним.
Також, з наданого позивачем експертного висновку №001150п/22 від 23.06.2022 вбачається, що лабораторія здійснювала перевірку наступних зразків товарів: каша гречана зі свинини, каша горохова зі свинини, каша рисова зі свинини, каша перлова зі свинини.
Як вбачається з видаткових накладних №41 від 26.04.2022 та №68 від 31.05.2022 за договором постачання №09/07-2020 від 09.07.2020 відповідач здійснював постачання позивачу лише каші перлової зі свинини та каші гречаної зі свинини.
Наведене свідчить про те, що проведена експертиза могла стосуватись аналізу продукції, яка поставлялась за іншим договором не відповідачем.
Крім того, оскільки відповідач не був об'єктом перевірки, представники ТОВ "Сільмаш-Харків" не були запрошені для відбору зразків та не були присутні під час відбору зразків.
Посилання позивача щодо належного повідомлення ним відповідача про необхідність прибути для відбору зразків та проведення експертного дослідження якості продукції, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивач повідомляв відповідача про необхідність прибути для проведення експертизи на 21.06.2022, в той час як відбір зразків здійснювався 22.06.2022, а сама експертиза проведена 23.06.2022. Доказів повідомлення відповідача про необхідність прибути у вказані дати матеріали справи не містять.
Суд також зауважує, що після проведення лабораторних досліджень (органолептичних випробувань) зразків консервованих каш з м'ясом свинини їх результати не були повідомлені відповідачу як виробнику продукції ні протягом двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом, як це передбачено ч. 11 ст. 21 Закону №2042-VIII, ні протягом іншого строку. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відібрання арбітражних зразків, що свідчить про наявність порушення ч. 6 ст. 21 Закону №2042-VIII при їх відібранні.
За оцінкою апеляційного суду, значені вище порушення обмежують законодавче право оператора ринку (виробника продукції) - ТОВ "Сільмаш-Харків" здійснити відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань), можливості взяти участь у дослідженні відібраного арбітражного зразка, тобто оскаржити фактичні дані, які встановлено в експертному висновку №001150п/22 від 23.06.2022.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача щодо поставки неякісного товару та ставить під сумнів правильність проведеної експертизи.
При цьому, в експертному висновку №001150п/22 від 23.06.2022 міститься посилання на те, що відбір зразків проводився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №833 від 14.06.2002 "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень".
Колегія суддів зауважує, що вищевказана постанова КМУ №833 від 14.06.2002 "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень" прийнята на виконання ст. 7 Закону України "Про ветеринарну медицину". Водночас, ст. 2 цього Закону встановлює, що дія цього Закону не поширюється на продукти тваринного походження для споживання людиною.
Так, ст. 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" роз'яснює, що продуктами тваринного походження для споживання людиною є м'ясо, м'ясні продукти, желатин, яйця, яйцепродукти, молоко, молочні продукти, риба, рибні та морепродукти, мед та інші продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною.
Оскільки предметом поставки за спірним договором є консервовані каші з м'ясом свинини, то дія Закону України "Про ветеринарну медицину", а отже і постанови КМУ №833 від 14.06.2002 "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень" на спірні правовідносини сторін не розповсюджується.
Більш того, при складанні експертного висновку №001150 п/22 від 23.06.2022 в частині дій щодо відібрання зразків продукції було порушено положенням Порядку №833 від 14.06.2002, оскільки всупереч правовим нормам, які регулюють процедуру відібрання зразків, відповідач не був повідомлений експертною установою ані про проведення самої експертизи, ані про результати лабораторних досліджень (випробувань), і, відповідно, був позбавлений можливості провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування) товару, повторні дослідження та/або подати у строк визначений законодавством заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
Щодо наведених місцевим судом порушень процедури відбору зразків для передачі їх для експертних досліджень, з якими не погоджується апелянт, колегія суддів зазначає, що такі висновки зроблені на підставі положень Інструкції № П-7, яка не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки така Інструкція може застосовуватись коли не встановлений інший порядок.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку встановлено інший порядок відбору зразків, зокрема досліджувані матеріали (проби) повинні були відбиратися лабораторією в порядку, визначеному наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 №490 "Про затвердження Порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю та форми акта відбору зразків і йому відповідають", положення якого повністю відповідають Закону №2042-VIII та вищенаведеному висновку апеляційного суду щодо порушення порядку відбору зразків та оформлення результатів дослідження.
З огляду на викладені норми законодавства, підзаконних актів та обставини даної справи, колегія суддів зазначає, що при виявленні факту невідповідності якості поставленого товару було порушено порядок відбору зразків (проб), відповідачу не було надано можливості взяти участь під час відбору зразків та проведення лабораторного дослідження, не надано висновок експертизи, чим позбавлено можливості оспорювати її результат.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно недотримання процедуру відбору зразків для передачі їх для експертних досліджень та процедури дослідження якості товару, а відтак експертний висновок №001150 п/22 від 23.06.2022 лабораторної установи, який був складений отримувачем товару - позивачем, не може бути прийнятий в якості належного доказу, який підтверджує неналежну якість поставленого товару ТОВ "Сільмаш-Харків" на адресу ТОВ "Ісполін Плюс" за договором постачання №09/07-2020 від 09.07.2020.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає факт поставки неякісного товару недоведеним.
Наведеним також спростовуються доводи скаржника про те, що поставлений товар є неякісним та не відповідав вимогами ДСТУ з моменту його виробництва, оскільки правильність інформації, наведеної в експертному висновку №001150 п/22 від 23.06.2022, який був складений з порушенням встановленої процедури, за висновком суду, є недоведеною.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.02.2023 на запитання суду представниця позивача зазначила, що під час приймання товару від відповідача відбір по якості будь-яких зразків чи проб отриманого товару позивачем як покупцем фактично не проводився. Також пояснила, що весь асортимент продукції відповідач передав зі всіма необхідними товаросупровідними документами по якості.
З огляду на викладене, оскільки позивачем належним чином не підтверджено наявність недоліків товару, а також не доведено того, що недоліки товару виникли до його прийняття від відповідача або з причин, які існували до цього моменту, та, як було встановлено судом, спірний товар був прийнятий позивачем без будь-яких зауважень щодо якості, судова колегія відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про повернення грошових коштів за поставку товару.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 6000,00грн матеріальних збитків, понесених позивачем на оплату послуг перевезення вантажу у зв'язку з необхідністю поверненням неякісного товару від контрагента, також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності в діях відповідача за протиправної поведінки, внаслідок якої ТОВ "Ісполін Плюс" було завдано збитків.
За наведених обставин також відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Аргументи скаржника про неврахування місцевим судом належних умов зберігання товару на складі ТОВ "Ісполін Плюс", колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначені доводи не спростовують вищенаведеного висновку апеляційного суду про відсутність доказів неналежної якості товару.
Відносно клопотання заявника апеляційної скарги про долучення до матеріалів справи нових доказів, які підтверджують наявність у позивача належних умов для зберігання товару, зокрема відповідні дозволи та холодильне обладнання, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.
При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).
За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Східний апеляційний господарський суд, оцінивши доводи скаржника щодо прийняття додаткових доказів, дійшов висновку, що наведені скаржником причини неподання доказів до суду першої інстанції (з моменту запровадження воєнного стану підприємство позивача праціює в дистанційному режимі, тому для подання таких доказів додатковий час; зазначені дозволи знаходились в державних установах та надавались на запити позивача) не є тим винятковим випадком, який об'єктивно унеможливив своєчасне вчинення цієї процесуальної дії в суді першої інстанції, оскільки такі причини є суб'єктивними, залежали виключно від організації роботи з представництва ТОВ "Ісполін Плюс" та не свідчать про неможливість поданні доказів до суду у встановлені процесуальним законом строки.
Стосовно доводів апелянта про порушення місцевим судом принципу змагальності, то колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться докази направлення копії відзиву на позовну заяву на юридичну адресу ТОВ "Ісполін Плюс": 49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2 (а.с. 150, т.1), будь-яких інших документів відповідач до суду не подавав.
Щодо доводів апелянта про порушення судом процесуальних норм та проведення судового засідання 06.12.2022, в якому прималось оскаржувавне рішення, без участі позивача, який не вийшов на відеоконференцзв'язок з поважної причини, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що перше підготовче засідання у даній справі було призначено судом на 02.11.2021 року. Представниця позивача 02.11.2021 була присутня в режимі відео конференції, надала свої пояснення та заявляла клопотання. Суд прийняв протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.11.2022.
Протокольною ухвалою суду від 10.11.2022 підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті на 30.11.2022.
28.11.2022 до господарського суду першої інстанції від ТОВ "Ісполін Плюс" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів. В обґрунтування поновлення строку для подання таких доказів позивач посилається на те, що такі документи ним було отримано після 10.11.2022 для надання заперечень на доводи відповідача про відсутність у позивача необхідного обладнання та оснащених приміщень для зберігання товару.
У судовому засіданні 30.11.2022 також була присутня представниця позивача, яка надала свої пояснення щодо отримання нових доказів. Суд першої інстанції, ухвалою від 30.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання, залишив без розгляду клопотання позивача про долучення нових доказів.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду з огляду на таке.
Підготовче провадження у справі було закінчено 10.11.2022, що підтверджується відповідною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання.
Отже, клопотання про долучення додаткових доказів мало бути заявлене відповідачем протягом підготовчого провадження у справі.
Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. (ст.194 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Судова колегія звертає увагу на те, що підготовче провадження у справі здійснювалось відповідно до норм ГПК України,
З матеріалів справи вбачається, що у підготовчому засіданні 10.11.2021 представниця позивача була присутня та надавала свої пояснення. З метою дотримання судом мети (завдання) підготовчого провадження задля забезпечення прав учасників справи, належної підготовки справи для розгляду по суті, приймаючи до уваги сплив строку проведення підготовчого провадження, суддя поставив представниці позивача запитання: чи всі документи надані до матеріалів справи та чи вважають за можливе сторони перейти до розгляду справи по суті; представниця позивача відповіла: так, всі докази надані та не заперечує щодо переходу до розгляду справи по суті.
При цьому, доводи позивача, наведені в обґрунтування неможливості подання додаткових доказів в межах підготовчого засідання не можна визнати обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на суб'єктивних факторах та не пов'язані з об'єктивними причинами.
Колегія суддів також зазначає, що у позивача було достатньо часу та можливостей заявити відповідне клопотання в межах підготовчого провадження.
Відтак доводи апеляційної скарги, що судом не надано можливості реалізувати та захистити процесуальні праві відповідача не підтверджується матеріалами справи.
Як встановлено ч. 2 ст. 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Також, ч. 2 ст. 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання представниці позивача про долучення додаткових доказів, поданого на стадії розгляду справи по суті на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Посилання апелянта на те, що суд повинен був відкласти судове засідання 06.12.2022 відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки апелянтом не повідомлено суд про причини своєї неявки.
Доводи апеляційної скарги про неможливість представниці позивача взяти участь в режимі відеоконфренції, судом не приймаються, оскільки ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч.4 ст.197 ГПК України)
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що явка сторін у судове засідання 06.12.2022 місцевим судом не визнавалася обов'язковою та позивачем в підготовчому засідання було долучено всі докази та документи, якими він підтверджував свої вимоги та заперечення, відтак колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно розглянув справу за наявними в ній доказами.
Отже, доводи апелянта про те, що суд провів підготовче засідання 06.12.2022 року без його участі, чим позбавив представницю позивача права на захист та можливості додатково аргументувати свою позицію по справі, долучити нові докази та поставити запитання преставнику відповідача (які повинні заявлятись в підготовчому засіданні, а не під час розгляду справи по суті), колегія суддів вважає надуманими та необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Ісполін Плюс" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі №922/1425/22 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі №922/1425/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі №922/1425/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.03.2023.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов