06 березня 2023 року м. Харків справа №905/2199/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.
судді Стойка О.В., Істоміна О.А.
секретар судового засідання Лутаєва К.В.
за участю представників:
від Скаржника не з'явився;
від розпорядника майна арбітражний керуючий Глеваський В.В.;
від боржника не з'явився;
від кредитора «ІНГ-ДІБА АГ» Лясковський В.В. (адвокат);
від інших кредиторів не з'явились;
від учасника справи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (199 Д/З) ОСОБА_1 , м. Київ
на ухвалу господарського суду Донецької області
постановлену 19.01.2023
у справі №905/2199/20 (суддя Лейба М.О.)
за заявою кредитора Компанії ІНДУМЕТ С.А. (INDUMET S.A.), м. Люксембург
інші кредитори 1) ОСОБА_2 , м. Краматорськ Донецької області;
2) ОСОБА_3 , м. Краматорськ Донецької області;
3) ОСОБА_4 , м. Київ;
4) ОСОБА_5 , м.Краматорськ Донецької області,
5) ОСОБА_6 , м. Київ;
6) ОСОБА_7 , м. Київ;
7) ОСОБА_8 , м. Краматорськ Донецької області;
8) ОСОБА_9 , м. Краматорськ Донецької області;
9) ОСОБА_10 , м. Київ;
10) ОСОБА_11 , м. Краматорськ Донецької області;
11) ОСОБА_12 , м. Краматорськ Донецької області;
12) ОСОБА_13 , м. Краматорськ Донецької області;
13) ОСОБА_14 , м. Київ;
14) ОСОБА_15 , м. Краматорськ Донецької області;
15) ОСОБА_16 , м. Краматорськ Донецької області;
16) ОСОБА_1 , м. Київ
17) ОСОБА_17 , м. Київ;
18) ОСОБА_18 , м. Київ;
19) ОСОБА_19 , м. Київ;
20) ОСОБА_20 , м. Краматорськ Донецької області;
21) ОСОБА_21 , м. Київ;
22) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджемент», м. Київ;
23) Головне управління ДПС у Донецькій області, м.Маріуполь Донецької області;
24) ОСОБА_22 , м. Краматорськ Донецької області;
25) ОСОБА_23 , с. Дмитрівка Київської області;
26) ОСОБА_24 , м. Краматорськ Донецької області;
27) Приватне акціонерне товариство «Камет-Сталь», м.Кам'янське Дніпропетровської області (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»);
28) Raiffeisen Bank International AG (Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ), Відень, Австрія;
29) «ІНГ Банк Н.В.» (ING-BANK N.V.), Нідерланди
30) «ІНГ-ДІБА АГ» (ING-DIBA AG), Німеччина
31) International Transit S.A.L. (Offshore) (Компаніїя «Інтернешнл Транзит С. А. Л. (Офшор)», Ліванська Республіка
32) «NATWEST MARKETS PLC» (Компанія «НатВест Маркетс Пі-ел-сі»), Сполучене Королівство
до боржника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ, Донецька область
арбітражний керуючий - розпорядник майна Глеваський Віталій Васильович, м. Біла Церква Київської області
про банкрутство
за участю арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
І.Короткий зміст розглядуваних вимог та ухвали суду першої інстанції:
1. 05.12.2022 до Господарського суду Донецької області надійшло клопотання арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - заявник) щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та понесені витрати, в якому просить суд:
- затвердити звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у справі 905/2199/20 в загальній сумі 284249,99грн.,
- затвердити звіт арбітражного керуючого про понесені ним та не відшкодовані витрати в загальній сумі 61421,24грн. за період виконання повноважень розпорядника майна у справі 905/2199/20.
2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20 було задоволено клопотання арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та понесені витрати:
- затверджено звіт арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у цій справі в загальній сумі 284249,99грн.;
- затверджено звіт арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича про понесені ним та не відшкодовані витрати в загальній сумі 61421,24грн. за період виконання повноважень розпорядника майна у цій справі.
4. Означена ухвала суду обґрунтована доведеністю матеріалами справи факту того, що загальний розмір заборгованості з грошової винагороди арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича у межах справи №905/2199/20 становить 284249,99грн. із розрахунку: 6000,00грн. (розмір мінімальної заробітні плати у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2021 року) х 3 х 5 (кількість місяців виконання повноважень) = 90000,00грн.; 6500,00грн. (розмір мінімальної заробітні плати у грудні 2021 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2022 року) х 3 х 9 (кількість місяців виконання повноважень) = 175500,00грн.; 6500,00грн. (розмір мінімальної заробітні плати у вересні 2022 року) х 3/22 (робочі дні) х 11 (фактична кількість відпрацьованих робочих днів) = 9749,99грн., звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого складено за період, що охоплює процедуру розпорядження майном та визначає розмір грошової винагороди затверджений ухвалою Господарського суду від 30.03.2021 відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а також звіт відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Своєю чергою, суд зазначив, що витрати, які були понесені арбітражним керуючим у процедурі розпорядження майном за період з 30.03.2021 до 15.09.2022 становлять 61421,24грн. та складаються з витрат, пов'язані з оплатою послуг поштового зв'язку, витрат на оплату пального, нотаріального засвідчення процесуальних документів та витрат по сплаті судового збору. Факт понесення таких витрат, які пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, документально підтверджено доданими до клопотання доказами, у тому числі квитанціями про сплату, поштовими накладними та фіскальними чеками, тощо, які містяться в матеріалах справи. У поданих доказах не вбачається не відповідність сум понесених витрат сумам, зазначеним у клопотанні.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційних скарг:
5. ОСОБА_1 , м. Київ (далі - Скаржник), не погодившись з постановленою ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20 в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в цій справі в загальній сумі 284249,99грн., та звіту арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича про понесені ним та не відшкодовані витрати в сумі 44383,93грн., звернувся через свого представника до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означену ухвалу суду в цій частині, де просить в означеній частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20 скасувати.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
6.1. Неправильне та однобоке застосування судом ст.43 Конституції України, оскільки як зазначалося у запереченнях Кредитора, на які суд не звернув жодної уваги в порушення ст.ст.7, 86 Господарського процесуального кодексу України, арбітражний керуючий не є працівником, а його винагорода не є заробітною платою. Аналіз ст.ст.14, 65 Податкового кодексу України, ст.10 Кодексу України з питань банкрутства, дає підстави стверджувати, що незалежна професійна діяльність ближче за своєю природою до підприємницької діяльності. Так, і незалежна професійна діяльність і підприємницька діяльність за положеннями ст.14 Податкового кодексу України віднесені до видів діяльності самозайнятих осіб. Порядок обліку одних та інших встановлений ст.65 Податкового кодексу України та суттєво відрізняється від обліку працівників. Таким чином, є очевидним помилковість посилання суду першої інстанції на ст. 43 Конституції України, як на гарантію виплати йому винагороди, оскільки він не є працівником, а винагорода не є заробітною платою. Зазначає, що арбітражний керуючий відповідно до цих принципів має право самостійно обирати справи, в яких він хоче взяти участь (за виключенням призначення у встановленому законом порядку, однак і в цьому разі він має можливість вибору щодо питання участі), порядок здійснення діяльності, вільного найму працівників та розпорядження прибутком, а також керується принципом комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
6.2. Суд невірно застосував положення ч.6 ст.30 Кодексу України з питань банкрутства, якою встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Застосування судом першої інстанції звелось лише до встановлення того, що відсутність згоди комітету кредиторів чи зборів кредиторів не є підставою для невиплати винагороди арбітражному керуючому. Натомість, суд не звернув увагу на посилання Кредитора у запереченнях щодо визначення у законі безумовного обов'язку щодо сплати такої винагороди.
6.3. Слідуючи логіки суду першої інстанції, незалежно від того, чи виконував арбітражний керуючий своєї повноваження чи ні, йому має бути виплачена грошова винагорода. Але тоді можлива така ситуація, коли арбітражний керуючий може взагалі не виконувати свої повноваження, але мати безумовне право на отримання винагороди за відповідний період. Кредитор вважає, що такий підхід не відповідає такому поняттю, як «справедливість». Зазначаючи про те, що «законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно», суд не вказав, що законодавством також не передбачено права чи можливості арбітражного керуючого не виконувати чи неналежним чином виконувати свої повноваження. Невиконання чи неналежне виконання своїх повноважень є порушенням і повинно мати відповідні наслідки (дисциплінарного, цивільно-правового, адміністративного чи кримінального характеру - ст. 21 Кодексу України з прооцедур банкрутства);
6.4. Безпідставне посилання суду першої інстанції на не оскарження кредитором дій розпорядника майна щодо сплати судового збору, оплати нотаріального засвідчення копій судових рішень, витрат на пальне, оскільки дані та відповідні документи були надані суду, а отже і стали доступні кредиторам разом із поданням клопотання арбітражного керуючого щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та понесені витрати. Тобто, оскаржити заздалегідь відповідні дії кредитор не мав можливості. При цьому, звертає увагу, що однією із підстав для відсторонення арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича від виконання повноважень розпорядника майна Боржника стало порушення ним обов'язку щодо інформування кредиторів про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі.
6.5. Ухвалою від 15.09.2022 суд відсторонив Конового Олександра Сергійовича від виконання повноважень розпорядника майна боржника, визнавши виконання ним повноважень за весь період неналежними. При цьому, неналежність виконання повноважень було визнано не тільки щодо інформування кредиторів про фінансовий стан боржника та хід провадження, але й щодо збереження майна боржника. Аналіз витрат арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича показав, що певні витрати не відповідають вказаним вище цілям, є зайвими чи надмірними та такими, що призвели до необґрунтованих з точки зору економії витрат на суму 44383,93грн. (відповідно до наведеного в апеляційній скарзі переліку).
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
7. Арбітражним керуючим Коновим Олександром Сергійовичем надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду, зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, надуманою та такою, що суперечить нормам діючого законодавства, оскільки:
7.1. Відповідні схвалення та погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому, здійснення та відшкодування витрат за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство та в силу Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не зв'язаний такими погодженнями (або ж їх відсутністю) у своїх правових позиціях та процесуальних діях під час провадження у справі про банкрутство. Наявність чи відсутність відповідних погоджень підлягає дослідженню судом та обґрунтованому врахуванню або відхиленню. До того ж, несхвалення комітетом кредиторів звіту про нарахування арбітражним керуючим сум основної винагороди за час виконання ним своїх обов'язків порушує права арбітражного керуючого, оскільки створює правову невизначеність щодо його права на нарахування та виплату винагороди.
7.2. Посилання Скаржника на ст.44 Господарського кодексу України, а саме щодо віднесення діяльності арбітражного керуючого до підприємницької, не підтверджується жодною нормою діючого законодавства, більш того, є його власним припущенням та не спростовує відповідність посилання на імперативні норми ст.43 Конституції України щодо права на оплату праці відносно гарантованої оплати винагороди арбітражному керуючому. При цьому, як вбачається із приписів ст.ст.12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18);
7.3. Кредитори, як найбільш зацікавлені у справі про банкрутство особи, мають діяти за принципом процесуальної активності, ефективно використовуючи весь арсенал наданих ним законодавством правових засобів, включаючи постійний контроль за діяльністю арбітражного керуючого та системну співпрацю з ним. Своєю чергою, пасивна поведінка кредитора Іванова Артема Валерійовича через свого представника, є неефективним використанням своїх процесуальних можливостей, ухиленням, а епізодичний характер взаємодії з арбітражним керуючим Коновим Олександром Сергійовичем має свої логічні наслідки - надмірну тривалість процедури банкрутства та виявлення незгоди щодо оплати його винагороди за відсутності очікуваних результатів його роботи. Так, за час здійснення повноважень розпорядника майна у справі №905/2199/20 про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, виконуючого повноваження розпорядника майна, від конкурсного кредитора ОСОБА_1 не надходило жодного звернення щодо отримання будь-якої інформації у справі про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», що, своєю чергою, спростовує твердження останнього про невиконання обов'язків як розпорядника майна у справі про банкрутство.
7.4. Понесені арбітражним керуючим витрати за період з 30.03.2021 до 15.09.2022 в сумі 61421,24грн. є обґрунтованими і підтверджуються належним розрахунком та доказами, що стосуються безпосередньо виконання обов'язків розпорядника майна як учасника провадження у справі про банкрутств, зокрема:
1. Фіскальний касовий чек №23 82802 на купівлю палива від 30.03.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 30.03.2021) на суму 1199,90грн.;
2. Фіскальний касовий чек №7869 на купівлю палива від 30.03.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 30.03.2021) на суму 399,87грн.;
3. Фіскальний касовий чек №28 94098 на купівлю палива від 29.04.2021 (здійснено виїзд за офіційною адресою місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 та встановлено, що боржник за вказаною адресою не перебуває, про що складено відповідний акт від 29.04.2021) на суму 887,70грн.;
4. Фіскальний касовий чек №4571 на купівлю палива від 29.04.2021 (здійснено виїзд за офіційною адресою місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 та встановлено, що боржник за вказаною адресою не перебуває, про що складено відповідний акт від 29.04.2021) на суму 859,93грн.;
5. Фіскальний касовий чек №21 на купівлю палива від 09.08.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 09.08.2021) на суму 1100,00грн.;
6. Фіскальний касовий чек №9 на купівлю палива від 09.08.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 09.08.2021) на суму 999,90грн.;
7. Фіскальний касовий чек №3369 на купівлю палива від 09.08.2021(участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 09.08.2021) на суму 249,71грн.;
8. Фіскальний касовий чек №36761 на купівлю палива від 27.09.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 27.09.2021) на суму 699,84грн.;
9. Фіскальний касовий чек №24 на купівлю палива від 27.09.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 27.09.2021) на суму 1499,88грн.;
10. Фіскальний касовий чек №53 на купівлю палива від 27.09.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 27.09.2021) на суму 200,10грн.;
11. Фіскальний касовий чек №98808 на купівлю палива від 03.11.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 03.11.2021) на суму 599,79грн.;
12. Фіскальний касовий чек №2873 на купівлю палива від 03.11.2021 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 03.11.2021) на суму 999,98грн.;
13. Фіскальний касовий чек №3911 на купівлю палива від 11.11.2021 (здійснено виїзд за адресою приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Кир'як С.А. м. Дніпро з метою отримання повідомлення щодо перебування грошових коштів боржника на депозитному рахунку нотаріуса) на суму 1276,00грн.;
14. Фіскальний касовий чек №13 на купівлю палива від 18.01.2022 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 18.01.2022) на суму 1699,73грн.;
15. Фіскальний касовий чек №104051 на купівлю палива від 18.01.2022 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 18.01.2022) на суму 799,90грн.;
16. Фіскальний касовий чек №350 на купівлю палива від 18.01.2022 (участь у судовому засіданні, що відповідають даті судового засідання 18.01.2022) на суму 150,00грн.;
8. Іншими учасниками справи про банкрутство в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України відзивів на апеляційні скарги подано не було. Поштова кореспонденція направлялась апеляційним судом на наявні в матеріалах справи поштові та електроні адреси учасників справи (у тому числі представникам та розпоряднику майна боржника в електронний кабінет у системі «Електронний суд»).
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2023 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги Іванова Артема Валерійовича (номер провадження 199 Д/З) визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Істоміна О.А., Стойка О.В.
10. Ухвалою від 15.02.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/2199/20 та призначила розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 (номер провадження 199 Д/З) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у судовому засіданні на 06.03.2023 о 10:45 з повідомленням учасників справи.
11. Враховуючи викладене в п.п.9, 10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою засобів відеофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
13. У судове засідання 06.03.2023 розпорядник майна (арбітражний керуючий) Глеваський В.В. з'явився, підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначив про передчасність ухвали суду першої інстанції та затвердження звіту арбітражного керуючого Конового О.С. зважаючи на недотримання вимог ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства та на запитання суду відмітив, що через неформування комітету кредиторів та не здійснення авансування відповідних видатків, ним здійснюються функції розпорядника майна без отримання відповідної винагороди.
Уповноважений представник кредитора «ІНГ-ДІБА АГ» (ING-DIBA AG) у судове засідання також з'явився, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Арбітражний керуючий Коновий О.С. у судове засідання 06.03.2023, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з'явився, надав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі за наявними матеріалами справи.
У судове засідання 06.03.2023 інші учасники справи про банкрутство, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з'явились, про причини неявки не повідомили, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання їх явки необов'язковою, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносини:
15. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2021р. у справі №905/2199/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ Донецької області (далі - Боржник) та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
На виконання означеної ухвали суду 31.03.2020р. на веб-порталі «Судова влада України» опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».
16. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2022 у справі №905/219/20 частково задоволено клопотання розпорядника майна - арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича про виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна та здійснено виплату (перерахування) суми основної грошової винагороди за три місяці у розмірі 45000,00грн.
17. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2022р. (повний текст підписано 19.01.2022р.) у справі №905/2199/20 відмовлено у задоволенні клопотання про припинення повноважень керівника Боржника та тимчасового покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна - арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у справі №905/2199/20 задоволено апеляційну скаргу розпорядника майна - арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.01.2022р. та скасовано означену ухвалу суду. Задоволено клопотання розпорядника майна - арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича про припинення повноважень керівника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» Мкртчана Олега Артушевича та тимчасове покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна - арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича.
18. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.09.2022 у справі №905/2199/20 задоволено клопотання кредитора ОСОБА_1 та відсторонено арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича. Означена ухвалу суду залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022р. у справі №905/2199/20.
19. Звертаючись із клопотанням щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та понесені витрати (п.1 означеної постанови), арбітражний керуючий Коновий Олександр Сергійович зазначив, що в період з 30.03.2021 до 15.09.2022 виконував обов'язки розпорядника майна. Так, ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2021 встановлено основну грошову винагороду за кожен місяць здійснення ним повноважень розпорядника майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, тоді як питання про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, комітетом кредиторів не розглядалося та відповідно рішення з цього питання не приймалося, у зв'язку із відсутністю сформованого складу комітету кредиторів. Нарахована грошова винагорода арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича за виконання ним повноважень розпорядника майна за період з 30.03.2021 до 30.06.2021 в розмірі 9000,00грн. та з 30.06.2021 до 15.09.2022 в розмірі 275249,99грн., а також витрати в сумі 61421,24грн. не були затверджені судом та не були сплачені. Відтак, на день подання клопотання до суду заборгованість з грошової винагороди арбітражному керуючому становить 284249,99грн., тоді як оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється за весь час виконання ним своїх обов'язків до моменту його звільнення, а виконання ним своїх обов'язків безоплатно законом не передбачено.
20. Згідно з розрахунку арбітражного керуючого, грошова винагорода за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника нарахована із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства та ухвалою суду від 30.03.2021, та становить за період з 30.03.2021 до 30.06.2021 в розмірі 9000,00грн. (сума невиплаченої основної грошової винагороди з урахуванням ухвали суду від 18.01.2022) та за період з 01.07.2021 до 15.09.2022 в розмірі 275249,99грн., де: 90000,00грн. (6000,00грн. розмір мінімальної заробітні плати у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2021 х 3 х 5 (кількість місяців виконання повноважень); 175500,00 (6500,00грн. розмір мінімальної заробітні плати у грудні 2021, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2022) х 3 х 9 (кількість місяців виконання повноважень); 9749,99грн. (6500,00грн. розмір мінімальної заробітні плати у вересні 2022 х 3/22 (робочі дні) х 11 (фактична кількість відпрацьованих робочих днів).
21. В обґрунтування понесених витрат за період з 30.03.2021 до 15.09.2022 в сумі 61421,24грн. заявник надав відповідний розрахунок, який включає 135 позицій, та відповідні авансові звіти про використання коштів з додатками до них до матеріалів справи.
22. Обставини, на які посилались сторони в обґрунтування своєї процесуальної позиці, відображені в оскаржуваній ухвалі та підтверджуються матеріалами справи.
23. Відносно означених обставин місцевий суд розглянув спірні правовідносини в контексті приписів Кодексу України з процедур банкрутства.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
24. За змістом ч.1 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
25. Положеннями ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені права та обов'язки арбітражного керуючого, який користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
26. Відповідно до ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород, тоді як Згідно з ч.2 означеної статті, право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною 5 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
27. Сутність апеляційного перегляду в розглядуваному випадку полягає у запереченні правомірності затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і понесених витрат в обсязі, що зазначені у такому звіті, та необхідності визначення іншої (меншої) суми коштів, які можуть бути отриманими за період з 30.03.2021 до 15.09.2022 виконання обов'язків розпорядника майна Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».
28. Оскаржуваною ухвалою від 19.01.2023 суд першої інстанції розглянув по суті представлені арбітражним керуючим розрахунки та підтверджуючі документи, відхиливши висловлені кредитором ОСОБА_1 заперечення (які також наведені в апеляційній скарзі), керуючись, зокрема, такими підходами-ствердженнями:
· оплатність виконання арбітражним керуючим своїх повноважень як принцип його діяльності у межах повноважень справи про банкрутство, захист права вимоги сплати винагороди, у тому числі, у світлі приписів ст.43 Конституції України (1);
· неможливість порушення права арбітражного керуючого на оплату за період виконання ним повноважень до моменту усунення (15.09.2022) попри неналежність такого виконання як підстави усунення, та відсутність права комітету кредиторів чи окремого кредитора на власний розсуд обмежувати (зменшувати) розмір оплати послуг, встановлений законом, у тому числі, у залежності від обсягу чи доведення фактів вчинення певних дій арбітражним керуючим у конкретному періоді (2);
· відсутність заборони винесення на затвердження судом звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у разі його не схвалення комітетів кредиторів (3);
· доведеність представленими доказами розміру витрат арбітражного керуючого та їх пов'язаність у цій справі про банкрутство (4).
29. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи правильність означених підходів та правової оцінки місцевого суду у світлі доводів і вимог апеляційної скарги, зазначає про необхідність висловлення, насамперед, з приводу (3) «процедурного» за своєю сутністю аспекту, розглядаючи його у розрізі наявності/ відсутності порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового акту згідно з положеннями ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи і аргументи апеляційної скарги, приведені у п. 6.2. цієї постанови.
29.1. Питання подання та затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат регламентоване ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства та передбачає, серед іншого, такі основні етапи: 1) схвалення звіту комітетом кредиторів та 2) подальше його подання на затвердження до господарського суду за 5 днів до закінчення процедури розпорядження майном.
29.2. Як правильно зазначено місцевим судом у світлі приписів ч.2 та ч.5 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства щодо джерела виплати винагороди арбітражного керуючого, відповідний ресурс забезпечується або коштами кредиторів безпосередньо (за рахунок авансування через створений фонд чи у разі його відсутності (недостатності) - шляхом розподілу пропорційно до розміру затверджених/визнаних судом вимог) або опосередковано (за рахунок коштів боржника від господарської діяльності чи від продажу майна, що виступає і джерелом задоволення вимог кредиторів як мети провадження у справі про банкрутство, відповідно до преамбули цього Кодексу).
29.3. Визначений вище вплив вирішення питання щодо обґрунтованості вказаних у звіті арбітражного керуючого сум винагороди та витрат на майнові інтереси кредиторів зумовлює висновок не про формальність чи факультативність вимог ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства щодо можливості попереднього (до розгляду судом питання про затвердження відповідного звіту) розгляду питання комітетом кредиторів про схвалення/ не схвалення такого звіту, який відповідно до ч.6 ст.48 вказаного Кодексу управнений представляти інтереси кредиторів.
29.4. Апеляційний суд відмічає, що діючий Кодексу України з процедур банкрутства не зобов'язує комітет кредиторів приймати лише позитивне рішення про схвалення звіту, адже його розгляд та врахування можливих зауважень до виконання функцій арбітражного керуючого та/або обґрунтованості понесених витрат є способом забезпечення інтересів кредиторів як управнених суб'єктів на гарантії дотримання приписів ч.3 ст.12 цього Кодексу.
30. Беручи до уваги, що згідно усталеної судової практики Верховного Суду кредитор набуває статусу сторони у справі лише після його формалізацій відповідною ухвалою про визначення його конкурсних вимог (окрім ініціюючого кредитора) у порядку ст.ст.45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, той факт, що на момент подання арбітражним керуючим звіту на затвердження суду і на момент постановлення оскаржуваної ухвали про таке затвердження ще не розглянуті вимоги всіх заявлених кредиторів та не винесено ухвали за результатами попереднього засідання у розумінні ч.2 ст.47 цього Кодексу, об'єктивно унеможливлює ані проведення зборів кредиторів, ані формування комітету кредиторів у порядку ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства.
31. Апеляційний суд відмічає, що зволікання з постановлення ухвали про результати попереднього засідання, яке об'єктивно виправдовується обставинами запровадженого з 24.02.2022 воєнного стану та не може розглядатися як порушення місцевим судом вимог ст.6 ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумного строку провадження, водночас не може мати наслідком скорочення визначеної ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства процедури розгляду та затвердження звіту арбітражного керуючого, за рахунок (скорочення) ігнорування об'єктивної неможливості формування і висловлення своєї позиції з цього приводу уповноваженим органом кредиторів, на чиї майнові інтереси впливають результати розгляду звіту.
Колегія суду звертає увагу, що ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє скорочення та прискорення будь-яких форм судочинства через запровадження воєнного стану, а твердження в оскаржуваній ухвалі про те, що відсутність відповідного рішення комітету кредиторів позбавляє арбітражного керуючого на отримання винагороди та відшкодування понесених витрат не є застосовним у розглядуваному випадку, коли відсутність такого рішення зумовлено не зволіканням чи ухиленням комітету кредиторів від розгляду питання про схвалення звіту, а відсутністю постановленої ухвали за результатами попереднього засідання. Своєю чергою, ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства процес не містить вказівок щодо можливості недотримання її вимог щодо порядку і строків розгляду та затвердження судом звіту арбітражного керуючого через несформованість комітету кредиторів.
32. Так само, не передбачена втрата права комітету кредиторів на вирішення питання про схвалення звіту арбітражного керуючого, у випадку, якщо розмір його основної винагороди визначений (як у даному випадку) на рівні 3-х мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень, або через відсторонення у порядку Кодексу України з процедур банкрутства від виконання повноважень розпорядника майна до завершення процедури розпорядження.
Апеляційний суд відмічає, що оскільки застосоване в розглядуваній справі ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.09.2022 відсторонення від виконання повноважень було зумовлене неналежністю виконання покладених обов'язків (тобто є наслідком порушення з боку арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича приписів ч.ч.2, 3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства), таке відсторонення не може породжувати у відповідного арбітражного керуючого привілеїв (переваг по відношенню, зокрема, до чинного розпорядника майна, який виконує функції без отриманого авансування з боку ініціюючого кредитора чи комітету кредиторів) у вигляді прискореного та скороченого за обов'язковими етапами вирішення питання щодо визначення розміру винагороди і понесених витрат порівняно із загальною регламентацією такої процедури ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства. Протилежний підхід є несумісним із принципами справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 Цивільний кодексу України), які є складовими принципу верховенства права (ст.8 Конституції України).
33. У контексті висловлених вище застережень, розгляд і затвердження оскаржуваною ухвалою суду звіту арбітражного керуючого про нараховану винагороду і понесені витрати за умов об'єктивної неможливості через несформованість комітету кредиторів взяти участь у такій процедурі є передчасним та має наслідком обов'язкове скасування такої ухвали в порядку ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України. Дійсно, не завершення розгляду всіх заявлених конкурсних вимог станом на 19.01.2023 (з відомостей вбачається, що вимоги окремих кредиторів призначенні до розгляду на 15.03.2023, тоді як ухвали про визначення вимог окремих кредиторів наразі оскаржені в апеляційному порядку) вказують на порушення п.4 ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України під час заствердження звіту переглядуваною ухвалою, зважаючи на особливість набуття суб'єктом статусу кредитора у справі про банкрутство та необхідність за визначенням законодавця вирішувати відповідне питання у період настання правової визначеності щодо статусу всіх конкурсних кредиторів (не раніше формування комітету кредиторів та не раніше, ніж за 5 днів до закінчення процедури розпорядження майном).
34. Наведені підстави унеможливлюють у межах цього апеляційного провадження розглянути по суті та оцінити ступінь обґрунтованості зауважень Скаржника щодо визначення конкретної суми, яка має бути затверджена. Викладене зумовлює відхилення без розгляду/оцінки по суті відповідних аргументів Скаржника та не здійснення ревізії підходу місцевого суду в аспекті (4), зазначеному у п.28 цієї Постанови.
35. Разом із тим, зважаючи на висловлені аргументи апеляційної скарги та керуючись міркуваннями забезпечення повноти розгляду як складової права на ефективний доступ до суду, встановленого ст.6 ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., апеляційний суд вважає надати правову оцінку підходам (1) і (2), яких дотримувався місцевий суд в оскаржуваній ухвалі (визначені у п.28 цієї Постанови).
35.1. Так, серед іншого, право на винагороду арбітражного керуючого обґрунтована й посиланням на ст.43 Конституції України. Апеляційний суд відмічає, що таке правове обґрунтування є доволі поширеним при розгляді питання щодо затвердження звіту арбітражного керуючого. Між тим, у світлі правової позиції, відображеної, зокрема у п.4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004 та п.5 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 № 1-р/2023, ст.43 Конституції України гарантує право на працю, яке реалізується укладення трудового договору та набуттям особою статусу працівника.
Наразі, як правильно зазначено Скаржником, арбітражний керуючий у відповідності до ч.1 ст.10 Кодексу України з процедур банкрутства є суб'єктом незалежної професійної діяльності і здійснення ним функцій у межах розглядуваної справи у світлі вимог ч.ч.2, 3 ст.10 цього Кодексу не передбачає існування трудових правовідносин з боржником або кредиторами, що зумовлює помилковість застосування місцевим судом положень ст.43 Основного закону поза трудових правовідносин.
35.2. Водночас, приписи пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України унеможливлюють віднесення функції арбітражного керуючого до здійснення ним підприємницької діяльності, що зумовлює і помилковість апелянта у його твердження про застосування у розгляну випадку Господарського кодексу України.
Таким чином, питання оплатності діяльності арбітражного керуючого повною мірою врегульовано спеціальними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та не потребує для регламентації субсидіарного залучення інших законодавчих актів у розглядуваному у межах цього провадження контексті.
35.3. Водночас, колегія апеляційного суду вважає помилковим твердження в оскаржуваній ухвалі що визначення основної винагороди на рівні 3-х розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень у світлі принципово оплатності та неможливості виконання обов'язків безоплатно, унеможливлює вирішення питання щодо розміру нарахованої основної винагороди інакше (вирішення питання), ніж затвердженням звіту з відповідною сумою судом (такий підхід вбачається із застереження про неможливість обмеження (зменшення) розміру оплати власним розсудом комітету кредиторів чи окремого кредитора):
· насамперед, слід розмежовувати визначення розміру основного грошової винагороди розпорядника майна (ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства) та розміру нарахованої винагороди, що затверджується за підсумками розгляду звіту ухвалою суду (ч.6 ст.30 цього Кодексу). За висновком апеляційної інстанції, неможливість зменшення/обмеження мінімальної ставки у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень кредиторами (комітетом кредиторів) або судом стосується саме першого випадку;
· якщо б законодавець виходив із принципу, що установлена у порядку ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства ставка місячної винагородою є такою, що має бути безумовно виплаченою арбітражному куруючому сумою (незалежно від якості/належності виконання ним обов'язків упродовж відповідного періоду нарахування), то це усувало би сенс запровадження у ч.6 ст.30 цього Кодексу двох етапів, які опосередковують послідовний контроль за використанням (прямим чи опосередкованим) ресурсів кредиторів за цим напрямком - з боку комітету кредиторів та у подальшому - суду;
· аналіз змісту абз.3 ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає, що звіт розглядається судом, затверджується ухвалою, яка може бути оскаржена, вказує, що роль суду у цій процедурі (у тому числі, і щодо визначення обґрунтованості нарахування винагороди, а не тільки здійснених витрат) не зведена до «заздалегідь і безальтернативного встановленого» затвердження звіту у будь-якому випадку - оскаржуваність ухвали підтверджує існування меж суддівського розсуду (а отже, імовірності постановлення й негативного чи частково негативного рішення відносно розрахованої арбітражним керуючим суми винагороди у звіті). Своєю чергою, за відсутністю спеціально встановлених і регламентованих критеріїв застосування такого розсуду мають враховуватися загальна мета провадження у справі про банкрутство, визначена преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства, як про це вірно зазначає Скаржник.
36. Апеляційний суд відмічає, що формулювання у ч.1 і ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства «виконання повноважень за грошову винагороду» та «розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконанням ним повноважень» відповідно безпосередньо вказує на узалежнення права на отримання винагороди від кореспондуючої такому праву підстави - виконання обов'язків, про що обгрунтовано зауважує апелянт. І якщо «кількість» права на винагороду визначається сумою, яку має отримати арбітражний керуючий (встановлюється ухвалою суду про затвердження звіту), то забезпечення відповідності між правом та його підставою може бути дотримана лише у тому випадку, коли дотримується баланс між нарахуванням винагороди і якістю виконання обов'язків. Дійсно, положення ч.ч.2,3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачають винятків ані щодо обсягу, ані щодо сумлінності (добросовісності, розумності та відповідності мети надання повноважень) виконання обов'язків розпорядника майна у випадку встановлення йому основної грошової винагороди на рівні мінімальної можливої ставки - 3-х мінімальних заробітних плат на місяць у порядку ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.
37. У світлі викладеного, "приписування" законодавцю підходу про тотожність за обсягом (сумою належної до отримання винагороди) права арбітражного керуючого у разі відсутності встановленого судом невиконання чи належного виконання обов'язків та у разі встановлення судом такого недотримання вимог ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства суперечило б принципам справедливості і пропорційності та фактично призвело би до перекладання відповідальності (негативних майнових наслідків діяльності аребітражного керуючого) на кредиторів. Принципово відмітити, що ініціювання кредиторами питання про усунення арбітражного керуючого та фактичне усунення судом з певної дати припиняє його право на винагороду з цієї дати, але не вирішує питання само по собі необхідної відповідності/узалежнення права на винагороду до такої дати усунення від "якості" надання відповідних послуг (належності виконання обов'язків) за розглядуваний період.
38. Апеляційний суд вважає, що легітимні очікування арбітражного керуючого на отримання визначеного розміру грошової винагороди та компенсації здійснених витрат охоплюються правом «на майно» у розумінні ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можливість та правомірність втручання у таке право на етапі затвердження звіту із встановленням в ухвалі суду розміру грошових коштів, що мають бути отримані, за усталеної практикою Європейського суду з прав людини (є джерелом права згідно ч. 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України) оцінюється за «трискладовим тестом»: легітимна мета, законна підстава та пропорційність втручання у право визначеній легітимній меті (див., наприклад, п.п.39, 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України»).
38.1. У розглядуваному випадку легітимна мета визначається за загальною спрямованістю провадження у справі про банкрутство, вказаною у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства, що забезпечується, у тому числі, виконанням функцій арбітражного керуючого із дотриманням вимог ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, тоді як правова підстава такого втручання обґрунтована сутністю повноважень суду за ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.
38.2. Своєю чергою, пропорційність такого втручання (що визначатиметься встановлено судом сумою, яка має бути отримана арбітражним керуючим) та взагалі його необхідність може визначатися лише із урахуванням позиції комітету кредиторів (яка є не обов'язковою для суду з точки зору імперативності задоволення так само, як і не є обов'язковим і відповідне клопотання арбітражного керуючого - це у повній мірі відповідає принципам рівності, змагальності та диспозитивності (ст.ст.7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України відповідно). Цілком очевидно, що ймовірність і ступінь втручання не може перетворювати виконання обов'язків розпорядника майна за звітний період у безоплатну діяльність, однак і оплатність такої діяльності не повинна тлумачитися вибірково як принципова неможливість ревізії відповідних вимог та відсутність повноважень суду з їх задоволення лише у виправданому і обґрунтованому розмірі, який може бути менше заявленого.
38.3. Право комітету кредиторів сформулювати свою позиції щодо можливості та обсягу схвалення відповідного звіту розпорядника майна як обов'язковий з точки зору ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства етап, що передує його судовому розгляду та затвердженню, таким чином, стосується не тільки параметру пропорційності втручання, але і його правових підстав, складовим елементам якого є дотримання передбачених законом умов (див., наприклад, п.33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сєрков проти України»), тобто порядку розгляду відповідного питання. До речі, сутність такого права як відповідної гарантії сторін визнається із арбітражним керуючим Коновим О.С. (п.7.1. цієї постанови).
39. Як було зазначено вище, відсутність сформованого комітету кредиторів унеможливлює дотримання вимог усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання про затвердження звіту арбітражного керуючого, адже затвердження одночасно опосередковує ігнорування ще навіть не сформульованої думки учасника справи та суб'єкту (прямого чи опосередкованого), який і має фактично задовольняти майнові вимоги арбітражного керуючого, що не сумісне з конституційними принципами рівності сторін та змагальності судового провадження.
40. Викладене зумовлює скасування оскаржуваної ухвали суду від 19.01.2023 та відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та понесені витрати через передчасність подання і розгляду такого звіту.
Водночас, враховуючи правомірно зазначену місцевим судом та арбітражним керуючим Коновим О.С. у відзиві на апеляційну скаргу непередбаченість законодавством безоплатного надання послуг арбітражним керуючим, останній не позбавляється права у порядку, визначеному ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, ініціювати у подальшому розгляд питання про схвалення комітетом кредиторів та затвердження судом відповідного звіту.
41. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.01.2023 у справі №905/2199/20 скасувати.
3. Відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (№02-15/бн від 27.11.2022) щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та понесених витрат в межах справи №905/2199/20.
4. Стягнути з арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича (50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. Миру, 29В, прим. №10 (юридична адреса), 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг а/с 3492 (адреса для листування); ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2147,20грн.
5. Постанова набирає сили з дня її прийняття та відповідно до ч.3 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.
У судовому засіданні 06.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2023.
Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна