07 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/1043/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" , м.Харків, (вх. № 1466 П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.22 у справі № 917/1043/22 (ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О., повний текст складено 09.12.22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", м. Кременчук, Полтавської області
про стягнення 6 026,07 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" заборгованості за договорами поставки № 222 від 02.06.2021, № 223 від 02.06.2021, № 224 від 02.06.2021, № 226 від 04.06.2021 на загальну суму 24 601,25 грн, з них 18 797,22 грн - основний борг, 1707,79 грн. - пеня, 3 945,58 грн. - інфляційні нарахування, 150,66грн - 1% річних.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого товару за вказаними Договорами.
26.09.2022 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 6877), в якій повідомив про сплату відповідачем 08.09.2022 суми основного боргу у повному обсязі та заявив до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 1% річних станом на дату звернення до суду з позовом (до 07.09.2022).
Зазначена заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята судом та справа розглядалась в межах зменшених позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 026,07 грн, у тому числі 1 707,79 грн. - пені, 4 139,38 грн. - інфляційних нарахувань, 178,90грн - 1% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.12.22 у справі № 917/1043/22 в задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на те, що позивач при здійсненні розрахунку пені, інфляційних втрат та 1% річних неправильно визначив періоди початку виникнення заборгованості, здійснивши обрахування строку, протягом якого відповідач повинен був провести розрахунок за товар, починаючи з наступного дня після поставки товару згідно з датами видаткових накладних, в той час, як в п. 4.1 Договорів поставки обчислення строків розрахунків покупця з постачальником пов'язано з проведенням покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару, а відсутність в матеріалах справи таких Актів унеможливлює визначення судом дати початку виникнення заборгованості у відповідача, а відтак і початку перебігу прострочки платежу, з якого має здійснюватися нарахування пені, інфляційних втрат та 1% річних.
Позивач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме, на суму 5864,01 грн., яка складається з наступних сум:
-1626,90 грн. пені;
-4063 грн. інфляційних нарахувань;
-174,11 грн. 1% річних.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в порушення положень ч. 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не врахував, що дата складання Актів вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару - 27.08.2021 визнавалась відповідачем у відзиві на позов, а тому є обставиною, яка не потребує доказування, у зв'язку з чим відсутність таких Актів у матеріалах справи не перешкоджала суду визначити правильні дати початку виникнення заборгованості, виходячи із зазначеної дати складання Актів, з урахуванням якої вірним є нарахування пені, інфляційних втрат та 1% річних у вищезазначених розмірах згідно із наведеним у апеляційній скарзі розрахунком.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.22 для розгляду справи № 917/1043/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" , м.Харків, (вх. № 1466 П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.22 у справі № 917/1043/22 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.
27.01.23 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 1178, вх. ел. пошти 1792), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
30.01.23 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1187), в якій він заперечив проти доводів відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія" (позивач, за умовами договорів - постачальник) та ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (відповідач, за умовами договорів - покупець), укладено Договори поставки, а саме № 222 від 02.06.2021 (а.с. 22-26), № 223 від 02.06.2021 (а.с. 34-39), № 224 від 02.06.2021 (а.с. 47-51), № 226 від 04.06.2021 (а.с. 59-64) (далі - Договори поставки), за умовами п. 1.1. яких постачальник зобов'язався поставити покупцеві підшипники (надалі - товар). Номенклатурний перелік, кількість товару, який поставляється згідно з цими Договорами, а також ціна товару визначені в п. 1.2. Договорів (п. 2.1., 3.1. Договорів).
Умовами зазначених Договорів поставки сторони узгодили, зокрема, наступне:
Строки та порядок поставки товару.
- (п. 5.1. Договорів) Поставка здійснюється одноразово або партіями на підставі письмової заявки покупця (допускається передача заявки факсом або електронною поштою). Допускається підписання заявки на поставку заступником генерального директора з комерційних питань. В заявці покупець обов'язково вказує: повне найменування покупця; номенклатурний перелік товару; кількість товару;
- (п. 5.2. Договорів) Строк поставки товару становить 14 робочих днів з моменту направлення постачальнику заявки від покупця. Постачальник має право дострокової поставки Товару;
- (п. 5.4. Договорів) Поставка супроводжується наступними відвантажувальними документами, то передаються покупцю разом з товаром: видаткова накладна; оригінал рахунку-фактури; сертифікат відповідності товару (в разі зазначення товару в переліку продукції, що підлягає обов"язковій сертифікації в Україні); паспорт або серитифікат якості підприємства-виробника та/або експлуатаційні документи, що входять до комплекту постачання виробників; інші документи, які підтверджують якість товару; при поставці продукції імпортного виробництва поставка супроводжується копією ВТД. При відсутності повного пакету документів, покупець зупиняє прийомку товару та направляє постачальнику лист з зазначенням переліку необхідних документів;
- (п. 5.6. Договорів) Зобов'язання постачальника вважається виконаним з моменту прийняття товару покупцем по якості та оформлення актів вхідного контролю;
- (п. п. 5.7 Договорів) Зобов'язання покупця важається виконаним з моменту оплати та прийняття поставленого товару;
- (п. 5.8., п. 5.9. Договорів) Підтвердженням факту поставки постачальником товару покупцю є підписана обома Сторонами видаткова накладна. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної обома Сторонами;
- (п. 6.1. Договорів) Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці доставки. Підписання видаткової накладної підтверджує факт постачання товару. Якість поставленого товару підтверджується Актом вхідного контролю.
Порядок розрахунків:
- (п. 4.1. Договорів) розрахунки з постачальником покупець здійснює наступним чином:
по договору № 222 - протягом 30 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару;
по договору № 223 - протягом 20 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару;
по договору № 224 - протягом 30 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару;
по договору № 226 - протягом 60 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару.
- (п. 4.4., п. 4.5. Договорів) Постачальник зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань, визначених відповідно до Податкового кодексу, скласти податкову накладну Покупцю. Постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, складену в електронній формі, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк:
для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
- (п. 8.1. Договорів) У випадку порушення умов Договорів сторони несуть відповідальність, визначену цими Договорами та чинним законодавством України;
- (п. 8.11. Договорів) У випадку прострочення оплати товару, постачальник може вимагати від покупця сплати на користь постачальника неустойки у розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, відповідно до порядку, визначеного в ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 11.1. Договорів ці Договори є укладеними з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, та діють до 31.03.2022.
Договори поставки № 222 від 02.06.2021, № 223 від 02.06.2021, № 224 від 02.06.2021, № 226 від 04.06.2021 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
На виконання умов Договорів поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 797,22 грн, у тому числі:
за Договором поставки №222 від 02.06.2021 на суму 1 804,98 грн, на підтвердження чого позивач надав копію рахунку на оплату № 608002 від 06.08.2021 (на суму 1 804,98грн), копію видаткової накладної № 1608006 від 16.08.2021 (на суму 1 804,98грн), копію довіреності № 254 від 10.08.2021 на отримання матеріальних цінностей за Договором №222 від 02.06.2021, виданої відповідачем на ім"я Янкевич Вікторії Валеріївни, копію експрес накладної № 59000719802842 від 16.08.2021, копію податкової накладної № 162 від 16.08.2021 (на суму 1 804,98грн), копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 27-32);
за Договором поставки №223 від 02.06.2021 на суму 5 204,16 грн, на підтвердження чого позивач надав копію рахунку на оплату № 608003 від 06.08.2021 (на суму 5 204,16грн), копію видаткової накладної № 1608008 від 16.08.2021 (на суму 5 204,16 грн), копію довіреності № 253 від 10.08.2021 на отримання матеріальних цінностей за Договором №223 від 02.06.2021, виданої відповідачем на ім"я Янкевич Вікторії Валеріївни, копію податкової накладної № 163 від 16.08.2021 (на суму 5 204,16грн), копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 40-45);
за Договором поставки №224 від 02.06.2021 на суму 5 097,36 грн, на підтвердження чого позивач надав копію рахунку на оплату № 608004 від 06.08.2021 (на суму 5 097,36 грн), копію видаткової накладної № 1608009 від 16.08.2021 (на суму 5 097,36 грн), копію довіреності № 252 від 10.08.2021 на отримання матеріальних цінностей за Договором №224 від 02.06.2021, виданої відповідачем на ім"я Янкевич Вікторії Валеріївни, копію податкової накладної № 164 від 16.08.2021 (на суму 5 097,36грн), копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 52-57);
за Договором поставки №226 від 04.06.2021 на суму 6 690,72 грн, на підтвердження чого позивач надав копію рахунку на оплату № 608005 від 06.08.2021 (на суму 6 690,72грн), копію видаткової накладної № 1608010 від 16.08.2021 (на суму 6 690,72грн), копію довіреності № 251 від 10.08.2021 на отримання матеріальних цінностей за Договором №226 від 04.06.2021, виданої відповідачем на ім"я Янкевич Вікторії Валеріївни, копію податкової накладної № 163 від 16.08.2021 (на суму 6 690,72грн), копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 65-70).
Таким чином, Постачальник належним чином виконав свої зобов'язання з поставки та передачі Товару, а Покупець отримав та прийняв Товар.
В подальшому між сторонами були підписані акти звірки взаємних розрахунків по кожному із зазначених договорів станом на 31.08.2022, якими сторони узгодили наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у наступному розмірі: за Договором поставки №222 від 02.06.2021 в сумі 1 804,98 грн, за Договором поставки №223 від 02.06.2021 - 5 204,16 грн, за Договором поставки №224 від 02.06.2021 - 5 097,36 грн, за Договором поставки №226 від 04.06.2021 - 6 690,72 грн. (а.с. 33, 46, 58, 71).
Позивач, посилаючись на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням оплату товару не здійснив, внаслідок чого станом на момент подання позову (02.09.2022) у відповідача виникла заборгованість в сумі 18 797,22 грн основного боргу ( розрахунок - а.с. 9,10).
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договорами поставки в сумі 18 797,22 грн основного боргу, а також на підставі умов договорів та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1 707,79 грн пені, 3 945,58 грн. інфляційних нарахувань та 150,66 грн. 1% річних.
Після відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 6877 від 26.09.2022), в якій позивач повідомив про сплату відповідачем 08.09.2022 суми основного боргу у повному обсязі - в сумі 18 797,22 грн., одночасно позивач заявив до стягнення інфляційні втрати та 1% річних станом на дату звернення до суду з позовом (до 07.09.2022). В обґрунтування зазначеної заяви позивач, зокрема, зазначив, що після звернення до суду із позовом відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 18 797,22 грн, на підтвердження чого позивач надав наступні платіжні доручення: № 935922 від 08.09.2022 на суму 32,22грн, № 935923 від 08.09.2022 на суму 5 065,14грн, № 935924 від 08.09.2022 на суму 6 222,72грн, № 935925 від 08.09.2022 на суму 468,00грн, № 935926 від 08.06.2022 на суму 1 804,98грн, № 935927 від 08.09.2022 на суму4 953,60грн, № 935928 від 08.09.2022 на суму 250,56грн (а.с. 97-103). По суті у поданій заяві позивач зменшив позовні вимоги на суму основного боргу та збільшив в частині стягнення річних та інфляційних, але в цілому позовні вимоги зменшились.
З огляду на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом першої інстанції та розгляд справи здійснювався в редакції заяви позивача про зменшення позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 6 026,07грн, з яких: 1 707,79грн - пеня, 4 139,38грн - інфляційні нарахування та 178,90грн - 1% річних.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання таорганізаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначено вище, відповідно до п. 4.1. Договорів, початок обчислення строків розрахунків за отриманий товар пов'язаний з проведенням покупцем вхідного контролю поставленого товару та складанням Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару, а саме:
- по договору № 222 - протягом 30 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару;
- по договору № 223 - протягом 20 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару;
- по договору № 224 - протягом 30 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару;
- по договору № 226 - протягом 60 календарних днів після проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).
За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено вище, п. 8.11. Договорів передбачено, що у випадку прострочення оплати товару, постачальник може вимагати від покупця сплати на користь постачальника неустойки у розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, відповідно до порядку, визначеного в ч. 6 ст. 232 ГКУ.
На підставі пункту 8.11. Договорів позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 1 707,79 грн. за період прострочення, початок якого обчислено наступного дня з дат поставок товару, зафіксованих у видаткових накладних.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами Договорів поставки встановлено інший ніж зазначений в ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу розмір річних-1%.
Спірні суми інфляційних втрат та 1% річних так само як і пеню, нараховано за періоди прострочення, початок яких обчислено наступного дня з дати поставок товару, зафіксованих у видаткових накладних.
Проте, як правомірно зазначив суд першої інстанції, здійснений позивачем розрахунок спірних сум пені, 1% річних та інфляційних втрат є невірним, оскільки п. 4.1 Договорів поставки обчислення строків розрахунків покупця з постачальником пов'язані з проведенням покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Акту вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару, а відсутність в матеріалах справи таких Актів унеможливлює визначення судом дати початку виникнення заборгованості у відповідача, а відтак і початку перебігу прострочки платежу, з якого має здійснюватися нарахування пені, інфляційних втрат та 1% річних.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо того, що датою складання Актів вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару є 27.08.21 , яка визнана відповідачем у відзиві на позов, а тому відповідно до положень ч. 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є обставиною, яка не потребує доказування.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог взагалі не посилався на обставини щодо проведення покупцем вхідного контролю поставленого товару та складання Актів вхідного контролю з позитивним висновком щодо якості товару та не надавав будь-яких доказів щодо таких обставин, а отже, посилання відповідача у відзиві на позов на дату складання таких Актів не може вважатись визнанням ним відповідної обставини.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення його без змін, а апеляційної скарги -без задоволення.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на останнього.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.22 у справі № 917/1043/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль