вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"07" березня 2023 р. Справа№ 910/548/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Гарник Л.Л.
Полякова Б.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдінг"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 19.01.2023 (суддя Підченко Ю.О.)
у справі № 910/548/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама люкс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдінг"
про припинення порушень виключних прав інтелектуальної власності на торговельні марки,
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама люкс" звернулось в господарський суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдінг" (із врахуванням заяви про часткову відмову від позову) про:
заборону відповідачу розміщувати в мережі Інтернет, зокрема на веб-сайті https://makeup.com.ua/, з метою сприяння продажу та продажу інформацію про товари: "Pharmway "СУЛЬСЕНА" Шампунь проти лупи 1%", "Pharmway "СУЛЬСЕНА" Паста проти лупи 1%, "Pharmway "СУЛЬСЕНА" Шампунь 1% + Паста проти лупи 1%, саше", виробництва білоруської компанії ЗАТ "Вітекс", "ПАСТА ДЛЯ ВОЛОССЯ ПРОТИ ЛУПИ "СУЛЬСЕН ФОРТЕ - 911", "ШАМПУНЬ ДЛЯ ВОЛОССЯ ПРОТИ ЛУПИ 2% "СУЛЬСЕН ФОРТЕ - 911", виробництва російської компанії АО "Твін тек", а також сприяти продажу та продавати такі товари;
заборону відповідачу використовувати в діловій документації та мережі Інтернет позначення "СУЛЬСЕН", "SULSEN", "СУЛЬСЕНА", "SULSENA" у всіх випадках, коли таке використання прямо не пов'язано із товарами, виробництва ТОВ "Амальгама люкс".
В судовому засіданні 15.12.2022 представник відповідача заявив про подання доказів на підтвердження судових витрати після ухвалення судом рішення у справі відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022:
закрито провадження у справі № 910/548/22 за позовом ТОВ "Амальгама люкс" до ТОВ "Мейкап трейдінг" про припинення порушень виключних прав інтелектуальної власності на торговельні марки;
стягнуто з ТОВ "Мейкап трейдінг" на користь ТОВ "Амальгама люкс" витрати на проведення експертизи в розмірі 22309,30 грн, витрати на підготовку перекладів в розмірі 4180,00 грн, витрати на підготування звітів в розмірі 8100,00 грн;
відмовлено у задоволенні вимог ТОВ "Амальгама люкс" про стягнення з ТОВ "Мейкап трейдінг" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 170000,00 грн;
повернуто ТОВ "Амальгама люкс" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.
20 грудня 2022 року відповідач звернувся із заявою про компенсацію судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдінг" про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 193000,00 грн.
Постановою від 28.02.2023 задоволено частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдінг" та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023, а справу № 910/548/22 направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Також, в судовому засіданні 28.02.2023 розглядалась заява позивача про покладення на відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн, та заперечення відповідача з цього питання, втім питання про розподіл судових витрат вирішено не було.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржену ухвалу - без змін, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 12000,00 грн.
У заяві позивач просив про відшкодування за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12000,00 грн, які вже понесені позивачем на оплату послуг адвоката Білицького П.В. Так, адвокат витратив 6 годин за тарифом 2000 грн за одну годину на вивчення оскарженого судового рішення та апеляційної скарги, підготовку відзиву на апеляційну скаргу та підготовку до судового розгляду із участю в судовому засіданні.
Відповідач виклав свої заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат в сумі 12000,00 грн з огляду на невідповідність критерію розумності їх розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої необхідності). На переконання відповідача, судові витрати позивача є необґрунтовано завищеними та непропорційними до предмета апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 07.03.2023.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Розглянувши питання про розподіл судових витрат, колегія судів дійшла висновку про необхідність прийняти додаткову постанову з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2022, а справу направлено на розгляд суду першої інстанції.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги судові витрати в суді апеляційної інстанції належить розподілити між сторонами в рівних частках, у зв'язку з чим витрати відповідача на професійну правничу допомогу належить покласти на позивача у розмірі 50% від заявленої суми.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивач зазначив, що адвокат витратив 6 годин за тарифом 2000 грн за одну годину на вивчення оскарженого судового рішення та апеляційної скарги, написання відзиву на апеляційну скаргу та підготовку до судового розгляду із участю в судовому засіданні.
Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом підтверджений рахунком № 01-02/АЛ-2023 від 20.02.2023, платіжним дорученням № 6718 від 21.02.2023, випискою з особового рахунку про оплату послуг адвоката в сумі 12000,00 грн. Розмір винагороди адвоката за одну годину роботи в сумі 2000,00 грн узгоджений в п. 4.1 договору № 20/09-2021 про надання правової допомоги від 20.09.2021.
Колегія суддів відхиляє заяву відповідача про зменшення відшкодування витрат на правову допомогу з огляду на їх невідповідність критеріям розумності та реальності, оскільки в суді апеляційної інстанції адвокат підготував та подав відзив на апеляційну скаргу, взяв участь в судовому засіданні, тобто надані адвокатом послуги є реальними та необхідними в даному випадку, оскільки забезпечують право сторони на подання заперечень проти вимог іншої сторони, брати участь в судовому засіданні. Також належить відхилити доводи про завищеність та непропорційність витрат на правову допомогу, оскільки відповідач не надав будь-які докази на підтвердження своїх доводів. Тобто, такі доводи ґрунтуються лише на власних припущеннях представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21); 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в фактичному розмірі 12000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Встановивши обставини, викладені у ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача частини витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдінг" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, корпус 1; код ЄДРПОУ 43221188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама люкс" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119, оф. 109; код ЄДРПОУ 32719869) 6000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2023.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Л.Л. Гарник
Б.М. Поляков