вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2023 р. Справа№ 911/1047/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Андрієнка В.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.02.2023:
від позивача: Андрієвська О.В.
від відповідача: Сапалова О.В.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни
на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022
у справі № 911/1047/22 ( суддя - Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"
до фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
про стягнення 1 115 071,11грн
Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Київська обласна ЕК», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни (далі - ФОП Кулак В.С., відповідач, скаржник) про стягнення 1 115 071,11грн з яких: 834 988,55грн основний борг; 191 850,85грн втрати від інфляції за період з 11.01.2022 по 27.06.2022; 76 723,21грн пеня та 11 508,50грн 3% річних, які нараховані за період з 11.01.2022 по 04.07.2022.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №420063265 про постачання електричної енергії споживачу, до якого відповідач приєднався відповідно до заяви-приєднання 18.12.2018, в частині оплати поставленої електричної енергії у встановлений договором строк.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.11.2022 у справі № 911/1047/22 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи підприємця Кулак Валентини Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія 834 988,55грн основного боргу; 11 508,48 грн. 3 % річних, 138 321,16 грн. втрат від інфляції, 76 723,21 грн. пені, а також 15 922,92 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 0,02 грн. 3% річних, 53 529,69 грн. втрат від інфляції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що доказів здійснення розрахунків за поставлену електричну енергію до прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано, чим не спростовано посилань позивача про наявність заборгованості за поставлену електричну енергію у спірному періоді.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична-особа підприємець Кулак Валентина Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кулак Валентини Сергіївни на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення 1 115 071,11 грн. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 та відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський обласна енергопостачальна компанія" до фізичної особи-підприємця Кулак Валентина Сергіївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення 1 115 071,11 грн. Зупинити дію рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2022 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення 1 115 071, 11 грн.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт вказує, що оскільки Кулак Валентина Сергіївна в 2018 році не була фізичною особою-підприємцем, тому розгляд справи, враховуючи ст.20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Також апелянт вказує, що під час розгляду справи відповідача жодного разу не було повідомлено про розгляд справи.
Водночас апелянт зазначає, що Кулак Валентина Сергіївна не підписувала долучену до матеріалів справи заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2018.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, клопотання та письмові пояснення учасників справи
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 30.01.2023 зазначає, що оскаржуване рішення суду прийняте при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач вказує, що відповідач за договором №420063265 є непобутовим споживачем, що використовує електричну енергію для здійснення господарської діяльності та відповідно до правової дефініції, наведеної в ЗУ «Про ринок електричної енергії» зобов'язана в установленому чинним законодавством України порядку мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, споживаючи відповідні обсяги електричної енергії. Також позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додані копії платіжних доручень про часткову оплату спожитої електричної енергії як ФОП за попередні періоди.
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, третя особа у своєму відзиві, наданому до суду 02.02.2023 зазначає, що оскаржуване рішення суду прийняте при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що вказаний в довідці обсяг спожитої ФОП Кулак В.С. електричної енергії в установленому чинним законодавством України порядку не оскаржувався відповідачем та вважається погодженим.
13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в обґрунтування якого останній зазначає, що оскільки Кулак В.С. у 2018 році не була фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не здійснювала підприємницьку діяльність, не мала господарський відносин ані з позивачем, ані з третьою особою, тому слід вважати, що розгляд даної справи, враховуючи ст. 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого останній зазначає, що Кулак В.С. не підписувала заяву-приєднання постачання електричної енергії, що в свою чергу слугувала підставою для нарахування заборгованості за постачання електричної енергії.
21.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.
21.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
23.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті, а також клопотання учасників апеляційного провадження
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни по справі № 911/1047/22 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Андрієнко В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою від 04.01.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1047/22. У зв'язку з чим відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
12.01.2023 справа № 911/1047/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2022 у справі № 911/1047/22 та поновлено Фізичній особі-підприємцю Кулак Валентині Сергіївні зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулак Валентині Сергіївні на рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2022 у справі № 911/1047/22. Зупинено дію Рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2022 у справі № 911/1047/22. Розгляд справи призначено на 16.02.2023.
16.02.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на 23.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №911/1047/22 - відмовлено. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни про закриття провадження у справі №911/1047/22 - відмовлено.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 23.02.2023 з'явився представник відповідача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав.
В судове засідання 23.02.2023 з'явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання 23.02.2023 третя особа своїх представників не направила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялася належним чином.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційних скарг.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні, у зв'язку із чим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копії платіжних доручень на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.
Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду та учасникам справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на положення ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України та зазначає, що інша частина доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем, існувала станом на час розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення рішення. Натомість, учасники справи не повідомляли суд першої інстанції про неможливість подання таких доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин для існування можливості встановлення судом додаткового строку для подання доказів.
На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної в апеляційній скарзі чи відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк. Надані докази існували станом на день подання позову та могли бути отримані учасниками справи, однак не подавалися останніми до суду першої інстанції разом з заявами по суті справи, а тому вказане виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції у порядку ст. 269 ГПК України.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи взагалі відсутність обґрунтування позивача неможливості поданні таких доказів до суду першої інстанції, такі докази колегією суддів не приймаються.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.12.2018 заявою-приєднання відповідач (далі - споживач) приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника Стандарт-1 (далі - договір).
Відповідно до заяви-приєднання постачання електричної енергії здійснюватиметься за адресами:
-Софіївська Борщагівка, Боголюбова, ТП 2391 (ЕІС коди точок комерційного обліку: 62Z5894445400822, 62Z3380622703982);
-Софіївська Борщагівка, Боголюбова, ТП 2392 (ЕІС коди точок комерційного обліку: 62Z0754022690407, 62Z1072574479060);
-Софіївська Борщагівка, Боголюбова, ТП 2393 (ЕІС коди точок комерційного обліку: 62Z3692643158181, 62Z3247550749087).
У вказаній заяві визначено ЕІС-код сторони, з якою споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ «Київобленерго», ЕІС-код: 62Х1390171075089.
Відповідно до умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).
Як визначено п.2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу (далі ОСР) та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
У відповідності до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком № 1 до договору. Заявою-приєднанням погоджено постачання електричної енергії з 01.01.2019.
У п.5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору.
Згідно п. 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком №2 до цього договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).
Порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією; оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку; не отримання споживачем рахунку не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (п.5.7 договору).
Як вказано у п.5.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, постачальник має право вимагати сплати пені; пеня нараховується за кожен день прострочення оплати; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 13.1 договору вказаний договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції; термін дії вказаного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.
Відповідно до комерційної пропозиції оплата здійснюється на умовах попередньої оплати: 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену енергію.
Комерційною пропозицією передбачено, що розмір пені та/або штрафу становить подвійну облікову ставку Національного банку України. Крім того, зазначено, що споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
Як визначено комерційною пропозицією, рахунки на оплату підлягають оплаті споживачем протягом п'яти робочих днів з дня отримання.
Комерційною пропозицією встановлено термін постачання до 31.12.2020; постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції.
Як вбачається із заяв відповідача про встановлення договірних величин споживання електричної енергії за місяцями на 2021 та 2022 роки відповідний договір продовжений сторонами та діяв у спірний період.
На підтвердження виконання свої зобов'язань за договором позивачем надано акти прийняття передачі електричної енергії, які підписані одноособово позивачем, а саме за :
- грудень 2021року № А-6627924290 у кількості 121 799 кВт/год;
- січень 2022 року № А-6679084902 у кількості 47 148 кВт/год;
- лютий 2022 року № А-5040802919 у кількості - 38 346 кВт/год (перерахунок);
- березень 2022 року № А-5021872287 у кількості - 14 095 кВт/год (перерахунок);
- квітень 2022 року № А-5003405023 у кількості 9 кВт/год;
- травень 2022 року № А-5004790449 у кількості 3 094 кВт/год;
- травень 2022 року №А-5026124783 у кількості 3 кВт/год (а.с. 29, зворот 32, зворот).
Факт розподілу відповідних обсягів електричної енергії споживачу підтверджено ОСР ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у листі № 04/530/6260 від 29.06.2022. При цьому, електрична енергія, обсяг якої зазначено у акті за травень 2022 року за №А-5026124783 від 30.06.2022, фактично у листі ОСР включена до фінансового періоду 06.2022 (у якому складено відповідний акт).
Позивачем виставлено споживачу рахунки фактури за спожиту електричну енергію:
-№6627924290 за грудень 2021 року від 30.12.2021 на суму 760 158,68грн;
-№6679084902 за січень 2022 року від 13.01.2022 на суму 1 123 692,93грн;
-№5040802919 за лютий 2022 року від 23.02.2022 на суму 881 580,25грн;
-№5021872287 за березень 2022 року від 15.03.2022 на суму 821 357,52грн;
-№5003405023 за квітень 2022 року від 19.04.2022 на суму 821 397,03грн;
-№5004790449 за травень 2022 року від 12.05.2022 на суму 834 975,28грн;
-№5026124783 за травень 2022 року від 20.06.2022 на суму 834 988,55грн.
Як вказує позивач у позовній заяві, у відповідача на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість за відпущену електричну енергію у період з грудня 2021 по травень 2022 року становить 834 988,55грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача зобов'язання оплатити вартість спожитої електричної енергії та застосування відповідальності, встановленої договором, за порушення зобов'язання з оплати у встановлений строк спожитої електричної енергії.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.
Згідно ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як визначено відповідною нормою, окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно ч.ч.6,7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
В силу ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч. 2 вказаної статті, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
До одного із обов'язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону, належить обов'язок сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Отже, відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у строк, визначений комерційною пропозицією протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку; кінцева дата оплати зазначена у рахунку постачальника.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, доказів здійснення розрахунків за поставлену електричну енергію відповідачем не надано, чим не спростовано посилань позивача про наявність заборгованості за поставлену електричну енергію у спірному періоді.
Про споживання електричної енергії відповідачем свідчить інформація ОСР, на якого відповідно до п.8 ч.1 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладено обов'язок забезпечення комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 834988,55грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас, оскільки відповідач не здійснював оплату спожитої електричної енергії у встановлений комерційною пропозицією строк, ним допущено порушення виконання відповідного зобов'язання, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних та пені.
Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11 508,50грн - 3% річних за період з 11.01.2022 по 04.07.2022, а також 191 850,85грн втрат від інфляції за період 11.01.2022 по 27.06.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача та суду першої інстанції, враховуючи розмір заборгованості за поставлену електричну енергію, факт розподілу якої підтверджено, період прострочення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що 3% річних складають 11 508,48грн.
За вказаних обставин судом першої інстанції правомірно задоволено відповідні вимоги у розмірі 11 508,48грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 0,02грн - 3% річних обґрунтовано відмовлено.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, враховуючи розмір заборгованості за поставлену електричну енергію, факт розподілу якої підтверджено, період прострочення, втрати від інфляції складають 138 321,16грн, що нараховані судом на борг у розмірі:
- 760 158,68грн за період з 11.01.2022 по 04.07.2022 (сукупний індекс інфляції 117,4%) 132 267,61грн;
- 61 198,84грн за період з 23.03.2022 по 04.07.2022 (сукупний індекс інфляції 109,2%) 5 630,29грн;
- 39,51грн за період з 27.04.2022 по 04.07.2022 (сукупний індекс інфляції 105,9%) 2,33грн;
- 13 578,25грн за період з 20.05.2022 по 04.07.2022 (сукупний індекс інфляції 103,5%) 420,93грн;
- 13.27грн за період з 28.06.2022 по 04.07.2022 0грн (період нарахування менше половини місяця).
З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 138 321,16грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 76 723,21грн пені за період з 11.01.2022 по 04.07.2022.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії у строк встановлений комерційною пропозицією, за яке передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення відповідного зобов'язання, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.
Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розмір пені, встановлений комерційною пропозицією, не перевищує максимального розміру, визначеного відповідними нормами.
За загальним правилом, передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача заявлених у відповідній частині вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вони є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи ж скаржника щодо неналежного повідомлення останнього про розгляд даного спору в суді першої інстанції, колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме оригіналом опису вкладення в цінний лист та оригіналом чеку, якими підтверджується направленням на адресу ФОП Кулак В.С. ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження та відкладення підготовчого засідання, а також інформацією з сайту про отримання даної кореспонденції особисто відповідачем.
Доводам скаржника щодо того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також не підписання відповідачем заяви про приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2018, колегією суддів надано детальну правову оцінку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалене з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1047/22 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1047/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1047/22 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1047/22.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою-підприємцем Кулак Валентини Сергіївни.
5.Матеріали справи №911/1047/22 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 07.03.2023.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Андрієнко