вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2023 р. Справа№ 911/1047/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Андрієнка В.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.02.2023:
від позивача: Андрієвська О.В.
від відповідача: Сапалова О.В.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання про закриття провадження у справі
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022
у справі № 911/1047/22 ( суддя - Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"
до фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
про стягнення 1 115 071,11грн
В провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа №911/1047/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1047/22, розгляд якої призначено на 23.02.2023.
13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в обґрунтування якого останній зазначає, що оскільки Кулак В.С. в 2018 році не була фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не здійснювала підприємницьку діяльність, не мала господарський відносин ані з позивачем, ані з третьою особою, тому слід вважати, що розгляд даної справи, враховуючи ст. 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого останній зазначає, що Кулак В.С. не підписувала заяву-приєднання постачання електричної енергії, що в свою чергу слугувала підставою для нарахування заборгованості за постачання електричної енергії.
21.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.
21.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
В судове засідання 23.02.2023 з'явився представник позивача, який заперечував проти клопотань відповідача про закриття провадження у справі та про призначення почеркознавчої експертизи.
В судове засідання 23.02.2023 з'явився представник відповідача, який підтримав заявлені клопотання.
Після виходу із нарадчої кімнати колегія суддів зазначає таке.
Вирішуючи питання щодо необхідності призначення у даній справі судової експертизи, судова колегія керувалась наступним.
П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що факт споживання відповідачем електричної енергії підтверджений в установленому Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ порядку довідкою оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», копія якою долучалась позивачем та наявна в матеріалах справи. До того ж, як вбачається з пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», саме відповідач споживав електричну енергію, що в свою чергу, в порядку визначеному чинним законодавством України і свідчить про наявність договору.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт споживання саме відповідачем електричної енергії, зазначена обставина беззаперечно свідчить про укладення відповідачем договору про постачання електричної енергії з позивачем.
Також, колегія суддів звертає увагу на наявність часткової оплати послуг з постачання електричної енергії (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи), що в порядку 1.2.15. ПРРЕЕ підтверджує факт приєднання Відповідача до умов договору постачання електричної енергії та його часткове виконання.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.
Так, відповідно до п. 2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.
Зокрема, згідно п. 3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції
В силу п. 3.8 Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу ".
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу, де Відповідач самостійно вказувала свій статус як суб'єкта підприємницької діяльності, номер договору, номери рахунків.
Таким чином, оскільки в призначеннях платежу вказано номер договору, номери рахунків, дані Відповідача, вказані обставини свідчать про вчинення дій, направлених на визнання факту укладення договору та його часткове виконання.
Отже, враховуючи факт споживання відповідачем електричної енергії та часткову оплату послуг з зазначенням в призначенні платежу всіх даних про договір та споживача, відсутні підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний з розглядом судової справи № 911/1047/22 в суді першої інстанції, що не позбавляло можливості подати відповідне клопотання у визначеному ГПК України порядку.
Зокрема, як вбачається з поштових трекінгів, Відповідач отримував процесуальні документи, пов'язні з розглядом справи, а тому в порядку ГПК України не позбавлений був можливості скористатись своїм процесуальним правом шляхом заявлення відповідного клопотання в суді першої інстанції.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України скаржник не був позбавлений права надати як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції висновок експерта, складений на його замовлення.
Що ж до клопотання відповідача про закриття провадження у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ малий непобутовий споживач - споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт.
Відповідно до п. 47 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання.
Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 2019 року відповідачем на основі договору щомісячно заявлялось договірне споживання електричної енергії понад 30 000 кВт*год електричної енергії (що підтверджується доданими до позовної заяви заявами на встановлення договірних величин, а також довідкою оператора системи розподілу), яка постачалась до трьох трансформаторних підстанцій по вул. Боголюбова в с. Софіївська Борщагівка, які повністю забезпечують постачанням житлові будинки № № 4,6,8, 10,12 по вул. Боголюбова та будинок № 6 по вул. Івана Франка в с. Софіївська Борщагівка Київської області.
Отже, з урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства України відповідач за договором № 420063265 є непобутовим споживачем, що використовує електричну енергію для здійснення господарської діяльності та відповідно до правової дефініції, наведеної в Законі України «Про ринок електричної енергії» зобов'язана в установленому чинним законодавством України порядку мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, споживаючи відповідні обсяги електричної енергії.
Частинами 1, 2 ст. З Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Згідно з частиною 1 статті 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Колегія суддів звертає увагу, що в заяві-приєднання до договору, а також заявах на встановлення договірних величин споживання електричної енергії, відповідач самостійно вказувала статус фізичної особи-підприємця. До того ж, в платіжних дорученнях про оплату послуг відповідач в призначенні платежу також самостійно вказувала статус ФОП.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.
Так, відповідно до п. 2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.
Зокрема, згідно п. 3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції
В силу п. 3.8 Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу ".
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу, де відповідач самостійно вказувала свій статус як суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, відповідач зазначивши про постачання електричної енергії у відповідних обсягах до трансформаторних підстанції за договором № 420063265 про постачання електричної енергії споживачу, що передбачено виключно для суб'єктів господарської діяльності відповідно до правової дефініції, наведеної в п. 47 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», а також вказавши статус «фізична особа-підприємець» в листуванні та призначеннях платежу, споживаючи як суб'єкт господарювання електричну енергію, яка постачалась до трьох трансформаторних підстанцій по вул. Боголюбова в с. Софіївська Борщагівка, які повністю забезпечують постачанням житлові будинки № № 4,6,8, 10,12 по вул. Боголюбова та будинок № 6 по вул. Івана Франка в с. Софіївська Борщагівка Київської області презумувала факт здійснення нею підприємницької діяльності.
Велика палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16 зробила правовий, що спір про стягнення вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, власником якого є фізична особа, яка здійснює у такому приміщенні підприємницьку діяльність як ФОП, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з ФОП вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, в якому вона надає перукарські послуги, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. Враховуючи викладене. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про вирішення цього спору у порядку господарського судочинства, оскільки наявні у справі докази свідчать про використання приміщення Особою як ФОП у своїй господарській діяльності.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яка відповідно до умов укладеного з позивачем договору, споживачем за яким згідно Закону України «Про ринок електричної енергії» може бути виключно особа, що здійснює господарську діяльність, просив суд фактично вирішити спір, який виник при виконанні правочину, пов'язаний з господарською діяльністю. У цьому випадку предметом та підставами позовних вимог є спір щодо виконання правочину у сфері господарської діяльності. Будь-яких вимог щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію як до побутового споживача ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» в даному позові не заявляло.
Частиною 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір між позивачем та відповідачем підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотань відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 100, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №911/1047/22 - відмовити.
У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Кулак Валентини Сергіївни про закриття провадження у справі №911/1047/22 - відмовити.
Повний текст складено 07.03.2023.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Андрієнко