Справа № 456/4352/21
Провадження № 2/456/64/2023
іменем України
23 лютого 2023 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бораковського В. М. ,
секретар судового засідання Черевата С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
за участю:
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову позивачка покликається на те, що вона 24 листопада 1990 року уклала шлюб із відповідачем в Угерській сільській раді Львівської області, про що зроблений відповідний актовий запис №33. Рішенням Стрийського міськрайонного суду у справі № 456/2238/20 від 23 вересня 2020 року розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 і фактично з початку 2020 року позивачка з відповідачем не проживали разом.
Під час подружнього життя сторони по справі проживали в житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .
1/4 житлового будинку відповідач отримав як спадщину після смерті його батька, а 3/4 вказаного житлового будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 викупили перебуваючи у шлюбі за спільні кошти подружжя, про що свідчить рішення Стрийського районного суду Львівської області від 19 грудня 2001 року, згідно якого було вирішено перевести на ОСОБА_2 права та обов'язки покупця 3/4 частин цього будинку.
На момент укладення шлюбу, зазначений житловий будинок складався з трьох кімнат та однієї кухні. До будинковолодіння належали цегляний сарай, дерев'яний сарай, теплиця, металева огорожа, огорожа (дер. штахета), бетонне замощення, водоколонка.
Позивачка зазначає, що за час шлюбу та спільного проживання нею за власні кошти було придбано меблі та будматеріали, проведено будівельно-ремонтні роботи з переобладнання та реконструкції будинку за адресою: АДРЕСА_1 та приведення до ладу прибудинкової території, а саме:
•Добудова житлових приміщень у будинку на другому поверсі:
-придбано цеглу
-встановлено дерев'яну підлогу на другому поверсі
-кімнати на другому поверсі обшиті дерев'яною вагонкою
-на другому поверсі в усіх кімнатах встановлені натяжні стелі
-у кімнату на другому поверсі будинку куплено та замінено троє дверей з модрини.
•Проведено ремонтні роботи в кімнатах на першому поверсі будинку:
-проведено реконструкцію кімнати на першому поверсі утворивши з неї спальну кімнату та зроблено ремонт даної кімнати
-у спальній кімнаті встановлено ламінат
•Проведено ремонт у кухні на першому поверсі будинку, та:
-придбано газову плиту до кухні у кількості 1шт.
-придбана та покладена плитка по всій площині кухні
-придбано та встановлено меблевий кухонний гарнітур
-придбано мікрохвильову піч до кухні
-придбано холодильник та холодильну камеру
-придбано набір кухонних ножів, кухонний посуд марки "Люмінарк".
•Зроблено ремонт у вітальні на першому поверсі будинку, та:
-до вітальні придбано обідній стіл та набір крісел 6 шт.
-до вітальні придбана м'яка частина
-у вітальні встановлена дерев'яна підлога
-до вітальні придбано та встановлено світильники
•Проведено ремонт у ванній кімнаті, та, зокрема:
-придбано керамічну плитку, яка викладена по всій площині ванної кімнати
-придбана та встановлена ванна
-придбано та встановлено унітаз
-придбано та встановлено умивальник з тумбою та дзеркалом до ванної кімнати.
•У всьому будинку придбано та встановлено міжкімнатні двері виготовлені з дуба у кількості 5шт. та замінено дерев'яні вікна на металопластикові у сумарній кількості 9шт.
•До будинку проведено усі комунікації,
-придбано насосну установку для води
-проведено електрику
-проведена система парового опалення та замінено старий котел на новий марки "Вайлант".
•У будинку встановлено дерев'яні сходи з металевою конструкцією на другий поверх та встановлено ламінат у коридорі.
•У будинку на першому поверсі встановлено шафу-купе у кількості 3 шт. з металевим каркасом, дерев'яними полицями та встановленою дерев'яною підлогою.
•У спальній кімнаті та вітальні на першому поверсі будинку вироблено два каміни, які вимуровані із вогнетривкої цегли, один із них містить у собі металевий каркас.
•На території подвір'я також добудовано сільськогосподарське приміщення (ймовірно сарай) та вимуровано вбиральню.
•Ззовні було проведено ремонт фасаду будинку, що включало в себе обшивку утеплюючими матеріалами, також було проведено перекриття будинку, для чого було закуплено оцинковані листи бляхи.
•На території подвір'я будинку, зі сторони дороги, придбано та встановлено ковані ворота.
•За час спільного проживання на території подвір'я будинку було залито фундамент під будівництво гаража.
Позивачка вважає, що ці неподільні покращення мають бути враховані при поділі спільного сумісного майна подружжя та визначенні часток майна подружжя. Позивачка з відповідачем не домовились про порядок поділу рухомого і нерухомого майна, набутого під час шлюбу.
Просить в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності, а саме: 3/8 житлового будинку разом з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно із яким спірний житловий будинок, який належав відповідачу, складався з двох житлових кімнат житловою площею 28,4 кв. м. та кухні, рік побудови -1969 року. Зважаючи на незадовільний стан житлового будинку, він був повністю демонтований відповідачем практично одразу після набуття права власності у 2001 році. Натомість, відповідач без належних дозвільних документів спорудив новий житловий будинок зі шлакоблоку, будівництво якого закінчив у 2009 році. Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого на замовлення відповідача ФОП ОСОБА_6 20.06.2022 року, новозбудований житловий будинок «Е-2» складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 77,4 кв. м. та однієї кухні, загальна площа якого становить 118, 8 кв. м. Рік спорудження - 2009.
Згідно із довідкою ФОП ОСОБА_6 від 20.06.2022 № 96 житловий будинок Е-2 побудований самочинно.
Також, долучені до позовної заяви копії довідок про отримання кредитів у кредитній спілці та банківських установах, вказують на те, що кредитні кошти отримані відповідачкою у КС «Вигода» в період з жовтня 2008 по вересень 2016, у АТ «ПУМБ» -13.12.2016 року, у АТ «ОТП Банк» -18.03.2016, тобто в період, коли будівництво будинку Е-2 було вже завершене.
Відповідач зазначає, що спірний житловий будинок був споруджений відповідачем за відсутності дозвільних документів та проекту, а тому в розумінні ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, яке не є об'єктом права власності та за загальним правилом поділу не підлягає.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на викладені у позові обставини та просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
Заяви, клопотання учасників справи.
01.10.2021 представником позивачки подано заяву про забезпечення позову.
Представником позивачки 28.01.2022 подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Представником відповідача 18.02.2022 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
15.03.2022 представником позивачки подано заяву про розгляд справи без його участі.
Представником відповідача 21.03.2022 подано клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання.
19.09.2022 представником позивачки подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Представником позивачки 26.09.2022 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
15.11.2022 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
Представником позивачки 23.01.2023 подано клопотання про відкладення судового засідання.
16.02.2023 представником позивачки подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Процесуальні дії у справі.
31.08.2021 суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою від 16.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 01.10.2021 повернуто представнику позивача заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 05.10.2021 заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Ухвалою підготовчого засідання від 14 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалами судового засідання від 31.01.2022, 21.03.2022 відкладено розгляд справи.
Ухвалою від 10.05.2022 повернуто розгляд справи на стадію підготовчого засідання.
Ухвалою підготовчого засідання від 10 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судового засідання від 23.01.2023 відкладено розгляд справи.
Заслухавши пояснення представників позивачки та відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, та обставини, якими відповідач заперечує проти задоволення вимог позивачки, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до рішенням Стрийського міськрайонного суду у справі № 456/2238/20 від 23 вересня 2020 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 1990 року виконавчим комітетом Угерської сільської ради Стрийського району Львівської області, актовий запис № 33.
Згідно із довідкою № 5 від 18.05.2021 КС «Вигода», ОСОБА_1 була членом Кредитної спілки «Вигода». В кредитній історії ОСОБА_1 є такі кредитні договори: договір кредиту №А23619 від 28.10.2008 р. на суму 4000,00; договір кредиту №А23619 від 21.04.2009 р. на суму 4000,00; договір кредиту №А23619 від 18.01.2010 р. на суму 6000,00; договір кредиту №А23619 від 28.01.2011 р. на суму 6000,00; договір кредиту №А23619 від 15.02.2012 р. на суму 1500,00; договір кредиту №А23619 від 31,01,2014 р. на суму 4500,00; договір кредиту №А23619 від 16.11.2015 р. на суму 15000,00; договір кредиту №А23619 від 12.09.2016 р. на суму 25000,00. Станом на 18.05.2021 р. діючих кредитних договорів немає. Претензій до ОСОБА_1 кредитна спідка “Вигода” немає.
Відповідно до довідки від 17.05.2021 АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 мала кредитні зобов'язання перед АТ «ПУМБ» (договір №300746768601 від 13.12.2016). Відповідно до умов договору кредитні кошти в сумі 7 126,80 грн. були надані строком до 13.12.2018 на власні потреби. Станом на 17.05.2021 заборгованість по кредиту, процентам та комісії відсутня.
Згідно із довідкою від 18.05.2021 вих. № 04-68-602-4/53 АТ «ОТП БАНК», ОСОБА_1 отримала кредит згідно Кредитного договору №2012173143 від 18.03.2016 р. За період з 18 березня 2016 р. по 18 вересня 2017 р. за користування кредитом позичальник сплатив: тіло кредиту: 24 190,00 (Двадцять чотири тисячі сто дев'яносто гривень 00 копійок) і нараховані проценти: 1 604,73 (Одна тисяча шістсот чотири гривні 73 копійки). Меморіальні ордери в кількості 34 шт. додаються.
Відповідно до Інвентаризаційної справи №262 від 1987 р., площа житлового будинку у АДРЕСА_1 становить 28.4 кв. м.
Згідно із рішенням Стрийського районного суду від 24.05.2000 у справі № 2-343/2000р., визнано за позивачем ОСОБА_2 право на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_7 , визнано договір купівлі-продажу житлового будинку від 05.10.1999 року частково не дійсним, за ОСОБА_2 визнано право власності на будинковолодіння розташованого в АДРЕСА_1 . За ОСОБА_8 визнано право власності на частини будинковолодіння розташованого в АДРЕСА_1 .
Відповідно до резолютивної частини рішення Стрийського районного суду Львівської області від 13.12.2001 у справі № 2-1036/2001, визнано недійсним договір купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1 , укладеного 05.10.1999 від імені ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_8 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на частини будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Згідно із звітом про оцінку майна від 07.09.2021, виконаним оціночною компанією ТзОВ «ГАЛТЕКС ПЛЮС» на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 38, 3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складає 261 600 грн., в т. ч. частка 3/8 - 98 100 грн.
Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 ФОПом ОСОБА_6 20.06.2022, новозбудований житловий будинок «Е-2» складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 77,4 кв. м. та однієї кухні, загальна площа якого становить 118, 8 кв. м. Рік самочинного будівництва - 2009.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з поділом спільного майна подружжя.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Такими даними можуть бути показання свідків.
Так, згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, тлумачення даної статті дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно з частиною 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №662/1069/17.
Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 307/3957/14-ц вказано, що: «самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між подружжям (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13).
У постанові від 22.09.2021 у справі № 587/1186/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: «За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проєкта або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України)».
Враховуючи наведене, встановлену судами обставину, що об'єкт будівництва є самочинним будівництвом, відсутні правові підстави для визнання за особою права власності на частину спірного нерухомого майна».
У постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 750/4445/17 зроблено такі висновки:
«Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна».
Вирішуючи спір, встановивши, що спірний будинок, який є власністю , був реконструйований колишнім подружжям з проведенням добудови за відсутності довільних документів та проекту, отже є самочинним будівництвом, дійшли загалом правильного висновку про неможливість визнання за подружжям права спільної сумісної власності на будинок та добудову, а також неможливість виділу частки з цього будинку в натурі, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності й не може бути предметом поділу між подружжям. Участь особи у проведенні ремонтних робіт, поліпшенні житлового будинку та інших приміщень надає право вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 307/3957/14-ц).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 24 листопада 1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб в Угерській сільській раді Львівської області, про що зроблений відповідний актовий запис №33. Рішенням Стрийського міськрайонного суду у справі № 456/2238/20 від 23 вересня 2020 року вказаний шлюб розірвано. Під час подружнього життя, громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали в житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно із рішенням Стрийського районного суду від 24.05.2000 у справі № 2-343/2000р., за ОСОБА_2 визнано право власності на будинковолодіння розташованого в АДРЕСА_1 . Відповідно до резолютивної частини рішення Стрийського районного суду Львівської області від 13.12.2001 у справі № 2-1036/2001, визнано за ОСОБА_2 право власності на частини будинковолодіння АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження посилання відповідача на те, що спірний житловий будинок, який належав відповідачу, станом на 05.10.1999 складався з двох житлових кімнат житловою площею 28,4 кв. м. та кухні, рік побудови -1969 року. Ці ж обставини підтверджує у позові і позивач.
Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого на замовлення відповідача ФОП ОСОБА_6 20.06.2022 року, новозбудований житловий будинок «Е-2» складається з п'яти житлових кімнат житловою площею 77,4 кв. м. та однієї кухні, загальна площа якого становить 118, 8 кв. м. Згідно із довідкою ФОП ОСОБА_6 від 20.06.2022 № 96, житловий будинок Е-2 побудований самочинно, рік спорудження - 2009.
Суд звертає увагу на те, що позивач у позові визнає ті обставини, що після 1999 відбувалась реконструкція спірного житлового будинку, однак не вказує в якому порядку та на підставі яких документів. Стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження набуття права власності відповідачем на спірну будівлю в реальному на час виникнення спору стані, не спростовано наведені відповідачем обставини та встановлені довідкою ФОП ОСОБА_6 від 20.06.2022 № 96 щодо самочинно побудованого спірного будинку.
Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відтак, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між подружжям.Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 04 квітня 2019 у справі № 750/4445/17, від 15 квітня 2020 року в справі№ 307/3957/14-ц, від 22 вересня 2021 у справі № 587/1186/18.
При цьому суд зазначає, зважаючи на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 307/3957/14-ц, участь особи у проведенні ремонтних робіт, поліпшенні житлового будинку та інших приміщень надає право вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво.
Враховуючи вищевикладене, в своїй сукупності позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та визнання права власності на 3\8 частини житлового будинку та господарських будівель, які знаходяться по АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 369, 376 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та визнання права власності на 3\8 частини житлового будинку та господарських будівель, які знаходяться по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на 10 (десять) днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 03 березня 2023 року.
Головуючий суддя В. М. Бораковський